Першоджерело наказу № 1112
Стаття містить дуже гостру критику наукової системи в Україні - але варта уваги зараз, тому що саме з неї почались активні розмови про різні імпакт-фактори та інші міжнародні наукометричні бази. В той час "міжнародна наукометрична база" означала виключно ISI Thompson (World of Science). З цієї статті почався потік публікацій (деякі лінки наведені в кінці) про необхідність запровадження наукометричних критеріїв оцінки діяльності науковців.***************************************************
Кірін Шірмаейр
"НЕЙЧЕР" ("ПРИРОДА") Том 44019, березень 2006 р.
РЕДАКЦІЙНА СТАТТЯ
Повільний поїзд наближається
Реформа української архаїчної системи наукових досліджень
має бути здійснена якнайшвидше
http://dt.ua/SCIENCE/ukrayinski_vcheni_chekayut_na_zmini-46278.html
http://maidanua.org/arch/oldosvita/1142072308.html
http://maidanua.org/arch/oldosvita/1142072308.html
Україна потерпає від кризи ідентичності, що перешкоджає її
науковому, а також і економічному та політичному розвитку. 48 мільйонів мешканців однієї
з колишніх радянських республік глибоко поділені на проєвропейську та
проросійську спільноти. Знаменита "помаранчева" революція, що
відбулась у листопаді 2004 року, зробила менше для побудови мостів над цим
поділом, ніж звичайно вважають
Система наукових досліджень у країні в цілому відображає цей
ширший поділ у суспільстві. З одного боку, є багато молодих, добре освічених та
науковців, що мають значну мотивацію, та мережа університетів, ступінь
незалежності яких збільшується. З іншого боку, є Національна академія наук
України, грандіозна машина войовничого консерватизму, що зберігає якраз
достатню кількість влади для контролю найважливіших аспектів наукового життя в
Україні
Академія є роботодавцем для 45 тис. постійних працівників у
мережі здебільшого непродуктивних дослідницьких установ. З врахуванням
поважного віку її вищого керівництва, час сам по собі зрештою вирішить цю
проблему. Проте це станеться не досить швидко для тих молодих українців, що
зараз шукають можливості для продуктивної наукової кар'єри
Інтеграція України у Рамкову програму наукових досліджень
Європейського Союзу (ЄС) уможливить для цього покоління набагато більшу
взаємодію з колегами за кордоном. Європейська Комісія підтримує цю ідею, яка
також сприятиме відкриттю шляху Україні до майбутнього членства у ЄС. Проте
керівництво академії, глибоко укорінене у радянських традиціях, як здається,
перешкоджає такій інтеграції шляхом суміші упертості та відсутності
зацікавленості. Спостережна рада України та ЄС з питань наукового
співробітництва була створена на папері чотири роки тому, але ще жодного разу
реально не збиралась. Якщо вона збереться, очікується, що керівники академії
блокуватимуть кроки, спрямовані до співробітництва, які можуть призвести до
привнесення закордонних віянь до країни - включаючи повагу до незалежного
оцінювання колегами. Українська наука має потенціал у декількох галузях,
включаючи матеріалознавство, радіоастрономію, теоретичну фізику та дослідження
у галузі сільського господарства. Країни конче потрібно зосередити свої
обмежені ресурси у тих галузях, де її вчені можуть бути конкурентноспроможними,
та позбавитись частини свого анахронічної наукової спадщини. Це потребуватиме
суворого зовнішнього оцінювання ефективності роботи сотень академічних
інститутів
Уряд має визначити ці реформи як пріоритетні, і потім діяти
рішуче з метою подолання ймовірного опору академії. Олігархія, яка контролювала
українську науку з радянських часів, може у такому разі зазнати втрат. Проте
економічний потенціал країни та перспективи її інтеграції до ЄС, а також сама
наука, можуть тільки виграти
