Науковці і англійська

Тексту далі багато, але це зараз важливіше всіх наукометричних показників і міжнародних наукометричних баз.

Почнемо з фактів

1. Зараз мовою науки є англійська. Бажаючі можуть пошукати дані про кількість інформації англійською та іншими мовами. Ні, російська не замінить англійську і мовою науки зараз не є.
2. Інші мови теж корисні, але без англійської займатись наукою неможливо. Навіть чисто гуманітарною. До речі, це явно написано у сучасних українських вимогах до кваліфікаційних робіт - необхідно знати сучасні джерела. Без англійської також неможливо користуватись міжнародними наукометричними базами.
3. Старше покоління може якось працювати за рахунок інформації та мотивації, здобутих колись (у своїх обмежених рамках і без можливості стратегічного бачення), але молоді треба або вчити англійську до досить хорошого рівня, або шукати іншу сферу діяльності. 
4. Розумні представники старшого покоління необхідність англійської визнають, стимулюють своїх учнів її вчити, читати літературу та робити огляди для всього наукового колективу.  
5. Якщо про оцінку наукової діяльності - вимоги - імпакт-фактори пише формальні публікації  (звісно, не блог чи дописи на форумі) людина, яка не знає англійську добре - вірити їй не можна, ця людина не має достатньої інформації і кваліфікації. 
6. Вивчити англійську можна у будь-якому віці, якщо її вчити. Так, я знаю, що в СРСР і зараз вчили і вчать в основному погано, але це нікого не виправдовує. Підручників, джерел і можливостей мовної практики - повний інтернет. 
7. Забудьте про допомогу філологів та перекладачів. 90% з них не здатні ні на що взагалі, гонорари тих 0,001% які здатні пристойно перекласти спеціальну статтю, вам не по кишені. Спеціальну літературу може перекладати лише спеціаліст у вузькій галузі, персонаж з дипломом перекладача навіть артиклі правильно не поставить. Редагування перекладу, зробленого середнім викладачем англійської, складніше за переклад з нуля, і масово того ніхто не робитиме. 
8. Враження іноземців від наших науковців та наукових адміністраторів - сильно дивуються незнанню англійської. Практично в будь-якій країні хороше знання англійської - необхідна кваліфікаційна вимога для науковця, експерта, викладача вузу чи освітнього чи наукового адміністратора. Ректор університету, який не знає англійської, іноземцями сприймається як абсурд.

Мотивація

Основна проблема тих, хто вважає, що займається науковою діяльністю і не знає англійської - відсутність мотивації. Типу якось працювали і далі будемо. Судячи з обговорень наказу №1112, багато людей вважає своє незнання англійської виправданням неможливості хороших публікацій. І мріють про якісь перекладацькі служби за рахунок університетів та державних журналів. Ні, незнання англійської - не виправдання, а обтяжуюча обставина. Так, я знаю, що держава не сприяє, не фінансує і не дає. Але якщо самі науковці не матимуть адекватного рівня - і не даватиме.

Буквально прямо завтра вивчити англійську неможливо - потрібна жорстка вимога і перехідний період. Хоча з комп'ютерами та інтернетом і без вимог та перехідного періоду обійшлось - всі зрозуміли, що науки без цього бути не може, купили, встановили і навчились. Зараз вже дивуються з науковців, які не знають як підійти до комп'ютера і розуміють що аспіранту без елементарного рівня користування комп'ютером робити нічого (хіба що скористатись послугами шахраїв і самому стати шахраєм).

Висновок - треба вчити. Нема часу? Забрати час в телевізора, пива, ігор та соцмереж. Англійська корисна і просто для життя - це доступ до на порядок більшої кількості інформації з повсякденних питань та радикальне покращення позиції на ринку праці, якщо з науки таки доведеться йти. Це - радикальне зменшення залежності від начальства.

Англійська звісно - не гарантія наукової спроможності, а необхідний інструмент.
До постанов про використання міжнародних наукометричних баз ще можна було поговорити про те, що літературознавцям англійська непотрібна. Але тепер - потрібна.

Знаю чимало дуже хороших вчених (або людей, які дуже намагаються ними стати), єдиною (тобто двоєдиною) проблемою яких є незнання англійської та комп'ютерна неграмотність. За відсутності оцих двох складових людина зараз неспроможна сама реально оцінити своє місце у науковому світі (навіть якщо вона займається суто локальними проблемами - для локальних проблем є цілком міжнародні методи). Це явище цілком поширене і описане, наприклад, тут: Ефект Данінга-Крюгера.

Щодо російської - порівняно з українською, наукової інформації реально набагато більше. Аж 2-10% від того, що є англійською. І в українців виникає ілюзія "розширення простору" і зменшення мотивації вчити англійську. Почитайте російські навколонаукові сайти, переконайтесь, що вартісні російські вчені самі публікують свої вартісні статті в основному в міжнародних журналах, і повірте - тих, хто добре виступає англійською на конференціях і публікується в нормальних журналах, вони поважають куди більше, ніж тих хто публікується лише в мурзилках. Якщо ви зорієнтовані на Росію - беріть приклад з просунутої російської наукової молоді і вчіть англійську. СРСР, який мав свій більш-менш повноцінний науковий простір давно закінчився, і повноцінного наукового простору жодною мовою, крім англійської, вже немає.

Навіть північнокорейські вчені пишуть і друкують статті англійською - невже для українських вчених це така непереборна проблема? Життя в Північній Кореї набагато складніше, і доступу до інформації менше.

Англійська як критерій оцінки наукової діяльності

Зараз багато людей намагаються придумати якісь критерії типу імпакт-факторів. Абсолютних критеріїв оцінки наукової діяльності немає і бути не може - можна лише сказати, що якщо виконується певний критерій, є велика ймовірність, що конкретна наукова робота може бути вартісна. Так само, якщо автор роботи, тема якої сильно пов'язана з світовим науковим простором, не знає англійської, робота, скоріше за все, погана.

Наведемо приклад такого шедевру - робота з наукометрії та оцінки наукової діяльності, автор якої посилається лише на російські та українські джерела і англійської явно не знає.

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/npmaup/2012_2/pdf_files/153-156.pdf

І що ми бачимо? Автор щось пропагує, але сам тими наукометричними базами користуватись не вміє, їхніх правил не знає - бо прочитати сайт WoS сам не може. Читаємо:

"такі надзвичайно рейтингові українські наукові часописи, як “Фізика низьких температур” або “Прикладна механіка”. Такий стан речей, безумовно, популяризує вітчизняні видання, але на західних сайтах вони майже не атрибутовані як українські. Безумовно, “Прикладна механіка” включена до бази WoS, має високий імпакт-фактор, але вже практично не пов’язується з Україною."

На дату подання статті - 3.04.2012 “Прикладна механіка” давно вже була виключена з бази WoS (за переважне самоцитування журналу). І всі українські журнали там асоціюються з Україною (крім "Фізики низьких температур" в англомовному варіанті, де окрема історія). І всі інші твердження в статті в тому ж дусі.

Звісно, смішно ставити якісь вимоги до журналу "Наукові праці МАУП", але це хороша ілюстрація до того, що нема чого писати про міжнародні наукометричні бази і "недосконалість критеріїв оцінки наукових видань в міжнародних наукометричних базах даних", не знаючи англійської і не користуючись відповідними джерелами - нічого вартісного з того не вийде.

В нормальному журналі навіть список літератури був би підставою для відхилення статті без розгляду.

З будь-яких міркувань, якщо хтось колись захоче провести аудит кваліфікації українських науковців - знання англійської може бути найпростішим першим критерієм наукового потенціалу, набагато об'єктивнішим, ніж імпакт-фактори та інші індекси Хірша, які, наприклад, для молоді застосовувати безглуздо. Та й скасувати велику кількість фальшивих вчених звань таким чином дуже просто - людина з вченим ступенем після певної дати не знає англійської - це достатня підстава для позбавлення ступеня, бо в дисертації не могли бути адекватно враховані всі необхідні джерела.

