Негативні тенденції в сучасній науково-освітній системі

Слово Academia в сучасній англійській мові має значення "науково-освітня система, сукупність університетів та наукових інститутів" (незалежно від того, що написано в словниках).

Основні тези базуються на публікації "On Leaving Academia"

Описані тенденції є загальними для всіх країн.

• Зменшення можливості здійснення позитивного впливу на світ

Автор вважає, що робота в комерційний компанії дає більше можливостей для цього.

• Баланс навантаження на роботі та сім'ї/життя 

В сучасному академічному середовищі розумний баланс стає все менш можливим внаслідок зростання вимог та навантаження.

• Централізація повноважень та зменшення автономії 

• Фінансовий клімат

Зменшення дослідницького фінансування, оцінка досліджень лише за сумою одержаного фінансування.

• Гіпер-спеціалізація, розділення галузей та звуження мислення 

Вчені менше займаються дослідженнями з негарантованим результатом. Для нових широких досліджень практично неможливо отримати фінансування.

• Погані стимули

Тиск на вчених "публікуйся або помирай" (“publish or perish”) та "здобудь фінансування чи помирай" (“procure funding or perish”) створює  погані стимули для нових досліджень.

• Масовий підхід до освіти

Весь світ захоплений новими програмами дистанційної освіти, коли один лектор навчає сотні тисяч студентів - проте це містить низку поганих тенденцій: скорочення кількості викладачів, зменшення доступу студентів - навіть у розвинених країнах - до особистого спілкування з викладачами, обмеження різноманітності і вибору - буде лише один стандартний варіант освіти і лекцій.

• Зменшення заробітної плати

Збільшується розрив між заробітною платою викладачів та інших професіоналів (інженерів, лікарів, юристів).

• Анти-інтелектуалізм, анти-освіта та атаки на науку та наукову спільноту

Звинувачення в марнотратстві, неефективності і непотрібності, пропаганда псевдонауки та непотрібності науки.

Academy - Academia

Загальні правила

• Знання мови не зводиться до словникових відповідностей - для розуміння необхідно враховувати реалії конкретних країн та контекст. 
• "Знання мови з словником" = 0. 
• Якщо слово в одній мові схоже не слово в іншій - це не значить, що вони мають однакові чи схожі значення. 

Academia - це науково-викладацька спільнота, науково-освітня система, сукупність університетів та наукових інститутів (незалежно від того, що написано в словниках).
Компанії чи організації, які займаються впровадженнями технологій, навіть, якщо вони знаходяться на території університетів - це не Academia, а R&D.
http://en.wikipedia.org/wiki/Academia
http://uk.wikipedia.org/wiki/Академічний_світ

R&D - Research and Development - підрозділ компанії чи організації, який займається науковими дослідженнями та/чи їхнім впровадженням та/чи замовленням досліджень в інших організаціях. Просто "Research" - це можуть будь-які дослідження, ніяк не пов'язані з науковими, наприклад, пошук в інтернеті інформації з певної теми.

Academy - установа чи організація, яку з якоїсь причини так назвали, не обов'язково навчальна чи наукова.  "Academy of Sciences" - теж не обов'язково навчальна чи наукова установа. Наприклад, The New York Academy of Sciences (Нью-Йоркська Академія наук) - це дуже поважна громадська організація, яка займається популяризацією наукових знань. Хоча деякі колекціонери звань чомусь вважають себе академіками цієї Академії (нема там ніяких академіків), сплативши певну суму на підтримку популяризації науки. 

http://en.wikipedia.org/wiki/Academy

Academic - людина, яка працює на науковій чи викладацькій посаді в Academia, безвідносно до посади чи вченого ступеня, тобто в число academics входять всі викладачі та науковці, але не входять аспіранти (post-graduate students). Post-doctoral students (postdocs) - можуть теж вважатись academics. Це слово - одне з "поганих друзів перекладача". Якщо ви представите нашого поважного академіка "Academic" - пересічний англомовний співрозмовник, не знайомий докладно з нашою системою, подумає, що ця людина є викладачем чи науковцем без вченого ступеня і тим більше не є професором - бо звання доктора і професора вищі, ніж просто academic, і інакше людину б представили як "Doctor" чи "Professor".

http://www.merriam-webster.com/dictionary/academic

Academician - член якоїсь академії, як правило, з країн, в яких Академії наук відіграють визначну роль в науково-освітній системі. Як пишуть в Вікіпедії, слово "Academician" має вживатись разом з назвою академії, яка його присудила. бо є багато закладів, основною метою яких є продаж цього звання за гроші. Для людей з англомовних країн це слово не має того значення, яке вкладається в нього у пост-радянських країнах - тому при представленні людини як академіка варто додатково пояснювати смисл цього звання (а краще говорити "Member of the National Academy of Science") та додавати "Professor".
http://en.wikipedia.org/wiki/Academician

Конфігурація знань у зв'язках між структурними компонентами у наукових мережах

Наукометричні бази використовуються для дослідження зв'язків між різними сферами знань. 

