вівторок, 27 листопада 2012 р.

Українські журнали

Основні проблеми більшості українських журналів:

  1. Відсутність  рецензування (наявність паперу з заголовком "Рецензія", написаного самим автором і підписаного кимось - це не рецензування).
  2. Відсутність чітких правил і процедур прийняття статей - що часто призводить до публікування лише вузького кола "своїх" авторів чи публікування чого завгодно за винагороду (гроші/послуги/стосунки в спільноті)
  3. Відсутній контроль самоплагіату - автори багато разів публікують одне й те ж.
  4. Жахлива англійська мова резюме навіть там, де вони є.
  5. Відсутність посилань на адекватне коло сучасних джерел. Навіть в природничих науках часто зустрічається набір - монографія 1961 року наукового керівника чи класика, і стаття 2000 року самого автора в мурзилці. 
  6. Абсурдні бюрократичні вимоги, виконання яких вимагає багато часу і зусиль, які редакції намагаються виконувати замість підвищення якості журналу. Зокрема, вимоги для включення до списку ВАК фактично суперечили необхідним вимогам для забезпечення якості журналу (включення до редколегії 6 докторів з однієї установи часто призводило до того, що в журналі публікувались лише ці доктори та наближені особи). 
  7. Якщо редакція намагається робити якісь вдосконалення - часто це зводиться до "культу карго" - наприклад, вимагаються посилання на статті в цьому ж журналі незалежно від релевантності для підняття імпакт-фактору журналу, або сплачуються великі гроші спеціалізованим фірмам за внесення до Scopus та рекламування електронної версії.
Приклад бюрократичних вимог 2004 року (документ, схоже, діючий):
"2. Вимоги до електронного наукового фахового видання
Видання повинно містити: упаковку (коробку, конверт, папку) з етикеткою, на якій наведено вихідні дані."
Це не стьоб. Це цитата з реального нормативного документу. А ще треба розсилати по бібліотеках (по списку обов'язкової розсилки) 100 примірників на дискетах. Звичайною поштою. В упаковці згідно нормативів. Там ще багато нормативних вимог. Немає тільки вимоги про організацію рецензування та контролю якості статей.

Рецепт вдосконалення журналу
1. Друкування тільки англійською.
2. Міжнародна редколегія.
3. Міжнародне рецензування всіх статей, включно зі статтями членів редколегії.
4. Сайт журналу в інтернеті з відкритим доступом до всіх статей.
5. Індексування статей у відповідних базах даних.
6. Автори мають базувати свою роботу на сучасному стані науки

Звісно, "Вісник *** економічного/педагогічного університету" ніщо не врятує. Є, можливо, десяток журналів, яким за рахунок грамотної політики (включаючи міжнародне рецензування) можна підняти рівень. Це, можливо, непотрібно для, наприклад, педагогічного журналу, але наведений рецепт - це рецепт доведення якості журналу до прийнятної.  Педагогічний журнал треба або просто закрити, або не вважати його науковим. Локальні вісники мають бути - для тренування студентів і аспірантів. Я цілковито підтримую їхнє існування - як і шкільних стінгазет, блогів, районних газет. Всі ці видання дуже корисні для своїх цілей - але не можуть ефективно забезпечувати якість наукових досліджень і участь у світовому науковому процесі.


Закон Метью для соціології науки - "Більш відомі вчені отримують вищу оцінку своїх заслуг" - якщо ви опублікуєте щось в місцевому видання, а пізніше цей же результат буде опублікований в хорошому журналі (навіть якщо цей хороший журнал вас процитує) - всі наступні автори будуть цитувати статтю в хорошому журналі, а не вас.
http://maidanua.org/arch/osvita/1255388371.html
Звісно, виключення з цього закону можливі - але вони лише підтверджують правило.


Так, я розумію проблеми на цьому шляху:


Немає достатнього знання англійської, тим більше професійної.
Люди з дипломом перекладачів здебільшого продукують неякісні тексти у спеціальних галузях. 
Англійську треба вчити. Немає англійської – немає науки.
Потрібна поетапна програма навчання для всіх науковців і поетапні вимоги (зокрема, екзамени типу TOEFL)
Немає доступу до зарубіжних наукових журналів, що унеможливлює підготовку якісних оглядів літератури.
Так, треба забезпечувати доступ до статей. Поки університети і держава цього не роблять – максимально використовувати відкриті та неформальні джерела. Відкритих джерел дуже багато.
Немає коштів для забезпечення відкритого доступу та підтримання сайтів.
По-перше, треба добиватись усунення абсурдних бюрократичних вимог, а зекономлені кошти спрямовувати на забезпечення відкритого доступу.
Складно забезпечити індексування в провідних наукометричних базах даних (WoS, Scopus)
Для початку необхідно забезпечити повне індексування хоча б в Google Scholar – автори можуть вносити публікації самостійно.

Сучасні цілі українських наукових журналів:
Публікація статей для виконання вимог для присудження наукових ступенів та наукових звань, та для атестацій наукових та педагогічних працівників.
Мета широкого інформування наукової спільноти про основні досягнення науки часто є вторинною - про це свідчить погана якість англійських резюме, відсутність адекватної інформації про видання в інтернеті.

