Показ дописів із міткою імпакт-фактори. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою імпакт-фактори. Показати всі дописи

пʼятниця, 7 червня 2013 р.

Як використовують міжнародні наукометричні бази

Схоже, що багато людей розуміють наукометричні бази як впорядковані списки "схвалених" кимось статей.

Насправді, факт включення журналу чи статті до такої бази не означає її якості, "схваленості", наявності чи якості рецензування чи ще чогось - крім власне включення до цієї бази та "видимості" (Visibility) для користувачів цієї бази.

Якщо стаття опублікована у збірнику чи журналі, який є "невидимим" - це не означає її неякісності, це означає, що з точки зору інформаційного простору вона просто не існує в природі. Публікація у збірнику-віснику-мурзилці з точки зору інформаційного простору практично еквівалентна підготовці статті і розміщенні її у власному комп'ютері чи столі. Я знаю багато прикладів, коли результат, опублікований в мурзилці, пізніше був перевідкритий або просто скопійований з мурзилки без посилання, і опублікований в нормальному журналі. Нещодавно ми були дуже вражені, побачивши посилання одного білоруського вченого на статтю іншого білоруського вченого 70-х років - цей результат ми добре знали з статті західних вчених кінця 70-х з сотнями цитувань, без посилання на цього білоруського вченого. Тобто результат публікації в мурзилці - невідомість справжнього автора.

Зараз світ сильно змінився, і пріоритет разом з видимістю для фізико-математичних статей забезпечується публікацією на препрінтному сервері arXiv.org. Для інших наук ситуація може бути іншою, але, у будь-якому випадку, публікація в мурзилці фактично не закріплює пріоритет автора.

Вчені використовують наукометричні бази для пошуку за прізвищами, ключовими словами, посиланнями (цікаво, хто ще посилається на статтю яка вас цікавить - так можна побачити, чи хтось ще пропонував розвиток цієї теми). Деякі бази надають для конкретної статті списки подібних статей чи статей з тими ж ключовими словами.

Редактори журналів використовують ці бази для пошуку можливих рецензентів (авторів подібних статей, авторів цитованих статей).

Рецензенти використовують наукометричні бази для того, щоб визначити, чи процитовані всі адекватні джерела, чи отримав хтось такі ж результати раніше (публікації, яких не видно в цих базах, вони не побачать, і повторений результат з "мурзилки" буде опублікований як новий), чи не є стаття "самоплагіатом" (чи не публікували автори ці ж результати раніше).

Виконання вимог наказу МОН №1112 2012 року автоматичної "видимості" (Visibility) досягнень дисертантів не дає - для дисертації достатньо публікацій у будь-яких "невидимих" зарубіжних журналах. Тобто його мета, схоже, зовсім не видимість результатів українських вчених для міжнародної наукової спільноти, а забезпечення потоку публікацій і грошей аспірантів до платних російських мурзилок, і унеможливлення вчасного захисту для багатьох (тобто в результаті - платний захист). До речі, українські ВАКівські журнали цілком "видимі" для  Google Scholar (та і є вимога наявності сайтів та резюме і назви англійською).

Наукометричні бази використовуються також для наукометричних досліджень. Наведемо кілька
цікавих прикладів наукометричних досліджень на основі наукометричної бази Web of Science

Найбільш популярні галузі дослідження у 2013 році

Research Fronts 2013

Звіт "100 найбільш пріоритетних галузей науки та гуманітарних досліджень"
http://img.en25.com/Web/ThomsonReutersScience/1002571.pdf
(посилання взяте з http://forum.maidanua.org/T-Research-Fronts-2013)