Проаналізовано формування міждисциплінарних зв'язків через мережі цитування на прикладах розвитку нанотехнологій в природничих науках та зв'язків між соціальною психологією та політологією.

\\
arXiv:1012.5735 (*cross-listing*)
Date: Tue, 28 Dec 2010 10:22:27 GMT   (339kb)

Title: "Structuration" by Intellectual Organization: The Configuration of
  Knowledge in Relations among Structural Components in Networks of Science
Authors: Loet Leydesdorff
Categories: cs.DL nlin.AO
\\ ( http://arxiv.org/abs/1012.5735 ,  339kb)
------------------------------------------------------------------------------
Using aggregated journal-journal citation networks, the measurement of the knowledge base in empirical systems is factor-analyzed in two cases of interdisciplinary developments during the period 1995-2005: (i) the development of nanotechnology in the natural sciences and (ii) the development of communication studies as an interdiscipline between social psychology and political science. The results are compared with a case of stable development: the citation networks of core journals in chemistry. These citation networks are intellectually organized by networks of expectations in the knowledge base at the specialty (that is, above-journal) level. This "structuration" of structural components (over time) can be measured as configurational information. The latter is compared with the Shannon-type information generated in the interactions among structural components: the difference between these two measures provides us with a measure for the redundancy generated by the specification of a model in the knowledge base of the system. This knowledge base incurs (against the entropy law) to variable extents on the knowledge infrastructures provided by the observable networks of relations.

«Проблема российской науки в том, что она в России»

Стаття Михаила Гельфанда 
В статті він в основному пояснює, чому він ходить на мітинги проти Путіна, але це для нас не основне. Далі цитати, які цілком стосуються і нашої системи, якщо замінити кілька реалій та імен. Не здивуюсь, якщо хтось з журналістів викине про мітинги, замінить в заголовку Росію на Україну, в тексті Думу на ВР, Гризлова на самі знаєте кого і так далі...

— Российская наука представляет собой причудливую смесь социализма и капитализма. Социализм состоит в том, что есть много людей на постоянных ставках (которые очень маленькие, кстати), и эти люди как ученые, действительно, не очень активны. В этом смысле российская наука работает как собес, вы просто не можете выгнать человека на улицу и держите его на ставке. Это довольно часто люди сильно старшего возраста. Вы даже понимаете, что для науки такой человек не очень много делает, но в каком-то смысле он не виноват, потому что ему двадцать лет не покупали нового прибора, и он продолжает делать науку двадцатилетней давности на старом приборе, который он латает веревочками. С другой стороны, вы не можете отправить его на пенсию, потому что его уровень жизни упадет очень сильно.

Что касается капитализма, то те конкурсные механизмы, которые у нас есть (а их на самом деле довольно много), совершенно не настроены.

Есть научные тузы, которые финансируют что-то колоссальное, и это тоже идет за счет активно работающих групп, за счет научного «среднего класса».

Есть разные лаборатории, не связанные с био-, нано-, когни- или какими-то макрораспильными проектами, работающие на мировом уровне и выпускающие по нескольку статей в год в хороших журналах. Этих лабораторий не очень-то много, это нормальный «средний класс», но сейчас такие лаборатории живут довольно плохо. Они не могут соревноваться с генералами, у них нет административного ресурса для получения больших денег, чтобы взять людей под конкретный проект. А с другой стороны, они не могут оставить хорошего аспиранта в лаборатории после защиты, потому что ставок нет, все заняты. В этом смысле я с Алексеем Ремовичем согласен.

У нас масштабних скандалів з закупівлею приладів немає - бо навіть на відкатні закупівлі грошей не виділяють.

Там есть и вторая сторона, про людей, которые по факту уже учеными не являются, — это люди, которые являются администраторами от науки и «рулят» в соответствии с собственным разумением. Например, синхротрон в Курчатовском институте отделан мрамором, и никто не знает зачем.

При этом когда мы говорим о переводе на временные ставки, то нужно быть с этим немножко аккуратней. Нужно определиться, потому что есть разные системы. Есть система типа немецкой, когда очень трудно стать профессором, но если уж ты им стал, то являешься самым социально защищенным человеком на свете. Немецкий профессор — это «крепость в себе». Есть американская система, где профессору фактически платят за преподавание, а деньги на исследования приходят в виде грантов, на эти гранты он содержит лабораторию, а в лаборатории все ставки временные.