Цікавий семантичний момент - "фаховими" звичайно називають саме журнали з затвердженого списку ВАК (чи його наступника), тобто у свідомості багатьох людей вкорінилися абсурдні поняття
"фаховість" = "придатність для атестації чи захисту" 




Навіщо потрібні кращі журнали:
  1. Visibility (розповсюдження, популяризація) наукових досліджень.
  2. Забезпечення якості наукових досліджень.
  3. Формування ефективної наукової спільноти в країні.
  4. Участь у світовому науковому процесі.
Імпакт-фактори журналів та традиції цитування залежать від галузі науки - проте, методи забезпечення якості та видимості (популяризації) однакові для всіх галузей

Можливі негативні наслідки від збільшення видимості журналів без підвищення якості:
  • Погіршення репутації науки в Україні - поява валу слабких статей призведе до упередженого ставлення до всіх вчених.
  • "Видимість" статей які не цитуються призводить до зниження загального індексу цитування.

Корисні посилання
Влох Р. Система оцінки українських фахових видань
Як генерується імпакт-фактор деяких українських журналів
"Прикладная механика" остаточно вилетіла з ISI Web of ScienceІмпакт-фактор по-українськи: Індекс інтегрованості періодичного видання в систему наукових комунікацій
Стаття 1993 року про імпакт-фактори російських журналів  Епіграф там релевантний...
Укр. мат. журнал проіндексують в Thompson ISI. Це добре, чи ні?
Как погоня за импакт-факторами приводит к засорению ноосферы
Імпакт-фактори українських наукових журналів 2011

Visibility

Visibility (англ.) - наочність, помітність, інформування громадськості, видимість, популярність, рейтинговість.


Забезпечення індексації статей в міжнародних бібліографічних/наукометричних базах
не забезпечує їхньої якості автоматично - але забезпечує visibility.

Я використовую англійський термін, бо прямий переклад "видимість наукових результатів" - сприймається як "імітація результатів за їхньої відсутності". Англійське слово такого значення "імітація" не має.

Так, є приклади, коли читаються та цитуються статті у маловідомих виданнях маловідомими мовами. Але ймовірність цього дуже мала - навіть для хорошої публікації.

Див. Закон Метью для соціології науки - "Більш відомі вчені отримують вищу оцінку своїх заслуг"

Популярні заперечення проти широкого розповсюдження наукових результатів:

Якщо наукові результати опублікувати, їх вкрадуть – можливо, в процесі рецензування.
Найкращий рецепт проти крадіжки – широка публікація. Спершу – на популярному відкритому препрінтному сервері (arXiv.org для фізиків-математиків, подібні сервери є і для інших спеціальностей).

Щось вартісне скоріше можуть вкрасти з місцевого збірника, який ніхто не читає. Навіть якщо не вкрадуть – вартісний результат просто повторять, і ви не зможете довести пріоритет.

Звісно, не варто публікувати патентоспроможну та секретну інформацію.
Якщо наукові результати широко публікувати – зарубіжні держави будуть їх використовувати на свою користь, виходить так, що ми фінансуємо з українського бюджету економіки іноземних держав.
Так, українська економіка не може ефективно використовувати нові досягнення науки.

Але без вбудовування в світову науково-технологічну спільноту і не зможе.

Крім непрямого фінансування економіки іноземних держав своїми науковими результатами (які в основному все одно теоретичні і не можуть бути впроваджені завтра) – ми вдосконалюємо свою науку і освіту. Участь у світовому науковому процесі дає змогу користуватись його результатами – яких точно більше, ніж результатів українських вчених. Людина, яка не працює в певній галузі – як правило, не зможе зрозуміти результати інших. І навіть адекватні питання авторам поставити не зможе.
Тобто в цілому участь у світовому науковому процесі вигідна для економіки і для країни.

Корисні посилання
Про реальну наукову цінність та видимість
Где Вам следует публиковать результаты своих научных исследований
Рекомендації для збільшення видимості своїх публікацій - планування публікаційної стратегії
Онлайновая революция в науке начинается

Visibility of research publishing: Emerging Researchers  

(Чому збільшення видимості наукових досліджень корисне для вчених, наукових установ та суспільства)




понеділок, 26 листопада 2012 р.

Закон Метью для науки і наслідок з нього для українських вчених

Закон Метью - "Багаті стають багатшими, бідні стають біднішими"

Закон Метью для соціології науки - "Більш відомі вчені отримують вищу оцінку своїх заслуг".