Якщо цієї мотивації мало - прочитайте 
Изучение иностранных языков приводит к росту некоторых участков мозга

Що таке достатній рівень

Якщо ви не шекспірознавець, читати в оригіналі Шекспіра не треба. І детективи з жаргоном Бронксу не треба. 

Потрібно: 

• читати статті та резюме статей з спеціальності в основному без словника
• вільно користуватись міжнародними наукометричними базами, сайтами наукових журналів, пошуковими системами
• готувати і робити доповіді на семінарах та конференціях 
• розуміти доповіді на конференціях, ставити питання
• дати собі ради в місті, на вокзалі, в готелі - про ідеальну правильність мови ми не говоримо
• листуватись з редакціями та колегами

Для негуманітарних спеціальностей за умови докладання певних зусиль - з досвіду численних знайомих - такий рівень досягається максимум за рік. Досвід знайомих сильно після 35 років, які не займались виключно англійською, але мали достатню мотивацію і зрозуміли, що подітись нікуди - треба вчити.

Переклади і перекладачі

За СРСР були хороші перекладачі наукової і науково-популярної літератури - як правило, це були науковці, які хотіли трохи заробити до мізерної зарплати, книжки видавали, гонорари платили. Просто філолог не може правильно перекласти будь-який текст з природничих чи економічних наук. А при зворотньому перекладі наукового тексту англійською ви артиклі правильно не розставите, я вже не кажу про переклад. Не думаю, що варто тут наводити колекцію прикладів. Словники найчастіше застарілі і нерелевантні. Перекладу наукової інформації та інформаційних послуг в радянських масштабах нема і не буде - нема ресурсів і кадрів, а масштаби інформації набагато більші.

Кілька молодих талантів, які чудово перекладають економічні та юридичні тексти, мені траплялись, але науковцю (навіть звичайному академіку) їхні гонорари далеко не по кишені.

Нещодавно в Києві відбувся дуже цікавий захід - лекції, мабуть, найпопулярнішого наукового лектора в світі Роджера Пенроуза. Симпатична перекладачка (дякую за можливість послухати Пенроуза бізнесмену-організатору, і він, мабуть, думав, що знайшов хорошого перекладача) перекладала половину сказаного й те наполовину неправильно - наприклад, Big Bang через раз було "Великий вибух", а через раз "Біг Бен". Молодь періодично падала з сміху, а щодо інших сподіваюсь, що для них цей захід став хорошою агітацією за вивчення англійської. Аналогічна лекція в Польщі без перекладу:  http://www.youtube.com/watch?v=4YYWUIxGdl4
Там після кінця соціалізму була аналогічна ситуація з англійською - але ж вивчили.

Щодо наукового редагування, до мене часто приходять і просять "відредагувати". Щодо книжок відмовляю одразу - півроку на них у мене немає. А щодо статей, наукове редагування з мого досвіду - це повне переписування перекладу з моральними збитками від помилок "перекладача". А вважається, що перекладач переклав, а я так, трошки продивилась. Вузівські викладачі англійської, як правило, англійської нормально не знають, навичками перекладу не володіють взагалі - а інакше чого б вони в тому вузі працювали? Вони можуть трохи поправити граматику, але писати статтю треба самим. Не кажу вже про користування інформаційними сервісами та спілкування з редакціями. Та навіть резюме статей в україномовних журналах писати - скільки можна друкувати ганебні резюме в статтях та авторефератах?

Антимотивація

Багато наукових керівників боїться, що якщо молодь вивчить англійську - вона вся виїде за кордон або піде у бізнес (+ неозвучуване побоювання підвищення наукової самостійності молоді). Тут є два варіанти - або молодь вивчить англійську, або залишки науки перетворяться на провінційний заповідник. А хто хоче виїхати чи піти в бізнес - й так виїде і піде. Але масове знання англійської принаймні підвищить якість тих, хто залишився.

Ще один аргумент - "в СРСР була видатна наука без масової англійської, а приклад Польщі чи Індії нам непотрібний". Видатна наука в СРСР була досягнута за рахунок конкретних факторів, яких нема і не буде. СРСР скінчився, і тих інформаційних та матеріальних ресурсів, які мала наука тоді, немає. І без міжнародного співробітництва ще трохи - і сучасний рівень східноєвропейських країн здаватиметься казкою. Хоча б для забезпечення адекватного рівня освіти викладачі мають знати англійську.

Висновок

Можна поговорити про різні вимоги та різні часові рамки для різних спеціальностей - але, якщо хочете займатись наукою - англійську треба вивчити (не "вчити" - а вивчити). Якщо наведеного вище не досить для мотивації - будь-яка адекватна вузівська адміністрація рано чи пізно, як і практично в усьому світі, зробить знання англійської безумовною кваліфікаційною вимогою для науковців та викладачів. Вважайте, що наказ №1112 - це перший дзвінок.

Я не закликаю прямо зараз звільнити всіх, хто не має адекватного рівня англійської, - але рано чи пізно так і буде. Або дипломи не визнаватимуть навіть всередині країни. 

Лише після забезпечення масового знання англійської в українському науковому середовищі можна починати говорити про світовий рівень і застосування якихось наукометричних критеріїв - без англійської громадськість просто не зрозуміє, що до чого (див. обговорення) і почнеться плач, масова імітація і пристосування.

Англійська - не гарантія світового чи хоча б прийнятного рівня, але необхідний перший крок. А з адекватними етичними стандартами та англійською у нас буде все чудово.

Аналогічна думка історика
Аналогічна думка перекладача

Правда, щодо цього

"І третьою, основною причиною недостатнього рівня знань фахової термінології англійською мовою є катастрофічний брак спеціалізованих (за вузькими галузями застосування) тематичних словників – як англо-українських, так і українсько-англійських"

перекладач сильно помиляється. Якщо не читати англійською статті з спеціальності і не знати, який саме термін вживається в конкретному контексті - ніякий словник не допоможе. Тим більше, що словники вже ніколи не зможуть встигати за розвитком термінології.

Нова хвиля агітації за імпакт-фактори як критерій істини

Андрій Гусак. Університетська наука в країні уявних величин

"Якщо ми хочемо стати нормальною країною, то повинні відмовитися від вітчизняних критеріїв оцінки наукового рівня вишів, академічних інститутів чи окремих науковців і перейти ВИКЛЮЧНО НА МІЖНАРОДНІ КРИТЕРІЇ. Вважаю, що критерієм НАУКОВОГО рівня університету повинна бути не кількість спецрад і навіть не кількість докторів і кандидатів наук, а виключно НЕЗАЛЕЖНА МІЖНАРОДНА оцінка наукового продукту. Для природничих фундаментальних і гуманітарних наук — це індекс цитування (сумарний і середній на одного співробітника індекс Гірша), а також сума добутків кількості статей співробітників на імпакт-фактори журналів, де вони публікуються (середня цитованість на одну статтю). Для технічних наук — сказав би "економічний ефект", якби не знав дечого про традиції приписок економічного ефекту ще з часів СРСР — хай тут краще визначаться самі "технарі". Хоча модний нині індекс Гірша, як і будь-який інший критерій, не є ідеальним (до нього теж починають пристосовуватися), він, проте, залишається найзручнішим і порівняно об'єктивним критерієм, бо створюється роками, його не купиш за гроші, не підвищиш по блату. Якщо із часом наукометрія винайде щось краще, можна буде перейти на інший критерій — головне, щоб він був незалежний і міжнародний."

Міжнародний досвід і міжнародні наукометричні бази

Міжнародний досвід оцінки наукової діяльності буває двох сортів.
1. Адекватний - з різнобічною оцінкою та дотриманням етичних стандартів
2. І досвід багатьох країн, що розвиваються - коли активні персонажі накручують собі захмарний рейтинг з використанням різних майже законних прийомів.