Какое-то количество людей с более или менее постоянными ставками, по-видимому, должно быть. Другое дело, за что это ставка дается. Опять-таки, американский профессор может выкупать свои преподавательские часы. Если у него много грантов и он не хочет преподавать, а хочет заниматься чистой наукой, то он может часть этих денег отдать университету, а университет на эти деньги наймет другого профессора, который будет преподавать, читать лекции за первого.

Классическая российская карьерная траектория: ты — аспирант, потом ты в той же лаборатории младший научный сотрудник, потом научный сотрудник, потом старший, потом ведущий научный сотрудник, а дальше надо ждать, чтобы кто-нибудь помер. Из-за того что все ставки постоянные, очень низкая мобильность. Если уже ты куда-нибудь попал, то очень трудно поменять место. Из-за катастрофически низкой мобильности даже хорошие лаборатории немножко «застаиваются».

Повторю, что это стратегический вопрос: какого сорта модель мы имеем в виду — американскую, французскую… Они все немного разные. Даже европейские системы разные. Идеальная модель организации науки не сводится к лозунгу «давайте сделаем много временных контрактов». Это вещь, которая требует гораздо более глубокой проработки. Кроме того, очень существенно, что если вы начинаете менять систему организации науки (совершенно ясно, что ее надо менять!), то нужно, чтобы не пострадал «средний класс», который является базой и ради которого эти изменения и должны происходить.

—А как быть с теми людьми, которые, как вы говорите, нуждаются в науке как в собесе?
—Есть разные соображения по поводу того, что делать с этими людьми. Например, неплохой вариант — сделать хороший аудит академического имущества и сформировать целевой пенсионный фонд (если мы говорим про людей, которые работают в РАН). Наше академическое начальство очень нервничает, когда кто-то говорит про аудит имущества. Начинаются крики, что «не позволим раздербанить последнее…». В этом есть большое лукавство. У меня два любимых примера. Первый — это компания «Академинторг», которая продает все приборы академическим институтам с колоссальной наценкой. И еще заставляют покупать не те приборы, которые нужны, а те, которые хочет продать «Академинторг». Крушельницкий это раскопал в свое время и в результате был вынужден уехать в Германию, просто потому, что в какой-то момент его институту сказали, что, пока этот «прыщ» у вас тут сидит, ни один прибор ваш институт не получит. А второй пример — это дом, построенный на территории Института физических проблем, на площади Гагарина, напротив здания президиума РАН. Формально дом считается академическим, но мне безумно интересно посмотреть список жильцов этого дома.

В сфері нерухомості і будівництва НАНУ у нас не виступає. Тут основний гравець - Інститут педагогіки АПН. Директор, як пише преса, вже сидить.  

Вторая сторона — непопулярная точка зрения, но, по-моему, правильная — состоит в том, что денег, которые в России выделяются на науку, хватило бы на все работающие группы, если бы эти средства распределялись эффективно.

Важливі спостереження щодо порівняння кар'єрних шляхів в пострадянських країнах і на заході - чому у нас неможлива західна система кадрових ресурсів в науці:

Третье соображение — это то, что, когда мы говорим про временные ставки, нужно учитывать, что в Америке, вообще на Западе, очень велика доля наукоемкого производства. Типичная карьерная траектория в Америке — это когда человек оканчивает университет и либо сразу идет работать в компанию, либо защищает диссертацию и уже после этого идет в компанию, получая большую зарплату по сравнению с университетом. На каждой стадии научной карьеры люди, которым она не удается, не падают в пустоту, а уходят в компании (фармацевтические, скажем, если речь идет о биологах). Это позволяет проводить жесткий отбор. А где в России эти фармацевтические и биотехнологические компании? У нас нет наукоемкого бизнеса, который бы подхватывал людей с разных этажей этой пирамиды, после того как закончились их временные ставки. И это серьезная проблема. Если мы сейчас всех молодых кандидатов переведем на временные ставки, а потом грант закончится, куда эти люди денутся? В Америке понятно, куда они пойдут, — они пойдут постдоками в другие лаборатории или в фармацевтические компании на хорошую зарплату. А у нас это очень трудно, потому что из города в город не переедешь, а компаний просто нет. Куда в России эти люди будут деваться, непонятно.

—Можете подвести итог: какие сейчас вы видите основные проблемы науки в России и пути их решения? 
— Основная проблема науки в России — это то, что она в России. Наивно думать, что можно сделать такую идеальную систему науки при том безобразии, которое творится во всех прочих областях. Одна из проблем науки в России, например, — это Государственная дума (возвращаясь к теме выборов).

Как вы ни сочиняйте систему научных приоритетов, но если у заместителя председателя комитета по науке и образованию краденая диссертация, то вы эти приоритеты через Думу не осуществите.