З Вікіпедії:               http://en.wikipedia.org/wiki/Matthew_effect_(sociology)
  • The 2000 Nobel Prize in Chemistry went for "The discovery and development of conductive polymers". In a classic example of the Matthew effect, inexplicably the Nobel Committee entirely ignored a substantial previous body of similar work while assigning discovery credit to prominent relative newcomers. Some of the earlier work (e.g., a conductive polymer electronic device)[8] was even considerably more advanced than the Nobelist's. See conductive polymers for citations. Thus, Prof. Dr. György Inzelt at Eötvös Loránd University notes that, while the Nobelists certainly deserve credit for publicising and popularizing the field, conductive polymers had been " ..produced, studied and even applied " well before their work.[9]. See controversy.
  • In algorithmic information theory, the notion of Kolmogorov complexity is named after the famous mathematician Andrey Kolmogorov even though it was independently discovered and published by Ray Solomonoff a year before Kolmogorov. Li and Vitanyi, in "An Introduction to Kolmogorov Complexity and Its Applications" (p. 84), write:[10] Ray Solomonoff [...] introduced [what is now known as] 'Kolmogorov complexity' in a long journal paper in 1964. [...] This makes Solomonoff the first inventor and raises the question whether we should talk about Solomonoff complexity. [...]
  • There are many uncontroversial examples of the Matthew effect in mathematics, where a concept is due to one mathematician (and well-documented as such), but is attributed to a later (possibly much later), more famous mathematician who worked on it. For instance, the Poincaré disk model and Poincaré half-plane model of hyperbolic space are both named for Henri Poincaré, but were introduced by Eugenio Beltrami in 1868 (when Poincaré was 14 and had not as yet contributed to hyperbolic geometry).

Висновок: якщо ви опублікуєте щось в мурзилці, а пізніше цей же результат буде опублікований в хорошому журналі (навіть якщо цей хороший журнал вас процитує) - всі наступні автори будуть цитувати статтю в хорошому журналі, а не вас.

Звісно, виключення з цього закону можливі - але вони лише підтверджують правило.

Обговорення
http://maidanua.org/arch/osvita/1255388371.html

неділю, 25 листопада 2012 р.

Кандидати липових наук

Оновлення 06.07.2013

Президиум Высшей аттестационной комиссии лишил ученых степеней одиннадцать человек, которые защищали диссертации в Московском педагогическом госуниверситете (в том числе уже бывшего директора СУНЦ при МГУ Андрея Андреянова)
http://www.echo.msk.ru/news/1012444-echo.html

Дослідження щодо учасників системи фальсифікації дисертацій
http://trv-science.ru/2013/02/12/narod-khochet-znat-svoikh-geroev/
http://slon.ru/russia/kto_i_zachem_pokupaet_uchenye_stepeni-955087.xhtml

Оновлення 1.02.2013

http://www.gazeta.ru/science/news/2013/01/31/n_2732537.shtml
Комиссия Минобрнауки нашла «массовые фальсификации» с диссертациями, в том числе плагиат у главы СУНЦ МГУ
«По сути, речь идет о массовых фальсификациях. Полученные официальные заключения и отзывы указывают на то, что была поставлена на поток работа по изготовлению фиктивных диссертаций, которые составлялись из фрагментов чужих текстов, сопровождались фиктивными отзывами ведущих организаций, фиктивными списками публикаций, а затем зачастую даже не депонировались в РГБ», — говорится в заключении.

«Согласно заключению Российской государственной библиотеки, в тексте диссертации Андриянова выявленные значительные заимствования в объеме 53,89% и их характер не позволяют считать проверенный документ оригинальным», — говорится в приложении, касающемся работы директора СУНЦ МГУ.

«Комиссия предложила рассмотреть вопросы: <...> 2) о целесообразности в дальнейшем занимать А. Даниловым (председатель Д212.154.01) руководящие должности в системе аттестации научных кадров»,



******************
Стаття в http://www.gazeta.ru/science/2012/11/23_a_4865585.shtml
про виявлену "фабрику наукових ступенів" та підробку наукових журналів

Дисертації захищались за фіктивними публікаціями - "додатковими випусками" видань з затвердженого списку російського ВАК.
"Додаткові випуски" фізично існують у вигляді паперових журналів, подібних до справжніх, але редакції справжніх видань стверджують, що такого вони не видавали. 

Весь цей потік проходить через провінційні університети-колишні педвузи або Московський педінститут.

До речі, наказ МОН №1112 від 17.10.2012 ( http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1851-12 )про зміни у порядку публікації статей для здобуття вчених ступенів створює можливість користування цією російською системою фіктивних публікацій - чи створити власну систему.
І в Google Scholar такі публікації в принципі можна додати (якщо автор має електронну пошту академічної установи або хтось дасть йому можливість скористатися електронною поштою іншої людини для верифікації).
Стаття в Троїцькому варіанті
http://alliruk.livejournal.com/573804.html?thread=3520876#t3520876
Фальшиві публікації та імітаційна наука
Обговорення
"К очень тяжелому сожалению, среди людей с липовыми диссертациями, очень много профессоров, преподавателей университетских"

