Науковці і англійська

Тексту далі багато, але це зараз важливіше всіх наукометричних показників і міжнародних наукометричних баз.

Почнемо з фактів

1. Зараз мовою науки є англійська. Бажаючі можуть пошукати дані про кількість інформації англійською та іншими мовами. Ні, російська не замінить англійську і мовою науки зараз не є.
2. Інші мови теж корисні, але без англійської займатись наукою неможливо. Навіть чисто гуманітарною. До речі, це явно написано у сучасних українських вимогах до кваліфікаційних робіт - необхідно знати сучасні джерела. Без англійської також неможливо користуватись міжнародними наукометричними базами.
3. Старше покоління може якось працювати за рахунок інформації та мотивації, здобутих колись (у своїх обмежених рамках і без можливості стратегічного бачення), але молоді треба або вчити англійську до досить хорошого рівня, або шукати іншу сферу діяльності. 
4. Розумні представники старшого покоління необхідність англійської визнають, стимулюють своїх учнів її вчити, читати літературу та робити огляди для всього наукового колективу.  
5. Якщо про оцінку наукової діяльності - вимоги - імпакт-фактори пише формальні публікації  (звісно, не блог чи дописи на форумі) людина, яка не знає англійську добре - вірити їй не можна, ця людина не має достатньої інформації і кваліфікації. 
6. Вивчити англійську можна у будь-якому віці, якщо її вчити. Так, я знаю, що в СРСР і зараз вчили і вчать в основному погано, але це нікого не виправдовує. Підручників, джерел і можливостей мовної практики - повний інтернет. 
7. Забудьте про допомогу філологів та перекладачів. 90% з них не здатні ні на що взагалі, гонорари тих 0,001% які здатні пристойно перекласти спеціальну статтю, вам не по кишені. Спеціальну літературу може перекладати лише спеціаліст у вузькій галузі, персонаж з дипломом перекладача навіть артиклі правильно не поставить. Редагування перекладу, зробленого середнім викладачем англійської, складніше за переклад з нуля, і масово того ніхто не робитиме. 
8. Враження іноземців від наших науковців та наукових адміністраторів - сильно дивуються незнанню англійської. Практично в будь-якій країні хороше знання англійської - необхідна кваліфікаційна вимога для науковця, експерта, викладача вузу чи освітнього чи наукового адміністратора. Ректор університету, який не знає англійської, іноземцями сприймається як абсурд.

Мотивація

Основна проблема тих, хто вважає, що займається науковою діяльністю і не знає англійської - відсутність мотивації. Типу якось працювали і далі будемо. Судячи з обговорень наказу №1112, багато людей вважає своє незнання англійської виправданням неможливості хороших публікацій. І мріють про якісь перекладацькі служби за рахунок університетів та державних журналів. Ні, незнання англійської - не виправдання, а обтяжуюча обставина. Так, я знаю, що держава не сприяє, не фінансує і не дає. Але якщо самі науковці не матимуть адекватного рівня - і не даватиме.

Буквально прямо завтра вивчити англійську неможливо - потрібна жорстка вимога і перехідний період. Хоча з комп'ютерами та інтернетом і без вимог та перехідного періоду обійшлось - всі зрозуміли, що науки без цього бути не може, купили, встановили і навчились. Зараз вже дивуються з науковців, які не знають як підійти до комп'ютера і розуміють що аспіранту без елементарного рівня користування комп'ютером робити нічого (хіба що скористатись послугами шахраїв і самому стати шахраєм).

Висновок - треба вчити. Нема часу? Забрати час в телевізора, пива, ігор та соцмереж. Англійська корисна і просто для життя - це доступ до на порядок більшої кількості інформації з повсякденних питань та радикальне покращення позиції на ринку праці, якщо з науки таки доведеться йти. Це - радикальне зменшення залежності від начальства.

Англійська звісно - не гарантія наукової спроможності, а необхідний інструмент.
До постанов про використання міжнародних наукометричних баз ще можна було поговорити про те, що літературознавцям англійська непотрібна. Але тепер - потрібна.

Знаю чимало дуже хороших вчених (або людей, які дуже намагаються ними стати), єдиною (тобто двоєдиною) проблемою яких є незнання англійської та комп'ютерна неграмотність. За відсутності оцих двох складових людина зараз неспроможна сама реально оцінити своє місце у науковому світі (навіть якщо вона займається суто локальними проблемами - для локальних проблем є цілком міжнародні методи). Це явище цілком поширене і описане, наприклад, тут: Ефект Данінга-Крюгера.