У нас ситуація набагато гірша ніж в тих країнах - їхні президенти і голови парламентів не доктори-проффесори-академіки (якщо вони не отримали ті звання задовго до політичної кар'єри), масштаби дописування кого попало до статей далеко не такі, в їхніх університетах повно людей з справжньою, зокрема, західною освітою, професори та навіть асистенти не мусять жити  на жебрацьку зарплату і працювати в корупційному середовищі, мають гроші на журнали, відвідування конференцій та стажування... Попадалися мені  досить таки пихаті професори з сотнями статей та десятками аспірантів  - але все ж вони добре знають англійську, розуміють що в їхніх статтях написано, аспірантами самі реально керують (навіть якщо пишуть вони щось на рівні університетських домашніх завдань для студентів) - але до такого там дуже далеко.  Хоча фабрик вчених ступенів повно де завгодно - але ці фабрики працюють в основному для тих, хто хоче повісити диплом в рамку в вітальні, а не для зав. кафедрою чи вищих чиновників. Покупець такого диплому за спробу його використати, як правило, матиме серйозні проблеми. Є, звісно, окремі аферисти які під своїм ім'ям вивішували в arXiv.org чужі препрінти, а після викриття змінили одну літеру в прізвищі і продовжують в тому ж дусі.
Так от - з нашими переважаючими етичними стандартами в науці найбільші імпакт-фактори (якщо це введуть у якості вагомого критерію) матимуть саме адміністратори і аферисти. Може, правда, критерії трохи підправлять, щоб цим категоріям було простіше, і можна було рахувати якісь фіктивні статті чи статті в платних англомовних журналах, які друкують що завгодно.

Знову ж таки - слово "міжнародний" в умілих руках може означати що завгодно. В тому числі публікації в стилі останнього російського дисертаційного скандалу.

Імпакт-фактор - це хороший приблизний критерій (горизонтальних наукових зв'язків та включеності у світовий науковий простір - НЕ ЯКОСТІ!!!!) до того моменту, поки він офіційно встановлений як критерій владою типу нашої. Перш ніж їх застосовувати, непогано розібратись, що це таке - навіть безвідносно до наших конкретних умов.

В коментарях до процитованої на початку статті народ збирається групуватись і щось розробляти. Це все вже було в різних масштабах - з початку 2005 року, коли народ різко повірив в можливість реформ. В наших умовах є кілька проблем з будь-якими критеріями оцінювання:
1. Ніхто, як і тоді, громадськість не питав і не питатиме. "Керівники" не розуміють що до чого в тих імпакт-факторах, воно їм непотрібне і вони максимум щось змавпують з Росії. Хоча корисне (наприклад, автоматичне визнання дипломів і ступенів найкращих світових університетів) чомусь не мавпують.
2. "Керівники" підсвідомо бояться тих, хто розумніший, і поки що активно працює механізм негативного природного відбору, іншим пробиватись дуже важко.
3. Реальна наука і науковці владі непотрібні - атомна бомба непотрібна, у вічну молодість силами вітчизняних вчених вони (на відміну від Сталіна) не вірять, те що потрібно для спецслужб - десь куплять. Подумайте (для цього досить проаналізувати урядові законопроекти про вищу освіту), що потрібно владі - потоки грошей від освіти + слухняні ректори, викладачі і студенти.
4. Наш науковий Титанік вже зустрів свого айсберга... За чутками, деякі інститути в центрі Києва вже одержали накази звільнити приміщення до певної дати.

Трохи футурології

За всієї моєї надзвичайно глибокої поваги до Андрія Гусака і ще декількох людей, які героїчно працюють на міжнародному рівні в українських провінційних вузах - введення "міжнародних" критеріїв в умовах наших низьких етичних стандартів цілком може означати:
1. Завдання для здатних на щось викладачів писати статті в міжнародні журнали для видання за підписом начальства.
2. За посилання статті за кордон без дозволу (і авторства кого треба) - стаття за шпіонаж-порушення авторського права університету-продаж результатів за кордон чи як мінімум звільнення...
3. Потоки низькоякісних статей з України поганою англійською, зведення на рівень плінтуса репутації навіть тих вузів та інститутів які її мають зараз.
4. Історії в стилі el-Naschie, правда, наші кадри на відміну від Ель-Наші в суди на іноземних журналістів не подаватимуть, бо їм ніхто про такі публікації не доповість, а самі вони, знову ж таки, на відміну від Ель-Наші, англійською не читають.
5. Масові публікації в низькоякісних платних зарубіжних журналах (в тій же Росії настворювали повно такого, та й росіяни в Німеччині та Америці заснували кілька варіантів такого самвидаву) - які цілком можуть індексуватись в таких же міжнародних наукометричних базах чого завгодно.
Звісно, автори таких журналів  будуть у виграші - що дасть більший показник за "міжнародними критеріями" - швидкі гарантовані публікації - чи необхідність тривалого рецензування в журналі з пристойною репутацією?
5. Слабенький біологічний журнал має, як правило вищий рейтинг, ніж дуже хороший математичний, а чиновники в тому не розбиратимуться.
6. Накручування імпакт-факторів та індексів цитування - цілком реальний та алгоритмічний процес, а шустрих громадян в цій галузі багато. Різним одіозним персонажам за відносно невеликі гроші організують скільки завгодно статей в журналах з імпакт-фактором - і реальні вчені на їхньому фоні виглядатимуть блідо, і нинішня ситуація здаватиметься раєм.
7. "Міжнародні критерії" наші чиновники можуть перетворити на що завгодно та бюрократичний жах - див. досвід нашого болонського процесу, який ніякий не болонський процес.
8. Не будемо називати прізвища, але такі критерії люблять організовувати та пропагувати люди, яких вже звинувачували в штучному накручуванні  показників їхніх журналів та дописуванні до робіт аспірантів з паралельним гнобленням непокірних аспірантів... За будь-яких умов, в нашій країні така оцінка має хоч найменший сенс лише для людей, які не мають жодного стосунку до адміністративних посад чи редакцій журналів.

Реально - стаття в журналі з імпакт-фактором - це певна ймовірність якості, але ніяка не гарантія. Аналогічно - секретний дисер та/або захищений в Росії людиною, яка працює в Україні - це майже гарантовано фуфло, але звісно не 100% гарантія фуфла. Та й багато старих українських заслужених мурзилок вже мають ненульові імпакт-фактори типу 0,01. І що? Як не було там справжнього рецензування, так і нема. Скопус точно ніякого рецензування не вимагає, і за переважне самоцитування журналу з рейтингу не виключає.

Що робити

Пріоритетним має бути дотримання етичних стандартів. Імпакти з хіршами - це другорядне.

А критерії треба формувати для себе, щоб розуміти самим що до чого і хто чого вартий. Навіть як неформальний критерій - імпакт-фактори статей та індекс цитування окремої людини може застосовуватись тільки в комбінації з оцінкою діяльності в цілому. Не треба офіційних критеріїв - сформуйте неформальні критерії і пропагуйте. Формуйте горизонтальні зв'язки з іншими адекватними людьми, не підписуйте позитивні відгуки на всяке фуфло, намагайтесь просувати на посади і всіляко підтримуйте нормальних людей. Робіть свої сайти та сторінки - хоча б сторінки в Гуглсколарі та Рісерчгейті. Допоможіть зробити або зробіть сторінки хорошим літнім вченим які самі то не зроблять... І звичайно, треба вчити англійську і пояснювати молоді, що без знання англійської ніякої науки бути не може.

А якщо хочеться за щось радикально боротись - у нас треба боротись за етичні стандарти в науці. Які і є міжнародними стандартами, на відміну від імпакт-факторів і похідних коефіцієнтів, які є просто технічними показниками і для кожного конкретного вченого чи конкретної статті не означають нічого визначеного.