Цікаві цитати з коментів:

 aleks_melnikov |  20:53, пятница, 23.11.2012  | 
Лихие путинские годы

Как, кстати, обстоят дела с плагиатом в диссертации Путина?
 v_rifmovich |  21:36, пятница, 23.11.2012 
Обстоят хорошо. Исследование экономических тезисов, использованных будущим президентом России в кандидатской диссертации, показало, что большая часть их была скопирована из работы американских ученых.
При защите кандидатской диссертации на тему "Стратегическое планирование воспроизводства минерально-сырьевой базы региона в условиях формирования рыночных отношений" часто использовался банальный перевод экономического исследования, проведенного профессорами университета Питтсбурга в 1978 году.
Согласно официальной биографии, Путин защитил диссертацию в 1997 году в петербургском Горном институте.
16 из 20 страниц, которыми начинается ключевая часть работы Путина, были либо скопированы "слово в слово" или переписаны с минимальными изменениями из статьи Strategic Planning and Policy ("Стратегическое планирование и политика") профессоров Уильяма Кинга и Девида Клиланда.
6 диаграмм и таблиц в работе Путина обнаруживают поразительное сходство с американскими.
Клиффорд Гэдди, старший научный сотрудник исследовательского института Brookings Institution, профессор экономики университета Джонса Хопкинса, эксперт в области экономики России, владеет русским языком: "Для меня нет сомнения, что это плагиат. кто-то лишь сгладил углы".
На Западе - в США и Европе - обвинение в плагиате может похоронить карьеру любого политика (министра обороны Германии, президента Венгрии итд.). Для России же, которая занимает второе после Китая место по объему пиратской продукции, это до сих пор было нормой жизни.
Есть анекдот. Клиент кричит парикмахеру - меня не устраивает качество стрижки! На что парикмахер резонно отвечает - а качество вашеего автомобиля Вас устраивает? -Нет, это долбанная "девятка"!, а зарплата Вас устраивает? - ...короче когда дело дошло до президента, парикмахер восклицает, а чего вы начинаете революцию с моей парикмахерской?
У нас в стране все "липовое" - президент, парламент, полиция, медицина, так чего ж вы начинаете с несчастного невинного ВАКа?
Нынешняя система - это система воспроизводства началь
неважно в какой области. Диссертации нужны не для гарантии научного уровня, а для гарантии оргаизацонных спосбностей в том обществе, где они хотят процветать. Организаторы "научных" руководителей, оппонентов, защит и утверждения в ВАКе - это талантливые организаторы, и за это они и получают своих дипломы и степени. А наука - стерпит. Помните, как академики ходили вокруг да около очистки воды - ну разве это не талант? Это высокий класс организационного таланта, но не расчитал свой уровень, замахнулся на слишком большие деньги - тут-то и оказалась, что есть и "божий" суд... Не полез бы на всероссийский уровень - всё было бы ок.
И скандалы тоже нужны для фильтровки тех, кто не соблюдает приличия (лезет без очереди или не "организовал" свои научные результаты на своём уровне). НУ что, не мог этот воспитатель заплатить побольше и организовать свой "авто"реферат без словесного плагиата? А идейный плагиат был, есть и будет - и не только в России, но и в самом форпосте настоящей науки, как США. Но такой плагиат без прямых цитат требует понимания материала, т.е. более высокого уровня, и значит - дороже. Именно так на это смотрят начальники - организуй защиту "красиво", без провалов. А то, что потом крыша рухнет, плотину прорвёт, или ракета улетит не туда или способный народ уедет - не проблема,, точнее не проблема руководителя бывшего диссертанта, его оппонентов, всего совета по защите, ВАКа. Это проблема государственная, общенародная, т.е. ничья. Никто не будет разгонять провинциальные советы или упразднять степени. Анекдот про младшего сержанта - не анекдот, а символ.

 hypercaban |  02:39, суббота, 24.11.2012  | 
не борзейте. Помимо плагиата тут еще:
1) Служебный подлог
2) Мошенничество
3) Копнуть глубже - еще и коррупция (или таки есть сомнения в том, сам ли автор писал диссер и просто так ли диссертационный совет и ВАК ничего не заметили)

 singapur17 |  10:11, суббота, 24.11.2012  | 
Нет, это именно мафия, преступная схема. Потому что липовые диссертации заказывают только под гарантии защиты, а такие гарантии могут дать лишь вся цепочка людей, которые участвуют в процессе защиты и все за это получают каждый свой кусок. В первую очередь, это дисертационные советы, особенно в провинции, вот где коррупционные гнезда.
Что надо делать: надо перетрясать все советы, поднимать и тщательно верифицировать все защищенные диссертации, и всех выловленных деятелей, включая авторов, отдавать под суд за мошенничество и лишать права работать в образовании пожизненно.
Кроме того, диссертационными советами дело не ограничивается, это целая сеть, которая ищет заказчиков и обеспечивает защиту. Низовые звенья этой сети - деканы и заведующие кафедрами самых разных вузов. Распутать эту цепочку возможно путем сделки коррупцинных глав советов со следствием. На них надави - они все расскажут и всех сдадут.


http://oleglurie-new.livejournal.com/99404.html
Про фактичну участь багатьох російських університетів та інститутів у "фабриці дисертацій"
http://disser-graf.livejournal.com/5056.html


Плагіат


Проблема плагіату у навчанні - приблизно те саме, як піратські копії. Великий відсоток людей (у тому числі студентів та викладачів) просто не розуміє, в чому проблема і вважає, що представлення будь-якої роботи по темі - це добре, незалежно від того, чи самостійно вона написана. Для досягнення самостійної роботи треба якось повністю міняти парадигму цієї діяльності з писання рефератів - поміняти слова, назви, спосіб видачі завдань - щоб хоча б спробувати зламати стереотип: "фрукт - яблуко, реферат - скачати з інтернету".