Українські вчені все більш нетерпляче чекають на зміни
Українська помаранчева революція - національний протест
проти корупції, що змінив перші результати виборів 2004 року у країні -
створила надії на політичні та суспільні зміни. Проте більше ніж через рік
вчені стають все більше розчарованими повільними темпами реформування системи
наукових досліджень в країні, побудованої за радянським зразком, якому, на їхню
думку, перешкоджають літні та антиєвропейські наукові впливові кола
Країна, яка має 48 мільйонів населення та є другою у Європі
країною за площею, має довгі наукові традиції та широку мережу академічних
інститутів та дослідних установ. Проте, як і у інших країнах Східної Європи,
наука значно занепала після розвалу комуністичної системи у 1991 році, що
примусило тисячі вчених залишити країну
Коли Віктор Ющенко прийшов до влади у січні 2005 р., БУЛИ
НАДІЇ, ЩО ПРОЗАХІДНИЙ ПРЕЗИДЕНТ СТИМУЛЮВАТИМЕ ФУНДАМЕНТАЛЬНУ РЕФОРМУ СИСТЕМИ
НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. ПРОТЕ КРИТИКИ СТВЕРДЖУЮТЬ, ЩО ОБІЦЯНИЙ ПЕРЕХІД ДО МЕНШ
АВТОРИТАРНОЇ СИСТЕМИ ПРАКТИЧНО НЕ ПОЧАВСЯ
Ключовим об'єктом критики є Національна академія наук
України (НАНУ), яка управляє 174 інститутами та у якій працює приблизно 28
тисяч вчених. Могутня академія, залишок радянського наукового комплексу,
домінує в українській науці. Середній вік академіків становить приблизно 71
рік; президенту, Борису Патону, спеціалісту з електрозварювання та сину
колишнього президента, 85 років
Основна частина діяльності академії стосується механіки,
матеріалознавства та фізики - евфемізмів, на думку критиків, колишніх
інженерних інститутів з оборонною орієнтацією. І продуктивність є низькою.
Відповідно до статистичних даних організації "Thomson Scientific"
(ISI), вчені академії публікують приблизно 1500 наукових статей на рік —
приблизно третину від доробку лише одного британського Манчестерського
університету
Проте, критики стверджують, що академія не зацікавлена у
здійсненні незалежного оцінювання її наукової діяльності. Є також твердження
про широке розповсюдження корупції. Наприклад, спроба створити більш тісні
зв'язки між Україною та західноєвропейськими установами шляхом приєднання
України до GEANT, швидкісної європейської мережі передачі даних, стикнулась з
протидією, як стверджують, з боку членів академії, що вимагали хабарі. Ще одна
скарга полягає в тому, що керівники академії, що бояться конкуренції та втрати
впливу, блокують спроби сприяння участі України у дослідницьких програмах,
фінансованих Європейським Союзом (ЄС), шляхом умисного приховування інформації
та небажання співробітництва з керівними органами ЄС в цілому
"Академія не зацікавлена ні у яких реформах," -
говорить Олексій Боярський, фізик-теоретик у ЦЕРН, європейській лабораторії з
фізики елементарних частинок в Женеві, Швейцарія
"Ніщо не зміниться в українській науці, поки існує
теперішня система."
Українські вчені мають право на одержання коштів від ЄС на
дослідження завдяки угоді про асоціацію 2002 року з рамковою програмою наукових
досліджень Європейського Союзу. Проте до цього часу тільки сім з тисяч
проектів, фінансованих ЄС, включають українських учасників, говорить Вадим
Яшенков, заступник директора Українського національного інформаційного пункту
щодо наукових досліджень ЄС
За словами Яшенкова, це відбувається внаслідок загальної
слабкості української науки та промисловості, та складних процедур подання
заявок, що відвертають багатьох вчених
Проте перешкоди для участі створює також те, що академія не
надає та не розповсюджує відповідні документи та інформацію, говорить Олег
Напов, аташе з питань науки в українській місії у ЄС у Брюсселі, Бельгія.