Для кожної з 100 галузей наведені списки найбільш цитованих статей.
"Thomson Reuters generates data on “research fronts.” these specialties are defined
when scientists undertake the fundamental scholarly act of citing one another’s work, reflecting
a specific commonality in their research — sometimes experimental data, sometimes a
method, or perhaps a concept or hypothesis. As part of its ongoing mission to track the world’s
most significant scientific and scholarly literature, Thomson Reuters surveys patterns and groupings
of how papers are cited—in particular, clusters of papers that are frequently cited together.
when such a grouping attains a certain level of activity and coherence (detected by quantitative
analysis), a research front is formed, with the cocited papers serving as the front’s foundational
“core.”
Research front data reveal links among researchers working on related threads of
scientific inquiry, but whose backgrounds might not suggest that they belong to the
same “invisible college.” for example, within this report, you’ll read about how one of the
highlighted research fronts, representing the combined fields of mathematics, computer
science, and engineering, came together because of its underlying problem set, which required
interdisciplinary input."
Українських публікацій в переліку публікацій в "передових галузях" немає. (Але Молдова згадується).

Вплив розвалу СРСР на математику в США

http://www.nber.org/papers/w17800.pdf
THE COLLAPSE OF THE SOVIET UNION AND THE PRODUCTIVITY OF AMERICAN
MATHEMATICIANS
George J. Borjas, Kirk B. Doran

Навіть якщо ви зовсім не знаєте англійської, рекомендую подивитись - там багато графіків. Та й можна оцінити масштаб можливих досліджень з застосуванням наукометричних баз.

Висновки:
"Our empirical analysis unambiguously documents that the typical American mathematician whose research agenda most overlapped with that of the Soviets suffered a reduction in productivity after the collapse of the Soviet Union. Based solely on the pre-1992 age-output profile of American mathematicians, we find that the actual post-1992 output of mathematicians whose work most overlapped with that of the Soviets and hence could have benefited more from the influx of Soviet ideas is far below what would have been expected. The data also reveal that these American mathematicians became much more likely to switch institutions; that the switch entailed a move to a lower quality institution; that many of these American mathematicians ceased publishing relatively early in their career; and that they became much less likely to publish a “home run” after the arrival of the Soviet émigrés. Although total output declined for the pre-existing group of American mathematicians, the gap was “filled in” by the contribution of Soviet émigrés."
Дослідження було проведене для "традиційно радянських" та "традиційно американських" галузей математики.

How are new citation-based journal indicators adding to the bibliometric toolbox? Як нові показники на основі цитувань впливають на набір бібліометричних інструментів?


The launching of Scopus and Google Scholar, and methodological developments in Social Network Analysis have made many more indicators for evaluating journals available than the traditional Impact Factor, Cited Half-life, and Immediacy Index of the ISI. In this study, these new indicators are compared with one another and with the older ones. Do the various indicators measure new dimensions of the citation networks, or are they highly correlated among them? Are they robust and relatively stable over time? Two main dimensions are distinguished -- size and impact -- which together shape influence. The H-index combines the two dimensions and can also be considered as an indicator of reach (like Indegree). PageRank is mainly an indicator of size, but has important interactions with centrality measures. The Scimago Journal Ranking (SJR) indicator provides an alternative to the Journal Impact Factor, but the computation is less easy.
Порівнюються наукометричні показники бази Web of Science (імпакт-фактор та інші) з показниками Scimago Journal Ranking, Scopus та Google Scholar.

*******************
Приклад пропозиції щодо нового наукометричного показника

http://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1305/1305.6026.pdf

субота, 15 грудня 2012 р.

Історія про імпакт-фактори, індекси цитування та можливі досягнення

Журнал "Нейчер" (Nature) виграв судовий процес проти Ель-Наші - він звинувачував Шірмайєра (автора в тому числі відомої статті 2006 року про українську науку) і Нейчер у наклепі (стаття від липня 2012 р.)

http://www.math.columbia.edu/~woit/wordpress/?p=4851

Коротка історія: Mohamed_El_Naschie був редактором (так, ельзевірівського) журналу Chaos, Solitons & Fractals, і, маючи сумнівні наукові досягнення, за кілька років за допомогою різних прийомів нагнав собі величезний індекс цитування. Але сильно перестарався, його помітила міжнародна наукова спільнота і викрила маніпуляції. Редактори там тепер нові.