В західних університетах, як правило, існує формальна політика щодо плагіату ("Policy" англійською - це в цьому випадку офіційний документ, прийнятий керівництвом університету), і студенти мусять підписатись, що вони ознайомились з цим документом і зобов'язуються його дотримуватись. І в основному дотримуються - бо наслідки дуже неприємні для всієї наступної кар'єри.

Ця політика говорить, що потрібно надавати відповідні посилання, в тому числі щодо перефразованого матеріалу. Плагіатом вважається також подання однієї і тієї ж письмової роботи як залікової для кількох курсів. Також передбачені санкції для студентів, які роблять завдання, переклади та письмові роботи за інших, чи працюють у "репетиторських школах". Для будь-якого заняття репетиторством студент має отримати письмовий дозвіл декана факультету.

"Плагіат" і у науковій роботі також не одержує однозначного ставлення. Чи можете Ви в Америці уявити спікера парламенту чи посадову особу Академії наук, яка є сертифікованим плагіатором? А у нас все нормально. І часто подібних посадових осіб виправдовують - "це просто співробітники підставили, замість написати статтю самі звідкись списали". Тобто те, що людина підписала статтю, фактично написану співробітниками, вважається прийнятним. Деякі українські посадові особи (скоріше, їх працівники) не соромляться копіювати навіть загальновідомі твори. В результаті чого явно страждає репутація країни.

Європейська практика в подібних ситуаціях:
У дискусіях в пресі та коментарях про ВАК певні персонажі висловлювали думку, що роботу ВАКу можна вважати нормальною, незважаючи на те, що він не може розпізнати плагіат (а що таке купівля дисертацій як не плагіат?), це розпізнати неможливо, і тому все в порядку. Незважаючи навіть на прості "маркери" несамостійної роботи - чиновник не може самостійно написати наукову роботу, одночасно працюючи на посаді; неможливо ознайомитись з усіма відповідними джерелами, не знаючи іноземних мов досить вільно. 

Професійна бесіда по темі може легко виявити такий плагіат (а якщо не може - мабуть, треба просто писати що в цьому випадку кваліфікаційна оцінка неможлива і тому ступінь бути присуджений не може - як говорять багатьом природничникам, які не можуть знайти відповідних вчену раду та опонентів з своєї тематики).

Вже створили багато комп'ютерних систем з пошуку плагіату - тобто пошуку повторень масивів тексту. Я не здивуюсь, якщо існують і програми для "змішування", які роблять "новий" текст, скомпонований з старих, достатньо новим для того, щоб антиплагіатні програми це не виявили.

Схоже, плагіат досить розповсюджений у написанні дисертацій - інакше навіщо існують численні сайти, які продають повні тексти дисертацій - в тому числі старих, яких в електронному вигляді не було? Моя власна дисертація, написана 20+ років тому, також навіщось є на такому сайті.

Міські легенди говорять, що одна з причин вимоги ВАКом та наступниками тексту дисертації та автореферату саме у Word - їхня програма пошуку плагіату працює саме з Word. 

Препрінтний сервер http://arxiv.org запровадив власну систему для пошуку повторень в текстах препрінтів, що розміщуються: http://arxiv.org/help/overlap - що може бути незручним - в нових статтях часто необхідно повторювати означення, описи та посилання. 

Хоча це унеможливить повторення ситуації, коли окремі персонажі просто вивішували чужі препрінти під своїм ім'ям, і намагались за рахунок цього отримати гранти, постдоки, запрошення на конференції. Нам колись попався такий діяч з країни, що розвивається - хотів приїхати на конференцію. Можливо, йому була потрібна українська віза, чи він хотів використати запрошення на конференцію для побудови резюме і наступної поїздки на постдок. 


Корисні посилання
http://www.osvita.org.ua/articles/68.html
http://uk.wikipedia.org/wiki/Плагіат
http://thebridge-moct.org/pages/comments/plagiat/
http://www.chaskor.ru/article/plagiat_artamonovoj_25231
http://nikolai-zubov.livejournal.com/3758.html

Українські юристи намагаються боротись з плагіатом
http://www.yurincom.com/ua/panoram_of_week/?id=10874
(про посадових осіб звісно ні слова, але знайшли якогось винного студента)

В Фейсбуці є група http://www.facebook.com/groups/plagyat/ яка реєструє знайдені випадки плагіату в українській науці (не знаю, що там пишуть - потрібна реєстрація)

Ще один сертифікований плагіатор
http://gazeta.dt.ua/science/naperstochniki-vid-nauki-_.html

Російський досвід пошуку плагіату в дисертаціях чиновників
http://cook.livejournal.com/208174.html
http://www.dissernet.org/

Нові лінки з http://www.researcher-at.ru/index.php?topic=13397.120
http://www.lenta.ru/articles/2013/04/27/empirestrikesback/ 
http://www.city-fm.ru/programs/issues/show/440918.html
http://rusrep.ru/article/2013/04/23/plagiat/

Рабин Франції звільнився через скандал з плагіатом

Приклад використання антиплагіатної системи препрінтним сервером arXiv.org:

\\
arXiv:1305.5583
Date: Thu, 23 May 2013 23:46:47 GMT   (2310kb)