Один простий - зрозумілий - міжнародний - чисельний - об'єктивний -безумовний критерій оцінки наукової діяльності

До речі, у нас можна застосувати ще один простий і дійсно міжнародний критерій здатності займатись науковою діяльність - знання англійської. Вільне, з можливістю читати і писати статті з спеціальності "без словника".  Так, в тому числі для педагогів і шевченко- (і пушкіно-) знавців... Беремо бали IELTS та TOEFL, які вимагають середні британські, канадські та американські університети для аспірантів відповідних спеціальностей, з певним коригуючим коефіцієнтом на вік наукового співробітника чи викладача (для початку 2% за рік, тобто для 50-річного досить 50% від балу для аспіранта). Об'єктивно, справедливо, міжнародно. Звісно, це не гарантія здатності до наукової діяльності - але, дисертація людини, яка не знає англійської (треба знати, а не "здати кандидатський екзамен") - не відповідає вже діючим українським стандартам, бо ця людина в принципі не може знати сучасного стану своєї галузі. Звісно, це ніяка не гарантія від історій типу Ель-Наші і деяких знайомих професорів з країн, що розвиваються - але хоч щось.

Очевидно, що більшість людей вважатиме застосування такого критерію абсурдом, тим більше для гуманітаріїв. Але іноземних вчених більше за все дивує масове незнання англійської серед наших вчених, а не імпакт-фактори журналів. Та й до якості наукової роботи цей критерій має приблизно такий же стосунок, як і індекси цитування та імпакт-фактори журналів, де опубліковані статті...

стаття + коментарі Імпакт-фактори українських наукових журналів - 2011
стаття + коментарі http://maidanua.org/arch/arch2006/1146924442.html
http://maidanua.org/static/mai/1142492963.html
стаття + коментарі http://maidanua.org/arch/oldosvita/1142688133.html

вчені протестують проти абсолютизації імпакт-факторів
http://blogs.nature.com/news/2013/05/scientists-join-journal-editors-to-fight-impact-factor-abuse.html
Сан-Франциська декларація щодо оцінки наукових досліджень http://am.ascb.org/dora/

Досвід наукової спільноти в Росії

Чому досвід російської наукової спільноти цікавий для нас?

Системи організації науки в Україні та Росії зараз дуже відрізняються - незважаючи на спільну історію АН СРСР і спільні витоки. Проте, досвід дуже цікавий - особливо, щодо популяризації науки та вироблення науковою спільнотою критеріїв оцінки науковців. 

Зараз в Росії декларуються та реалізуються різні плани збільшення фінансування науки та зміни системи розподілу грошей. У нас тих нафтових грошей нема, і тому подібні плани нам не загрожують. Хоча застереження в цих статтях щодо можливих негативних наслідків непродуманого застосування чисто наукометричних критеріїв та непрозорої роздачі грошей дуже корисні. Знання російських тенденцій дозволяє певною мірою розуміти та прогнозувати дії наших чиновників щодо організації науки.

Читати про досвід і обговорювати наукові питання з колегами з різних країн дуже корисно. Проте, якщо є бажання мати повну інформацію про організацію науки, останні новини науки (навіть на популярному рівні), критерії оцінки науковців, користування допоміжними інструментами (зокрема, міжнародними наукометричними базами) - треба знати англійську.   Будь-які переклади публікуються пізніше і є вторинними, та й перекладачів, здатних робити якісні переклади наукової інформації, дуже мало. Тобто знову ж таки - немає англійської - немає науки. Навіть якщо хтось всією душею орієнтується на Росію - якщо він не має міжнародного авторитету, публікується лише в своїй країні та/або російських журналах - авторитету й в російських колег не матиме... 

Корисні посилання:

Сайти:

http://trv-science.ru/

http://www.polit.ru/lectures/publ_lect

http://www.polit.ru/rubric/proscience/
http://www.researcher-at.ru/
http://www.scientific.ru/

Формування наукової спільноти
http://www.scientific.ru/dforum/scilife/1201541844
http://onr-russia.ru/
http://www.expertcorps.ru/

Наукометрія та оцінка науковців за наукометричними показниками

http://www.gazeta.ru/science/2013/01/13_a_4922177.shtml
http://russian-scientists.ru/club/user/5/blog/72/

Реформаторські заходи
http://lenta.ru/news/2012/12/03/audit/
http://lenta.ru/news/2012/11/23/livanov/
Обговорення реформ
http://www.scientific.ru/monitor/monitoractions.html

Особливого оптимізму у російських науковців немає

2005 рік
http://lenta.ru/articles/2005/08/02/science/
2012 рік
http://www.polit.ru/article/2012/12/19/ps_sc20_sheval/

у журналістів теж нема
http://www.gazeta.ru/comments/2013/01/31_e_4948569.shtml
"Инфляция «корочки»
При размахе, который приняла в стране торговля научными работами, честный труд ученого становится неконкурентоспособным"******************

Гроші створюють свої проблеми - зокрема, проблеми тендерних закупівель реактивів та обладнання (у нас таких проблем немає, бо грошей на це немає).

Більше грошей - зокрема, значить, більше стимулів для діяльності різних Петриків... Але добре, що були і є люди, які намагаються з цим боротись.

Публикации Э. П. Круглякова по борьбе с лженаукой

Стаття покійного академіка Круглякова  Совместимы ли мракобесие и инновации? (полная версия)

Більше грошей без вдосконалення стандартів - більший розвиток імітацій науки та купівлі наукових звань за гроші.
http://www.gazeta.ru/science/2012/11/23_a_4865585.shtml
http://don-beaver.livejournal.com/110741.html
http://lurkmore.to/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D1%87%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C
На жаль, саме цей російський досвід (індустрії публікацій чого завгодно за гроші), скоріше за все, хочуть використати наші реформатори з МОН, вимагаючи будь-які публікації за кордоном без контролю якості таких публікацій.
Висновок - "просто збільшення" фінансування науки, скоріше за все, ефективним не буде.

Дисертаційний скандал 2012 р.
Російський аналог "Репортажиста" і дисертаційний скандал
Элеонора Леопольдовна приступила к докторской
Академический сговор
http://prahvessor.livejournal.com/332934.html

ВОСТОЧНЫЕ СЛАДОСТИ (Лезгинка председателя ВАКа Шамхалова и ученые степени)

Аналіз наукових біографій ректорів російських вузів

Статті та лекції Михаїла Гельфанда

http://www.polit.ru/science/2006/02/27/mgelf_print.html
http://www.polit.ru/science/2006/02/27/mgelf.html
«Академия наук согласовала свое неуничтожение». Основні пункти - явний розподіл наукових установ на "наукові" та "впроваджувальні"; основною одиницею в науковій системі має бути лабораторія; необхідні спеціальні заходи для збереження працюючих наукових колективів; створюється враження, що всі реформи готуються таємно, без обговорення; необхідність залучення наукової діаспори (зокрема, використання досвіду Китаю); співвідношення конкурсного та базового фінансування; не дуже привабливий вигляд російської науки на фоні світової (з точки зору цитувань).