Щодо російської - порівняно з українською, наукової інформації реально набагато більше. Аж 2-10% від того, що є англійською. І в українців виникає ілюзія "розширення простору" і зменшення мотивації вчити англійську. Почитайте російські навколонаукові сайти, переконайтесь, що вартісні російські вчені самі публікують свої вартісні статті в основному в міжнародних журналах, і повірте - тих, хто добре виступає англійською на конференціях і публікується в нормальних журналах, вони поважають куди більше, ніж тих хто публікується лише в мурзилках. Якщо ви зорієнтовані на Росію - беріть приклад з просунутої російської наукової молоді і вчіть англійську. СРСР, який мав свій більш-менш повноцінний науковий простір давно закінчився, і повноцінного наукового простору жодною мовою, крім англійської, вже немає.

Навіть північнокорейські вчені пишуть і друкують статті англійською - невже для українських вчених це така непереборна проблема? Життя в Північній Кореї набагато складніше, і доступу до інформації менше.

Англійська як критерій оцінки наукової діяльності

Зараз багато людей намагаються придумати якісь критерії типу імпакт-факторів. Абсолютних критеріїв оцінки наукової діяльності немає і бути не може - можна лише сказати, що якщо виконується певний критерій, є велика ймовірність, що конкретна наукова робота може бути вартісна. Так само, якщо автор роботи, тема якої сильно пов'язана з світовим науковим простором, не знає англійської, робота, скоріше за все, погана.

Наведемо приклад такого шедевру - робота з наукометрії та оцінки наукової діяльності, автор якої посилається лише на російські та українські джерела і англійської явно не знає.

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/npmaup/2012_2/pdf_files/153-156.pdf

І що ми бачимо? Автор щось пропагує, але сам тими наукометричними базами користуватись не вміє, їхніх правил не знає - бо прочитати сайт WoS сам не може. Читаємо:

"такі надзвичайно рейтингові українські наукові часописи, як “Фізика низьких температур” або “Прикладна механіка”. Такий стан речей, безумовно, популяризує вітчизняні видання, але на західних сайтах вони майже не атрибутовані як українські. Безумовно, “Прикладна механіка” включена до бази WoS, має високий імпакт-фактор, але вже практично не пов’язується з Україною."

На дату подання статті - 3.04.2012 “Прикладна механіка” давно вже була виключена з бази WoS (за переважне самоцитування журналу). І всі українські журнали там асоціюються з Україною (крім "Фізики низьких температур" в англомовному варіанті, де окрема історія). І всі інші твердження в статті в тому ж дусі.

Звісно, смішно ставити якісь вимоги до журналу "Наукові праці МАУП", але це хороша ілюстрація до того, що нема чого писати про міжнародні наукометричні бази і "недосконалість критеріїв оцінки наукових видань в міжнародних наукометричних базах даних", не знаючи англійської і не користуючись відповідними джерелами - нічого вартісного з того не вийде.

В нормальному журналі навіть список літератури був би підставою для відхилення статті без розгляду.

З будь-яких міркувань, якщо хтось колись захоче провести аудит кваліфікації українських науковців - знання англійської може бути найпростішим першим критерієм наукового потенціалу, набагато об'єктивнішим, ніж імпакт-фактори та інші індекси Хірша, які, наприклад, для молоді застосовувати безглуздо. Та й скасувати велику кількість фальшивих вчених звань таким чином дуже просто - людина з вченим ступенем після певної дати не знає англійської - це достатня підстава для позбавлення ступеня, бо в дисертації не могли бути адекватно враховані всі необхідні джерела.

Якщо цієї мотивації мало - прочитайте 
Изучение иностранных языков приводит к росту некоторых участков мозга

Що таке достатній рівень

Якщо ви не шекспірознавець, читати в оригіналі Шекспіра не треба. І детективи з жаргоном Бронксу не треба. 

Потрібно: 

• читати статті та резюме статей з спеціальності в основному без словника
• вільно користуватись міжнародними наукометричними базами, сайтами наукових журналів, пошуковими системами
• готувати і робити доповіді на семінарах та конференціях 
• розуміти доповіді на конференціях, ставити питання
• дати собі ради в місті, на вокзалі, в готелі - про ідеальну правильність мови ми не говоримо
• листуватись з редакціями та колегами

Для негуманітарних спеціальностей за умови докладання певних зусиль - з досвіду численних знайомих - такий рівень досягається максимум за рік. Досвід знайомих сильно після 35 років, які не займались виключно англійською, але мали достатню мотивацію і зрозуміли, що подітись нікуди - треба вчити.