Title: Some Solvable Quantum Mechanical Models and Their Symmetries
Authors: Bikashkali Midya
Categories: math-ph math.MP quant-ph
Comments: Ph.D. Thesis. arXiv admin note: text overlap with
  arXiv:quant-ph/0401031, arXiv:hep-th/0703096, arXiv:hep-th/9405029 by other
  authors

\\
  This thesis is focused on some solvable quantum mechanical models and their
associated symmetries.
\\ ( http://arxiv.org/abs/1305.5583 ,  2310kb)
************************************
Іноді трапляється цікавий набір ключових слів, за яким цю публікацію знаходять читачі.
Наприклад: "як змінювати текст , щоб не було плагіату" - тобто людина вже займається плагіатом і вирішила дізнатись, як зробити так, щоб автоматичні системи цього не побачили?
Таких "розумних" багато, але антиплагіатні системи стають все більш досконалими. Переставляння слів і заміни слів синонімами сучасні системи вже чудово ловлять.
І переклади з інших мов ловити скоро навчаться. Так що краще писати власні тексти - бо сподіваюсь, що наукові стандарти в нашій країні дійдуть до того, що за плагіат звільнятимуть з посад навіть через 30-40 років.


Ще один пошуковий запит - "як зробити щоб не розпізнали плагіат". Відповідаю - писати текст самому. А копіпейст чужого матеріалу без виділення цитати і посилання, а потім всякі переміщення слів - це шахрайство.
****************************

Приклад  - як препрінтний сервер  http://arxiv.org "ловить" плагіат

http://arxiv.org/abs/1305.5583
Наведений список препринтів інших авторів, з яких переписані шматки тексту.

Наприклад, текст в пункті "Revival dynamics" на стор.24 в дисертації arXiv:1305.5583 переписаний з невеликими змінами з стор.6 препринту arXiv:quant-ph/0401031


Some Solvable Quantum Mechanical Models and Their Symmetries

This thesis is focused on some solvable quantum mechanical models and their associated symmetries.
Comments:Ph.D. Thesis. arXiv admin note: text overlap with arXiv:quant-ph/0401031arXiv:hep-th/0703096arXiv:hep-th/9405029 by other authors

пʼятницю, 23 листопада 2012 р.

Зміна парадигми(?): обговорення новацій щодо вимог до захисту кандидатських та докторських дисертацій

Зміни до наказу № 1112 таки внесли
http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/33196/
Принаймні, прибрали частину двозначностей.

Власне наказ МОН
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1851-12

Відповідно до якого:Наказ МОН молодьспорт № 1112 від 17.10.12 року
2. Установити, що: 
2.1 за темою дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук необхідна наявність не менше 20 публікацій у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України та інших держав, з яких: не менше чотирьох публікацій у виданнях іноземних держав або у виданнях України, які включені до міжнародних наукометричних баз;не більше п’яти публікацій в електронних наукових фахових виданнях;у галузях природничих і технічних наук замість трьох статей можуть бути долучені три патенти на винахід (авторські свідоцтва про винахід), які пройшли кваліфікаційну експертизу і безпосередньо стосуються наукових результатів дисертації (за наявності);
2.2 за темою дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук необхідна наявність не менше п’яти публікацій у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України, з яких: не менше однієї статті у виданнях іноземних держав або у виданнях України, які включені до міжнародних наукометричних баз;одна із статей може бути опублікована в електронному науковому фаховому виданні;у галузях природничих і технічних наук замість однієї статті може бути долучений один патент на винахід (авторське свідоцтво про винахід), який пройшов кваліфікаційну експертизу і безпосередньо стосується наукових результатів дисертації (за наявності);
З тексту не зрозуміло, які саме "міжнародні наукометричні бази" враховуються, і чи є вимога індексації в таких базах (яких саме?) для іноземних журналів, чи тільки для українських.


Обговорення на сайті "Українські науковці у світі"
Дехто дуже радий що вимагатимуть мати статті, опубліковані в журналах, що індексуються Скопусом (звідки вони взяли, що мова йде про Скопус - незрозуміло), дехто в шоці, бо з їхньої спеціальності таких журналів немає. В цілому видно, що громадськість не зрозуміла цілі і змісту відповідних наказів.

Обговорення на сайті "Майдан - Освіта та наука"

Роз'яснення від директора відповідного департаменту МОН
Його можна зрозуміти так, що чиновники начитались статей і коментарів щодо необхідності публікацій українських науковців у "немурзилках" і вирішили якимось чином цього вимагати.
Але з його слів - приймати рішення щодо вибору "правильних" міжнародних наукометричних баз мають спецради. Зазначу, що Гуглсколар (він же Гугл Академія) - це цілком адекватна міжнародна наукометрична база, і там є все, а якщо чогось нема - це можна внести вручну.
Деякі українські журнали вже хваляться, що їх там індексують.