"Банкротство должно наступать, когда институт как целое перестает производить в разумных масштабах научный продукт. Количество научного продукта – это вещь до некоторой степени измеряемая, а также поддающаяся экспертной оценке, если систему экспертизы выстроить по-человечески. Там, конечно, будут страшные драмы, будет кровь и интриги. Но поскольку есть объективная составляющая, то институт не сможет говорить, что он полезен, если за последние годы его лаборатории не получили ни одного гранта, заказа, не напечатались ни в одном приличном журнале. И наоборот, невозможно будет разогнать очевидно сильный институт"

Стаття http://www.gazeta.ru/science/2012/12/13_a_4889669.shtml («Проблема российской науки в том, что она в России») була сприйнята досить негативно http://www.scientific.ru/dforum/scilife/1355402653

(багато людей були незадоволені твердженням Гельфанда про те, що грошей в системі достатньо, треба лише "правильно" їх розподіляти - вони вважають, що грошей кардинально недостатньо, і твердження  про достатність шкідливі)

Дуже негативний коментар до російської програми реформування науки
Коментар цікавий аналізом головного аспекту реформ - розподілу нерухомості Академії наук та зменшенню бюджетних витрат під лозунгом вдосконалення і інновацій

chemikus (chemikus) пише,

@ 2006-03-20 19:38:00

ПРОГРАММА МОДЕРНИЗАЦИИ СТРУКТУРЫ, ФУНКЦИЙ И МЕХАНИЗМОВ ФИНАНСИРОВАНИЯ РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ НАУК, РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ ОБРАЗОВАНИЯ, РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ МЕДИЦИНСКИХ НАУК, РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫХ НАУК, РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ АРХИТЕКТУРЫ И СТРОИТЕЛЬНЫХ НАУК, РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ ХУДОЖЕСТВ

Вообще то против самой идеи реформы науки протестовать глупо. Вопрос в том, что именно предлагается под видом реформы. Нет, в общих фразах все просто прекрасно! «Сохранение … статуса России как мировой научной державы», «Академический сектор науки является важнейшим механизмом развития и передачи из поколения в поколение интеллектуального и культурного потенциала нации», «Преодоление ведомственной разделенности фундаментальной науки», «Усиление функции Российской академии наук», и так далее и тому подобное… Рассмотрим финансовую составляющую реформы. А когда мы касаемся денег, действительность становится гораздо суровее…

5. Коммерциализация технологий; инновационная деятельность

Создание условий для эффективной реализации инновационного потенциала академического сектора науки, включая переход научных организаций, выполняющих преимущественно исследования прикладного характера и/или осуществляющих инновационную деятельность, к новым организационно-правовым формам.

Активное участие организаций академического сектора науки в процессе формирования новых элементов инновационной инфраструктуры, в том числе технико-внедренческих зон.

Создание «центров коммуникации» (инновационного пояса), обеспечивающего эффективный трансфер результатов исследований академического сектора науки на внутренний и глобальный рынки знаний. 

Переводим на человеческий язык.

1. Все организации и/или группы, выполняющие не фундаментальные, а прикладные работы, подлежат выведению из структуры Академии.

2. Все, что наработано в недрах Академии и имеющее прикладное (т.е. финансово интересное) значение должно реализовываться вне финансового контроля и участия собственно Академии (потому как будет выведено для этого в новую организационно-правовую форму)

Таким образом заранее, на уровне Программы, Академия ставится в такие условия, когда она не должна и не будет получать прибыль от того, что она создаст (что выглядит логичным, но, как всегда, имеет российскую особенность в виде законодательного дышла). А перед учеными будет стоять альтернатива – после того, как ты разработал нечто практически значимое и выгодное в реализации, или отдай это другим, или бросай большую науку и переключайся на прикладные исследования вне Академии. Есть вариант – получать средства от продажи технологии. Он это ущербный вариант. Во-первых, технологиями торгуют нищие (по себе знаю - продать технологию можно только ОДИН раз, продавать надо лицензию, а разработка лицензии это уже вне рамок разрешенной хозяйственной деятельности Академии). А во-вторых, по нашим законам, интеллектуальная собственность созданная в ходе выполнения работ на предприятии, принадлежит не сотруднику, а предприятию. И сотрудник формально не имеет на эту собственность прав. Поэтому единственная альтернатива предложенного Программой выбора – украсть собственные разработки (т.е. продать технологию минуя официальные структуры). Собственно и сейчас многие тем и живут, заодно продавая не только свои работы, но и всех окружающих, если те не успели это сделать первыми

Но интеллектуальная собственность – это не самая главная цель реформы. Главное – это имущество. Особенно недвижимое (движимое давно уже двигается в направлении нужных карманов). А что там у нас о недвижимости?

8. Управление государственным имуществом и земельными ресурсами

Создание новой системы управления активами академического сектора науки в целях повышения эффективности использования государственного имущества.

Направление имущества, высвобождаемого в результате оптимизации сети научных организаций, в интересах развития инновационной деятельности, поддержки малого предпринимательства в научно-технической сфере, расширения образовательной деятельности и дополнительной поддержки фундаментальных исследований в академическом секторе науки. Переход к системе консолидации средств, полученных в результате использования государственного, в том числе недвижимого, имущества, в целях дополнительной поддержки фундаментальных исследований в академическом секторе науки и решения социальных, прежде всего, пенсионных проблем академического сектора науки. 

Вроде все хорошо и умно, фраза «новая система управления активами» немного настораживает, но в целом все кажется правильным. А если прочитать далее:

V. Направления развития механизмов управления государственным имуществом в академическом секторе науки Сохранение в полном объеме имущества организаций Российкой академии наук (в т.ч. временно не используемого)

- недопустимость отчуждения элементов имущественного комплекса РАН;

Бенефициаром деятельности по управлению имуществом, не используемого в рамках профильной деятельности организаций РАН, будет являться Российская академия наук 

То вообще можно радоваться! И отбирать не отбирают, и даже разрешают распоряжаться всем от своего (Академии) имени!

Правда опять вылезает в этом разделе фраза

2. Выявление имущества, не используемого в рамках профильной деятельности академических организаций. Определение

правовых основ функционирования, бизнес-планирование деятельности и практическое формирование новой системы управления активами, в частности, неиспользуемым для профильной деятельности имуществом РАН и отраслевых академий наук. 

Так где же тут собака порылась? А вот где:

II. Направления модернизации организационной структуры и системы управления академического сектора науки

. . . . . . . . . .

Приведение организационно-правового статуса научных организаций в соответствие с осуществляемыми ими функциями. Организации, выполняющие функции преимущественно фундаментальные исследования, должны действовать в форме учреждений (после внесения соответствующих изменений в законодательство – также в форме государственных автономных учреждений), а организации, осуществляющие преимущественно прикладные исследования и разработки и/или инновационную деятельность - в форме акционерных обществ. . . 

Т.е. прямым текстом сказано: все что не признано фундаментальным - взять у Академии и акционировать! Запомните внимательно, прикладные работы будут осуществляться юридически и финансово независимыми от Академии лицами. Максимум, что получит при этом Академия – участие в доле прибыли. Но какой дурак будет показывать свою прибыльность? И с учредителем делиться придется, и налог на прибыль не малый платить. Т.е. опять наука в лице Академии будет обобрана (именно наука, а не власть имущие от Академии).

Оптимизация сети научных организаций академического сектора науки. Перепрофилирование организаций, не обеспечивающих выполнение публичных полномочий государства в сфере науки, в интересах осуществления инновационной деятельности. Передача научных организаций, осуществляющих деятельность регионального или местного характера, соответствующим субъектам Российской Федерации или органам местного самоуправления. Передача научных организаций, осуществляющих узковедомственную (отраслевую) деятельность в ведение соответствующих федеральных органов исполнительной власти. 

Как интересно! Значит все, кто не представляет прямого «фундаментального» интереса, или перспективы «прикладного применения» сбрасываются за борт. А вы помните о «недопустимости отчуждения элементов имущественного комплекса Академии»? Поэтому - сбрасываются за борт голыми. А неотчуждаемый комплекс остается в руках Академии для осуществления бенефициарного управления. По-русски говоря - для сдачи в аренду тому, кто больше платит. А если выброшенный за борт не утонул, и хочет работать, то его бывшее имущество можно ему же и сдать в аренду. Все по закону.