Наприклад, Напов подав пропозиції щодо реформування науки до українського
міністерства науки. Він говорить, що коли він попросив академію визначити її
пріоритети, він одержав тільки список імен та посад всіх теперішніх академіків,
та листа, у якому говорилося, що академіки самі по собі є пріоритетами академії
"Можливо, вони не ставили нам питання правильно",
- заперечує Ярослав Яцків, директор Головної астрономічної обсерваторії у Києві
та член президії академії. Президент Патон не відповів на запитання до того
часу, поки цей номер "Нейчер" пішов до друку
Яцків говорить про те, що йому відомо, що корупція є широко
розповсюдженою проблемою в академії. "Це правда, на жаль, що фінансування
не базується на науковій вартості," - говорить він. Проте він додає, що
розглядаються заходи з оцінювання та, можливо, реформування академії
Витік мозків
Яцків нещодавно запропонував створити Національний фонд
наукових досліджень, який, подібно до його аналогу у США, фінансуватиме
дослідження виключно на основі переваг, визначених шляхом експертної оцінки.
Проте минулого року Патон сказав на засіданні президії, що майбутня роль
академії має бути подібна до ролі Сибірського відділення Російської академії наук,
ще одного залишку радянського наукового комплексу. "Я не думаю, що це
хороша ідея", - говорить Яцків
Опір спрямованим у минуле планам академії зростає. Група
українських вчених з 13 осіб на чолі з Боярським запропонувала міністерству
науки країни детальну концепції реформи в країні, що має включати сувору оцінку
всіх академічних інститутів, створення міжнародного інституту передових
досліджень у Києві та певної кількості провідних центрів, підтримуваних ЄС
"Ситуація вдома дійсно потребує суттєвого
покращання", говорить Олексій Верхратський, нейрофізіолог в
Манчестерському університеті, який народився в Україні та є членом групи
Боярського. "Якщо вони цього не зроблять, наші найкращі молоді люди скоро
виїдуть назавжди. Значна кількість українських вчених, що працюють за кордоном
(і я також) повернулися б, якби система була б реорганізована."
"Ми маємо такий самий потенціал, науковий та
політичний, для того, щоб стати справжньою частиною Європи", - додає Олег
Кришталь, заступник директора Інституту фізіології імені Богомольця у Києві.
"Що нам потрібне - це відповідний політичний стимул. Очевидно, академія не
може реформувати сама себе, поки стара гвардія тримає всі ключові позиції"
Крістіан Патерманн, директор з біотехнології, сільського
господарства та харчування генерального директорату з досліджень Європейської
Комісії у Брюсселі, був керівником делегації ЄС, яка відвідала Україну минулого
місяця. Він говорить, що потенціал країни у таких галузях, як
матеріалознавство, енергетика, космічні дослідження та органічне сільське
господарство вражаючі та заслуговують на європейську підтримку. Патерманн
висловлює оптимізм щодо того, що академія не буде перешкодою для реформування.
"Чеська Республіка, Угорщина та країни Балтії - всі ці країни спромоглися
реформувати свої академії наук; рано чи пізно це також буде здійснене в
Україні." • Див. також стор. 128
Підпис до фотографії
Російський президент Володимир Путін вітає 85-річного
президента академії Бориса Патона.
***************************
З різних коментарів до статті
На жаль, коментарі тих часів в Дзеркалі тижня на сайті не збереглися. Тому наведу кілька коментарів, скопійованих мною тоді з різних джерел. На жаль, не всі лінки до коментарів збереглися.
*******************************
І що таке Nature? От якби газета "Правда"..
На жаль, коментарі тих часів в Дзеркалі тижня на сайті не збереглися. Тому наведу кілька коментарів, скопійованих мною тоді з різних джерел. На жаль, не всі лінки до коментарів збереглися.
*******************************
І що таке Nature? От якби газета "Правда"..
