Науковці об'єднуються з видавцями, щоб боротись з зловживаннями імпакт-факторами

Scientists join journal editors to fight impact-factor abuse

http://blogs.nature.com/news/2013/05/scientists-join-journal-editors-to-fight-impact-factor-abuse.html

Більше 150 вчених та 75 наукових організацій підписали Сан-Франциську декларацію щодо оцінки наукових досліджень ( San Francisco Declaration on Research Assessment (DORA) ). 

В цій декларації проголошується, що деякими наукометричними показниками, зокрема імпакт-фактором журналів, зловживають як швидким засобом оцінки результатів діяльності науковців та якості наукових статей.  

Зосередження на імпакт-факторах змінило стимули для вчених - вони здебільшого намагаються опублікуватись у журналах з високим імпакт-фактором, замість того, щоб намагатись проводити якісні дослідження.

Навіть компанія Thomson Reuters, яка розраховує імпакт-фактори журналів, застерігає щодо його бездумного використання.

Декларація містить 18 рекомендацій для фінансуючих організацій, дослідників, видавців та організацій, які розраховують наукометричні показники.

General Recommendation

1. Do not use journal-based metrics, such as Journal Impact Factors, as a surrogate measure of the quality of individual research articles, to assess an individual scientist's contributions, or in hiring, promotion, or funding decisions.

For funding agencies

2. Be explicit about the criteria used in evaluating the scientific productivity of grant applicants and clearly highlight, especially for early-stage investigators, that the scientific content of a paper is much more important than publication metrics or the identity of the journal in which it was published.
3. For the purposes of research assessment, consider the value and impact of all research outputs (including datasets and software) in addition to research publications, and consider a broad range of impact measures including qualitative indicators of research impact, such as influence on policy and practice.

For institutions

4. Be explicit about the criteria used to reach hiring, tenure, and promotion decisions, clearly highlighting, especially for early-stage investigators, that the scientific content of a paper is much more important than publication metrics or the identity of the journal in which it was published.
5. For the purposes of research assessment, consider the value and impact of all research outputs (including datasets and software) in addition to research publications, and consider a broad range of impact measures including qualitative indicators of research impact, such as influence on policy and practice.

For publishers

6. Greatly reduce emphasis on the journal impact factor as a promotional tool, ideally by ceasing to promote the impact factor or by presenting the metric in the context of a variety of journal-based metrics (e.g., 5-year impact factor, EigenFactor [8], SCImago [9], h-index, editorial and publication times, etc.) that provide a richer view of journal performance.
7. Make available a range of article-level metrics to encourage a shift toward assessment based on the scientific content of an article rather than publication metrics of the journal in which it was published.
8. Encourage responsible authorship practices and the provision of information about the specific contributions of each author.
9. Whether a journal is open-access or subscription-based, remove all reuse limitations on reference lists in research articles and make them available under the Creative Commons Public Domain Dedication [10].
10. Remove or reduce the constraints on the number of references in research articles, and, where appropriate, mandate the citation of primary literature in favor of reviews in order to give credit to the group(s) who first reported a finding.

For organizations that supply metrics

11. Be open and transparent by providing data and methods used to calculate all metrics.
12. Provide the data under a licence that allows unrestricted reuse, and provide computational access to data, where possible.
13. Be clear that inappropriate manipulation of metrics will not be tolerated; be explicit about what constitutes inappropriate manipulation and what measures will be taken to combat this.
14. Account for the variation in article types (e.g., reviews versus research articles), and in different subject areas when metrics are used, aggregated, or compared.

 For researchers

15. When involved in committees making decisions about funding, hiring, tenure, or promotion, make assessments based on scientific content rather than publication metrics.
16. Wherever appropriate, cite primary literature in which observations are first reported rather than reviews in order to give credit where credit is due.
17. Use a range of article metrics and indicators on personal/supporting statements, as evidence of the impact of individual published articles and other research outputs [11].
18. Challenge research assessment practices that rely inappropriately on Journal Impact Factors and promote and teach best practice that focuses on the value and influence of specific research outputs.

Stefano Bertuzzi, executive director of the American Society for Cell Biology (ACSB):  “The best of all possible outcomes would be a cultural change where papers are evaluated for their own scientific merit.” (Найкращий з можливих результатів - зміни в культурі, коли статті будуть оцінюватись за їхньою науковою цінністю).

Цікаве зауваження:

Борьба c злоупотреблением Импакт-факторами журналов « : Май 27, 2013, 12:01 » вышла любопытная статья "Scientists join journal editors to fight impact-factor abuse". http://blogs.nature.com/news/2013/05/scientists-join-journal-editors-to-fight-impact-factor-abuse.html"...more than 150 scientists and 75 science organizations are hoping for today, with a joint statement called the San Francisco Declaration on Research Assessment (DORA)". Видимо в своем CV теперь можно давать ссылку на эту декларацию с припиской, что мол, делал только качественную науку и печатал в подходящих журналах с хорошей репутацией, а не гнался за огромными импакт-факторами путем спекуляций, унижений, ужимания, выхощивания и подгонки статьи под формат журналов, приписыванием в авторы левых авторитетных ученых, и прочих манипуляций, что могли понизить качество работы.

Науковці і англійська

Тексту далі багато, але це зараз важливіше всіх наукометричних показників і міжнародних наукометричних баз.

Почнемо з фактів

1. Зараз мовою науки є англійська. Бажаючі можуть пошукати дані про кількість інформації англійською та іншими мовами. Ні, російська не замінить англійську і мовою науки зараз не є.
2. Інші мови теж корисні, але без англійської займатись наукою неможливо. Навіть чисто гуманітарною. До речі, це явно написано у сучасних українських вимогах до кваліфікаційних робіт - необхідно знати сучасні джерела. Без англійської також неможливо користуватись міжнародними наукометричними базами.
3. Старше покоління може якось працювати за рахунок інформації та мотивації, здобутих колись (у своїх обмежених рамках і без можливості стратегічного бачення), але молоді треба або вчити англійську до досить хорошого рівня, або шукати іншу сферу діяльності. 
4. Розумні представники старшого покоління необхідність англійської визнають, стимулюють своїх учнів її вчити, читати літературу та робити огляди для всього наукового колективу.  
5. Якщо про оцінку наукової діяльності - вимоги - імпакт-фактори пише формальні публікації  (звісно, не блог чи дописи на форумі) людина, яка не знає англійську добре - вірити їй не можна, ця людина не має достатньої інформації і кваліфікації. 
6. Вивчити англійську можна у будь-якому віці, якщо її вчити. Так, я знаю, що в СРСР і зараз вчили і вчать в основному погано, але це нікого не виправдовує. Підручників, джерел і можливостей мовної практики - повний інтернет. 
7. Забудьте про допомогу філологів та перекладачів. 90% з них не здатні ні на що взагалі, гонорари тих 0,001% які здатні пристойно перекласти спеціальну статтю, вам не по кишені. Спеціальну літературу може перекладати лише спеціаліст у вузькій галузі, персонаж з дипломом перекладача навіть артиклі правильно не поставить. Редагування перекладу, зробленого середнім викладачем англійської, складніше за переклад з нуля, і масово того ніхто не робитиме. 
8. Враження іноземців від наших науковців та наукових адміністраторів - сильно дивуються незнанню англійської. Практично в будь-якій країні хороше знання англійської - необхідна кваліфікаційна вимога для науковця, експерта, викладача вузу чи освітнього чи наукового адміністратора. Ректор університету, який не знає англійської, іноземцями сприймається як абсурд.

Мотивація

Основна проблема тих, хто вважає, що займається науковою діяльністю і не знає англійської - відсутність мотивації. Типу якось працювали і далі будемо. Судячи з обговорень наказу №1112, багато людей вважає своє незнання англійської виправданням неможливості хороших публікацій. І мріють про якісь перекладацькі служби за рахунок університетів та державних журналів. Ні, незнання англійської - не виправдання, а обтяжуюча обставина. Так, я знаю, що держава не сприяє, не фінансує і не дає. Але якщо самі науковці не матимуть адекватного рівня - і не даватиме.

Буквально прямо завтра вивчити англійську неможливо - потрібна жорстка вимога і перехідний період. Хоча з комп'ютерами та інтернетом і без вимог та перехідного періоду обійшлось - всі зрозуміли, що науки без цього бути не може, купили, встановили і навчились. Зараз вже дивуються з науковців, які не знають як підійти до комп'ютера і розуміють що аспіранту без елементарного рівня користування комп'ютером робити нічого (хіба що скористатись послугами шахраїв і самому стати шахраєм).

Висновок - треба вчити. Нема часу? Забрати час в телевізора, пива, ігор та соцмереж. Англійська корисна і просто для життя - це доступ до на порядок більшої кількості інформації з повсякденних питань та радикальне покращення позиції на ринку праці, якщо з науки таки доведеться йти. Це - радикальне зменшення залежності від начальства.

Англійська звісно - не гарантія наукової спроможності, а необхідний інструмент.
До постанов про використання міжнародних наукометричних баз ще можна було поговорити про те, що літературознавцям англійська непотрібна. Але тепер - потрібна.

Знаю чимало дуже хороших вчених (або людей, які дуже намагаються ними стати), єдиною (тобто двоєдиною) проблемою яких є незнання англійської та комп'ютерна неграмотність. За відсутності оцих двох складових людина зараз неспроможна сама реально оцінити своє місце у науковому світі (навіть якщо вона займається суто локальними проблемами - для локальних проблем є цілком міжнародні методи). Це явище цілком поширене і описане, наприклад, тут: Ефект Данінга-Крюгера.

Щодо російської - порівняно з українською, наукової інформації реально набагато більше. Аж 2-10% від того, що є англійською. І в українців виникає ілюзія "розширення простору" і зменшення мотивації вчити англійську. Почитайте російські навколонаукові сайти, переконайтесь, що вартісні російські вчені самі публікують свої вартісні статті в основному в міжнародних журналах, і повірте - тих, хто добре виступає англійською на конференціях і публікується в нормальних журналах, вони поважають куди більше, ніж тих хто публікується лише в мурзилках. Якщо ви зорієнтовані на Росію - беріть приклад з просунутої російської наукової молоді і вчіть англійську. СРСР, який мав свій більш-менш повноцінний науковий простір давно закінчився, і повноцінного наукового простору жодною мовою, крім англійської, вже немає.

Навіть північнокорейські вчені пишуть і друкують статті англійською - невже для українських вчених це така непереборна проблема? Життя в Північній Кореї набагато складніше, і доступу до інформації менше.