Сам персонаж, в результаті останніх політичних подій в Єгипті, та репутації найвидатнішого в Єгипті вченого, здобув якусь важливу урядову позицію і, зокрема, заборонив в'їзд до Єгипту Кіріну Шірмаєйру, автору статті в Nature про його подвиги, та своїм основним викривачам, а також подавав у всякі міжнародні суди позови про наклеп. На відміну від українських об'єктів критики, які її просто ігнорують, в тому числі і звинувачення у плагіаті.

*****************************************************
http://en.wikipedia.org/wiki/Mohamed_El_Naschie
http://elnaschiewatch.blogspot.com/2010/03/deleted-wikipedia-entry-on-el-naschie.html
http://www.timeshighereducation.co.uk/story.asp?storycode=420497

Для тих, хто не читає англійською, все докладно пояснив Міша Вербіцкій:
http://lj.rossia.org/users/tiphareth/1330076.html
http://lj.rossia.org/users/tiphareth/1172706.html

Публікації на Майдан-освіта:
El Naschie & Ji-Huan He
там є лінк - але саму статтю за лінком вже прибрали в результаті позовів самого героя


Далі - текст статті з Майдан-освіта:

Как погоня за импакт-факторами приводит к засорению ноосферы
Хотел бы в отдельной теме откомментировать интересный пост http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1249328313
Там упоминают забавных кадров типа El Naschie и Ji-Huan He.
El Naschie уже здесь обсуждали http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1234303282 , а вот Ji-Huan He – это случай ещё интереснее и поучительнее.

Professor Ji-Huan He has been named a Rising Star in the field of Computer Science in 2008:
http://sciencewatch.com/inter/aut/2008/08-apr/08aprHe/
http://sciencewatch.com/dr/nhp/2008/08julnhp/08julnhpHe/

Он есть творцом некоего "variational iteration method". Вот посмотрите, что творится
http://scholar.google.com/scholar?q=he+%22variational+iteration+method%22&num=100

а в этом году его последователи уже 300 статей спродуцировали
http://scholar.google.com/scholar?as_q=&num=100&btnG=Search+Scholar&as_epq=variational+iteration+method&as_ylo=2009

Т.е. как работает система? Есть 5-6 журналов (в основном эльзевировских)
Applied Mathematics and Computation,
Communications in Nonlinear Science and Numerical Simulation
Computer Methods in Applied Mechanics and Engineering
Computers & Mathematics with Applications
Chaos, Solitons & Fractals
International Journal of Computer Mathematics

куда эти шустрые ребята (преимущественно арабы и китайцы, которым платят за импактовые публикации, что и есть основной первопричиной этого забавно-печального явления) сливают свой научный кал совершенно его не фильтруя (т.е рецензирование там близкое к нулю), при этом обильно цитируя себя и своих друзей. Поскольку загаживают они эти несколько журналов равномерно, то и процент самоцитирований в смысле журнала выходит недостаточно большим, чтоб прикрыть их, как это сделали с Прикладной механикой Гузя.

При этом все счастливы: эти шулера (им платят за статьи + почёт и слава), их страны (правительства и граждане свято верят, что у них развивается наука, т.к. растут количества статей и цитирований), Elsevier (у его журналов повышается импакт плюс идёт захват быстрорастущих китайского и арабского научных рынков), и даже ISI счастлив, судя по восторженным статьям о Rising Star по ссылке выше (впрочем, ISI и El Naschie тоже очень ценит:
http://www.esi-topics.com/nhp/2006/september-06-MohamedElNaschie.html
http://www.esi-topics.com/erf/2004/october04-MohamedElNaschie.html ).

И что интересно: казалось бы, плохое рецензирование должно негативно влиять на импакт. Ан нет, всё оказывается наоборот!

Умный человек (в математике, по крайней мере) думает долго на каждой статьёй, пишет по 1-2 статьи в год, при этом сам себя лишний раз не цитирует, только тогда, когда надо. И чем строже в журнале рецензируют, тем всё больше статистически как раз на таких авторов и ориентируются.
Поскольку статья глубокая и непростая для понимания, то цитировать статью эту начинают 2-3 года спустя, т.е. в импакт эти цитирования попадать успевают в очень небольшом количестве.