И никто не застрахован от такого передела собственности. Институт ядерных исследований с его огромным имущественным комплексом (как условный пример, никакой конкретики) это фундаментальные исследования или узковедомственные, касающиеся атомной энергетики? Как понимают умные люди – все зависит от размера отката нужным людям, а не от какого-либо честного и непредвзятого анализа. Будет покупатель - будет ему и товар.

//Я уж не вспоминаю о том, как рыжая бестия хотела приватизировать атомную энергетику. Сразу всю не получилось, так теперь по частям откусывают, например АЭС в Сосновом Бору ( питерцы, берегите свои задницы! ) уже фактически частная//

Но этот абзац - просто шедевр грамотного и продуманного документа:

Создание предпосылок для включения в перспективе в состав РАН ряда научных организаций отраслевых академий наук, других научных организаций, ведущих фундаментальные исследования мирового уровня, с соответствующим имуществом и финансированием. 

Нет, я на голубом глазу говорю, грамотный и продуманный документ эта Программа. Только продумывали её не ученые, а рейдеры. Вы не забыли ещё о «не отчуждаемости имущества» при одновременном «перепрофилировании»? Это был, оказывается, конец цепочки. А начало, вот оно - если ваша организация имеет лакомый имущественный кусок, то вы можете быть признаны «фундаментальными» и включены. Спустя некоторое время вам предложат или акционироваться (на каких условиях? – догадайтесь с трех раз) или выкинут если вы несговорчивые. Но выкинут голыми, ибо имущественный комплекс уже не ваш!

Теперь, в свете того что я тут написал, по другому воспринимается фраза, сказанная нашим президентом (не дословно, лень искать, но со 100%-ным сохранением смысла): Президент Академии будет отныне не избираться из ученых, а назначаться президентом России с целью более грамотного и оптимального управления имуществом Академии. 

Даже комментировать не могу. Ибо только нецензурные слова в наличии

Но что мы все об имуществе и всякой недвижимости? Давайте посмотрим что будет с самым ценным (и самым движимым) что есть в Академии, с учеными.

Ключевым условием ускоренного развития академического сектора науки является увеличение его бюджетной обеспеченности в расчете на одного научного работника увеличение расходов федерального бюджета на фундаментальную науку как в абсолютном, так и в относительном выражении 

Как сладко звучит!!! Может пора пришивать карманы побольше? Нет. Пора покупать машинку для закатывания губы. Не стану приводить все цифры (их можно найти в самом документе), обращу внимание только на некоторые моменты

Численность бюджетных работников сократится на 25%. Причем 10% будут потеряны полностью, а остальные выведены на внебюджетное финансирование. Т.е., для тех кто не знает, посажены на минимальный оклад (800 рублей) и вперед, живи-выкручивайся. И не забудьте, если вы так выкрутитесь, что станете финансово успешны, то вам не место в Академии, ведь прикладная деятельность - это не профильно для фундаментальных исследований.

Кстати, я просто никак не могу понять. С одной стороны, как можно говорить о том, что прикладная деятельность это вне рамок фундаментальной академической науки, и с другой стороны планировать внебюджетные поступления и, что самое главное, завязывать на них многие тысячи людей. Как божий день ясно, что значительная часть этих «внебюджетников» никакого отношения к фундаментальной науке иметь не будут. Да и большая часть этих средств пойдут не от прикладных работ и инвестиций (которые делаются обычно в прикладные работы), а от управления своим и чужим имуществом. Т.е. к науке никоим боком не относящееся. Науке и тут не обломится счастье, это запрограммировано.

Кроме того, если внебюджетные фундаментальные исследования это действительно товар интересный частным предпринимателям, то они и оплатят его сами. И нечего суммировать мух и котлеты и учитывать в обещанной средней зарплате исследователя этих самых внебюджетных (т.е. внештатных) ученых.

Да, а что там с зарплатой обещано? 30 000 рублей на одну исследовательскую душу. Эх, я бы с радостью бросился заниматься сейчас любимыми фундаментальными проблемами за такие бабки. Но мы ж ученые люди. Складывать умеем не хуже, чем налоговая инспекция отнимать. Возьмем-ка калькулятор для предварительных расчетов (тот, который для окончательных – прерогатива силовых структур, а не работников пера и пробирки). У нас планируется к 2008-му году довести численность бюджетных исследователей до 58,9 тыс.чел и внебюджетных – до 12,3 тыс.чел. При этом финансирование разделится как 46,3 млрд.руб и 29,0 млрд.руб соответственно. Итого средняя зарплата бюджетного исследователя оказывается только 22,3 тысячи. Но среднее, это ещё не итог. Если считать что в 2004-м (документ с этого года цифры приводит) бюджетная зарплата рядового звена составляла 4500-5000 руб при средней 7424, то к 2008-му молодой специалист будет получать 13,5-15 тыщ. В Программе, конечно, этого умолчать не могли, но там малость округлили и сказали о 15-20 тыщ у молодого специалиста. Но простим им эту маленькую ложь. Посчитаем дальше.

Инфляция нынче около 20% в год (не по официальным релизам, а по жизни и по реальной стоимости продуктов питания).

Тогда 13,5-15 тыщ в ценах 2004 года будут составлять только 6,5-7,2 тыщи. А теперь вспомним планируемое сокращение в 25%. Тогда нынешняя зарплата 4,5-5 тыщ просто за счет сокращения бюджетных едоков должна увеличится до 6000-6700 рублей. ак что мы имеем? Ученым пообещали увеличение к 2008-му году финансирования на 7-8% при одновременной индексации инфляции, и все счастливы! Так втереть очки уметь надо, ученые ведь не стадо баранов. Хотя, как оказалось, в вопросах финансов не сильно от этих самых баранов отличаются. Вы удивитесь – и как при таком положении молодые пойдут в науку? Что там в документе говориться?

VII. Ожидаемые результаты

. . . . . . . . . .

будет создана система морального и материального стимулирования притока молодых ученых, включая обеспечение рыночного уровня заработных плат отбираемых для работы в академических институтах лучших выпускников ВУЗов и аспирантуры. 

Ну не будьте такими наивными! Возьмем калькулятор ещё раз.

Нынче (в 2004 году как база сравнения Программы) в науке 27,7% молодых (это которые до 39 лет молодыми считаются). К 2008-му планируется 35% (в среднем с внебюджетниками). Пусть так. Но кто способен зарабатывать внебюджетные деньги для предприятия? Кого из ныне сущих можно вывести за штат и чтоб он не сбежал на пенсию или ещё куда (про могилу не будем вспоминать)?

По опыту - тех кто моложе 55 лет. Причем для основных пахарей возрастной ценз как раз около 40 получится. Итог - внебюджетными играми будут вынуждены заниматься в первую очередь молодые и перспективные. Одни чтоб заработать, другие чтоб не быть бюджетной обузой родной Академии (зачем, если некто из начальников лабораторий приличный грант отхватил, оплачивать ему рабов из бюджета? пусть сам и платит).

Но в этом случае, учитывая планируемую численность внештатных сотрудников, реальная доля молодых среди бюджетной академической науки должна составить только 21%. Т.е. уменьшится на 25% (это кроме прямого сокращения!). А что такое 25%?

Это как раз количество исследователей из группы 23-39 лет, просто повзрослевших за период выполнения программы за пределы официально признанной «молодости». Так что вышло? По Программе развития не предусмотрено ни одного молодого специалиста, приходящего в фундаментальную академическую науку. Конечно, такого не будет, кто-то да придет и на 7000 рублей (в ценах 2004-ого года), я и сам такой энтузиаст (был. наверно. не дай бог.). Но даже если сотня таких патриотов найдется, уже можно спокойно говорить о том, что Программа успешно работает и план перевыполняется - президент, погладь нас по головке ;) Что обеспечивает целостность и независимость государства в ближайшей перспективе? Оборонный потенциал. Он у нас не такой, как хочется, но имеется. Пока ещё.