Англійська як критерій оцінки наукової діяльності

Зараз багато людей намагаються придумати якісь критерії типу імпакт-факторів. Абсолютних критеріїв оцінки наукової діяльності немає і бути не може - можна лише сказати, що якщо виконується певний критерій, є велика ймовірність, що конкретна наукова робота може бути вартісна. Так само, якщо автор роботи, тема якої сильно пов'язана з світовим науковим простором, не знає англійської, робота, скоріше за все, погана.

Наведемо приклад такого шедевру - робота з наукометрії та оцінки наукової діяльності, автор якої посилається лише на російські та українські джерела і англійської явно не знає.

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/npmaup/2012_2/pdf_files/153-156.pdf

І що ми бачимо? Автор щось пропагує, але сам тими наукометричними базами користуватись не вміє, їхніх правил не знає - бо прочитати сайт WoS сам не може. Читаємо:

"такі надзвичайно рейтингові українські наукові часописи, як “Фізика низьких температур” або “Прикладна механіка”. Такий стан речей, безумовно, популяризує вітчизняні видання, але на західних сайтах вони майже не атрибутовані як українські. Безумовно, “Прикладна механіка” включена до бази WoS, має високий імпакт-фактор, але вже практично не пов’язується з Україною."

На дату подання статті - 3.04.2012 “Прикладна механіка” давно вже була виключена з бази WoS (за переважне самоцитування журналу). І всі українські журнали там асоціюються з Україною (крім "Фізики низьких температур" в англомовному варіанті, де окрема історія). І всі інші твердження в статті в тому ж дусі.

Звісно, смішно ставити якісь вимоги до журналу "Наукові праці МАУП", але це хороша ілюстрація до того, що нема чого писати про міжнародні наукометричні бази і "недосконалість критеріїв оцінки наукових видань в міжнародних наукометричних базах даних", не знаючи англійської і не користуючись відповідними джерелами - нічого вартісного з того не вийде.

В нормальному журналі навіть список літератури був би підставою для відхилення статті без розгляду.

З будь-яких міркувань, якщо хтось колись захоче провести аудит кваліфікації українських науковців - знання англійської може бути найпростішим першим критерієм наукового потенціалу, набагато об'єктивнішим, ніж імпакт-фактори та інші індекси Хірша, які, наприклад, для молоді застосовувати безглуздо. Та й скасувати велику кількість фальшивих вчених звань таким чином дуже просто - людина з вченим ступенем після певної дати не знає англійської - це достатня підстава для позбавлення ступеня, бо в дисертації не могли бути адекватно враховані всі необхідні джерела.

Якщо цієї мотивації мало - прочитайте 
Изучение иностранных языков приводит к росту некоторых участков мозга

Що таке достатній рівень

Якщо ви не шекспірознавець, читати в оригіналі Шекспіра не треба. І детективи з жаргоном Бронксу не треба. 

Потрібно: 

• читати статті та резюме статей з спеціальності в основному без словника
• вільно користуватись міжнародними наукометричними базами, сайтами наукових журналів, пошуковими системами
• готувати і робити доповіді на семінарах та конференціях 
• розуміти доповіді на конференціях, ставити питання
• дати собі ради в місті, на вокзалі, в готелі - про ідеальну правильність мови ми не говоримо
• листуватись з редакціями та колегами

Для негуманітарних спеціальностей за умови докладання певних зусиль - з досвіду численних знайомих - такий рівень досягається максимум за рік. Досвід знайомих сильно після 35 років, які не займались виключно англійською, але мали достатню мотивацію і зрозуміли, що подітись нікуди - треба вчити.

Переклади і перекладачі

За СРСР були хороші перекладачі наукової і науково-популярної літератури - як правило, це були науковці, які хотіли трохи заробити до мізерної зарплати, книжки видавали, гонорари платили. Просто філолог не може правильно перекласти будь-який текст з природничих чи економічних наук. А при зворотньому перекладі наукового тексту англійською ви артиклі правильно не розставите, я вже не кажу про переклад. Не думаю, що варто тут наводити колекцію прикладів. Словники найчастіше застарілі і нерелевантні. Перекладу наукової інформації та інформаційних послуг в радянських масштабах нема і не буде - нема ресурсів і кадрів, а масштаби інформації набагато більші.

Кілька молодих талантів, які чудово перекладають економічні та юридичні тексти, мені траплялись, але науковцю (навіть звичайному академіку) їхні гонорари далеко не по кишені.

Нещодавно в Києві відбувся дуже цікавий захід - лекції, мабуть, найпопулярнішого наукового лектора в світі Роджера Пенроуза. Симпатична перекладачка (дякую за можливість послухати Пенроуза бізнесмену-організатору, і він, мабуть, думав, що знайшов хорошого перекладача) перекладала половину сказаного й те наполовину неправильно - наприклад, Big Bang через раз було "Великий вибух", а через раз "Біг Бен". Молодь періодично падала з сміху, а щодо інших сподіваюсь, що для них цей захід став хорошою агітацією за вивчення англійської. Аналогічна лекція в Польщі без перекладу:  http://www.youtube.com/watch?v=4YYWUIxGdl4
Там після кінця соціалізму була аналогічна ситуація з англійською - але ж вивчили.

Щодо наукового редагування, до мене часто приходять і просять "відредагувати". Щодо книжок відмовляю одразу - півроку на них у мене немає. А щодо статей, наукове редагування з мого досвіду - це повне переписування перекладу з моральними збитками від помилок "перекладача". А вважається, що перекладач переклав, а я так, трошки продивилась. Вузівські викладачі англійської, як правило, англійської нормально не знають, навичками перекладу не володіють взагалі - а інакше чого б вони в тому вузі працювали? Вони можуть трохи поправити граматику, але писати статтю треба самим. Не кажу вже про користування інформаційними сервісами та спілкування з редакціями. Та навіть резюме статей в україномовних журналах писати - скільки можна друкувати ганебні резюме в статтях та авторефератах?

Антимотивація

Багато наукових керівників боїться, що якщо молодь вивчить англійську - вона вся виїде за кордон або піде у бізнес (+ неозвучуване побоювання підвищення наукової самостійності молоді). Тут є два варіанти - або молодь вивчить англійську, або залишки науки перетворяться на провінційний заповідник. А хто хоче виїхати чи піти в бізнес - й так виїде і піде. Але масове знання англійської принаймні підвищить якість тих, хто залишився.

Ще один аргумент - "в СРСР була видатна наука без масової англійської, а приклад Польщі чи Індії нам непотрібний". Видатна наука в СРСР була досягнута за рахунок конкретних факторів, яких нема і не буде. СРСР скінчився, і тих інформаційних та матеріальних ресурсів, які мала наука тоді, немає. І без міжнародного співробітництва ще трохи - і сучасний рівень східноєвропейських країн здаватиметься казкою. Хоча б для забезпечення адекватного рівня освіти викладачі мають знати англійську.

Висновок

Можна поговорити про різні вимоги та різні часові рамки для різних спеціальностей - але, якщо хочете займатись наукою - англійську треба вивчити (не "вчити" - а вивчити). Якщо наведеного вище не досить для мотивації - будь-яка адекватна вузівська адміністрація рано чи пізно, як і практично в усьому світі, зробить знання англійської безумовною кваліфікаційною вимогою для науковців та викладачів. Вважайте, що наказ №1112 - це перший дзвінок.

Я не закликаю прямо зараз звільнити всіх, хто не має адекватного рівня англійської, - але рано чи пізно так і буде. Або дипломи не визнаватимуть навіть всередині країни. 

Лише після забезпечення масового знання англійської в українському науковому середовищі можна починати говорити про світовий рівень і застосування якихось наукометричних критеріїв - без англійської громадськість просто не зрозуміє, що до чого (див. обговорення) і почнеться плач, масова імітація і пристосування.

Англійська - не гарантія світового чи хоча б прийнятного рівня, але необхідний перший крок. А з адекватними етичними стандартами та англійською у нас буде все чудово.

Аналогічна думка історика
Аналогічна думка перекладача

Правда, щодо цього

"І третьою, основною причиною недостатнього рівня знань фахової термінології англійською мовою є катастрофічний брак спеціалізованих (за вузькими галузями застосування) тематичних словників – як англо-українських, так і українсько-англійських"

перекладач сильно помиляється. Якщо не читати англійською статті з спеціальності і не знати, який саме термін вживається в конкретному контексті - ніякий словник не допоможе. Тим більше, що словники вже ніколи не зможуть встигати за розвитком термінології.

Що таке "європейські стандарти" в науці...

Європейські (або світові чи міжнародні) стандарти, про які любить поговорити наукова громадськість - це не оцінка науковців за імпакт-факторами чи ще якимись чисельними показниками.
Це - чесність, прозорість, адекватне рецензування, дотримання етичних процедур в процесі досліджень, розробка відповідної політики та контроль дотримання етичних принципів.


Іntegrity, чесність  - зокрема, несприйняття плагіату та фальшування результатів. Наголошуємо саме на integrity - "цілісній чесності", а не просто "honesty" - тобто, плагіат і терпимість до плагіату викликає недовіру до правильності наукових результатів всієї спільноти в цілому...

Transparency, прозорість - тобто чітке викладення принципів відбору, надання грантів та оцінювання (так, на практиці воно буває по-різному - але в основному викладених принципів дотримуються). Також - публікація результатів, звітів, дисертацій, оголошень про набір співробітників чи аспірантів і результатів відбору... Обговорення планів та реформ в середовищі науковців та врахування громадської думки.

Review process - тобто адекватний процес рецензування, а не підписування паперу з рекомендацією про публікацію, написаного самим  автором статті.  

Етика встановлення авторства - тобто відсутність автоматичного дописування начальства до статей - якщо начальство не має до них жодного стосунку

Етика у процесі проведення досліджень
розробляються етичні принципи для конкретних галузей, зокрема, щодо досліджень на людях та тваринах та досліджень, які можуть мати негативні наслідки для довкілля та людства
виключення конфлікту інтересів
співвідношення академічних досліджень та досліджень на замовлення корпорацій
етичні принципи відбору співробітників, відсутність дискримінації за статтю, расою, релігією...

Горизонтальна організація науки та особиста відповідальність вчених, цінність особистої репутації - тобто, наприклад, університет та науковий керівник самі відповідають своєю репутацією за якість захищених дисертацій.

Розробка відповідної політики та контроль дотримання етичних принципів 
Етичні принципи в науці та технології (Норвегія)
Пропозиція клятви науковця:

Proposal for a scientific oath

Guidelines for research ethics should be familiar within research environments, and they should in particular be imparted to those who are adopted into the research community upon attaining a Ph.D. degree. Such guidelines should in addition demand a certain personal obligation from the individual researcher. It has therefore been proposed that research institutions should consider whether it would be reasonable to ask each individual to swear an ethical oath of science when attaining a Ph.D. degree. An example of such a pledge is the Hippocratic Oath in medicine. The guidelines therefore include a proposal for such an oath of research ethics:
I will conduct my activities as a researcher with integrity and honesty; I will use my
scientific knowledge and skills for the benefit of humanity and for a sustainable
development; I will show respect for animals and nature; I will act in accordance
with research ethics, and I will not allow considerations based on ideology, religion, ethnicity, prejudices or material advantages to overshadow my ethical responsibility as a researcher. 

http://en.wikipedia.org/wiki/Research_ethics
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0

Статті різні - зокрема, в українській статті в переліку принципів чесності немає...