Стаття Максима Стріхи в Дзеркалі тижня 
Тема таки актуальна - на вечір суботи 24.11.2012 - вже 65 коментарів

***********
http://dt.ua/SCIENCE/disertatsiyna_panik...ments.html (лінк вже не працює, на сайті ДТ цих коментів вже немає) Читач Збоченці міністра Табачника 01.12.2011 http://expres.ua/main/2011/12/...
Слюсарчук за невеликi грошi отримав потрiбнi липовi росiйськi документи. А чиновники Вищої атестацiйної комiсiї та Мiнiстерства освiти, з поруйнованими збоченнями головами, допомогли йому реалiзувати надзвичайно зухвалий план. За перший етап його плану вiдповiдав на той момент перший заступник ВАКу Вiктор Бондаренко (вiн же - рiдний брат народного депутата Володимира Бондаренка, БЮТ). Цей перший заступник голови ВАКу — особа досить цiкава. Афера з так званою переатестацiєю тiсно пов'язана з його iменем. Як прослiдковується з документiв, саме вiн виконав усю брудну роботу, що мала створити видимiсть дотримання процедури. Вiн безпосередньо працював у тiсному контактi зi Слюсарчуком, узгоджував iз ним деталi. Що дозволяє дiйти такого висновку?
****************
 Тобто автор наказу вже знайомий з дисертаційними схемами з використанням російських "асистентів" - і мета зміни парадигми може бути подвійна:

  • створити ситуацію покращення для природничників
  • поширити можливості для використання російських "фабрик наукових ступенів"
************************
Ще з коментарів:
хімік  день назад Насправді цим ідіотським і непродуманим наказом Міннауки і персонально Табачник компрометують загалом правильну ідею - повернення української науки в нормальну робочу колію. Не секрет, що деградація науки в Україні навіть в природничих науках (я вже мовчу про економіку, юриспруденцію і т.п., там науки ніколи і не було) продовжується. Проблем настільки багато, що для їх перелічення, потрібна окрема стаття. Назову тільки найбільш серйозні, на мій погляд:
- Українська наука хронічно недофінансовується. Якщо заробітна плата ще сяк так фінансується, то з оплатою комунальних послуг вже є проблема (а працювати в погано опалюваному приміщенні якось немає натхнення). Кошти, що виділяються на матеріали та реактиви, мізерні для забезпечення продуктивної роботи. Фінансування закордонних відряджень вже третій рік заборонене навіть за рахунок конкурсної тематики. Четвертий рік немає коштів на покупку обладнання. Ото що встигли прикупити за часів Юлиного прем'єрства, на тому і працюємо. Решті обладнання вже більше 30 років. І це ситуація в столичному академічному інституті. Наскільки я знаю ситуацію, в ВУЗах ситуація ще гірша. Що робиться в провінції, можна тільки догадуватися, думаю, що зовсім невесело.
- Разом із тим, основна проблема української науки не в нестачі грошей, а в системі організації науки та, як не сумно, в самих вчених. Держава фінансує науку по принципу "собеса" - в кого числиться більша кількість співробітників, тому і більше грошей. Базове бюджетне фінансування, що витрачається на зарплати та комуналку становить, як правило 80-100 % усіх доступних коштів. Конкурсні проекти для простих смертних "важать" 35000-70000 грн на рік, відділ одержує зарплатою біля 30% від суми, а безпосередні виконавці ще менше, Все, що важить 100000-250000 одержують проекти академіків чи членкорів. Щоб працювати (не виживати, якось виживають і на базовій зарплаті) пишеш кілька проектів і (як повезе) в результаті ведеш 4-6 тем і маєш купу головної болі.
- При всьому цьому в Інститутах (та думаю і в вузах) дуже багато баласту. Людей які ще не вміють працювати, вже не вміють, або і ніколи не вміли, і не хотіли працювати. По моїх оптимічтичних оцінках таких людей більше половини. Хто це?
Ці люди досить різні: наукові пенсіонери, що намагаються будь якою ціною залишитися на роботі, навіть коли їм 75-80 років; люди середнього віку, що так і не захистилися (бо не не склалося, ліньки, або нездари), кандидати та доктори наук, які захистившись вирішили, що тепер можна відпочивати решту життя, просто випадкові люди в науці, молодь що не зуміла инавчитися чогось путнього (немає в кого, ліньки, немає можливості, немає здібностей так склалося) і т.д. Насправді, грошей, що держава виділяє на науку не так вже й мало, просто "вчених забагато" і при правильних критеріях відбору систему можна оздоровити.
-Тепер до головного питання - рівня наукових досліджень та публікацій. Буду говорити про хімію, фізику, біологію і близькі області. На мій погляд, людина, що вважає себе вченим, повинна публікуватися в журналах нормально рівня. Якщо говорити про англомовні журнали в вищеприведених областях, то це мають бути журнали з імпакт-фактором хоча б більше 1, а краще більше 3. Все що менше 1 - відстій. Російські та українські журнали - хоч з якимось імпакт фактором. Всілякі "Вісники... " це завжди відстій, бо не може бути нормальним журналом "мурзилка", де є одночасно статті по психології, економіці, екології, хімії і т.п. Вчений, що працює 10 років в природничих науках повинен мати індекс Хірша хоча б 3, професор - мінімум 5, членкор - 7, академік 10. Все решта - відстій.
-Які на мій погляд мають бути кваліфікаційні вимоги до дисертацій? Аспірантура має бути 4 роки, для захисту потрібно мати хоча б одну статтю в англомовному журналі з імпакт фактором більше 1 і ще дві статті в російському чи українському журналі. Мурзилки (вісники, збірники праць і т.п.) не зараховувати. Для докторської (а сумніви в необхідності залишити двуступеневу систему в мене є) має
бути не менше 10 статей в журналах з імпакт фактором більше 1, а решта - як бог пошле. Але публікуватися де попало не солідно.