*********
Теперь о тезисе на топе. Я позволил себе его написать как
человек, который последние годы пишет отнюдь не Украину в качестве адреса. Ну
не стоит сейчас ставить во главу угла КОЛИЧЕСТВО публикаций!!! Сейчас уже все
больше людей понимают, что это не объективный критерий. Или вернее он хорош
лишь как один из ряда показателей деятельности ученого. Поймите, ПЕРВЫМИ под
эти "объективные показатели" УЖЕ подстроились на Западе проходимцы от
науки. Журналы "воют" от некачественных статей, и все чаще находят
fack, появилось куча каких-то совершенно "левых" журналов, причем они
сразу попали в ISI, а за счет цитирования на статьи из самого себя часто
опережают очень солидные издания. Только за этот год я был вынужден написать 4
негативные рецензии, хотя я очень либерален и всегда стараюсь лучше
рекомендовать major revision даже для откровенно слабой работы. И все равно
"пролазят", на какие только трюки не идут, вплоть до того, что
специально не цитируют "классиков" в данной области, чтобы не попало
на рецензию к прямому специалисту. Тогда есть шанс, что рефери будет не очень
компетентен. А о выклянчивании цитирования. Мне один германский коллега недавно
сказал сакраментальную фразу, что как хорошо быть рефери, можно заставить
процитировать побольше своих работ. Не смейтесь. Я по этому признаку в
комбинации с дискуссионной часть статьи сейчас с очень высокой вероятностью
могу определить рецензентов любой работы в моей области
А что же можно предложить? Ну не знает пока никто, пытаются
сейчас выработать правила. Каждый УНИ вводит свои ПО СОВОКУПНОСТИ показателей.
Но это должно быть что-то достаточно сложное, ибо если целевая функция имеет
простую структуру (кол-во публикаций или индекс цитирования), то первыми
наилучшие показатели получают проходимцы. Они самые "гибкие",
бесхребетные. Уверен, введи академия что-то такое, и через пару лет лучшими
окажутся не те, которых вы считаете лидерами
Как лирическое отступление. Совсем недавно мне Михаил
Диметберг, ныне профессор в США, а ранее ученик академика Болотина, сообщил,
что готовя статью на юбилей Владимира Васильевича, насчитал около 140
защитившихся его учеников. В редакции (я уже не помню какого журнала) даже
посчитали, что это ошибка, единица лишняя. И цифра действительно неожиданная.
Уверен, что Владимир Васильевич никогда не ставил себе целью иметь столько
учеников. Так вышло. Уважают Учителя не за КОЛИЧЕСТВО учеников, статей,
цитирований и т.д. Если бы свое время кто-то поставил КОЛИЧЕСТВЕННЫЕ критерии,
то и неизвестно "КТО бы имел длиннее"
************************
21-03-2006 10:33, Sergei Mingaleev
Re: Шановний Іван Степанович!
Старик пише:
> Цікаво та дуже важливо дізнатися, як сприймають цю статтю
та її оцінки стану в НАНУ нечисленні справжні дійсні члени та
члени-кореспонденти, наприклад фізики? Чи є серед них не лише годувальники біля
академічного корита, а й свідомі українські громадяни? Ау!
> Впевнений, що публічної відповіді ми не почуємо. А це й
буде черговим доказом ретроградства переважної більшості представників нашої
так званої академічної еліти
Лучше я тебе отвечу, как молодой сотрудник академии, раз
тебе "цікаво та дуже важливо дізнатися". Читай:
Как же противно все-же видеть бездумный яд таких,
как ты, Старик...