Вообще говоря, орган, который глобально определяет научные приоритеты, грубо говоря, не должен заниматься биологией или физикой — это должен быть парламент, который концентрирует интересы избирателей, демократия теоретически так должна работать. Если у вас в Думе сидят дураки, то вы этого не сможете сделать. Если быть политкорректным и не обсуждать действующих депутатов, то в прошлом был «чудесный» председатель Государственной думы Борис Грызлов и его соавтор Петрик. Так вот, Грызлов являлся очень большой проблемой науки в России. Если у вас законы идиотские и не дают заниматься наукой – как такая Дума будет их менять? Если надо приоритеты выставить, грубо говоря, что интереснее, физика или биология – как она их выставит? А ведь по уму так и должно работать: парламент аккумулирует точку зрения налогоплательщиков и через законы и бюджет выстраивает научную политику.

Если говорить о вещах локальных и технологических, то это, прежде всего, система научной экспертизы, потому она это сильнее всего влияет на жизнь научной лаборатории. Из-за профессионально слабой и административно кривой экспертизы сильные лаборатории часто не имеют доступа к финансированию, адекватному их научному уровню и потребностям. Еще одна вещь — отсутствие или очень малое количество по-настоящему честных конкурсов с разумными критериями, это означает, что надо врать, а люди, которые занимаются наукой, обычно плохо умеют врать. В конкурсе врунов выигрывают отнюдь не те, кто будет хорошо работать потом.

Отдельный вопрос: когда главный научный советник президента Российской Федерации — это его приятель по кооперативу «Озеро» Михаил Валентинович Ковальчук, то возможно ли вообще думать про то, что в стране может быть система честной научной экспертизы?

Наверное, в каких-то отдельных местах может. Мне кажется, нельзя думать только про «важные проблемы» и, пока они не решены, вообще не заниматься всем остальным. Надо делать то, что можно, и там, где можно. Что-то находится ниже радара Михаила Валентиновича и ему подобных, там есть шанс сделать что-то разумное без их ведома. 

Далі про російський фонд фундаментальних досліджень - у нас аналогічних інституцій немає і не було. 

С другой стороны, этот радар захватывает все больше. Скажем, меня страшно расстраивает то, что происходит с Российским фондом фундаментальных исследований. Это была одна из наиболее честных систем, а теперь оказывается, что значительная часть руководящих постов в Совете РФФИ — выходцы из Курчатовского института, т.е. ясно, что и эта рыба тоже гниет с головы. Но и при этом в Совете РФФИ есть несколько достойных людей, которые в меру сил пытаются делать что-то разумное.

Обговорення
В самій газеті.ру теж цікаві коментарі.

Навіщо всі ці вимоги до наукової діяльності звичайним аспірантам та викладачам вузів

Замість епіграфу -
Коментар до статті з Дзеркала тижня

з Академії наук  "Талановита молодь", яка публікується у західних виданнях, існує на якійсь іншій планеті. Є певний реальний рівень та можливості більшості - підкреслю -добросовісних - аспірантів. Зрозумійте, що аспіранти переважно не Ейнштейни, а просто молоді люди, що будуть потім вести досить рутинну роботу у вузах. Нова вимога - суто бюрократична. На зах. видання все одно виходу практично ніхто не має. А у нас просто звузили коло видань. Ерго - ті самі шляхи потрапляння, тільки важче; і критерій наукового рівня не стане важливішим

По-перше, люди які себе позиціонують, як "звичайні викладачі" "які нічого не хочуть" - на це місце поставили себе самі. Спочатку - вибравши місце навчання, спеціальність, потім - вибравши місце роботи, наукового керівника. По-друге, ніхто не заважає почати ставати адекватним науковцем прямо зараз. Так, людям які не мають хорошої освіти, часу, знання англійської мови дуже важко. Хоча, якщо вони вже починають протиставляти себе "талановитій молоді, яка публікується за кордоном" - вони вже розуміють, що щось в житті треба міняти. Хоча завжди простіше плисти за течією. Можна багато говорити про проблеми нашої науки та освіти - але зараз далеко не часи Трофима Лисенка, не шарашка і не китайська культурна революція. Колись в Америці кольт зробив всіх рівними. Тепер інтернет зробив всіх рівними. Знайти шляхи для власного розвитку цілком можливо. Як через закордонну аспірантуру, так і в Україні. Так, дуже багато залежить від везіння. Але використання щасливого випадку треба готуватись.

По-третє, "вихід" на західні видання в тому ж сенсі, в якому потрібно мати вихід на українські видання, мають всі ті, хто знає адресу сайту відповідного видання. Там є справжні правила для авторів, адреса, за якою можна завантажити статтю або адреса електронної пошти редакції.

Якщо ви читаєте цей текст - значить, у вас є інтернет, в якому повно безкоштовних курсів англійської мови. Звісно, прямо завтра її вивчити неможливо. Без англійської ніякої науки бути не може, навіть педагогіки чи літературознавства. Для цілеспрямованого вивчення на рівні написання статей з природничих наук потрібно максимум три місяці.