Методи, за допомогою яких в розвинених країнах намагаються забезпечити дотримання цих стандартів:
1. Залучення зовнішніх анонімних рецензентів для оцінки статей та грантових пропозицій.
2. Формальні процедури щодо дотримання етичних принципів.
3. Відкритість наукових спільнот - замкнені "наукові школи" є рідкістю, як правило, молоді вчені вступають до аспірантури не в той університет, де вони навчались, шукають стажування і роботу не там, де захищали дисертацію.
4. Довіра до вчених, відсутність дрібного контролю - проте, жорсткі заходи у випадку явних масштабних зловживань. Тобто не перевіряється до дрібниць купівля ручок чи реактивів чи витрати на конференції, але загальний контроль існує.
5. Горизонтальна організація науки, змінність вчених на адміністративних посадах, колективне прийняття рішень - наприклад, кадрові рішення реально приймають тимчасові комісії.


*****************************************************************************************************
Я пишу про стандарти - а випадки різні бувають. І випадків недотримання таких стандартів і я можу навести багато. 
І  журнали без рецензування, де публікують все що завгодно за гроші там є  (vanity publishing) - але ті публікації враховують лише в країнах, що розвиваються, і індустрія дипломів розвинена (є любителі повісити папір на стінку)


Реакція на випадки порушення стандартів кардинально відрізняється від українського суспільства:

http://ua.korrespondent.net/world/1482573-zapushchena-procedura-pozbavlennya-naukovogo-stupenya-ministra-osviti-nimechchini ("У вівторок радою філософського факультету Дюссельдорфського університету була запущена процедура позбавлення наукового ступеня щодо міністра освіти Німеччини Аннетте Шаван....")

Приклад до теми "Етика встановлення авторства"

\\
arXiv:1012.5432 (*cross-listing*)
replaced with revised version Wed, 29 Dec 2010 15:50:21 GMT   (1000kb,D)

Title: Towards Topological Quantum Computation? - Knotting and Fusing Flux
  Tubes
Authors: Meagan B. Thompson
Categories: quant-ph cond-mat.other hep-th math-ph math.MP math.RT
Comments: My apologies for erroneously listing F. Wilczek as coauthor in v1. He
  was the principal adviser on my thesis, the flagstone for this paper, and
  commented on slides for my MIT presentation based on the paper. Thanks to him
  for his suggestion to "condense a paper out of" the thesis. That
  notwithstanding, I take full responsibility for the presentation in this
  paper and the details of the results
\\ ( http://arxiv.org/abs/1012.5432 ,  1000kb)

раніше стаття була оголошена так

\\
arXiv:1012.5432 (*cross-listing*)
Date: Fri, 24 Dec 2010 20:53:05 GMT   (1000kb,D)

Title: Towards Topological Quantum Computation? - Knotting and Fusing Flux
  Tubes
Authors: Meagan B. Thompson and Frank A. Wilczek
Categories: quant-ph cond-mat.other hep-th math-ph math.MP math.RT

З коментаря Меган Томсон до виправленого варіанту очевидно, що вона спершу дописала як автора статті свого наукового керівника, а потім отримала від нього на горіхи і виключила з авторів....
Хтось чув про таке у нас?

*************************************
Хороший приклад - "Етика публікацій та запобігання недобросовісній практиці публікацій", політика журналу "Право України" щодо етики публікацій.


*************************************
Колись була цікава ініціатива створення порталу „АКАДЕМІЧНОЇ ЧЕСНОТИ”, де планувалось пропагувати адекватні стандарти наукової та освітньої діяльності

Досвід наукової спільноти в Росії

Чому досвід російської наукової спільноти цікавий для нас?

Системи організації науки в Україні та Росії зараз дуже відрізняються - незважаючи на спільну історію АН СРСР і спільні витоки. Проте, досвід дуже цікавий - особливо, щодо популяризації науки та вироблення науковою спільнотою критеріїв оцінки науковців. 

Зараз в Росії декларуються та реалізуються різні плани збільшення фінансування науки та зміни системи розподілу грошей. У нас тих нафтових грошей нема, і тому подібні плани нам не загрожують. Хоча застереження в цих статтях щодо можливих негативних наслідків непродуманого застосування чисто наукометричних критеріїв та непрозорої роздачі грошей дуже корисні. Знання російських тенденцій дозволяє певною мірою розуміти та прогнозувати дії наших чиновників щодо організації науки.

Читати про досвід і обговорювати наукові питання з колегами з різних країн дуже корисно. Проте, якщо є бажання мати повну інформацію про організацію науки, останні новини науки (навіть на популярному рівні), критерії оцінки науковців, користування допоміжними інструментами (зокрема, міжнародними наукометричними базами) - треба знати англійську.   Будь-які переклади публікуються пізніше і є вторинними, та й перекладачів, здатних робити якісні переклади наукової інформації, дуже мало. Тобто знову ж таки - немає англійської - немає науки. Навіть якщо хтось всією душею орієнтується на Росію - якщо він не має міжнародного авторитету, публікується лише в своїй країні та/або російських журналах - авторитету й в російських колег не матиме... 

Корисні посилання:

Сайти:

http://trv-science.ru/

http://www.polit.ru/lectures/publ_lect

http://www.polit.ru/rubric/proscience/
http://www.researcher-at.ru/
http://www.scientific.ru/

Формування наукової спільноти
http://www.scientific.ru/dforum/scilife/1201541844
http://onr-russia.ru/
http://www.expertcorps.ru/

Наукометрія та оцінка науковців за наукометричними показниками

http://www.gazeta.ru/science/2013/01/13_a_4922177.shtml
http://russian-scientists.ru/club/user/5/blog/72/

Реформаторські заходи
http://lenta.ru/news/2012/12/03/audit/
http://lenta.ru/news/2012/11/23/livanov/
Обговорення реформ
http://www.scientific.ru/monitor/monitoractions.html

Особливого оптимізму у російських науковців немає

2005 рік
http://lenta.ru/articles/2005/08/02/science/
2012 рік
http://www.polit.ru/article/2012/12/19/ps_sc20_sheval/

у журналістів теж нема
http://www.gazeta.ru/comments/2013/01/31_e_4948569.shtml
"Инфляция «корочки»
При размахе, который приняла в стране торговля научными работами, честный труд ученого становится неконкурентоспособным"******************

Гроші створюють свої проблеми - зокрема, проблеми тендерних закупівель реактивів та обладнання (у нас таких проблем немає, бо грошей на це немає).

Більше грошей - зокрема, значить, більше стимулів для діяльності різних Петриків... Але добре, що були і є люди, які намагаються з цим боротись.

Публикации Э. П. Круглякова по борьбе с лженаукой

Стаття покійного академіка Круглякова  Совместимы ли мракобесие и инновации? (полная версия)

Більше грошей без вдосконалення стандартів - більший розвиток імітацій науки та купівлі наукових звань за гроші.
http://www.gazeta.ru/science/2012/11/23_a_4865585.shtml
http://don-beaver.livejournal.com/110741.html
http://lurkmore.to/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D1%87%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C
На жаль, саме цей російський досвід (індустрії публікацій чого завгодно за гроші), скоріше за все, хочуть використати наші реформатори з МОН, вимагаючи будь-які публікації за кордоном без контролю якості таких публікацій.
Висновок - "просто збільшення" фінансування науки, скоріше за все, ефективним не буде.

Дисертаційний скандал 2012 р.
Російський аналог "Репортажиста" і дисертаційний скандал
Элеонора Леопольдовна приступила к докторской
Академический сговор
http://prahvessor.livejournal.com/332934.html

ВОСТОЧНЫЕ СЛАДОСТИ (Лезгинка председателя ВАКа Шамхалова и ученые степени)

Аналіз наукових біографій ректорів російських вузів

Статті та лекції Михаїла Гельфанда

http://www.polit.ru/science/2006/02/27/mgelf_print.html
http://www.polit.ru/science/2006/02/27/mgelf.html
«Академия наук согласовала свое неуничтожение». Основні пункти - явний розподіл наукових установ на "наукові" та "впроваджувальні"; основною одиницею в науковій системі має бути лабораторія; необхідні спеціальні заходи для збереження працюючих наукових колективів; створюється враження, що всі реформи готуються таємно, без обговорення; необхідність залучення наукової діаспори (зокрема, використання досвіду Китаю); співвідношення конкурсного та базового фінансування; не дуже привабливий вигляд російської науки на фоні світової (з точки зору цитувань).

"Банкротство должно наступать, когда институт как целое перестает производить в разумных масштабах научный продукт. Количество научного продукта – это вещь до некоторой степени измеряемая, а также поддающаяся экспертной оценке, если систему экспертизы выстроить по-человечески. Там, конечно, будут страшные драмы, будет кровь и интриги. Но поскольку есть объективная составляющая, то институт не сможет говорить, что он полезен, если за последние годы его лаборатории не получили ни одного гранта, заказа, не напечатались ни в одном приличном журнале. И наоборот, невозможно будет разогнать очевидно сильный институт"

Стаття http://www.gazeta.ru/science/2012/12/13_a_4889669.shtml («Проблема российской науки в том, что она в России») була сприйнята досить негативно http://www.scientific.ru/dforum/scilife/1355402653

(багато людей були незадоволені твердженням Гельфанда про те, що грошей в системі достатньо, треба лише "правильно" їх розподіляти - вони вважають, що грошей кардинально недостатньо, і твердження  про достатність шкідливі)

Дуже негативний коментар до російської програми реформування науки
Коментар цікавий аналізом головного аспекту реформ - розподілу нерухомості Академії наук та зменшенню бюджетних витрат під лозунгом вдосконалення і інновацій

chemikus (chemikus) пише,

@ 2006-03-20 19:38:00

ПРОГРАММА МОДЕРНИЗАЦИИ СТРУКТУРЫ, ФУНКЦИЙ И МЕХАНИЗМОВ ФИНАНСИРОВАНИЯ РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ НАУК, РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ ОБРАЗОВАНИЯ, РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ МЕДИЦИНСКИХ НАУК, РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫХ НАУК, РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ АРХИТЕКТУРЫ И СТРОИТЕЛЬНЫХ НАУК, РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ ХУДОЖЕСТВ

Вообще то против самой идеи реформы науки протестовать глупо. Вопрос в том, что именно предлагается под видом реформы. Нет, в общих фразах все просто прекрасно! «Сохранение … статуса России как мировой научной державы», «Академический сектор науки является важнейшим механизмом развития и передачи из поколения в поколение интеллектуального и культурного потенциала нации», «Преодоление ведомственной разделенности фундаментальной науки», «Усиление функции Российской академии наук», и так далее и тому подобное… Рассмотрим финансовую составляющую реформы. А когда мы касаемся денег, действительность становится гораздо суровее…

5. Коммерциализация технологий; инновационная деятельность

Создание условий для эффективной реализации инновационного потенциала академического сектора науки, включая переход научных организаций, выполняющих преимущественно исследования прикладного характера и/или осуществляющих инновационную деятельность, к новым организационно-правовым формам.