А эти халявщики типа El Naschie и Ji-Huan He и их последователей плодят сотни пустых статеек в год, и цитируют себя и

друзей по 20 раз в каждой статье, - тем самым нагоняют импакт-фактор тем журналам, где публикуются.

А поскольку процент слабых журналов в ISI становится с каждым годом всё больше, то у этих журналов уже есть свой слой слабых авторов с хроническим публикационным поносом, которые и нагоняют им импакты самоцитированиями. Притом с каждым годом этот слой авторов ширится, количество таких журналов растёт (а значит, процент самоцитирований в смысле журнала они удерживают допустимый), а как следствие их импакты тоже растут.

У журналов же со строгим рецензированием - другой слой авторов, гораздо более узкий (при этом слой этот с предыдущим смешиваются достаточно мало), растёт слой этот небыстро (если вообще растёт), и самих таких журналов больше не становится, а потому и импакт их почти не растёт.

Вот в итоге и выходит, что импакт-фактор у "Хаос, солитоны и фракталы" уже больше в 1,5 раза, чем у Comm Math Phys, а через пару лет и в 2 раза больше будет.

А чтобы спасти ситуацию, надо бы ISI при подсчёте импактов откидать не только самоцитирования авторов, но и цитирования их соавторов и даже соавторов соавторов! Ведь есть такая вещь, как "citations rings", т.е. при отмене учёта лишь только самоцитирований эти активные дельцы от науки просто начнут договариваться и сколько надо цитировать друг друга.
Хотя при ISI-шной системе отлов citations rings не так просто технически реализовать, особенно у китайцев с их однообразными фамилиями (в MathSciNet архитектура базы грамотнее построена, там каждому автору присвоен ID, что позволяет отслеживать расстояние между авторами, но, увы, сама база цитирований значительно беднее, чем в ISI:
http://maidanua.org/arch/osvita/1238003196.html ).

Впрочем, пока в арабских странах и Китае платят тупо за количество статей в импактовых журналах, то, как правила игры не меняй, их всё равно обойдут. И ещё не факт, что с этим вообще станут как-то бороться, ведь любой свободный рынок (и рынок научных публикаций в том числе) всегда ориентируется на большинство, которое все больше переходит к китайцам с арабами.

************************
обговорення статті з Майдану:
http://ivanov-petrov.livejournal.com/1243544.html

************************

Про наукову діяльність He

\\
arXiv:0901.4660
Date: Thu, 29 Jan 2009 12:05:12 GMT   (25kb)

Title: He's amazing calculations with the Ritz method
Authors: Paolo Amore and Francisco M. Fernande
Categories: math-ph math.MP
\\
  We discuss an earlier application of the Ritz variational method for strongly
nonlinear problems. We clearly prove that the results derived for several
extremely simple problems of supposedly physical and mathematical interest do
not provide any clue on the utility of the approach.
\\ ( http://arxiv.org/abs/0901.4660 ,  25kb)
------------------------------------------------------------------------------

Ще один герой з видатним імпакт-фактором
"Ahmad Rami El-Nabulsi" the same as the "Ramy Naboulsi"
http://www.nature.com/nature/journal/v426/n6962/full/426007a.html
Nature, 6 November 2003:

"The plagiarism case traces its origins to June 2002, when Yasushi Watanabe, a high-energy physicist at the Tokyo Institute of Technology, was contacted by Ramy Naboulsi, who said he was a mathematical physicist. Naboulsi asked for Watanabe's help in obtaining a research position in Japan. Impressed by Naboulsi's work, Watanabe agreed to upload some of his papers to ArXiv, which Naboulsi was unable to do himself as he had no academic affiliation. "I was so amazed at his productivity I began to think he was a genius," Watanabe later wrote in an e-mail to the archive.

By April 2003, Naboulsi had 22 papers on ArXiv, but some of server's users noticed that one of his papers copied parts of the BaBar Physics Book, an online summary of meetings about a high-energy physics experiment at the Stanford Linear Accelerator Center in California. When six more of the papers were shown to be similar to the BaBar book, Watanabe asked for all 22 preprints to be withdrawn. ArXiv labelled the papers as such but left them on the site, in accordance with its policy.