***********************
13-03-2006 01:28, Резонер
Re: Nature: ніщо не зміниться в українській науці,поки існує
система
Стаття мене обурила. Вона писана людьми, які практично
нічого не знають про українську науку, але зацікавлені в її ліквідації чи,
принаймі обмеженні тематикою, яка не має відношення до науково-технологічного,
надто військового потенціалу держави, тобто соціогуманітарними, медичними чи
аграрними дослідженнями
Із статті випливає, що 20000 науковців НАНУ вважаються
старими маразматиками-академіками, які гальмують науку. Це - брехня. Академіків
маємо 178, членів-кореспондентів - 305. Середній вік академіків дійсно
завеликий, але не це стоїть на заваді розвитку науки. Члени НАНУ посідають
посади директорів та керівників деяких (досить малої частки) відділів. Серед
основного складу наукової спільноти чимало талановитої молоді
Члени Академії ані трохи не заважають нам співпрацювати із
Європою, США, Канадою та Японією. Жодних дозволів Президії НАНУ для цього не
треба. Чимало наших науковців працюють у провідних світових центрах, друкують
спільні статті. Деякі, на жаль, емігрували
Твердження, ніби академіки вимагали хабарів за швидкісний
інтернет, - злісна вигадка. Бо немає такої ситуації, де від Академії був би
потрібен дозвіл на щось, пов'язане із впровадженням цього інтернету. Наскільки
мені відомо, робота в цьому напрямі провадиться, попри труднощі із
фінансуванням. Інтереси наукової спільноти у цьому напрямку лобіює академік
Юхновський
Твердження, ніби НАНУ публікує втричі менше за
Манчестерський університет - також брехня. Інститут, на який посилаються автори
статті у Нейчер, не сканує журналів, де публікуються наші науковці. Провідні
західні журнали вимагають від авторів посторінкової плати порядка 100 доларів
за сторінку. Таких коштів українська наука не має. Манчестерський ун-т не
друкується в китаємовних журналах, тому китайці цілком резонно могли б вважати,
що цей університет взагалі нічого не друкує
З власного досвіду знаю, що система європейських грантів
досить однобока. Вона побудована таким чином, щоб не фінансувати роботи
подвійного призначення (а все найпередовіше в галузі природознавства і техніки
має подвійне призначення, тобто може слугувати основою для створення засобів
осзброєння), взагалі не фінансувати багато фундаментальних напрямків, які
Європа вважає вже досить розвиненими, а для України це не так. Я і мої
співробітники систематично слідкуємо за всіма оголошеннями про гранти. Висновок
сумний. Можно пробитися на грант для соціокультурних розвідок, гендерної
політики, екології, теорії економічних ризиків й т.п. Точного природознавства
там практично дуже мало
Те реформаторство науки, до якого підштовхують п-а
Президента автори статті в Нейчер - безглуздя. Не може бути реформатором науки
людина, яка не має власного досвіду наукової праці і керівництва наукою. Наш
Президент доручив вивчення цього питання колективу
науковців. Крім дурної пропозиції про передачу Академії наук
в університети від урядовців ми нічого не дочекалися. Автори такої концепції
посилаються на Захід, де, навпаки все більша частка природничих наук виходить
за межі університетів. Стаття в Нейчер перегукується з ленінізмом. Головний
більшовик після жовтневого перевороту реформував академію. Він приєднав її до
Наркомату освіти і поставив на чолі пєтроградського робітника Пєтрова. Він теж
ненавидів академіків. Правда, університетську професуру так само
Є ще дивне реформаторство, спрямоване на приведення
рубрікації фахів до європейської системи, застарілої та обтяженої середньовічними
традиціями. Тепер астрономії немає. У астрономів в дипломах буде написано -
фізик. Це ще нічого. А ось інженер, фахівець з інформатики, який
спеціалізувався на засобах захисту інформації, отримає диплом журналіста. Ось
така грамотність!
Мій висновок. Нашим "доброзичливцям" з-за кордону
треба, щоб в нас зникле точне природознавство та технічні науки. Ми повинні
стати споживачем кінцевого продукту їхніх країн. У нас не повинно бути жодного
фахівця, який вміє розробити радар "Кольчуга" чи мобільний телефон.