Звісно, і вища освіта, і аспірантура потребують реформування. Якого теж прямо завтра (і післязавтра) не буде, і тому "правильну аспірантуру" треба влаштовувати собі самостійно.

Чому варто ставати не "звичайним аспірантом", який вважає, що наукова робота - то реферат з кількох книжок, а адекватним самодостатнім науковцем:

1. Можливість поважати себе. Викладача, який не поважає себе, не поважатимуть студенти.
2. Велика частина нудної рутинної роботи перетворюється на задоволення.
3. Англійська мова і широке коло знань відкривають новий світ не тільки щодо науки (російська мова того ніяк не замінить). Здобуті знання, навички та коло спілкування будуть дуже корисні для всіх аспектів життя.
4. Самореалізація і постійна робота з інтелектуального розвитку сприяють здоров'ю і довголіттю. 
5. З'являється ширший вибір щодо кар'єри і самореалізації, збільшуються свобода і незалежність.
6. Розвиток інтелектуальних здібностей і розширення зв'язків з іншими розумними людьми розширюють можливості для обходу та уникнення різних системних маразмів.
7. Приємніші і цікавіші коло і зміст спілкування з іншими людьми.

Правильний підхід до побудови індивідуальної стратегії кар'єри та наукової роботи - 

1. Назавжди припинити розмови про власну нещасність, невезіння, залежність від ситуації і вину когось іншого в своїх нещастях. Незважаючи на повне усвідомлення ситуації.  
2. Варто прочитати одну книжку, одну статтю, вивчити кілька слів англійською. Навіть один крок - краще, ніж нічого. 
3. Якщо хочеться більше ніж один крок - можна читати далі. Я знаю, що все складно, треба працювати і нема грошей і часу. 
4. Шукати можливості в будь-яких змінах ситуації. Наприклад, вимога друкувати статті за кордоном - це добре, бо створює стимули друкуватись за кордоном (але все ж не в російських мурзилках).
5. Оцінити наявну ситуацію (свою освіту, знання) і порівняти їх з бажаною.
6. Оцінити наявні ресурси (час, фінансові ресурси, доступ до спілкування та літератури).
7. Описати бажану ситуацію (письмово і детально). 
8. Спланувати потрібні кроки для досягнення бажаної ситуації.
9. Спланувати бажаний рівень знань (наприклад, на рівні програми хорошого університету), та читати відповідну літературу. Можна створити групу з інших аспірантів цієї ж спеціальності і вивчати книжки разом. В інтернеті багато лекцій з хороших університетів. 
10. Корисне дозвілля - фізкультура, подорожі, походи. Справжні науково-популярні книжки (не про шамбалу і третє око) замість народних детективів і іншого мотлоху , науково-популярні лекції в інтернеті замість телевізора. Щодо науково-популярних книжок - можна починати з старих радянських ("Эврика", "Библиотека "Кванта""). На букіністичних розкладках їх повно за 3-5-10 грн. До речі, тонка ручна робота типу вишивання, малювання чи різьблення по дереву розвиває дрібну моторику рук і мозок. 
11. Розширювати горизонтальні зв'язки з іншими науковцями різних поколінь, в тому числі через соціальні мережі для науковців. Якщо навколо немає - створювати свої товариства молодих вчених і так далі. 
12. Освоювати нові інформаційні технології, чисельні та аналітичні методи. Хоча б на рівні "Статистики для чайників".
13. Оцінити можливості наявного місця аспірантури для наукової роботи. Якщо місце абсолютно безнадійне та/чи корупційне - думати, як це місце поміняти. Без скандалів, нервів і конфліктів. 

Багато людей вважає, що не варто ставати "білими воронами" - бо просто виженуть. Проте, якщо "білих ворон" буде досить багато - всі будуть їх копіювати. Потрібна критична маса в цьому випадку невелика - набагато менша, ніж потрібна для голосування за принципом більшості. Особливо, якщо будувати зв'язки з людьми з аналогічними поглядами.

Історія про імпакт-фактори, індекси цитування та можливі досягнення

Журнал "Нейчер" (Nature) виграв судовий процес проти Ель-Наші - він звинувачував Шірмайєра (автора в тому числі відомої статті 2006 року про українську науку) і Нейчер у наклепі (стаття від липня 2012 р.)

http://www.math.columbia.edu/~woit/wordpress/?p=4851

Коротка історія: Mohamed_El_Naschie був редактором (так, ельзевірівського) журналу Chaos, Solitons & Fractals, і, маючи сумнівні наукові досягнення, за кілька років за допомогою різних прийомів нагнав собі величезний індекс цитування. Але сильно перестарався, його помітила міжнародна наукова спільнота і викрила маніпуляції. Редактори там тепер нові.

