суботу, 15 грудня 2012 р.

Історія про імпакт-фактори, індекси цитування та можливі досягнення

Журнал "Нейчер" (Nature) виграв судовий процес проти Ель-Наші - він звинувачував Шірмайєра (автора в тому числі відомої статті 2006 року про українську науку) і Нейчер у наклепі (стаття від липня 2012 р.)

http://www.math.columbia.edu/~woit/wordpress/?p=4851

Коротка історія: Mohamed_El_Naschie був редактором (так, ельзевірівського) журналу Chaos, Solitons & Fractals, і, маючи сумнівні наукові досягнення, за кілька років за допомогою різних прийомів нагнав собі величезний індекс цитування. Але сильно перестарався, його помітила міжнародна наукова спільнота і викрила маніпуляції. Редактори там тепер нові.

Сам персонаж, в результаті останніх політичних подій в Єгипті, та репутації найвидатнішого в Єгипті вченого, здобув якусь важливу урядову позицію і, зокрема, заборонив в'їзд до Єгипту Кіріну Шірмаєйру, автору статті в Nature про його подвиги, та своїм основним викривачам, а також подавав у всякі міжнародні суди позови про наклеп. На відміну від українських об'єктів критики, які її просто ігнорують, в тому числі і звинувачення у плагіаті.

*****************************************************
http://en.wikipedia.org/wiki/Mohamed_El_Naschie
http://elnaschiewatch.blogspot.com/2010/03/deleted-wikipedia-entry-on-el-naschie.html
http://www.timeshighereducation.co.uk/story.asp?storycode=420497

Для тих, хто не читає англійською, все докладно пояснив Міша Вербіцкій:
http://lj.rossia.org/users/tiphareth/1330076.html
http://lj.rossia.org/users/tiphareth/1172706.html

Публікації на Майдан-освіта:
El Naschie & Ji-Huan He
там є лінк - але саму статтю за лінком вже прибрали в результаті позовів самого героя


Далі - текст статті з Майдан-освіта:

Как погоня за импакт-факторами приводит к засорению ноосферы
Хотел бы в отдельной теме откомментировать интересный пост http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1249328313
Там упоминают забавных кадров типа El Naschie и Ji-Huan He.
El Naschie уже здесь обсуждали http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1234303282 , а вот Ji-Huan He – это случай ещё интереснее и поучительнее.

Professor Ji-Huan He has been named a Rising Star in the field of Computer Science in 2008:
http://sciencewatch.com/inter/aut/2008/08-apr/08aprHe/
http://sciencewatch.com/dr/nhp/2008/08julnhp/08julnhpHe/

Он есть творцом некоего "variational iteration method". Вот посмотрите, что творится
http://scholar.google.com/scholar?q=he+%22variational+iteration+method%22&num=100

а в этом году его последователи уже 300 статей спродуцировали
http://scholar.google.com/scholar?as_q=&num=100&btnG=Search+Scholar&as_epq=variational+iteration+method&as_ylo=2009

Т.е. как работает система? Есть 5-6 журналов (в основном эльзевировских)
Applied Mathematics and Computation,
Communications in Nonlinear Science and Numerical Simulation
Computer Methods in Applied Mechanics and Engineering
Computers & Mathematics with Applications
Chaos, Solitons & Fractals
International Journal of Computer Mathematics

куда эти шустрые ребята (преимущественно арабы и китайцы, которым платят за импактовые публикации, что и есть основной первопричиной этого забавно-печального явления) сливают свой научный кал совершенно его не фильтруя (т.е рецензирование там близкое к нулю), при этом обильно цитируя себя и своих друзей. Поскольку загаживают они эти несколько журналов равномерно, то и процент самоцитирований в смысле журнала выходит недостаточно большим, чтоб прикрыть их, как это сделали с Прикладной механикой Гузя.

При этом все счастливы: эти шулера (им платят за статьи + почёт и слава), их страны (правительства и граждане свято верят, что у них развивается наука, т.к. растут количества статей и цитирований), Elsevier (у его журналов повышается импакт плюс идёт захват быстрорастущих китайского и арабского научных рынков), и даже ISI счастлив, судя по восторженным статьям о Rising Star по ссылке выше (впрочем, ISI и El Naschie тоже очень ценит:
http://www.esi-topics.com/nhp/2006/september-06-MohamedElNaschie.html
http://www.esi-topics.com/erf/2004/october04-MohamedElNaschie.html ).

И что интересно: казалось бы, плохое рецензирование должно негативно влиять на импакт. Ан нет, всё оказывается наоборот!

