понеділок, 17 грудня 2012 р.

Навіщо всі ці вимоги до наукової діяльності звичайним аспірантам та викладачам вузів

Замість епіграфу -
Коментар до статті з Дзеркала тижня
з Академії наук  "Талановита молодь", яка публікується у західних виданнях, існує на якійсь іншій планеті. Є певний реальний рівень та можливості більшості - підкреслю -добросовісних - аспірантів. Зрозумійте, що аспіранти переважно не Ейнштейни, а просто молоді люди, що будуть потім вести досить рутинну роботу у вузах. Нова вимога - суто бюрократична. На зах. видання все одно виходу практично ніхто не має. А у нас просто звузили коло видань. Ерго - ті самі шляхи потрапляння, тільки важче; і критерій наукового рівня не стане важливішим
По-перше, люди які себе позиціонують, як "звичайні викладачі" "які нічого не хочуть" - на це місце поставили себе самі. Спочатку - вибравши місце навчання, спеціальність, потім - вибравши місце роботи, наукового керівника. По-друге, ніхто не заважає почати ставати адекватним науковцем прямо зараз. Так, людям які не мають хорошої освіти, часу, знання англійської мови дуже важко. Хоча, якщо вони вже починають протиставляти себе "талановитій молоді, яка публікується за кордоном" - вони вже розуміють, що щось в житті треба міняти. Хоча завжди простіше плисти за течією. Можна багато говорити про проблеми нашої науки та освіти - але зараз далеко не часи Трофима Лисенка, не шарашка і не китайська культурна революція. Колись в Америці кольт зробив всіх рівними. Тепер інтернет зробив всіх рівними. Знайти шляхи для власного розвитку цілком можливо. Як через закордонну аспірантуру, так і в Україні. Так, дуже багато залежить від везіння. Але використання щасливого випадку треба готуватись.

По-третє, "вихід" на західні видання в тому ж сенсі, в якому потрібно мати вихід на українські видання, мають всі ті, хто знає адресу сайту відповідного видання. Там є справжні правила для авторів, адреса, за якою можна завантажити статтю або адреса електронної пошти редакції.

Якщо ви читаєте цей текст - значить, у вас є інтернет, в якому повно безкоштовних курсів англійської мови. Звісно, прямо завтра її вивчити неможливо. Без англійської ніякої науки бути не може, навіть педагогіки чи літературознавства. Для цілеспрямованого вивчення на рівні написання статей з природничих наук потрібно максимум три місяці.

Звісно, і вища освіта, і аспірантура потребують реформування. Якого теж прямо завтра (і післязавтра) не буде, і тому "правильну аспірантуру" треба влаштовувати собі самостійно.

Чому варто ставати не "звичайним аспірантом", який вважає, що наукова робота - то реферат з кількох книжок, а адекватним самодостатнім науковцем:
  1. Можливість поважати себе. Викладача, який не поважає себе, не поважатимуть студенти.
  2. Велика частина нудної рутинної роботи перетворюється на задоволення.
  3. Англійська мова і широке коло знань відкривають новий світ не тільки щодо науки (російська мова того ніяк не замінить). Здобуті знання, навички та коло спілкування будуть дуже корисні для всіх аспектів життя.
  4. Самореалізація і постійна робота з інтелектуального розвитку сприяють здоров'ю і довголіттю. 
  5. З'являється ширший вибір щодо кар'єри і самореалізації, збільшуються свобода і незалежність.
  6. Розвиток інтелектуальних здібностей і розширення зв'язків з іншими розумними людьми розширюють можливості для обходу та уникнення різних системних маразмів.
  7. Приємніші і цікавіші коло і зміст спілкування з іншими людьми.

Правильний підхід до побудови індивідуальної стратегії кар'єри та наукової роботи - 
  1. Назавжди припинити розмови про власну нещасність, невезіння, залежність від ситуації і вину когось іншого в своїх нещастях. Незважаючи на повне усвідомлення ситуації.  
  2. Варто прочитати одну книжку, одну статтю, вивчити кілька слів англійською. Навіть один крок - краще, ніж нічого. 
  3. Якщо хочеться більше ніж один крок - можна читати далі. Я знаю, що все складно, треба працювати і нема грошей і часу. 
  4. Шукати можливості в будь-яких змінах ситуації. Наприклад, вимога друкувати статті за кордоном - це добре, бо створює стимули друкуватись за кордоном (але все ж не в російських мурзилках).
  5. Оцінити наявну ситуацію (свою освіту, знання) і порівняти їх з бажаною.
  6. Оцінити наявні ресурси (час, фінансові ресурси, доступ до спілкування та літератури).
  7. Описати бажану ситуацію (письмово і детально). 
  8. Спланувати потрібні кроки для досягнення бажаної ситуації.
  9. Спланувати бажаний рівень знань (наприклад, на рівні програми хорошого університету), та читати відповідну літературу. Можна створити групу з інших аспірантів цієї ж спеціальності і вивчати книжки разом. В інтернеті багато лекцій з хороших університетів. 
  10. Корисне дозвілля - фізкультура, подорожі, походи. Справжні науково-популярні книжки (не про шамбалу і третє око) замість народних детективів і іншого мотлоху , науково-популярні лекції в інтернеті замість телевізора. Щодо науково-популярних книжок - можна починати з старих радянських ("Эврика", "Библиотека "Кванта""). На букіністичних розкладках їх повно за 3-5-10 грн. До речі, тонка ручна робота типу вишивання, малювання чи різьблення по дереву розвиває дрібну моторику рук і мозок. 
  11. Розширювати горизонтальні зв'язки з іншими науковцями різних поколінь, в тому числі через соціальні мережі для науковців. Якщо навколо немає - створювати свої товариства молодих вчених і так далі. 
  12. Освоювати нові інформаційні технології, чисельні та аналітичні методи. Хоча б на рівні "Статистики для чайників".
  13. Оцінити можливості наявного місця аспірантури для наукової роботи. Якщо місце абсолютно безнадійне та/чи корупційне - думати, як це місце поміняти. Без скандалів, нервів і конфліктів. 

Багато людей вважає, що не варто ставати "білими воронами" - бо просто виженуть. Проте, якщо "білих ворон" буде досить багато - всі будуть їх копіювати. Потрібна критична маса в цьому випадку невелика - набагато менша, ніж потрібна для голосування за принципом більшості. Особливо, якщо будувати зв'язки з людьми з аналогічними поглядами.

Немає коментарів:

Дописати коментар