Сам персонаж, в результаті останніх політичних подій в Єгипті, та репутації найвидатнішого в Єгипті вченого, здобув якусь важливу урядову позицію і, зокрема, заборонив в'їзд до Єгипту Кіріну Шірмаєйру, автору статті в Nature про його подвиги, та своїм основним викривачам, а також подавав у всякі міжнародні суди позови про наклеп. На відміну від українських об'єктів критики, які її просто ігнорують, в тому числі і звинувачення у плагіаті.

*****************************************************
http://en.wikipedia.org/wiki/Mohamed_El_Naschie
http://elnaschiewatch.blogspot.com/2010/03/deleted-wikipedia-entry-on-el-naschie.html
http://www.timeshighereducation.co.uk/story.asp?storycode=420497

Для тих, хто не читає англійською, все докладно пояснив Міша Вербіцкій:
http://lj.rossia.org/users/tiphareth/1330076.html
http://lj.rossia.org/users/tiphareth/1172706.html

Публікації на Майдан-освіта:
El Naschie & Ji-Huan He

там є лінк - але саму статтю за лінком вже прибрали в результаті позовів самого героя

Список рекомендацій з накручування імпакт-фактору - з досвіду El Naschie & Ji-Huan He

Далі - текст статті з Майдан-освіта:

Как погоня за импакт-факторами приводит к засорению ноосферы
Хотел бы в отдельной теме откомментировать интересный пост http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1249328313
Там упоминают забавных кадров типа El Naschie и Ji-Huan He.
El Naschie уже здесь обсуждали http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1234303282 , а вот Ji-Huan He – это случай ещё интереснее и поучительнее.

Professor Ji-Huan He has been named a Rising Star in the field of Computer Science in 2008:
http://sciencewatch.com/inter/aut/2008/08-apr/08aprHe/
http://sciencewatch.com/dr/nhp/2008/08julnhp/08julnhpHe/

Он есть творцом некоего "variational iteration method". Вот посмотрите, что творится
http://scholar.google.com/scholar?q=he+%22variational+iteration+method%22&num=100

а в этом году его последователи уже 300 статей спродуцировали
http://scholar.google.com/scholar?as_q=&num=100&btnG=Search+Scholar&as_epq=variational+iteration+method&as_ylo=2009

Т.е. как работает система? Есть 5-6 журналов (в основном эльзевировских)
Applied Mathematics and Computation,
Communications in Nonlinear Science and Numerical Simulation
Computer Methods in Applied Mechanics and Engineering
Computers & Mathematics with Applications
Chaos, Solitons & Fractals
International Journal of Computer Mathematics

куда эти шустрые ребята (преимущественно арабы и китайцы, которым платят за импактовые публикации, что и есть основной первопричиной этого забавно-печального явления) сливают свой научный кал совершенно его не фильтруя (т.е рецензирование там близкое к нулю), при этом обильно цитируя себя и своих друзей. Поскольку загаживают они эти несколько журналов равномерно, то и процент самоцитирований в смысле журнала выходит недостаточно большим, чтоб прикрыть их, как это сделали с Прикладной механикой Гузя.

При этом все счастливы: эти шулера (им платят за статьи + почёт и слава), их страны (правительства и граждане свято верят, что у них развивается наука, т.к. растут количества статей и цитирований), Elsevier (у его журналов повышается импакт плюс идёт захват быстрорастущих китайского и арабского научных рынков), и даже ISI счастлив, судя по восторженным статьям о Rising Star по ссылке выше (впрочем, ISI и El Naschie тоже очень ценит:
http://www.esi-topics.com/nhp/2006/september-06-MohamedElNaschie.html
http://www.esi-topics.com/erf/2004/october04-MohamedElNaschie.html ).

И что интересно: казалось бы, плохое рецензирование должно негативно влиять на импакт. Ан нет, всё оказывается наоборот!

Умный человек (в математике, по крайней мере) думает долго на каждой статьёй, пишет по 1-2 статьи в год, при этом сам себя лишний раз не цитирует, только тогда, когда надо. И чем строже в журнале рецензируют, тем всё больше статистически как раз на таких авторов и ориентируются.
Поскольку статья глубокая и непростая для понимания, то цитировать статью эту начинают 2-3 года спустя, т.е. в импакт эти цитирования попадать успевают в очень небольшом количестве.

А эти халявщики типа El Naschie и Ji-Huan He и их последователей плодят сотни пустых статеек в год, и цитируют себя и

друзей по 20 раз в каждой статье, - тем самым нагоняют импакт-фактор тем журналам, где публикуются.