Умный человек (в математике, по крайней мере) думает долго на каждой статьёй, пишет по 1-2 статьи в год, при этом сам себя лишний раз не цитирует, только тогда, когда надо. И чем строже в журнале рецензируют, тем всё больше статистически как раз на таких авторов и ориентируются.
Поскольку статья глубокая и непростая для понимания, то цитировать статью эту начинают 2-3 года спустя, т.е. в импакт эти цитирования попадать успевают в очень небольшом количестве.

А эти халявщики типа El Naschie и Ji-Huan He и их последователей плодят сотни пустых статеек в год, и цитируют себя и

друзей по 20 раз в каждой статье, - тем самым нагоняют импакт-фактор тем журналам, где публикуются.

А поскольку процент слабых журналов в ISI становится с каждым годом всё больше, то у этих журналов уже есть свой слой слабых авторов с хроническим публикационным поносом, которые и нагоняют им импакты самоцитированиями. Притом с каждым годом этот слой авторов ширится, количество таких журналов растёт (а значит, процент самоцитирований в смысле журнала они удерживают допустимый), а как следствие их импакты тоже растут.

У журналов же со строгим рецензированием - другой слой авторов, гораздо более узкий (при этом слой этот с предыдущим смешиваются достаточно мало), растёт слой этот небыстро (если вообще растёт), и самих таких журналов больше не становится, а потому и импакт их почти не растёт.

Вот в итоге и выходит, что импакт-фактор у "Хаос, солитоны и фракталы" уже больше в 1,5 раза, чем у Comm Math Phys, а через пару лет и в 2 раза больше будет.

А чтобы спасти ситуацию, надо бы ISI при подсчёте импактов откидать не только самоцитирования авторов, но и цитирования их соавторов и даже соавторов соавторов! Ведь есть такая вещь, как "citations rings", т.е. при отмене учёта лишь только самоцитирований эти активные дельцы от науки просто начнут договариваться и сколько надо цитировать друг друга.
Хотя при ISI-шной системе отлов citations rings не так просто технически реализовать, особенно у китайцев с их однообразными фамилиями (в MathSciNet архитектура базы грамотнее построена, там каждому автору присвоен ID, что позволяет отслеживать расстояние между авторами, но, увы, сама база цитирований значительно беднее, чем в ISI:
http://maidanua.org/arch/osvita/1238003196.html ).

Впрочем, пока в арабских странах и Китае платят тупо за количество статей в импактовых журналах, то, как правила игры не меняй, их всё равно обойдут. И ещё не факт, что с этим вообще станут как-то бороться, ведь любой свободный рынок (и рынок научных публикаций в том числе) всегда ориентируется на большинство, которое все больше переходит к китайцам с арабами.

************************
обговорення статті з Майдану:
http://ivanov-petrov.livejournal.com/1243544.html

************************

Про наукову діяльність He

\\
arXiv:0901.4660
Date: Thu, 29 Jan 2009 12:05:12 GMT   (25kb)

Title: He's amazing calculations with the Ritz method
Authors: Paolo Amore and Francisco M. Fernande
Categories: math-ph math.MP
\\
  We discuss an earlier application of the Ritz variational method for strongly
nonlinear problems. We clearly prove that the results derived for several
extremely simple problems of supposedly physical and mathematical interest do
not provide any clue on the utility of the approach.
\\ ( http://arxiv.org/abs/0901.4660 ,  25kb)
------------------------------------------------------------------------------

Ще один герой з видатним імпакт-фактором
"Ahmad Rami El-Nabulsi" the same as the "Ramy Naboulsi"
http://www.nature.com/nature/journal/v426/n6962/full/426007a.html
Nature, 6 November 2003:

"The plagiarism case traces its origins to June 2002, when Yasushi Watanabe, a high-energy physicist at the Tokyo Institute of Technology, was contacted by Ramy Naboulsi, who said he was a mathematical physicist. Naboulsi asked for Watanabe's help in obtaining a research position in Japan. Impressed by Naboulsi's work, Watanabe agreed to upload some of his papers to ArXiv, which Naboulsi was unable to do himself as he had no academic affiliation. "I was so amazed at his productivity I began to think he was a genius," Watanabe later wrote in an e-mail to the archive.

By April 2003, Naboulsi had 22 papers on ArXiv, but some of server's users noticed that one of his papers copied parts of the BaBar Physics Book, an online summary of meetings about a high-energy physics experiment at the Stanford Linear Accelerator Center in California. When six more of the papers were shown to be similar to the BaBar book, Watanabe asked for all 22 preprints to be withdrawn. ArXiv labelled the papers as such but left them on the site, in accordance with its policy.

When contacted by Nature, Naboulsi said that he would like to apologize to ArXiv and to the Stanford centre, but said that his other papers, on cosmology, were not plagiarized."

http://elnaschiewatch.blogspot.com/2010/09/fabien-besnard-on-ahmad-rami-el-nabulsi.html

Немає коментарів:

Дописати коментар