Ця позиція має підтримку всередині України. Бізнесу потрібні будівлі
академічних інститутів під офіси, готелі, супермаркети та розважальні центри
Академія потребує реформ, але зовсім інших. Спрямованих на
розвиток, на посилення впливу науки на стан виробництва і обороноздатності. Тут
реформувати слід не Академію, а державу. Держава повинна навчитися
користуватися своєю прикладною наукою, замість того, щоб абсолютно все
замовляти іноземцям
--------------------------------------------------------------------------------
13-03-2006 05:06,
Re: Nature: ніщо не зміниться в українській науці,поки існує
система
І це правда. Стаття у Nature насправді не про те, як треба
щось там реформувати - а про те, як у Європах сприймають оте, що ми маємо. Так,
ISI не індексує того, де в основному публікуються наші вчені - так оце значить
саме те, що тих публікацій для Європи просто не існує. Бо публікацією вони
вважають лише те, де застосовується peer review
Очевидно, що ніякої реакції на згадану статтю не буде хоча б
тому, що концентрація на віці академіків - поганий аргумент, якщо хочеш від тих
академіків чогось конструктивного почути. Вони одразу слухати/сприймати
перестають незалежно від конструктивності подальшого тексту. Бажаючі показати
статтю знайомим академікам можуть самі у цьому переконатись. Так що хороші
пропозиції про institutes of advanced study та centres of excellence ніхто не
почує
Очевидно, що вік керівників - це далеко не головна проблема.
Хоча перешкоджає "європейському" вигляду. І "вічність"
перебування на посадах породила ще одну проблему - складність знайдення гідних
заступників. Деякі "наукові менеджери", що зараз є формальними і
неформальними заступниками літніх академіків, ще ті кадри і можуть бути куди
гірші за керівників-академіків. Наскільки я бачу, є реальна загроза заміни
старих, але справжніх вчених, у випадку суворого і негайного дотримання
критерію віку, "менеджерами", просто слабкими вченими або відвертими
аферистами і проффесорами. Тому тут треба добре думати, що і як міняти. Але
міняти щось треба - патріархи науки у нас довгожителі, але ж не вічні. Чи
хочуть вони отих кадрів після себе? Чи після них хоч потоп?
Стаття може й організована кимось, а може й просто результат
вражень після візиту європейських наукових чиновників. Європейські чиновники
бачать науку через окуляри ISI, peer review та наявності прозорих конкурсів.
Може це добре, може погано, але факт
Якщо організована, то або нашими науковими борцями, або
бажаючими повикористовувати території та нерухомість академії (до речі, й у
Росії часто називають одним з основних стимулів реформування-скорочення РАН
саме її нерухомість). На жаль, не можна виключати, що ці два аспекти якось
пов'язані (є різні дрібні фактики, що можуть бути випадковістю, а можуть і не
бути). Проте це - не привід не помічати цих усіх статей та тенденцій
Було б непогано, щоб наукові керівники якось розуміли усі ці
загрози та тенденції, та хоч щось робили (хоча б на запитання кореспондентів
відповідали та інформували громадськість про свої плани-концепції-стратегії).