А поскольку процент слабых журналов в ISI становится с каждым годом всё больше, то у этих журналов уже есть свой слой слабых авторов с хроническим публикационным поносом, которые и нагоняют им импакты самоцитированиями. Притом с каждым годом этот слой авторов ширится, количество таких журналов растёт (а значит, процент самоцитирований в смысле журнала они удерживают допустимый), а как следствие их импакты тоже растут.

У журналов же со строгим рецензированием - другой слой авторов, гораздо более узкий (при этом слой этот с предыдущим смешиваются достаточно мало), растёт слой этот небыстро (если вообще растёт), и самих таких журналов больше не становится, а потому и импакт их почти не растёт.

Вот в итоге и выходит, что импакт-фактор у "Хаос, солитоны и фракталы" уже больше в 1,5 раза, чем у Comm Math Phys, а через пару лет и в 2 раза больше будет.

А чтобы спасти ситуацию, надо бы ISI при подсчёте импактов откидать не только самоцитирования авторов, но и цитирования их соавторов и даже соавторов соавторов! Ведь есть такая вещь, как "citations rings", т.е. при отмене учёта лишь только самоцитирований эти активные дельцы от науки просто начнут договариваться и сколько надо цитировать друг друга.
Хотя при ISI-шной системе отлов citations rings не так просто технически реализовать, особенно у китайцев с их однообразными фамилиями (в MathSciNet архитектура базы грамотнее построена, там каждому автору присвоен ID, что позволяет отслеживать расстояние между авторами, но, увы, сама база цитирований значительно беднее, чем в ISI:
http://maidanua.org/arch/osvita/1238003196.html ).

Впрочем, пока в арабских странах и Китае платят тупо за количество статей в импактовых журналах, то, как правила игры не меняй, их всё равно обойдут. И ещё не факт, что с этим вообще станут как-то бороться, ведь любой свободный рынок (и рынок научных публикаций в том числе) всегда ориентируется на большинство, которое все больше переходит к китайцам с арабами.

************************

обговорення статті з Майдану:
http://ivanov-petrov.livejournal.com/1243544.html

************************

Про наукову діяльність He

\\
arXiv:0901.4660
Date: Thu, 29 Jan 2009 12:05:12 GMT   (25kb)

Title: He's amazing calculations with the Ritz method
Authors: Paolo Amore and Francisco M. Fernande
Categories: math-ph math.MP
\\
  We discuss an earlier application of the Ritz variational method for strongly
nonlinear problems. We clearly prove that the results derived for several
extremely simple problems of supposedly physical and mathematical interest do
not provide any clue on the utility of the approach.
\\ ( http://arxiv.org/abs/0901.4660 ,  25kb)
------------------------------------------------------------------------------

Ще один герой з видатним імпакт-фактором
"Ahmad Rami El-Nabulsi" the same as the "Ramy Naboulsi"
http://www.nature.com/nature/journal/v426/n6962/full/426007a.html
Nature, 6 November 2003:

"The plagiarism case traces its origins to June 2002, when Yasushi Watanabe, a high-energy physicist at the Tokyo Institute of Technology, was contacted by Ramy Naboulsi, who said he was a mathematical physicist. Naboulsi asked for Watanabe's help in obtaining a research position in Japan. Impressed by Naboulsi's work, Watanabe agreed to upload some of his papers to ArXiv, which Naboulsi was unable to do himself as he had no academic affiliation. "I was so amazed at his productivity I began to think he was a genius," Watanabe later wrote in an e-mail to the archive.

By April 2003, Naboulsi had 22 papers on ArXiv, but some of server's users noticed that one of his papers copied parts of the BaBar Physics Book, an online summary of meetings about a high-energy physics experiment at the Stanford Linear Accelerator Center in California. When six more of the papers were shown to be similar to the BaBar book, Watanabe asked for all 22 preprints to be withdrawn. ArXiv labelled the papers as such but left them on the site, in accordance with its policy.

When contacted by Nature, Naboulsi said that he would like to apologize to ArXiv and to the Stanford centre, but said that his other papers, on cosmology, were not plagiarized."

http://elnaschiewatch.blogspot.com/2010/09/fabien-besnard-on-ahmad-rami-el-nabulsi.html

Стаття в Нейчер про науку в Україні - 2006 рік

Першоджерело наказу № 1112

Стаття містить дуже гостру критику наукової системи в Україні - але варта уваги зараз, тому що саме з неї почались активні розмови про різні імпакт-фактори та інші міжнародні наукометричні бази. В той час "міжнародна наукометрична база" означала виключно ISI Thompson (World of Science). З цієї статті почався потік публікацій (деякі лінки наведені в кінці) про необхідність запровадження наукометричних критеріїв оцінки діяльності науковців.

***************************************************

Кірін Шірмаейр
"НЕЙЧЕР" ("ПРИРОДА") Том 44019, березень 2006 р.