Активное участие организаций академического сектора науки в процессе формирования новых элементов инновационной инфраструктуры, в том числе технико-внедренческих зон.

Создание «центров коммуникации» (инновационного пояса), обеспечивающего эффективный трансфер результатов исследований академического сектора науки на внутренний и глобальный рынки знаний. 

Переводим на человеческий язык.

1. Все организации и/или группы, выполняющие не фундаментальные, а прикладные работы, подлежат выведению из структуры Академии.

2. Все, что наработано в недрах Академии и имеющее прикладное (т.е. финансово интересное) значение должно реализовываться вне финансового контроля и участия собственно Академии (потому как будет выведено для этого в новую организационно-правовую форму)

Таким образом заранее, на уровне Программы, Академия ставится в такие условия, когда она не должна и не будет получать прибыль от того, что она создаст (что выглядит логичным, но, как всегда, имеет российскую особенность в виде законодательного дышла). А перед учеными будет стоять альтернатива – после того, как ты разработал нечто практически значимое и выгодное в реализации, или отдай это другим, или бросай большую науку и переключайся на прикладные исследования вне Академии. Есть вариант – получать средства от продажи технологии. Он это ущербный вариант. Во-первых, технологиями торгуют нищие (по себе знаю - продать технологию можно только ОДИН раз, продавать надо лицензию, а разработка лицензии это уже вне рамок разрешенной хозяйственной деятельности Академии). А во-вторых, по нашим законам, интеллектуальная собственность созданная в ходе выполнения работ на предприятии, принадлежит не сотруднику, а предприятию. И сотрудник формально не имеет на эту собственность прав. Поэтому единственная альтернатива предложенного Программой выбора – украсть собственные разработки (т.е. продать технологию минуя официальные структуры). Собственно и сейчас многие тем и живут, заодно продавая не только свои работы, но и всех окружающих, если те не успели это сделать первыми

Но интеллектуальная собственность – это не самая главная цель реформы. Главное – это имущество. Особенно недвижимое (движимое давно уже двигается в направлении нужных карманов). А что там у нас о недвижимости?

8. Управление государственным имуществом и земельными ресурсами

Создание новой системы управления активами академического сектора науки в целях повышения эффективности использования государственного имущества.

Направление имущества, высвобождаемого в результате оптимизации сети научных организаций, в интересах развития инновационной деятельности, поддержки малого предпринимательства в научно-технической сфере, расширения образовательной деятельности и дополнительной поддержки фундаментальных исследований в академическом секторе науки. Переход к системе консолидации средств, полученных в результате использования государственного, в том числе недвижимого, имущества, в целях дополнительной поддержки фундаментальных исследований в академическом секторе науки и решения социальных, прежде всего, пенсионных проблем академического сектора науки. 

Вроде все хорошо и умно, фраза «новая система управления активами» немного настораживает, но в целом все кажется правильным. А если прочитать далее:

V. Направления развития механизмов управления государственным имуществом в академическом секторе науки Сохранение в полном объеме имущества организаций Российкой академии наук (в т.ч. временно не используемого)

- недопустимость отчуждения элементов имущественного комплекса РАН;

Бенефициаром деятельности по управлению имуществом, не используемого в рамках профильной деятельности организаций РАН, будет являться Российская академия наук 

То вообще можно радоваться! И отбирать не отбирают, и даже разрешают распоряжаться всем от своего (Академии) имени!

Правда опять вылезает в этом разделе фраза

2. Выявление имущества, не используемого в рамках профильной деятельности академических организаций. Определение

правовых основ функционирования, бизнес-планирование деятельности и практическое формирование новой системы управления активами, в частности, неиспользуемым для профильной деятельности имуществом РАН и отраслевых академий наук. 

Так где же тут собака порылась? А вот где:

II. Направления модернизации организационной структуры и системы управления академического сектора науки

. . . . . . . . . .

Приведение организационно-правового статуса научных организаций в соответствие с осуществляемыми ими функциями. Организации, выполняющие функции преимущественно фундаментальные исследования, должны действовать в форме учреждений (после внесения соответствующих изменений в законодательство – также в форме государственных автономных учреждений), а организации, осуществляющие преимущественно прикладные исследования и разработки и/или инновационную деятельность - в форме акционерных обществ. . . 

Т.е. прямым текстом сказано: все что не признано фундаментальным - взять у Академии и акционировать! Запомните внимательно, прикладные работы будут осуществляться юридически и финансово независимыми от Академии лицами. Максимум, что получит при этом Академия – участие в доле прибыли. Но какой дурак будет показывать свою прибыльность? И с учредителем делиться придется, и налог на прибыль не малый платить. Т.е. опять наука в лице Академии будет обобрана (именно наука, а не власть имущие от Академии).

Оптимизация сети научных организаций академического сектора науки. Перепрофилирование организаций, не обеспечивающих выполнение публичных полномочий государства в сфере науки, в интересах осуществления инновационной деятельности. Передача научных организаций, осуществляющих деятельность регионального или местного характера, соответствующим субъектам Российской Федерации или органам местного самоуправления. Передача научных организаций, осуществляющих узковедомственную (отраслевую) деятельность в ведение соответствующих федеральных органов исполнительной власти. 

Как интересно! Значит все, кто не представляет прямого «фундаментального» интереса, или перспективы «прикладного применения» сбрасываются за борт. А вы помните о «недопустимости отчуждения элементов имущественного комплекса Академии»? Поэтому - сбрасываются за борт голыми. А неотчуждаемый комплекс остается в руках Академии для осуществления бенефициарного управления. По-русски говоря - для сдачи в аренду тому, кто больше платит. А если выброшенный за борт не утонул, и хочет работать, то его бывшее имущество можно ему же и сдать в аренду. Все по закону.

И никто не застрахован от такого передела собственности. Институт ядерных исследований с его огромным имущественным комплексом (как условный пример, никакой конкретики) это фундаментальные исследования или узковедомственные, касающиеся атомной энергетики? Как понимают умные люди – все зависит от размера отката нужным людям, а не от какого-либо честного и непредвзятого анализа. Будет покупатель - будет ему и товар.

//Я уж не вспоминаю о том, как рыжая бестия хотела приватизировать атомную энергетику. Сразу всю не получилось, так теперь по частям откусывают, например АЭС в Сосновом Бору ( питерцы, берегите свои задницы! ) уже фактически частная//

Но этот абзац - просто шедевр грамотного и продуманного документа:

Создание предпосылок для включения в перспективе в состав РАН ряда научных организаций отраслевых академий наук, других научных организаций, ведущих фундаментальные исследования мирового уровня, с соответствующим имуществом и финансированием. 

Нет, я на голубом глазу говорю, грамотный и продуманный документ эта Программа. Только продумывали её не ученые, а рейдеры. Вы не забыли ещё о «не отчуждаемости имущества» при одновременном «перепрофилировании»? Это был, оказывается, конец цепочки. А начало, вот оно - если ваша организация имеет лакомый имущественный кусок, то вы можете быть признаны «фундаментальными» и включены. Спустя некоторое время вам предложат или акционироваться (на каких условиях? – догадайтесь с трех раз) или выкинут если вы несговорчивые. Но выкинут голыми, ибо имущественный комплекс уже не ваш!

Теперь, в свете того что я тут написал, по другому воспринимается фраза, сказанная нашим президентом (не дословно, лень искать, но со 100%-ным сохранением смысла): Президент Академии будет отныне не избираться из ученых, а назначаться президентом России с целью более грамотного и оптимального управления имуществом Академии. 

Даже комментировать не могу. Ибо только нецензурные слова в наличии

Но что мы все об имуществе и всякой недвижимости? Давайте посмотрим что будет с самым ценным (и самым движимым) что есть в Академии, с учеными.

Ключевым условием ускоренного развития академического сектора науки является увеличение его бюджетной обеспеченности в расчете на одного научного работника увеличение расходов федерального бюджета на фундаментальную науку как в абсолютном, так и в относительном выражении 

Как сладко звучит!!! Может пора пришивать карманы побольше? Нет. Пора покупать машинку для закатывания губы. Не стану приводить все цифры (их можно найти в самом документе), обращу внимание только на некоторые моменты

Численность бюджетных работников сократится на 25%. Причем 10% будут потеряны полностью, а остальные выведены на внебюджетное финансирование. Т.е., для тех кто не знает, посажены на минимальный оклад (800 рублей) и вперед, живи-выкручивайся. И не забудьте, если вы так выкрутитесь, что станете финансово успешны, то вам не место в Академии, ведь прикладная деятельность - это не профильно для фундаментальных исследований.

Кстати, я просто никак не могу понять. С одной стороны, как можно говорить о том, что прикладная деятельность это вне рамок фундаментальной академической науки, и с другой стороны планировать внебюджетные поступления и, что самое главное, завязывать на них многие тысячи людей. Как божий день ясно, что значительная часть этих «внебюджетников» никакого отношения к фундаментальной науке иметь не будут. Да и большая часть этих средств пойдут не от прикладных работ и инвестиций (которые делаются обычно в прикладные работы), а от управления своим и чужим имуществом. Т.е. к науке никоим боком не относящееся. Науке и тут не обломится счастье, это запрограммировано.

Кроме того, если внебюджетные фундаментальные исследования это действительно товар интересный частным предпринимателям, то они и оплатят его сами. И нечего суммировать мух и котлеты и учитывать в обещанной средней зарплате исследователя этих самых внебюджетных (т.е. внештатных) ученых.