Переклади і перекладачі

За СРСР були хороші перекладачі наукової і науково-популярної літератури - як правило, це були науковці, які хотіли трохи заробити до мізерної зарплати, книжки видавали, гонорари платили. Просто філолог не може правильно перекласти будь-який текст з природничих чи економічних наук. А при зворотньому перекладі наукового тексту англійською ви артиклі правильно не розставите, я вже не кажу про переклад. Не думаю, що варто тут наводити колекцію прикладів. Словники найчастіше застарілі і нерелевантні. Перекладу наукової інформації та інформаційних послуг в радянських масштабах нема і не буде - нема ресурсів і кадрів, а масштаби інформації набагато більші.

Кілька молодих талантів, які чудово перекладають економічні та юридичні тексти, мені траплялись, але науковцю (навіть звичайному академіку) їхні гонорари далеко не по кишені.

Нещодавно в Києві відбувся дуже цікавий захід - лекції, мабуть, найпопулярнішого наукового лектора в світі Роджера Пенроуза. Симпатична перекладачка (дякую за можливість послухати Пенроуза бізнесмену-організатору, і він, мабуть, думав, що знайшов хорошого перекладача) перекладала половину сказаного й те наполовину неправильно - наприклад, Big Bang через раз було "Великий вибух", а через раз "Біг Бен". Молодь періодично падала з сміху, а щодо інших сподіваюсь, що для них цей захід став хорошою агітацією за вивчення англійської. Аналогічна лекція в Польщі без перекладу:  http://www.youtube.com/watch?v=4YYWUIxGdl4
Там після кінця соціалізму була аналогічна ситуація з англійською - але ж вивчили.

Щодо наукового редагування, до мене часто приходять і просять "відредагувати". Щодо книжок відмовляю одразу - півроку на них у мене немає. А щодо статей, наукове редагування з мого досвіду - це повне переписування перекладу з моральними збитками від помилок "перекладача". А вважається, що перекладач переклав, а я так, трошки продивилась. Вузівські викладачі англійської, як правило, англійської нормально не знають, навичками перекладу не володіють взагалі - а інакше чого б вони в тому вузі працювали? Вони можуть трохи поправити граматику, але писати статтю треба самим. Не кажу вже про користування інформаційними сервісами та спілкування з редакціями. Та навіть резюме статей в україномовних журналах писати - скільки можна друкувати ганебні резюме в статтях та авторефератах?

Антимотивація

Багато наукових керівників боїться, що якщо молодь вивчить англійську - вона вся виїде за кордон або піде у бізнес (+ неозвучуване побоювання підвищення наукової самостійності молоді). Тут є два варіанти - або молодь вивчить англійську, або залишки науки перетворяться на провінційний заповідник. А хто хоче виїхати чи піти в бізнес - й так виїде і піде. Але масове знання англійської принаймні підвищить якість тих, хто залишився.

Ще один аргумент - "в СРСР була видатна наука без масової англійської, а приклад Польщі чи Індії нам непотрібний". Видатна наука в СРСР була досягнута за рахунок конкретних факторів, яких нема і не буде. СРСР скінчився, і тих інформаційних та матеріальних ресурсів, які мала наука тоді, немає. І без міжнародного співробітництва ще трохи - і сучасний рівень східноєвропейських країн здаватиметься казкою. Хоча б для забезпечення адекватного рівня освіти викладачі мають знати англійську.

Висновок

Можна поговорити про різні вимоги та різні часові рамки для різних спеціальностей - але, якщо хочете займатись наукою - англійську треба вивчити (не "вчити" - а вивчити). Якщо наведеного вище не досить для мотивації - будь-яка адекватна вузівська адміністрація рано чи пізно, як і практично в усьому світі, зробить знання англійської безумовною кваліфікаційною вимогою для науковців та викладачів. Вважайте, що наказ №1112 - це перший дзвінок.

Я не закликаю прямо зараз звільнити всіх, хто не має адекватного рівня англійської, - але рано чи пізно так і буде. Або дипломи не визнаватимуть навіть всередині країни. 

Лише після забезпечення масового знання англійської в українському науковому середовищі можна починати говорити про світовий рівень і застосування якихось наукометричних критеріїв - без англійської громадськість просто не зрозуміє, що до чого (див. обговорення) і почнеться плач, масова імітація і пристосування.

Англійська - не гарантія світового чи хоча б прийнятного рівня, але необхідний перший крок. А з адекватними етичними стандартами та англійською у нас буде все чудово.

Аналогічна думка історика
Аналогічна думка перекладача

Правда, щодо цього

"І третьою, основною причиною недостатнього рівня знань фахової термінології англійською мовою є катастрофічний брак спеціалізованих (за вузькими галузями застосування) тематичних словників – як англо-українських, так і українсько-англійських"

перекладач сильно помиляється. Якщо не читати англійською статті з спеціальності і не знати, який саме термін вживається в конкретному контексті - ніякий словник не допоможе. Тим більше, що словники вже ніколи не зможуть встигати за розвитком термінології.