When contacted by Nature, Naboulsi said that he would like to apologize to ArXiv and to the Stanford centre, but said that his other papers, on cosmology, were not plagiarized."

http://elnaschiewatch.blogspot.com/2010/09/fabien-besnard-on-ahmad-rami-el-nabulsi.html

вівторок, 27 листопада 2012 р.

Українські журнали

Основні проблеми більшості українських журналів:

  1. Відсутність  рецензування (наявність паперу з заголовком "Рецензія", написаного самим автором і підписаного кимось - це не рецензування).
  2. Відсутність чітких правил і процедур прийняття статей - що часто призводить до публікування лише вузького кола "своїх" авторів чи публікування чого завгодно за винагороду (гроші/послуги/стосунки в спільноті)
  3. Відсутній контроль самоплагіату - автори багато разів публікують одне й те ж.
  4. Жахлива англійська мова резюме навіть там, де вони є.
  5. Відсутність посилань на адекватне коло сучасних джерел. Навіть в природничих науках часто зустрічається набір - монографія 1961 року наукового керівника чи класика, і стаття 2000 року самого автора в мурзилці. 
  6. Абсурдні бюрократичні вимоги, виконання яких вимагає багато часу і зусиль, які редакції намагаються виконувати замість підвищення якості журналу. Зокрема, вимоги для включення до списку ВАК фактично суперечили необхідним вимогам для забезпечення якості журналу (включення до редколегії 6 докторів з однієї установи часто призводило до того, що в журналі публікувались лише ці доктори та наближені особи). 
  7. Якщо редакція намагається робити якісь вдосконалення - часто це зводиться до "культу карго" - наприклад, вимагаються посилання на статті в цьому ж журналі незалежно від релевантності для підняття імпакт-фактору журналу, або сплачуються великі гроші спеціалізованим фірмам за внесення до Scopus та рекламування електронної версії.
Приклад бюрократичних вимог 2004 року (документ, схоже, діючий):
"2. Вимоги до електронного наукового фахового видання
Видання повинно містити: упаковку (коробку, конверт, папку) з етикеткою, на якій наведено вихідні дані."
Це не стьоб. Це цитата з реального нормативного документу. А ще треба розсилати по бібліотеках (по списку обов'язкової розсилки) 100 примірників на дискетах. Звичайною поштою. В упаковці згідно нормативів. Там ще багато нормативних вимог. Немає тільки вимоги про організацію рецензування та контролю якості статей.

Рецепт вдосконалення журналу
1. Друкування тільки англійською.
2. Міжнародна редколегія.
3. Міжнародне рецензування всіх статей, включно зі статтями членів редколегії.
4. Сайт журналу в інтернеті з відкритим доступом до всіх статей.
5. Індексування статей у відповідних базах даних.
6. Автори мають базувати свою роботу на сучасному стані науки

Звісно, "Вісник *** економічного/педагогічного університету" ніщо не врятує. Є, можливо, десяток журналів, яким за рахунок грамотної політики (включаючи міжнародне рецензування) можна підняти рівень. Це, можливо, непотрібно для, наприклад, педагогічного журналу, але наведений рецепт - це рецепт доведення якості журналу до прийнятної.  Педагогічний журнал треба або просто закрити, або не вважати його науковим. Локальні вісники мають бути - для тренування студентів і аспірантів. Я цілковито підтримую їхнє існування - як і шкільних стінгазет, блогів, районних газет. Всі ці видання дуже корисні для своїх цілей - але не можуть ефективно забезпечувати якість наукових досліджень і участь у світовому науковому процесі.


Закон Метью для соціології науки - "Більш відомі вчені отримують вищу оцінку своїх заслуг" - якщо ви опублікуєте щось в місцевому видання, а пізніше цей же результат буде опублікований в хорошому журналі (навіть якщо цей хороший журнал вас процитує) - всі наступні автори будуть цитувати статтю в хорошому журналі, а не вас.
http://maidanua.org/arch/osvita/1255388371.html
Звісно, виключення з цього закону можливі - але вони лише підтверджують правило.