Да, а что там с зарплатой обещано? 30 000 рублей на одну исследовательскую душу. Эх, я бы с радостью бросился заниматься сейчас любимыми фундаментальными проблемами за такие бабки. Но мы ж ученые люди. Складывать умеем не хуже, чем налоговая инспекция отнимать. Возьмем-ка калькулятор для предварительных расчетов (тот, который для окончательных – прерогатива силовых структур, а не работников пера и пробирки). У нас планируется к 2008-му году довести численность бюджетных исследователей до 58,9 тыс.чел и внебюджетных – до 12,3 тыс.чел. При этом финансирование разделится как 46,3 млрд.руб и 29,0 млрд.руб соответственно. Итого средняя зарплата бюджетного исследователя оказывается только 22,3 тысячи. Но среднее, это ещё не итог. Если считать что в 2004-м (документ с этого года цифры приводит) бюджетная зарплата рядового звена составляла 4500-5000 руб при средней 7424, то к 2008-му молодой специалист будет получать 13,5-15 тыщ. В Программе, конечно, этого умолчать не могли, но там малость округлили и сказали о 15-20 тыщ у молодого специалиста. Но простим им эту маленькую ложь. Посчитаем дальше.

Инфляция нынче около 20% в год (не по официальным релизам, а по жизни и по реальной стоимости продуктов питания).

Тогда 13,5-15 тыщ в ценах 2004 года будут составлять только 6,5-7,2 тыщи. А теперь вспомним планируемое сокращение в 25%. Тогда нынешняя зарплата 4,5-5 тыщ просто за счет сокращения бюджетных едоков должна увеличится до 6000-6700 рублей. ак что мы имеем? Ученым пообещали увеличение к 2008-му году финансирования на 7-8% при одновременной индексации инфляции, и все счастливы! Так втереть очки уметь надо, ученые ведь не стадо баранов. Хотя, как оказалось, в вопросах финансов не сильно от этих самых баранов отличаются. Вы удивитесь – и как при таком положении молодые пойдут в науку? Что там в документе говориться?

VII. Ожидаемые результаты

. . . . . . . . . .

будет создана система морального и материального стимулирования притока молодых ученых, включая обеспечение рыночного уровня заработных плат отбираемых для работы в академических институтах лучших выпускников ВУЗов и аспирантуры. 

Ну не будьте такими наивными! Возьмем калькулятор ещё раз.

Нынче (в 2004 году как база сравнения Программы) в науке 27,7% молодых (это которые до 39 лет молодыми считаются). К 2008-му планируется 35% (в среднем с внебюджетниками). Пусть так. Но кто способен зарабатывать внебюджетные деньги для предприятия? Кого из ныне сущих можно вывести за штат и чтоб он не сбежал на пенсию или ещё куда (про могилу не будем вспоминать)?

По опыту - тех кто моложе 55 лет. Причем для основных пахарей возрастной ценз как раз около 40 получится. Итог - внебюджетными играми будут вынуждены заниматься в первую очередь молодые и перспективные. Одни чтоб заработать, другие чтоб не быть бюджетной обузой родной Академии (зачем, если некто из начальников лабораторий приличный грант отхватил, оплачивать ему рабов из бюджета? пусть сам и платит).

Но в этом случае, учитывая планируемую численность внештатных сотрудников, реальная доля молодых среди бюджетной академической науки должна составить только 21%. Т.е. уменьшится на 25% (это кроме прямого сокращения!). А что такое 25%?

Это как раз количество исследователей из группы 23-39 лет, просто повзрослевших за период выполнения программы за пределы официально признанной «молодости». Так что вышло? По Программе развития не предусмотрено ни одного молодого специалиста, приходящего в фундаментальную академическую науку. Конечно, такого не будет, кто-то да придет и на 7000 рублей (в ценах 2004-ого года), я и сам такой энтузиаст (был. наверно. не дай бог.). Но даже если сотня таких патриотов найдется, уже можно спокойно говорить о том, что Программа успешно работает и план перевыполняется - президент, погладь нас по головке ;) Что обеспечивает целостность и независимость государства в ближайшей перспективе? Оборонный потенциал. Он у нас не такой, как хочется, но имеется. Пока ещё.

В среднесрочной (10-15 лет) перспективе независимость государства - это его промышленный и научно-прикладной потенциал. Тут у нас тоже не шоколадно. Но и не смертельно, хотя из отделения реанимации нашу промышленность и прикладную науку выписывать пока рано (несмотря на вот уже двадцатилетние старания руководства страны все уничтожить). А что есть независимость в далеком будущем (более 15 лет)? Научный потенциал в целом и фундаментальная наука как основная его часть. И вот он то, судя по всему, и является в настоящее время объектом разрушительной агрессии. Сама собой напрашивается аналогия между серединой семидесятых и 91-м годом. И не надо говорить о холодной войне, внешнем вмешательстве и чужой злой воле. Самое печальное то, что мы и сами мазохисты, неустанно плодящие .удаков на свою ж..у. 

Історія про імпакт-фактори, індекси цитування та можливі досягнення

Журнал "Нейчер" (Nature) виграв судовий процес проти Ель-Наші - він звинувачував Шірмайєра (автора в тому числі відомої статті 2006 року про українську науку) і Нейчер у наклепі (стаття від липня 2012 р.)

http://www.math.columbia.edu/~woit/wordpress/?p=4851

Коротка історія: Mohamed_El_Naschie був редактором (так, ельзевірівського) журналу Chaos, Solitons & Fractals, і, маючи сумнівні наукові досягнення, за кілька років за допомогою різних прийомів нагнав собі величезний індекс цитування. Але сильно перестарався, його помітила міжнародна наукова спільнота і викрила маніпуляції. Редактори там тепер нові.

Сам персонаж, в результаті останніх політичних подій в Єгипті, та репутації найвидатнішого в Єгипті вченого, здобув якусь важливу урядову позицію і, зокрема, заборонив в'їзд до Єгипту Кіріну Шірмаєйру, автору статті в Nature про його подвиги, та своїм основним викривачам, а також подавав у всякі міжнародні суди позови про наклеп. На відміну від українських об'єктів критики, які її просто ігнорують, в тому числі і звинувачення у плагіаті.

*****************************************************
http://en.wikipedia.org/wiki/Mohamed_El_Naschie
http://elnaschiewatch.blogspot.com/2010/03/deleted-wikipedia-entry-on-el-naschie.html
http://www.timeshighereducation.co.uk/story.asp?storycode=420497

Для тих, хто не читає англійською, все докладно пояснив Міша Вербіцкій:
http://lj.rossia.org/users/tiphareth/1330076.html
http://lj.rossia.org/users/tiphareth/1172706.html

Публікації на Майдан-освіта:
El Naschie & Ji-Huan He

там є лінк - але саму статтю за лінком вже прибрали в результаті позовів самого героя

Список рекомендацій з накручування імпакт-фактору - з досвіду El Naschie & Ji-Huan He

Далі - текст статті з Майдан-освіта:

Как погоня за импакт-факторами приводит к засорению ноосферы
Хотел бы в отдельной теме откомментировать интересный пост http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1249328313
Там упоминают забавных кадров типа El Naschie и Ji-Huan He.
El Naschie уже здесь обсуждали http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1234303282 , а вот Ji-Huan He – это случай ещё интереснее и поучительнее.

Professor Ji-Huan He has been named a Rising Star in the field of Computer Science in 2008:
http://sciencewatch.com/inter/aut/2008/08-apr/08aprHe/
http://sciencewatch.com/dr/nhp/2008/08julnhp/08julnhpHe/

Он есть творцом некоего "variational iteration method". Вот посмотрите, что творится
http://scholar.google.com/scholar?q=he+%22variational+iteration+method%22&num=100

а в этом году его последователи уже 300 статей спродуцировали
http://scholar.google.com/scholar?as_q=&num=100&btnG=Search+Scholar&as_epq=variational+iteration+method&as_ylo=2009

Т.е. как работает система? Есть 5-6 журналов (в основном эльзевировских)
Applied Mathematics and Computation,
Communications in Nonlinear Science and Numerical Simulation
Computer Methods in Applied Mechanics and Engineering
Computers & Mathematics with Applications
Chaos, Solitons & Fractals
International Journal of Computer Mathematics

куда эти шустрые ребята (преимущественно арабы и китайцы, которым платят за импактовые публикации, что и есть основной первопричиной этого забавно-печального явления) сливают свой научный кал совершенно его не фильтруя (т.е рецензирование там близкое к нулю), при этом обильно цитируя себя и своих друзей. Поскольку загаживают они эти несколько журналов равномерно, то и процент самоцитирований в смысле журнала выходит недостаточно большим, чтоб прикрыть их, как это сделали с Прикладной механикой Гузя.

При этом все счастливы: эти шулера (им платят за статьи + почёт и слава), их страны (правительства и граждане свято верят, что у них развивается наука, т.к. растут количества статей и цитирований), Elsevier (у его журналов повышается импакт плюс идёт захват быстрорастущих китайского и арабского научных рынков), и даже ISI счастлив, судя по восторженным статьям о Rising Star по ссылке выше (впрочем, ISI и El Naschie тоже очень ценит:
http://www.esi-topics.com/nhp/2006/september-06-MohamedElNaschie.html
http://www.esi-topics.com/erf/2004/october04-MohamedElNaschie.html ).

И что интересно: казалось бы, плохое рецензирование должно негативно влиять на импакт. Ан нет, всё оказывается наоборот!

Умный человек (в математике, по крайней мере) думает долго на каждой статьёй, пишет по 1-2 статьи в год, при этом сам себя лишний раз не цитирует, только тогда, когда надо. И чем строже в журнале рецензируют, тем всё больше статистически как раз на таких авторов и ориентируются.
Поскольку статья глубокая и непростая для понимания, то цитировать статью эту начинают 2-3 года спустя, т.е. в импакт эти цитирования попадать успевают в очень небольшом количестве.

А эти халявщики типа El Naschie и Ji-Huan He и их последователей плодят сотни пустых статеек в год, и цитируют себя и

друзей по 20 раз в каждой статье, - тем самым нагоняют импакт-фактор тем журналам, где публикуются.

А поскольку процент слабых журналов в ISI становится с каждым годом всё больше, то у этих журналов уже есть свой слой слабых авторов с хроническим публикационным поносом, которые и нагоняют им импакты самоцитированиями. Притом с каждым годом этот слой авторов ширится, количество таких журналов растёт (а значит, процент самоцитирований в смысле журнала они удерживают допустимый), а как следствие их импакты тоже растут.

У журналов же со строгим рецензированием - другой слой авторов, гораздо более узкий (при этом слой этот с предыдущим смешиваются достаточно мало), растёт слой этот небыстро (если вообще растёт), и самих таких журналов больше не становится, а потому и импакт их почти не растёт.

Вот в итоге и выходит, что импакт-фактор у "Хаос, солитоны и фракталы" уже больше в 1,5 раза, чем у Comm Math Phys, а через пару лет и в 2 раза больше будет.