В среднесрочной (10-15 лет) перспективе независимость государства - это его промышленный и научно-прикладной потенциал. Тут у нас тоже не шоколадно. Но и не смертельно, хотя из отделения реанимации нашу промышленность и прикладную науку выписывать пока рано (несмотря на вот уже двадцатилетние старания руководства страны все уничтожить). А что есть независимость в далеком будущем (более 15 лет)? Научный потенциал в целом и фундаментальная наука как основная его часть. И вот он то, судя по всему, и является в настоящее время объектом разрушительной агрессии. Сама собой напрашивается аналогия между серединой семидесятых и 91-м годом. И не надо говорить о холодной войне, внешнем вмешательстве и чужой злой воле. Самое печальное то, что мы и сами мазохисты, неустанно плодящие .удаков на свою ж..у. 

Українські журнали

Основні проблеми більшості українських журналів:

1. Відсутність  рецензування (наявність паперу з заголовком "Рецензія", написаного самим автором і підписаного кимось - це не рецензування).
2. Відсутність чітких правил і процедур прийняття статей - що часто призводить до публікування лише вузького кола "своїх" авторів чи публікування чого завгодно за винагороду (гроші/послуги/стосунки в спільноті)
3. Відсутній контроль самоплагіату - автори багато разів публікують одне й те ж.
4. Жахлива англійська мова резюме навіть там, де вони є.
5. Відсутність посилань на адекватне коло сучасних джерел. Навіть в природничих науках часто зустрічається набір - монографія 1961 року наукового керівника чи класика, і стаття 2000 року самого автора в мурзилці. 
6. Абсурдні бюрократичні вимоги, виконання яких вимагає багато часу і зусиль, які редакції намагаються виконувати замість підвищення якості журналу. Зокрема, вимоги для включення до списку ВАК фактично суперечили необхідним вимогам для забезпечення якості журналу (включення до редколегії 6 докторів з однієї установи часто призводило до того, що в журналі публікувались лише ці доктори та наближені особи). 
7. Якщо редакція намагається робити якісь вдосконалення - часто це зводиться до "культу карго" - наприклад, вимагаються посилання на статті в цьому ж журналі незалежно від релевантності для підняття імпакт-фактору журналу, або сплачуються великі гроші спеціалізованим фірмам за внесення до Scopus та рекламування електронної версії.

Приклад бюрократичних вимог 2004 року (документ, схоже, діючий):

http://www.nbuv.gov.ua/law/04_vydan.html

"2. Вимоги до електронного наукового фахового видання

Видання повинно містити: упаковку (коробку, конверт, папку) з етикеткою, на якій наведено вихідні дані."

Це не стьоб. Це цитата з реального нормативного документу. А ще треба розсилати по бібліотеках (по списку обов'язкової розсилки) 100 примірників на дискетах. Звичайною поштою. В упаковці згідно нормативів. Там ще багато нормативних вимог. Немає тільки вимоги про організацію рецензування та контролю якості статей.

Рецепт вдосконалення журналу

1. Друкування тільки англійською.
2. Міжнародна редколегія.

3. Міжнародне рецензування всіх статей, включно зі статтями членів редколегії.

4. Сайт журналу в інтернеті з відкритим доступом до всіх статей.

5. Індексування статей у відповідних базах даних.

6. Автори мають базувати свою роботу на сучасному стані науки

Звісно, "Вісник *** економічного/педагогічного університету" ніщо не врятує. Є, можливо, десяток журналів, яким за рахунок грамотної політики (включаючи міжнародне рецензування) можна підняти рівень. Це, можливо, непотрібно для, наприклад, педагогічного журналу, але наведений рецепт - це рецепт доведення якості журналу до прийнятної.  Педагогічний журнал треба або просто закрити, або не вважати його науковим. Локальні вісники мають бути - для тренування студентів і аспірантів. Я цілковито підтримую їхнє існування - як і шкільних стінгазет, блогів, районних газет. Всі ці видання дуже корисні для своїх цілей - але не можуть ефективно забезпечувати якість наукових досліджень і участь у світовому науковому процесі.

Закон Метью для соціології науки - "Більш відомі вчені отримують вищу оцінку своїх заслуг" - якщо ви опублікуєте щось в місцевому видання, а пізніше цей же результат буде опублікований в хорошому журналі (навіть якщо цей хороший журнал вас процитує) - всі наступні автори будуть цитувати статтю в хорошому журналі, а не вас.
http://maidanua.org/arch/osvita/1255388371.html
Звісно, виключення з цього закону можливі - але вони лише підтверджують правило.


Так, я розумію проблеми на цьому шляху:

Немає достатнього знання англійської, тим більше професійної. Люди з дипломом перекладачів здебільшого продукують неякісні тексти у спеціальних галузях.	Англійську треба вчити. Немає англійської – немає науки. Потрібна поетапна програма навчання для всіх науковців і поетапні вимоги (зокрема, екзамени типу TOEFL)
Немає доступу до зарубіжних наукових журналів, що унеможливлює підготовку якісних оглядів літератури.	Так, треба забезпечувати доступ до статей. Поки університети і держава цього не роблять – максимально використовувати відкриті та неформальні джерела. Відкритих джерел дуже багато.
Немає коштів для забезпечення відкритого доступу та підтримання сайтів.	По-перше, треба добиватись усунення абсурдних бюрократичних вимог, а зекономлені кошти спрямовувати на забезпечення відкритого доступу.
Складно забезпечити індексування в провідних наукометричних базах даних (WoS, Scopus)	Для початку необхідно забезпечити повне індексування хоча б в Google Scholar – автори можуть вносити публікації самостійно.

Сучасні цілі українських наукових журналів:
Публікація статей для виконання вимог для присудження наукових ступенів та наукових звань, та для атестацій наукових та педагогічних працівників.
Мета широкого інформування наукової спільноти про основні досягнення науки часто є вторинною - про це свідчить погана якість англійських резюме, відсутність адекватної інформації про видання в інтернеті.

Цікавий семантичний момент - "фаховими" звичайно називають саме журнали з затвердженого списку ВАК (чи його наступника), тобто у свідомості багатьох людей вкорінилися абсурдні поняття

"фаховість" = "придатність для атестації чи захисту" 

Навіщо потрібні кращі журнали:

1. Visibility (розповсюдження, популяризація) наукових досліджень.
2. Забезпечення якості наукових досліджень.
3. Формування ефективної наукової спільноти в країні.
4. Участь у світовому науковому процесі.

Імпакт-фактори журналів та традиції цитування залежать від галузі науки - проте, методи забезпечення якості та видимості (популяризації) однакові для всіх галузей

Можливі негативні наслідки від збільшення видимості журналів без підвищення якості:

• Погіршення репутації науки в Україні - поява валу слабких статей призведе до упередженого ставлення до всіх вчених.
• "Видимість" статей які не цитуються призводить до зниження загального індексу цитування.

Корисні посилання
Влох Р. Система оцінки українських фахових видань
Як генерується імпакт-фактор деяких українських журналів
"Прикладная механика" остаточно вилетіла з ISI Web of ScienceІмпакт-фактор по-українськи: Індекс інтегрованості періодичного видання в систему наукових комунікацій
Стаття 1993 року про імпакт-фактори російських журналів  Епіграф там релевантний...
Укр. мат. журнал проіндексують в Thompson ISI. Це добре, чи ні?

Как погоня за импакт-факторами приводит к засорению ноосферы

импакт-фактор и другие индикаторы качества научных журналов

Імпакт-фактори українських наукових журналів 2011

Означення та лінки для перевірки імпакт-факторів
Підкорення наукових вершин: внесок України

Плагіат

Проблема плагіату у навчанні - приблизно те саме, як піратські копії. Великий відсоток людей (у тому числі студентів та викладачів) просто не розуміє, в чому проблема і вважає, що представлення будь-якої роботи по темі - це добре, незалежно від того, чи самостійно вона написана. Для досягнення самостійної роботи треба якось повністю міняти парадигму цієї діяльності з писання рефератів - поміняти слова, назви, спосіб видачі завдань - щоб хоча б спробувати зламати стереотип: "фрукт - яблуко, реферат - скачати з інтернету".