Так, я розумію проблеми на цьому шляху:


Немає достатнього знання англійської, тим більше професійної.
Люди з дипломом перекладачів здебільшого продукують неякісні тексти у спеціальних галузях. 
Англійську треба вчити. Немає англійської – немає науки.
Потрібна поетапна програма навчання для всіх науковців і поетапні вимоги (зокрема, екзамени типу TOEFL)
Немає доступу до зарубіжних наукових журналів, що унеможливлює підготовку якісних оглядів літератури.
Так, треба забезпечувати доступ до статей. Поки університети і держава цього не роблять – максимально використовувати відкриті та неформальні джерела. Відкритих джерел дуже багато.
Немає коштів для забезпечення відкритого доступу та підтримання сайтів.
По-перше, треба добиватись усунення абсурдних бюрократичних вимог, а зекономлені кошти спрямовувати на забезпечення відкритого доступу.
Складно забезпечити індексування в провідних наукометричних базах даних (WoS, Scopus)
Для початку необхідно забезпечити повне індексування хоча б в Google Scholar – автори можуть вносити публікації самостійно.

Сучасні цілі українських наукових журналів:
Публікація статей для виконання вимог для присудження наукових ступенів та наукових звань, та для атестацій наукових та педагогічних працівників.
Мета широкого інформування наукової спільноти про основні досягнення науки часто є вторинною - про це свідчить погана якість англійських резюме, відсутність адекватної інформації про видання в інтернеті.

Цікавий семантичний момент - "фаховими" звичайно називають саме журнали з затвердженого списку ВАК (чи його наступника), тобто у свідомості багатьох людей вкорінилися абсурдні поняття
"фаховість" = "придатність для атестації чи захисту" 




Навіщо потрібні кращі журнали:
  1. Visibility (розповсюдження, популяризація) наукових досліджень.
  2. Забезпечення якості наукових досліджень.
  3. Формування ефективної наукової спільноти в країні.
  4. Участь у світовому науковому процесі.
Імпакт-фактори журналів та традиції цитування залежать від галузі науки - проте, методи забезпечення якості та видимості (популяризації) однакові для всіх галузей

Можливі негативні наслідки від збільшення видимості журналів без підвищення якості:
  • Погіршення репутації науки в Україні - поява валу слабких статей призведе до упередженого ставлення до всіх вчених.
  • "Видимість" статей які не цитуються призводить до зниження загального індексу цитування.

Корисні посилання
Влох Р. Система оцінки українських фахових видань
Як генерується імпакт-фактор деяких українських журналів
"Прикладная механика" остаточно вилетіла з ISI Web of ScienceІмпакт-фактор по-українськи: Індекс інтегрованості періодичного видання в систему наукових комунікацій
Стаття 1993 року про імпакт-фактори російських журналів  Епіграф там релевантний...
Укр. мат. журнал проіндексують в Thompson ISI. Це добре, чи ні?
Как погоня за импакт-факторами приводит к засорению ноосферы
Імпакт-фактори українських наукових журналів 2011

Visibility

Visibility (англ.) - наочність, помітність, інформування громадськості, видимість, популярність, рейтинговість.


Забезпечення індексації статей в міжнародних бібліографічних/наукометричних базах
не забезпечує їхньої якості автоматично - але забезпечує visibility.

Я використовую англійський термін, бо прямий переклад "видимість наукових результатів" - сприймається як "імітація результатів за їхньої відсутності". Англійське слово такого значення "імітація" не має.

Так, є приклади, коли читаються та цитуються статті у маловідомих виданнях маловідомими мовами. Але ймовірність цього дуже мала - навіть для хорошої публікації.

Див. Закон Метью для соціології науки - "Більш відомі вчені отримують вищу оцінку своїх заслуг"

Популярні заперечення проти широкого розповсюдження наукових результатів:

Якщо наукові результати опублікувати, їх вкрадуть – можливо, в процесі рецензування.
Найкращий рецепт проти крадіжки – широка публікація. Спершу – на популярному відкритому препрінтному сервері (arXiv.org для фізиків-математиків, подібні сервери є і для інших спеціальностей).