А чтобы спасти ситуацию, надо бы ISI при подсчёте импактов откидать не только самоцитирования авторов, но и цитирования их соавторов и даже соавторов соавторов! Ведь есть такая вещь, как "citations rings", т.е. при отмене учёта лишь только самоцитирований эти активные дельцы от науки просто начнут договариваться и сколько надо цитировать друг друга.
Хотя при ISI-шной системе отлов citations rings не так просто технически реализовать, особенно у китайцев с их однообразными фамилиями (в MathSciNet архитектура базы грамотнее построена, там каждому автору присвоен ID, что позволяет отслеживать расстояние между авторами, но, увы, сама база цитирований значительно беднее, чем в ISI:
http://maidanua.org/arch/osvita/1238003196.html ).

Впрочем, пока в арабских странах и Китае платят тупо за количество статей в импактовых журналах, то, как правила игры не меняй, их всё равно обойдут. И ещё не факт, что с этим вообще станут как-то бороться, ведь любой свободный рынок (и рынок научных публикаций в том числе) всегда ориентируется на большинство, которое все больше переходит к китайцам с арабами.

************************

обговорення статті з Майдану:
http://ivanov-petrov.livejournal.com/1243544.html

************************

Про наукову діяльність He

\\
arXiv:0901.4660
Date: Thu, 29 Jan 2009 12:05:12 GMT   (25kb)

Title: He's amazing calculations with the Ritz method
Authors: Paolo Amore and Francisco M. Fernande
Categories: math-ph math.MP
\\
  We discuss an earlier application of the Ritz variational method for strongly
nonlinear problems. We clearly prove that the results derived for several
extremely simple problems of supposedly physical and mathematical interest do
not provide any clue on the utility of the approach.
\\ ( http://arxiv.org/abs/0901.4660 ,  25kb)
------------------------------------------------------------------------------

Ще один герой з видатним імпакт-фактором
"Ahmad Rami El-Nabulsi" the same as the "Ramy Naboulsi"
http://www.nature.com/nature/journal/v426/n6962/full/426007a.html
Nature, 6 November 2003:

"The plagiarism case traces its origins to June 2002, when Yasushi Watanabe, a high-energy physicist at the Tokyo Institute of Technology, was contacted by Ramy Naboulsi, who said he was a mathematical physicist. Naboulsi asked for Watanabe's help in obtaining a research position in Japan. Impressed by Naboulsi's work, Watanabe agreed to upload some of his papers to ArXiv, which Naboulsi was unable to do himself as he had no academic affiliation. "I was so amazed at his productivity I began to think he was a genius," Watanabe later wrote in an e-mail to the archive.

By April 2003, Naboulsi had 22 papers on ArXiv, but some of server's users noticed that one of his papers copied parts of the BaBar Physics Book, an online summary of meetings about a high-energy physics experiment at the Stanford Linear Accelerator Center in California. When six more of the papers were shown to be similar to the BaBar book, Watanabe asked for all 22 preprints to be withdrawn. ArXiv labelled the papers as such but left them on the site, in accordance with its policy.

When contacted by Nature, Naboulsi said that he would like to apologize to ArXiv and to the Stanford centre, but said that his other papers, on cosmology, were not plagiarized."

http://elnaschiewatch.blogspot.com/2010/09/fabien-besnard-on-ahmad-rami-el-nabulsi.html

Стаття в Нейчер про науку в Україні - 2006 рік

Першоджерело наказу № 1112

Стаття містить дуже гостру критику наукової системи в Україні - але варта уваги зараз, тому що саме з неї почались активні розмови про різні імпакт-фактори та інші міжнародні наукометричні бази. В той час "міжнародна наукометрична база" означала виключно ISI Thompson (World of Science). З цієї статті почався потік публікацій (деякі лінки наведені в кінці) про необхідність запровадження наукометричних критеріїв оцінки діяльності науковців.

***************************************************

Кірін Шірмаейр
"НЕЙЧЕР" ("ПРИРОДА") Том 44019, березень 2006 р.

РЕДАКЦІЙНА СТАТТЯ

Повільний поїзд наближається

Реформа української архаїчної системи наукових досліджень має бути здійснена якнайшвидше

http://dt.ua/SCIENCE/ukrayinski_vcheni_chekayut_na_zmini-46278.html
http://maidanua.org/arch/oldosvita/1142072308.html

Україна потерпає від кризи ідентичності, що перешкоджає її науковому, а також і економічному та політичному розвитку. 48 мільйонів мешканців однієї з колишніх радянських республік глибоко поділені на проєвропейську та проросійську спільноти. Знаменита "помаранчева" революція, що відбулась у листопаді 2004 року, зробила менше для побудови мостів над цим поділом, ніж звичайно вважають

Система наукових досліджень у країні в цілому відображає цей ширший поділ у суспільстві. З одного боку, є багато молодих, добре освічених та науковців, що мають значну мотивацію, та мережа університетів, ступінь незалежності яких збільшується. З іншого боку, є Національна академія наук України, грандіозна машина войовничого консерватизму, що зберігає якраз достатню кількість влади для контролю найважливіших аспектів наукового життя в Україні

Академія є роботодавцем для 45 тис. постійних працівників у мережі здебільшого непродуктивних дослідницьких установ. З врахуванням поважного віку її вищого керівництва, час сам по собі зрештою вирішить цю проблему. Проте це станеться не досить швидко для тих молодих українців, що зараз шукають можливості для продуктивної наукової кар'єри

Інтеграція України у Рамкову програму наукових досліджень Європейського Союзу (ЄС) уможливить для цього покоління набагато більшу взаємодію з колегами за кордоном. Європейська Комісія підтримує цю ідею, яка також сприятиме відкриттю шляху Україні до майбутнього членства у ЄС. Проте керівництво академії, глибоко укорінене у радянських традиціях, як здається, перешкоджає такій інтеграції шляхом суміші упертості та відсутності зацікавленості. Спостережна рада України та ЄС з питань наукового співробітництва була створена на папері чотири роки тому, але ще жодного разу реально не збиралась. Якщо вона збереться, очікується, що керівники академії блокуватимуть кроки, спрямовані до співробітництва, які можуть призвести до привнесення закордонних віянь до країни - включаючи повагу до незалежного оцінювання колегами. Українська наука має потенціал у декількох галузях, включаючи матеріалознавство, радіоастрономію, теоретичну фізику та дослідження у галузі сільського господарства. Країни конче потрібно зосередити свої обмежені ресурси у тих галузях, де її вчені можуть бути конкурентноспроможними, та позбавитись частини свого анахронічної наукової спадщини. Це потребуватиме суворого зовнішнього оцінювання ефективності роботи сотень академічних інститутів

Уряд має визначити ці реформи як пріоритетні, і потім діяти рішуче з метою подолання ймовірного опору академії. Олігархія, яка контролювала українську науку з радянських часів, може у такому разі зазнати втрат. Проте економічний потенціал країни та перспективи її інтеграції до ЄС, а також сама наука, можуть тільки виграти

Українські вчені все більш нетерпляче чекають на зміни

Українська помаранчева революція - національний протест проти корупції, що змінив перші результати виборів 2004 року у країні - створила надії на політичні та суспільні зміни. Проте більше ніж через рік вчені стають все більше розчарованими повільними темпами реформування системи наукових досліджень в країні, побудованої за радянським зразком, якому, на їхню думку, перешкоджають літні та антиєвропейські наукові впливові кола

Країна, яка має 48 мільйонів населення та є другою у Європі країною за площею, має довгі наукові традиції та широку мережу академічних інститутів та дослідних установ. Проте, як і у інших країнах Східної Європи, наука значно занепала після розвалу комуністичної системи у 1991 році, що примусило тисячі вчених залишити країну

Коли Віктор Ющенко прийшов до влади у січні 2005 р., БУЛИ НАДІЇ, ЩО ПРОЗАХІДНИЙ ПРЕЗИДЕНТ СТИМУЛЮВАТИМЕ ФУНДАМЕНТАЛЬНУ РЕФОРМУ СИСТЕМИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. ПРОТЕ КРИТИКИ СТВЕРДЖУЮТЬ, ЩО ОБІЦЯНИЙ ПЕРЕХІД ДО МЕНШ АВТОРИТАРНОЇ СИСТЕМИ ПРАКТИЧНО НЕ ПОЧАВСЯ

Ключовим об'єктом критики є Національна академія наук України (НАНУ), яка управляє 174 інститутами та у якій працює приблизно 28 тисяч вчених. Могутня академія, залишок радянського наукового комплексу, домінує в українській науці. Середній вік академіків становить приблизно 71 рік; президенту, Борису Патону, спеціалісту з електрозварювання та сину колишнього президента, 85 років

Основна частина діяльності академії стосується механіки, матеріалознавства та фізики - евфемізмів, на думку критиків, колишніх інженерних інститутів з оборонною орієнтацією. І продуктивність є низькою. Відповідно до статистичних даних організації "Thomson Scientific" (ISI), вчені академії публікують приблизно 1500 наукових статей на рік — приблизно третину від доробку лише одного британського Манчестерського університету

Проте, критики стверджують, що академія не зацікавлена у здійсненні незалежного оцінювання її наукової діяльності. Є також твердження про широке розповсюдження корупції. Наприклад, спроба створити більш тісні зв'язки між Україною та західноєвропейськими установами шляхом приєднання України до GEANT, швидкісної європейської мережі передачі даних, стикнулась з протидією, як стверджують, з боку членів академії, що вимагали хабарі. Ще одна скарга полягає в тому, що керівники академії, що бояться конкуренції та втрати впливу, блокують спроби сприяння участі України у дослідницьких програмах, фінансованих Європейським Союзом (ЄС), шляхом умисного приховування інформації та небажання співробітництва з керівними органами ЄС в цілому

"Академія не зацікавлена ні у яких реформах," - говорить Олексій Боярський, фізик-теоретик у ЦЕРН, європейській лабораторії з фізики елементарних частинок в Женеві, Швейцарія

"Ніщо не зміниться в українській науці, поки існує теперішня система."