До речі, у "Власти денег" кореспондентка теж писала, що ніякої відповіді від президії
академії вона не одержала
І про гранти у статті пана Резонера усе правда. А чому б
нашим чільникам не пообговорювати це питання у склади тих спільних комітетів з
ЄС? Щодо "Наш Президент доручив вивчення цього питання колективу
науковців" - на жаль, в основному не науковців, а колишніх науковців та
навколонауковців. Отакі й результати
Щодо зацікавленості Заходу у розвалі наших точних наук та
природознавства - отут якщо нам це самим треба, не треба нікого слухати. Навіть
взяти формати їхніх програм-стратегій, але самим визначати пріоритети. Візьму
на себе сміливість сказати, що реформування науки для потреб нашої держави та
економіки, і реформування для європейського вигляду - це дві зовсім різні
задачі. Хоча вирішувати треба обидві паралельно
На мою думку, є два варіанти - або наша система науки буде
реформована до сучасних (західних/європейських/китайських… але не радянських)
стандартів зі збереженням власного надбання та пріоритетів, чи існуюча ситуація
колись остаточно набридне владі/урядовцям (за сприяння бажаючих одержати частку
майна та нерухомості) і запросять закордонних радників, що будуть проводити реформування,
оцінювання та планування за своїми пріоритетами
*************************************
13-03-2006 14:06,
loup-garou пише:
> У власності РАН дійсно знаходиться дуже багато і дуже
привабливої нерухомості, зокрема, і в центрі Москви. Тому недавно їй довелось
відкуповуватись від чиновників 20-ма відсотками власності. Думаю, що решта 80
не за горами
> В НАНУ таких активів немає - всі площі, які займають
інститути географії, математики і т.д., можна було б легко вмістити на десятій
частині території одного московського ІТЕФу
Активів цілком досить для появи бажаючих це забрати. З названого Вами Інститут географії вже забрали, Інститут математики постійно лякають вже багато років (і шматок вже забрали). А є ще будівлі самої президії, інституту біохімії та ще багато чого. З обсерваторією на Ельбрусі включно
> Думаю, що мотивація статті була інша. Скажімо так: при
всьому своєму патріотизмі мені важко уявити науковця, який був би успішним на
заході і погодився б повернутися в Україну. Щоб не розмірковувати занадто
абстрактно - наприклад, я дуже слабо уявляю, чим можна переманити назад
Дрінфельда. Зате менш успішних учених, які вже заробили на хліб з маслом, але
не заробили статус, я чомусь уявляю занадто добре
> У прекрасні наміри організаторів статті можна було б
повірити, якби вони почали хоча б з маленького, але реального конструктиву.
Прекрасна ідея - створити в Україні Institute for Advanced Studies. Ну так
почніть із цього, створіть, а потім вимагайте фінансування. Але це, схоже,
заскладно. Простіше опублікувати одну статтю в Кореспонденті, дві дилетантські
прокламації на Майдані, потім в Nature обісрати всю українську науку перед
цілим світом, і у фіналі явити себе Батьківщині у білому реформаторському
вбранні
А отут чиста правда. Багато чого можна робити і без
фінансування. Хоча не дуже уявляю, як зробити без фінансування Institute for
Advanced Studies. Там концепція така, що потрібні гроші для запрошення
іноземних вчених
Насправді у нас є купа різних міжнародних центрів в
академії, які взагалі невідомо що роблять (навіть сайтів нема) з завданнями на
папері саме такими, який міг би мати Institute for Advanced Studies.
***************************************
08-04-2006 19:35,
Яцків явно одержав по голові за інтерв'ю для NATURE
(л)
--------------------------------------------------------------------------------
09-04-2006 13:26, igor
Сама стаття є свідченням тиску
Цілком очевидна різниця суспільства з європейськими
цінностями в науці, політиці, суспільстві і без цих цінностей. Або, можливо,
можна сказати з азійськими цінностями. Статус людини повністю визначається її
посадою, звязками, регаліями і т.п., а не тими думками, ідеями, принципами що
він їх висловлює і реалізує. Як тільки зникає посада як людина також зникає із
суспільного життя, та й наукового також. Можливо хтось наведе приклади вчених
одинаків в Україні що здобули помітні результати? Система передбачає строгу
ієрархію в противагу паралельній, мережевій системі. Тому той хто не сприймає
цю ієрархію мусить тікати до суспільства з іншою системою цінностей. І тут
маємо досить прикладів самореалізації українських вчених.
А що до того, що академіки соціально захищені, то вибачайте,
це дещо перебільшено. Адже мова йде по смішні суми.
Хто може тиснути на академіка? Колеги академіки,
керівництво, сусіди, дядько на вахті і т.п. І моральний тиск (може краще
сказати психічне насильство) нічим не краще інших способів переслідування.