Щось вартісне скоріше можуть вкрасти з місцевого збірника, який ніхто не читає. Навіть якщо не вкрадуть – вартісний результат просто повторять, і ви не зможете довести пріоритет.

Звісно, не варто публікувати патентоспроможну та секретну інформацію.
Якщо наукові результати широко публікувати – зарубіжні держави будуть їх використовувати на свою користь, виходить так, що ми фінансуємо з українського бюджету економіки іноземних держав.
Так, українська економіка не може ефективно використовувати нові досягнення науки.

Але без вбудовування в світову науково-технологічну спільноту і не зможе.

Крім непрямого фінансування економіки іноземних держав своїми науковими результатами (які в основному все одно теоретичні і не можуть бути впроваджені завтра) – ми вдосконалюємо свою науку і освіту. Участь у світовому науковому процесі дає змогу користуватись його результатами – яких точно більше, ніж результатів українських вчених. Людина, яка не працює в певній галузі – як правило, не зможе зрозуміти результати інших. І навіть адекватні питання авторам поставити не зможе.
Тобто в цілому участь у світовому науковому процесі вигідна для економіки і для країни.

Корисні посилання
Про реальну наукову цінність та видимість
Где Вам следует публиковать результаты своих научных исследований
Рекомендації для збільшення видимості своїх публікацій - планування публікаційної стратегії
Онлайновая революция в науке начинается

Visibility of research publishing: Emerging Researchers  

(Чому збільшення видимості наукових досліджень корисне для вчених, наукових установ та суспільства)




понеділок, 26 листопада 2012 р.

Закон Метью для науки і наслідок з нього для українських вчених

Закон Метью - "Багаті стають багатшими, бідні стають біднішими"

Закон Метью для соціології науки - "Більш відомі вчені отримують вищу оцінку своїх заслуг".

З Вікіпедії:               http://en.wikipedia.org/wiki/Matthew_effect_(sociology)
  • The 2000 Nobel Prize in Chemistry went for "The discovery and development of conductive polymers". In a classic example of the Matthew effect, inexplicably the Nobel Committee entirely ignored a substantial previous body of similar work while assigning discovery credit to prominent relative newcomers. Some of the earlier work (e.g., a conductive polymer electronic device)[8] was even considerably more advanced than the Nobelist's. See conductive polymers for citations. Thus, Prof. Dr. György Inzelt at Eötvös Loránd University notes that, while the Nobelists certainly deserve credit for publicising and popularizing the field, conductive polymers had been " ..produced, studied and even applied " well before their work.[9]. See controversy.
  • In algorithmic information theory, the notion of Kolmogorov complexity is named after the famous mathematician Andrey Kolmogorov even though it was independently discovered and published by Ray Solomonoff a year before Kolmogorov. Li and Vitanyi, in "An Introduction to Kolmogorov Complexity and Its Applications" (p. 84), write:[10] Ray Solomonoff [...] introduced [what is now known as] 'Kolmogorov complexity' in a long journal paper in 1964. [...] This makes Solomonoff the first inventor and raises the question whether we should talk about Solomonoff complexity. [...]
  • There are many uncontroversial examples of the Matthew effect in mathematics, where a concept is due to one mathematician (and well-documented as such), but is attributed to a later (possibly much later), more famous mathematician who worked on it. For instance, the Poincaré disk model and Poincaré half-plane model of hyperbolic space are both named for Henri Poincaré, but were introduced by Eugenio Beltrami in 1868 (when Poincaré was 14 and had not as yet contributed to hyperbolic geometry).

Висновок: якщо ви опублікуєте щось в мурзилці, а пізніше цей же результат буде опублікований в хорошому журналі (навіть якщо цей хороший журнал вас процитує) - всі наступні автори будуть цитувати статтю в хорошому журналі, а не вас.

Звісно, виключення з цього закону можливі - але вони лише підтверджують правило.

Обговорення
http://maidanua.org/arch/osvita/1255388371.html