Українські вчені мають право на одержання коштів від ЄС на дослідження завдяки угоді про асоціацію 2002 року з рамковою програмою наукових досліджень Європейського Союзу. Проте до цього часу тільки сім з тисяч проектів, фінансованих ЄС, включають українських учасників, говорить Вадим Яшенков, заступник директора Українського національного інформаційного пункту щодо наукових досліджень ЄС

За словами Яшенкова, це відбувається внаслідок загальної слабкості української науки та промисловості, та складних процедур подання заявок, що відвертають багатьох вчених

Проте перешкоди для участі створює також те, що академія не надає та не розповсюджує відповідні документи та інформацію, говорить Олег Напов, аташе з питань науки в українській місії у ЄС у Брюсселі, Бельгія. Наприклад, Напов подав пропозиції щодо реформування науки до українського міністерства науки. Він говорить, що коли він попросив академію визначити її пріоритети, він одержав тільки список імен та посад всіх теперішніх академіків, та листа, у якому говорилося, що академіки самі по собі є пріоритетами академії

"Можливо, вони не ставили нам питання правильно", - заперечує Ярослав Яцків, директор Головної астрономічної обсерваторії у Києві та член президії академії. Президент Патон не відповів на запитання до того часу, поки цей номер "Нейчер" пішов до друку

Яцків говорить про те, що йому відомо, що корупція є широко розповсюдженою проблемою в академії. "Це правда, на жаль, що фінансування не базується на науковій вартості," - говорить він. Проте він додає, що розглядаються заходи з оцінювання та, можливо, реформування академії

Витік мозків

Яцків нещодавно запропонував створити Національний фонд наукових досліджень, який, подібно до його аналогу у США, фінансуватиме дослідження виключно на основі переваг, визначених шляхом експертної оцінки. Проте минулого року Патон сказав на засіданні президії, що майбутня роль академії має бути подібна до ролі Сибірського відділення Російської академії наук, ще одного залишку радянського наукового комплексу. "Я не думаю, що це хороша ідея", - говорить Яцків

Опір спрямованим у минуле планам академії зростає. Група українських вчених з 13 осіб на чолі з Боярським запропонувала міністерству науки країни детальну концепції реформи в країні, що має включати сувору оцінку всіх академічних інститутів, створення міжнародного інституту передових досліджень у Києві та певної кількості провідних центрів, підтримуваних ЄС

"Ситуація вдома дійсно потребує суттєвого покращання", говорить Олексій Верхратський, нейрофізіолог в Манчестерському університеті, який народився в Україні та є членом групи Боярського. "Якщо вони цього не зроблять, наші найкращі молоді люди скоро виїдуть назавжди. Значна кількість українських вчених, що працюють за кордоном (і я також) повернулися б, якби система була б реорганізована."

"Ми маємо такий самий потенціал, науковий та політичний, для того, щоб стати справжньою частиною Європи", - додає Олег Кришталь, заступник директора Інституту фізіології імені Богомольця у Києві. "Що нам потрібне - це відповідний політичний стимул. Очевидно, академія не може реформувати сама себе, поки стара гвардія тримає всі ключові позиції"

Крістіан Патерманн, директор з біотехнології, сільського господарства та харчування генерального директорату з досліджень Європейської Комісії у Брюсселі, був керівником делегації ЄС, яка відвідала Україну минулого місяця. Він говорить, що потенціал країни у таких галузях, як матеріалознавство, енергетика, космічні дослідження та органічне сільське господарство вражаючі та заслуговують на європейську підтримку. Патерманн висловлює оптимізм щодо того, що академія не буде перешкодою для реформування. "Чеська Республіка, Угорщина та країни Балтії - всі ці країни спромоглися реформувати свої академії наук; рано чи пізно це також буде здійснене в Україні." • Див. також стор. 128

Підпис до фотографії

Російський президент Володимир Путін вітає 85-річного президента академії Бориса Патона.

***************************

З різних коментарів до статті 
На жаль, коментарі тих часів в Дзеркалі тижня на сайті не збереглися. Тому наведу кілька коментарів, скопійованих мною тоді з різних джерел. На жаль, не всі лінки до коментарів збереглися.
*******************************
І що таке Nature? От якби газета "Правда"..

*********

Теперь о тезисе на топе. Я позволил себе его написать как человек, который последние годы пишет отнюдь не Украину в качестве адреса. Ну не стоит сейчас ставить во главу угла КОЛИЧЕСТВО публикаций!!! Сейчас уже все больше людей понимают, что это не объективный критерий. Или вернее он хорош лишь как один из ряда показателей деятельности ученого. Поймите, ПЕРВЫМИ под эти "объективные показатели" УЖЕ подстроились на Западе проходимцы от науки. Журналы "воют" от некачественных статей, и все чаще находят fack, появилось куча каких-то совершенно "левых" журналов, причем они сразу попали в ISI, а за счет цитирования на статьи из самого себя часто опережают очень солидные издания. Только за этот год я был вынужден написать 4 негативные рецензии, хотя я очень либерален и всегда стараюсь лучше рекомендовать major revision даже для откровенно слабой работы. И все равно "пролазят", на какие только трюки не идут, вплоть до того, что специально не цитируют "классиков" в данной области, чтобы не попало на рецензию к прямому специалисту. Тогда есть шанс, что рефери будет не очень компетентен. А о выклянчивании цитирования. Мне один германский коллега недавно сказал сакраментальную фразу, что как хорошо быть рефери, можно заставить процитировать побольше своих работ. Не смейтесь. Я по этому признаку в комбинации с дискуссионной часть статьи сейчас с очень высокой вероятностью могу определить рецензентов любой работы в моей области

А что же можно предложить? Ну не знает пока никто, пытаются сейчас выработать правила. Каждый УНИ вводит свои ПО СОВОКУПНОСТИ показателей. Но это должно быть что-то достаточно сложное, ибо если целевая функция имеет простую структуру (кол-во публикаций или индекс цитирования), то первыми наилучшие показатели получают проходимцы. Они самые "гибкие", бесхребетные. Уверен, введи академия что-то такое, и через пару лет лучшими окажутся не те, которых вы считаете лидерами

Как лирическое отступление. Совсем недавно мне Михаил Диметберг, ныне профессор в США, а ранее ученик академика Болотина, сообщил, что готовя статью на юбилей Владимира Васильевича, насчитал около 140 защитившихся его учеников. В редакции (я уже не помню какого журнала) даже посчитали, что это ошибка, единица лишняя. И цифра действительно неожиданная. Уверен, что Владимир Васильевич никогда не ставил себе целью иметь столько учеников. Так вышло. Уважают Учителя не за КОЛИЧЕСТВО учеников, статей, цитирований и т.д. Если бы свое время кто-то поставил КОЛИЧЕСТВЕННЫЕ критерии, то и неизвестно "КТО бы имел длиннее"

http://maidanua.org/arch/oldosvita/1142193083.html

************************

21-03-2006 10:33, Sergei Mingaleev

Re: Шановний Іван Степанович!

Старик пише:

> Цікаво та дуже важливо дізнатися, як сприймають цю статтю та її оцінки стану в НАНУ нечисленні справжні дійсні члени та члени-кореспонденти, наприклад фізики? Чи є серед них не лише годувальники біля академічного корита, а й свідомі українські громадяни? Ау!

> Впевнений, що публічної відповіді ми не почуємо. А це й буде черговим доказом ретроградства переважної більшості представників нашої так званої академічної еліти

Лучше я тебе отвечу, как молодой сотрудник академии, раз тебе "цікаво та дуже важливо дізнатися". Читай:

http://www-tkm.physik.uni-karlsruhe.de/~smino/papers/pdf/Ukraine-science-reform.pdf

Как же противно все-же видеть бездумный яд таких,

как ты, Старик...

***********************

http://maidanua.org/arch/oldosvita/1142193083.html

13-03-2006 01:28, Резонер

Re: Nature: ніщо не зміниться в українській науці,поки існує система

Стаття мене обурила. Вона писана людьми, які практично нічого не знають про українську науку, але зацікавлені в її ліквідації чи, принаймі обмеженні тематикою, яка не має відношення до науково-технологічного, надто військового потенціалу держави, тобто соціогуманітарними, медичними чи аграрними дослідженнями

Із статті випливає, що 20000 науковців НАНУ вважаються старими маразматиками-академіками, які гальмують науку. Це - брехня. Академіків маємо 178, членів-кореспондентів - 305. Середній вік академіків дійсно завеликий, але не це стоїть на заваді розвитку науки. Члени НАНУ посідають посади директорів та керівників деяких (досить малої частки) відділів. Серед основного складу наукової спільноти чимало талановитої молоді

Члени Академії ані трохи не заважають нам співпрацювати із Європою, США, Канадою та Японією. Жодних дозволів Президії НАНУ для цього не треба. Чимало наших науковців працюють у провідних світових центрах, друкують спільні статті. Деякі, на жаль, емігрували

Твердження, ніби академіки вимагали хабарів за швидкісний інтернет, - злісна вигадка. Бо немає такої ситуації, де від Академії був би потрібен дозвіл на щось, пов'язане із впровадженням цього інтернету. Наскільки мені відомо, робота в цьому напрямі провадиться, попри труднощі із фінансуванням. Інтереси наукової спільноти у цьому напрямку лобіює академік Юхновський

Твердження, ніби НАНУ публікує втричі менше за Манчестерський університет - також брехня. Інститут, на який посилаються автори статті у Нейчер, не сканує журналів, де публікуються наші науковці. Провідні західні журнали вимагають від авторів посторінкової плати порядка 100 доларів за сторінку. Таких коштів українська наука не має. Манчестерський ун-т не друкується в китаємовних журналах, тому китайці цілком резонно могли б вважати, що цей університет взагалі нічого не друкує

З власного досвіду знаю, що система європейських грантів досить однобока. Вона побудована таким чином, щоб не фінансувати роботи подвійного призначення (а все найпередовіше в галузі природознавства і техніки має подвійне призначення, тобто може слугувати основою для створення засобів осзброєння), взагалі не фінансувати багато фундаментальних напрямків, які Європа вважає вже досить розвиненими, а для України це не так. Я і мої співробітники систематично слідкуємо за всіма оголошеннями про гранти. Висновок сумний. Можно пробитися на грант для соціокультурних розвідок, гендерної політики, екології, теорії економічних ризиків й т.п. Точного природознавства там практично дуже мало

Те реформаторство науки, до якого підштовхують п-а Президента автори статті в Нейчер - безглуздя. Не може бути реформатором науки людина, яка не має власного досвіду наукової праці і керівництва наукою. Наш Президент доручив вивчення цього питання колективу

науковців. Крім дурної пропозиції про передачу Академії наук в університети від урядовців ми нічого не дочекалися. Автори такої концепції посилаються на Захід, де, навпаки все більша частка природничих наук виходить за межі університетів. Стаття в Нейчер перегукується з ленінізмом. Головний більшовик після жовтневого перевороту реформував академію. Він приєднав її до Наркомату освіти і поставив на чолі пєтроградського робітника Пєтрова. Він теж ненавидів академіків. Правда, університетську професуру так само

Є ще дивне реформаторство, спрямоване на приведення рубрікації фахів до європейської системи, застарілої та обтяженої середньовічними традиціями. Тепер астрономії немає. У астрономів в дипломах буде написано - фізик. Це ще нічого. А ось інженер, фахівець з інформатики, який спеціалізувався на засобах захисту інформації, отримає диплом журналіста. Ось така грамотність!