Звичайно, стаття є прямим наслідком такого тиску. Якось і стидно і незручно за
таке. І може саме така стаття є найкращим свідченням того що терміново потрібні
зміни. Знаєте, якось дивно, що можуть безсоромно і без жодних наслідків і
суспільного осуду брехати урядовці, депутати, політологи, бізнесмени. А
академік виправдовується за те що хтось десь не так зрозумів його особисту
думку
************************************
№ 13 (592) 8 — 14 апреля 2006
--------------------------------------------------------------------------------
Никогда я не говорил «коррупция»...
Автор: Ярослав ЯЦКИВ (академик НАН Украины) печать обсудить
отправить другу прочесть позже письмо редактору Научное сообщество Украины
сейчас живо обсуждает статью К.Шайермайера «Украинские ученые ждут перемен»,
опубликованную в журнале Nature (т.440, 9 марта 2006 г.) и перепечатанную
газетой «Зеркало недели» (№11, 25—31 марта 2006 г.)
По моему мнению, статья имеет явно тенденциозный характер и
не содержит конструктивных предложений по поводу путей выхода научной сферы
Украины из кризисного состояния. Автор неоднократно цитирует меня, ссылаясь на
телефонное интервью, в частности, утверждая: «Яцкив говорит, что он осознает:
коррупция является повсеместной проблемой в академии». Эта фраза вызвала шквал
критики в мой адрес и многочисленные обращения моих коллег за разъяснениями,
действительно ли я высказывал такое мнение касательно коррупции в Академии наук
Вынужден заявить, что это авторская интерпретация моих мыслей
по поводу путей реформирования Академии наук, неоднократно высказываемых мною
на страницах «Зеркала недели». Нигде и никогда я не употреблял термин
«коррупция» в его прямом понимании (см. «Юридична енциклопедія», т.3, Киев,
2001, стр.369—370) относительно научной деятельности
И даже тогда, когда речь шла о таких отрицательных явлениях
в научной среде, как защита диссертаций в академических институтах людьми,
далекими от науки; присвоение отдельными должностными лицами общеакадемического
имущества; недобросовестное рецензирование и непрофессиональная экспертиза
проектов; недостатки с распределением финансирования и тому подобное, я
акцентировал внимание на этических и нравственных аспектах поведения людей
Жаль, что такой авторитетный журнал, как Nature, позволяет
себе публикации сомнительного содержания.
Лінки на статті про українську науку 2005-2006 р.
Фотокопії оригіналу статті в Nature
Інші "похідні" статті того часу з Дзеркала тижня
http://dt.ua/SCIENCE/pro_spravzhni_y_nespravzhni_reytingi,_tsitat-indeksi_i_naukove_samolyubstvo-47470.html
http://dt.ua/SCIENCE/to_chi_isnuyut_koefitsienti_pererahunku_reytingiv_uchenih-47539.html
http://dt.ua/SCIENCE/vcheni_gotuyutsya_do_revolyutsiyi-47210.html
Новіші публікації
http://dt.ua/SCIENCE/ti_zh_sami_pisni_pro_golovne_-100496.html
Лінки на статті про українську науку 2005-2006 р.
Фотокопії оригіналу статті в Nature
Інші "похідні" статті того часу з Дзеркала тижня
http://dt.ua/SCIENCE/pro_spravzhni_y_nespravzhni_reytingi,_tsitat-indeksi_i_naukove_samolyubstvo-47470.html
http://dt.ua/SCIENCE/to_chi_isnuyut_koefitsienti_pererahunku_reytingiv_uchenih-47539.html
http://dt.ua/SCIENCE/vcheni_gotuyutsya_do_revolyutsiyi-47210.html
Новіші публікації
http://dt.ua/SCIENCE/ti_zh_sami_pisni_pro_golovne_-100496.html
Немає коментарів:
Дописати коментар