В західних університетах, як правило, існує формальна політика щодо плагіату ("Policy" англійською - це в цьому випадку офіційний документ, прийнятий керівництвом університету), і студенти мусять підписатись, що вони ознайомились з цим документом і зобов'язуються його дотримуватись. І в основному дотримуються - бо наслідки дуже неприємні для всієї наступної кар'єри.

Політика Гарвардського університету щодо плагіату

Ця політика говорить, що потрібно надавати відповідні посилання, в тому числі щодо перефразованого матеріалу. Плагіатом вважається також подання однієї і тієї ж письмової роботи як залікової для кількох курсів. Також передбачені санкції для студентів, які роблять завдання, переклади та письмові роботи за інших, чи працюють у "репетиторських школах". Для будь-якого заняття репетиторством студент має отримати письмовий дозвіл декана факультету.

"Плагіат" і у науковій роботі також не одержує однозначного ставлення. Чи можете Ви в Америці уявити спікера парламенту чи посадову особу Академії наук, яка є сертифікованим плагіатором? А у нас все нормально. І часто подібних посадових осіб виправдовують - "це просто співробітники підставили, замість написати статтю самі звідкись списали". Тобто те, що людина підписала статтю, фактично написану співробітниками, вважається прийнятним. Деякі українські посадові особи (скоріше, їх працівники) не соромляться копіювати навіть загальновідомі твори. В результаті чого явно страждає репутація країни.

Європейська практика в подібних ситуаціях:

Викритий у плагіаті міністр оборони Німеччини пішов у відставку

Президент Угорщини пішов у відставку через плагіат

У дискусіях в пресі та коментарях про ВАК певні персонажі висловлювали думку, що роботу ВАКу можна вважати нормальною, незважаючи на те, що він не може розпізнати плагіат (а що таке купівля дисертацій як не плагіат?), це розпізнати неможливо, і тому все в порядку. Незважаючи навіть на прості "маркери" несамостійної роботи - чиновник не може самостійно написати наукову роботу, одночасно працюючи на посаді; неможливо ознайомитись з усіма відповідними джерелами, не знаючи іноземних мов досить вільно. 

Професійна бесіда по темі може легко виявити такий плагіат (а якщо не може - мабуть, треба просто писати що в цьому випадку кваліфікаційна оцінка неможлива і тому ступінь бути присуджений не може - як говорять багатьом природничникам, які не можуть знайти відповідних вчену раду та опонентів з своєї тематики).

Вже створили багато комп'ютерних систем з пошуку плагіату - тобто пошуку повторень масивів тексту. Я не здивуюсь, якщо існують і програми для "змішування", які роблять "новий" текст, скомпонований з старих, достатньо новим для того, щоб антиплагіатні програми це не виявили.

Схоже, плагіат досить розповсюджений у написанні дисертацій - інакше навіщо існують численні сайти, які продають повні тексти дисертацій - в тому числі старих, яких в електронному вигляді не було? Моя власна дисертація, написана 20+ років тому, також навіщось є на такому сайті.

Міські легенди говорять, що одна з причин вимоги ВАКом та наступниками тексту дисертації та автореферату саме у Word - їхня програма пошуку плагіату працює саме з Word. 

Препрінтний сервер http://arxiv.org запровадив власну систему для пошуку повторень в текстах препрінтів, що розміщуються: http://arxiv.org/help/overlap - що може бути незручним - в нових статтях часто необхідно повторювати означення, описи та посилання. 

Хоча це унеможливить повторення ситуації, коли окремі персонажі просто вивішували чужі препрінти під своїм ім'ям, і намагались за рахунок цього отримати гранти, постдоки, запрошення на конференції. Нам колись попався такий діяч з країни, що розвивається - хотів приїхати на конференцію. Можливо, йому була потрібна українська віза, чи він хотів використати запрошення на конференцію для побудови резюме і наступної поїздки на постдок. 

Корисні посилання
http://www.osvita.org.ua/articles/68.html
http://uk.wikipedia.org/wiki/Плагіат
http://thebridge-moct.org/pages/comments/plagiat/
http://www.chaskor.ru/article/plagiat_artamonovoj_25231
http://nikolai-zubov.livejournal.com/3758.html

Українські юристи намагаються боротись з плагіатом
http://www.yurincom.com/ua/panoram_of_week/?id=10874

(про посадових осіб звісно ні слова, але знайшли якогось винного студента)

В Фейсбуці є група http://www.facebook.com/groups/plagyat/ яка реєструє знайдені випадки плагіату в українській науці (не знаю, що там пишуть - потрібна реєстрація)

Ще один сертифікований плагіатор
http://gazeta.dt.ua/science/naperstochniki-vid-nauki-_.html

Російський досвід пошуку плагіату в дисертаціях чиновників
http://cook.livejournal.com/208174.html
http://www.dissernet.org/

Нові лінки з http://www.researcher-at.ru/index.php?topic=13397.120
http://www.lenta.ru/articles/2013/04/27/empirestrikesback/ 
http://www.city-fm.ru/programs/issues/show/440918.html
http://rusrep.ru/article/2013/04/23/plagiat/

Рабин Франції звільнився через скандал з плагіатом

Приклад використання антиплагіатної системи препрінтним сервером arXiv.org:

\\
arXiv:1305.5583
Date: Thu, 23 May 2013 23:46:47 GMT   (2310kb)

Title: Some Solvable Quantum Mechanical Models and Their Symmetries
Authors: Bikashkali Midya
Categories: math-ph math.MP quant-ph
Comments: Ph.D. Thesis. arXiv admin note: text overlap with
  arXiv:quant-ph/0401031, arXiv:hep-th/0703096, arXiv:hep-th/9405029 by other
  authors
\\
  This thesis is focused on some solvable quantum mechanical models and their
associated symmetries.
\\ ( http://arxiv.org/abs/1305.5583 ,  2310kb)
************************************
Іноді трапляється цікавий набір ключових слів, за яким цю публікацію знаходять читачі.
Наприклад: "як змінювати текст , щоб не було плагіату" - тобто людина вже займається плагіатом і вирішила дізнатись, як зробити так, щоб автоматичні системи цього не побачили?
Таких "розумних" багато, але антиплагіатні системи стають все більш досконалими. Переставляння слів і заміни слів синонімами сучасні системи вже чудово ловлять.
І переклади з інших мов ловити скоро навчаться. Так що краще писати власні тексти - бо сподіваюсь, що наукові стандарти в нашій країні дійдуть до того, що за плагіат звільнятимуть з посад навіть через 30-40 років.


Ще один пошуковий запит - "як зробити щоб не розпізнали плагіат". Відповідаю - писати текст самому. А копіпейст чужого матеріалу без виділення цитати і посилання, а потім всякі переміщення слів - це шахрайство.
****************************

Приклад  - як препрінтний сервер  http://arxiv.org "ловить" плагіат

http://arxiv.org/abs/1305.5583
Наведений список препринтів інших авторів, з яких переписані шматки тексту.

Наприклад, текст в пункті "Revival dynamics" на стор.24 в дисертації arXiv:1305.5583 переписаний з невеликими змінами з стор.6 препринту arXiv:quant-ph/0401031

Some Solvable Quantum Mechanical Models and Their Symmetries

Bikashkali Midya

(Submitted on 23 May 2013)

This thesis is focused on some solvable quantum mechanical models and their associated symmetries.

Comments:

Ph.D. Thesis. arXiv admin note: text overlap with arXiv:quant-ph/0401031, arXiv:hep-th/0703096, arXiv:hep-th/9405029 by other authors