Taras Lyutyy   6. Простота и очевидность мер, необходимых для установления правильных правил игры в предметах двух указанных приказов, а также существенный диссонанс этого очевидного с содержимым приказов навевает мысли… Непрофессионализм чиновников и непонятная спешка? Так вроде обдумывали эти эпохальные документы достаточно долго, могли бы и экспертов привлечь. Специально оставленные дыры и мутные формулировки, чтобы иметь возможность брать мзду и с издательств и с
диссертантов?... В общем, могло министерство отличится в положительную сторону
и министр мог повесить себе очень яркую звезду на погон, да не срослось… Как
обычно, впрочем.
Taras Lyutyy 4. Автор упомянул, что как-то не по-людски обошлись с гуманитариями. Хоть в целом нет оснований полагать, что у нас (согласно международных стандартов) гуманитарные науки присутствуют как вид, и ситуацию надо существенно менять, раз выдаются корочки местного разлива – лицо надо сохранять. Ведь есть планы у аспирантов – на годы вперед, люди подстраивались под существующие правила игры… Хотя наше министерство и забота о людях – понятия слабо коррелирующие. Автор, думаю, тут более чем в курсе.
Taras Lyutyy 3. В приказе практически приравнены издания, которые индексируются
Scopus и WoS с эфемерными «фаховими виданнями інших держав». Что «Nature», что «Вестник кустанайского аграрного техникума» следуя логике приказа – одно и то же. Причем в разделе о кандидатской в очевидной спешке даже забыли прилепить фразу про «фахові виданнями інших держав», получилось очень мило: «…наявність не менше п’яти публікацій у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України, з яких: не
менше однієї статті у виданнях іноземних держав…». То-то спецсоветы натешатся в трактовке… Это и есть той лазейкой, о которой говорит Максим Стриха. И искать тут ничего не надо, наш типичный подход: в чистом поле – одинокая дверь с сейфовым замком.
Taras Lyutyy  1. Соглашусь с автором на счет неконкретности термина "наукометрическая база данных" в приказе 1112. Как по мне их вообще всего две – упомянутые автором Scopus и WoS. И путать наукометрические базы данных с реферативными здесь нельзя, поскольку первые считают количественные показатели относительно журналов и авторов, а вторые являются просто удобной каталогизацией, которая, как довесок в великолепном исполнении присутствует в первых. Наводить тень на плетень можно разве что относительно e-library.ru с ее РИНЦ, но никак не ВИНИТИ. Не соглашусь с автором лишь в его видении роли Scopus и WoS в западном научном мире и коммерческими его окрестностями. Scopus – более молодой, коммерчески привлекательный и удобный продукт, который изначально проектировался как нечто на голову выше маститой WoS. Кроме того, в продуктах заложены разные идеи. Scopus – экспансивен и попасть в него может каждый журнал, который отвечает понятному и доступному набору критериев. Поэтому там сейчас свыше 18500 журналов и список растет примерно на 1000 в год. И это дает отличный шанс нашим журналам, гуманитарным в первую очередь, к которым политика на порядок мягче (по утверждению самой Scopus). WoS же изначально ориентируется на 6000-8000 журналов под своей опекой и мотивирует это тем, что все равно 90 % полезного публикуется в первой тысяче, а дальше остается лишь с погрешностью пособирать остатки.

Где Вам следует публиковать результаты своих научных исследований
Обговорення в блозі Леоніда Флегантова

Вимоги молодих учених до МОН
http://scientists.kharkov.ua/media/kunena/attachments/108/proposals_2012-12-13.pdf

Цілком можливо, що текст буде інтерпретуватися так,
що іноземні видання можуть будь-якими, а отже як завгодно низької якості.

Результати Наказу №1112

Permalink Відповідає Катерина Олегівна 20 годин тому


Нова вимога про публікацію в виданнях з імпакт-фактором змушує друкуватись економістів в Журналі "Актуальні проблеми економіки" - до цього моменту 1000 знаків там коштувала 60 грн., однак після прийняття наказу вартість зросла до 90 грн. Таким чином стаття аспіранта на 10 стр. та обсягом 30 тис  знаків коштувала 1800 грн. (напевно їм здалось, що для аспірантів це дешево). Після набуття чинності Наказу 1112 її вартість зросла до 2700 грн.


http://gazeta.dt.ua/EDUCATION/falshiva-trivoga.html

Найбільш ґрунтовний аналіз бюрократичної творчості МОН з того, що мені трапилось
http://scientists.kharkov.ua/forum/normativnaya-baza/208-obsuzhdaem-prikazy-1111-i-1112
Люди провели адекватне анкетування, проаналізували різні аспекти і проблеми...
А чому чиновники це не зробили, перш ніж приймати постанови про реформи?
Компетентності чи відповідальності не вистачає?

http://osvita.mediasapiens.ua/material/21700