Мій висновок. Нашим "доброзичливцям" з-за кордону треба, щоб в нас зникле точне природознавство та технічні науки. Ми повинні стати споживачем кінцевого продукту їхніх країн. У нас не повинно бути жодного фахівця, який вміє розробити радар "Кольчуга" чи мобільний телефон. Ця позиція має підтримку всередині України. Бізнесу потрібні будівлі академічних інститутів під офіси, готелі, супермаркети та розважальні центри

Академія потребує реформ, але зовсім інших. Спрямованих на розвиток, на посилення впливу науки на стан виробництва і обороноздатності. Тут реформувати слід не Академію, а державу. Держава повинна навчитися користуватися своєю прикладною наукою, замість того, щоб абсолютно все замовляти іноземцям

--------------------------------------------------------------------------------

13-03-2006 05:06,

Re: Nature: ніщо не зміниться в українській науці,поки існує система

І це правда. Стаття у Nature насправді не про те, як треба щось там реформувати - а про те, як у Європах сприймають оте, що ми маємо. Так, ISI не індексує того, де в основному публікуються наші вчені - так оце значить саме те, що тих публікацій для Європи просто не існує. Бо публікацією вони вважають лише те, де застосовується peer review

Очевидно, що ніякої реакції на згадану статтю не буде хоча б тому, що концентрація на віці академіків - поганий аргумент, якщо хочеш від тих академіків чогось конструктивного почути. Вони одразу слухати/сприймати перестають незалежно від конструктивності подальшого тексту. Бажаючі показати статтю знайомим академікам можуть самі у цьому переконатись. Так що хороші пропозиції про institutes of advanced study та centres of excellence ніхто не почує

Очевидно, що вік керівників - це далеко не головна проблема. Хоча перешкоджає "європейському" вигляду. І "вічність" перебування на посадах породила ще одну проблему - складність знайдення гідних заступників. Деякі "наукові менеджери", що зараз є формальними і неформальними заступниками літніх академіків, ще ті кадри і можуть бути куди гірші за керівників-академіків. Наскільки я бачу, є реальна загроза заміни старих, але справжніх вчених, у випадку суворого і негайного дотримання критерію віку, "менеджерами", просто слабкими вченими або відвертими аферистами і проффесорами. Тому тут треба добре думати, що і як міняти. Але міняти щось треба - патріархи науки у нас довгожителі, але ж не вічні. Чи хочуть вони отих кадрів після себе? Чи після них хоч потоп?

Стаття може й організована кимось, а може й просто результат вражень після візиту європейських наукових чиновників. Європейські чиновники бачать науку через окуляри ISI, peer review та наявності прозорих конкурсів. Може це добре, може погано, але факт

Якщо організована, то або нашими науковими борцями, або бажаючими повикористовувати території та нерухомість академії (до речі, й у Росії часто називають одним з основних стимулів реформування-скорочення РАН саме її нерухомість). На жаль, не можна виключати, що ці два аспекти якось пов'язані (є різні дрібні фактики, що можуть бути випадковістю, а можуть і не бути). Проте це - не привід не помічати цих усіх статей та тенденцій

Було б непогано, щоб наукові керівники якось розуміли усі ці загрози та тенденції, та хоч щось робили (хоча б на запитання кореспондентів відповідали та інформували громадськість про свої плани-концепції-стратегії). До речі, у "Власти денег" кореспондентка теж писала, що ніякої відповіді від президії академії вона не одержала

І про гранти у статті пана Резонера усе правда. А чому б нашим чільникам не пообговорювати це питання у склади тих спільних комітетів з ЄС? Щодо "Наш Президент доручив вивчення цього питання колективу науковців" - на жаль, в основному не науковців, а колишніх науковців та навколонауковців. Отакі й результати

Щодо зацікавленості Заходу у розвалі наших точних наук та природознавства - отут якщо нам це самим треба, не треба нікого слухати. Навіть взяти формати їхніх програм-стратегій, але самим визначати пріоритети. Візьму на себе сміливість сказати, що реформування науки для потреб нашої держави та економіки, і реформування для європейського вигляду - це дві зовсім різні задачі. Хоча вирішувати треба обидві паралельно

На мою думку, є два варіанти - або наша система науки буде реформована до сучасних (західних/європейських/китайських… але не радянських) стандартів зі збереженням власного надбання та пріоритетів, чи існуюча ситуація колись остаточно набридне владі/урядовцям (за сприяння бажаючих одержати частку майна та нерухомості) і запросять закордонних радників, що будуть проводити реформування, оцінювання та планування за своїми пріоритетами

*************************************

13-03-2006 14:06, 

loup-garou пише:

> У власності РАН дійсно знаходиться дуже багато і дуже привабливої нерухомості, зокрема, і в центрі Москви. Тому недавно їй довелось відкуповуватись від чиновників 20-ма відсотками власності. Думаю, що решта 80 не за горами

> В НАНУ таких активів немає - всі площі, які займають інститути географії, математики і т.д., можна було б легко вмістити на десятій частині території одного московського ІТЕФу

Активів цілком досить для появи бажаючих це забрати. З названого Вами Інститут географії вже забрали, Інститут математики постійно лякають вже багато років (і шматок вже забрали). А є ще будівлі самої президії, інституту біохімії та ще багато чого. З обсерваторією на Ельбрусі включно

> Думаю, що мотивація статті була інша. Скажімо так: при всьому своєму патріотизмі мені важко уявити науковця, який був би успішним на заході і погодився б повернутися в Україну. Щоб не розмірковувати занадто абстрактно - наприклад, я дуже слабо уявляю, чим можна переманити назад Дрінфельда. Зате менш успішних учених, які вже заробили на хліб з маслом, але не заробили статус, я чомусь уявляю занадто добре

> У прекрасні наміри організаторів статті можна було б повірити, якби вони почали хоча б з маленького, але реального конструктиву. Прекрасна ідея - створити в Україні Institute for Advanced Studies. Ну так почніть із цього, створіть, а потім вимагайте фінансування. Але це, схоже, заскладно. Простіше опублікувати одну статтю в Кореспонденті, дві дилетантські прокламації на Майдані, потім в Nature обісрати всю українську науку перед цілим світом, і у фіналі явити себе Батьківщині у білому реформаторському вбранні

А отут чиста правда. Багато чого можна робити і без фінансування. Хоча не дуже уявляю, як зробити без фінансування Institute for Advanced Studies. Там концепція така, що потрібні гроші для запрошення іноземних вчених

Насправді у нас є купа різних міжнародних центрів в академії, які взагалі невідомо що роблять (навіть сайтів нема) з завданнями на папері саме такими, який міг би мати Institute for Advanced Studies.

***************************************

08-04-2006 19:35, 

Яцків явно одержав по голові за інтерв'ю для NATURE (л)

http://www.zn.kiev.ua/ie/show/592/53064/

--------------------------------------------------------------------------------

09-04-2006 13:26, igor

Сама стаття є свідченням тиску

Цілком очевидна різниця суспільства з європейськими цінностями в науці, політиці, суспільстві і без цих цінностей. Або, можливо, можна сказати з азійськими цінностями. Статус людини повністю визначається її посадою, звязками, регаліями і т.п., а не тими думками, ідеями, принципами що він їх висловлює і реалізує. Як тільки зникає посада як людина також зникає із суспільного життя, та й наукового також. Можливо хтось наведе приклади вчених одинаків в Україні що здобули помітні результати? Система передбачає строгу ієрархію в противагу паралельній, мережевій системі. Тому той хто не сприймає цю ієрархію мусить тікати до суспільства з іншою системою цінностей. І тут маємо досить прикладів самореалізації українських вчених.

А що до того, що академіки соціально захищені, то вибачайте, це дещо перебільшено. Адже мова йде по смішні суми.

Хто може тиснути на академіка? Колеги академіки, керівництво, сусіди, дядько на вахті і т.п. І моральний тиск (може краще сказати психічне насильство) нічим не краще інших способів переслідування. Звичайно, стаття є прямим наслідком такого тиску. Якось і стидно і незручно за таке. І може саме така стаття є найкращим свідченням того що терміново потрібні зміни. Знаєте, якось дивно, що можуть безсоромно і без жодних наслідків і суспільного осуду брехати урядовці, депутати, політологи, бізнесмени. А академік виправдовується за те що хтось десь не так зрозумів його особисту думку

************************************

№ 13 (592) 8 — 14 апреля 2006

--------------------------------------------------------------------------------

Никогда я не говорил «коррупция»...

Автор: Ярослав ЯЦКИВ (академик НАН Украины) печать обсудить отправить другу прочесть позже письмо редактору Научное сообщество Украины сейчас живо обсуждает статью К.Шайермайера «Украинские ученые ждут перемен», опубликованную в журнале Nature (т.440, 9 марта 2006 г.) и перепечатанную газетой «Зеркало недели» (№11, 25—31 марта 2006 г.)

По моему мнению, статья имеет явно тенденциозный характер и не содержит конструктивных предложений по поводу путей выхода научной сферы Украины из кризисного состояния. Автор неоднократно цитирует меня, ссылаясь на телефонное интервью, в частности, утверждая: «Яцкив говорит, что он осознает: коррупция является повсеместной проблемой в академии». Эта фраза вызвала шквал критики в мой адрес и многочисленные обращения моих коллег за разъяснениями, действительно ли я высказывал такое мнение касательно коррупции в Академии наук

Вынужден заявить, что это авторская интерпретация моих мыслей по поводу путей реформирования Академии наук, неоднократно высказываемых мною на страницах «Зеркала недели». Нигде и никогда я не употреблял термин «коррупция» в его прямом понимании (см. «Юридична енциклопедія», т.3, Киев, 2001, стр.369—370) относительно научной деятельности

И даже тогда, когда речь шла о таких отрицательных явлениях в научной среде, как защита диссертаций в академических институтах людьми, далекими от науки; присвоение отдельными должностными лицами общеакадемического имущества; недобросовестное рецензирование и непрофессиональная экспертиза проектов; недостатки с распределением финансирования и тому подобное, я акцентировал внимание на этических и нравственных аспектах поведения людей

Жаль, что такой авторитетный журнал, как Nature, позволяет себе публикации сомнительного содержания.

Лінки на статті про українську науку 2005-2006 р.
Фотокопії оригіналу статті в Nature

Інші "похідні" статті того часу з Дзеркала тижня
http://dt.ua/SCIENCE/pro_spravzhni_y_nespravzhni_reytingi,_tsitat-indeksi_i_naukove_samolyubstvo-47470.html
http://dt.ua/SCIENCE/to_chi_isnuyut_koefitsienti_pererahunku_reytingiv_uchenih-47539.html
http://dt.ua/SCIENCE/vcheni_gotuyutsya_do_revolyutsiyi-47210.html

Новіші публікації
http://dt.ua/SCIENCE/ti_zh_sami_pisni_pro_golovne_-100496.html