РЕДАКЦІЙНА СТАТТЯ

Повільний поїзд наближається

Реформа української архаїчної системи наукових досліджень має бути здійснена якнайшвидше

http://dt.ua/SCIENCE/ukrayinski_vcheni_chekayut_na_zmini-46278.html
http://maidanua.org/arch/oldosvita/1142072308.html

Україна потерпає від кризи ідентичності, що перешкоджає її науковому, а також і економічному та політичному розвитку. 48 мільйонів мешканців однієї з колишніх радянських республік глибоко поділені на проєвропейську та проросійську спільноти. Знаменита "помаранчева" революція, що відбулась у листопаді 2004 року, зробила менше для побудови мостів над цим поділом, ніж звичайно вважають

Система наукових досліджень у країні в цілому відображає цей ширший поділ у суспільстві. З одного боку, є багато молодих, добре освічених та науковців, що мають значну мотивацію, та мережа університетів, ступінь незалежності яких збільшується. З іншого боку, є Національна академія наук України, грандіозна машина войовничого консерватизму, що зберігає якраз достатню кількість влади для контролю найважливіших аспектів наукового життя в Україні

Академія є роботодавцем для 45 тис. постійних працівників у мережі здебільшого непродуктивних дослідницьких установ. З врахуванням поважного віку її вищого керівництва, час сам по собі зрештою вирішить цю проблему. Проте це станеться не досить швидко для тих молодих українців, що зараз шукають можливості для продуктивної наукової кар'єри

Інтеграція України у Рамкову програму наукових досліджень Європейського Союзу (ЄС) уможливить для цього покоління набагато більшу взаємодію з колегами за кордоном. Європейська Комісія підтримує цю ідею, яка також сприятиме відкриттю шляху Україні до майбутнього членства у ЄС. Проте керівництво академії, глибоко укорінене у радянських традиціях, як здається, перешкоджає такій інтеграції шляхом суміші упертості та відсутності зацікавленості. Спостережна рада України та ЄС з питань наукового співробітництва була створена на папері чотири роки тому, але ще жодного разу реально не збиралась. Якщо вона збереться, очікується, що керівники академії блокуватимуть кроки, спрямовані до співробітництва, які можуть призвести до привнесення закордонних віянь до країни - включаючи повагу до незалежного оцінювання колегами. Українська наука має потенціал у декількох галузях, включаючи матеріалознавство, радіоастрономію, теоретичну фізику та дослідження у галузі сільського господарства. Країни конче потрібно зосередити свої обмежені ресурси у тих галузях, де її вчені можуть бути конкурентноспроможними, та позбавитись частини свого анахронічної наукової спадщини. Це потребуватиме суворого зовнішнього оцінювання ефективності роботи сотень академічних інститутів

Уряд має визначити ці реформи як пріоритетні, і потім діяти рішуче з метою подолання ймовірного опору академії. Олігархія, яка контролювала українську науку з радянських часів, може у такому разі зазнати втрат. Проте економічний потенціал країни та перспективи її інтеграції до ЄС, а також сама наука, можуть тільки виграти

Українські вчені все більш нетерпляче чекають на зміни

Українська помаранчева революція - національний протест проти корупції, що змінив перші результати виборів 2004 року у країні - створила надії на політичні та суспільні зміни. Проте більше ніж через рік вчені стають все більше розчарованими повільними темпами реформування системи наукових досліджень в країні, побудованої за радянським зразком, якому, на їхню думку, перешкоджають літні та антиєвропейські наукові впливові кола

Країна, яка має 48 мільйонів населення та є другою у Європі країною за площею, має довгі наукові традиції та широку мережу академічних інститутів та дослідних установ. Проте, як і у інших країнах Східної Європи, наука значно занепала після розвалу комуністичної системи у 1991 році, що примусило тисячі вчених залишити країну

Коли Віктор Ющенко прийшов до влади у січні 2005 р., БУЛИ НАДІЇ, ЩО ПРОЗАХІДНИЙ ПРЕЗИДЕНТ СТИМУЛЮВАТИМЕ ФУНДАМЕНТАЛЬНУ РЕФОРМУ СИСТЕМИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. ПРОТЕ КРИТИКИ СТВЕРДЖУЮТЬ, ЩО ОБІЦЯНИЙ ПЕРЕХІД ДО МЕНШ АВТОРИТАРНОЇ СИСТЕМИ ПРАКТИЧНО НЕ ПОЧАВСЯ

Ключовим об'єктом критики є Національна академія наук України (НАНУ), яка управляє 174 інститутами та у якій працює приблизно 28 тисяч вчених. Могутня академія, залишок радянського наукового комплексу, домінує в українській науці. Середній вік академіків становить приблизно 71 рік; президенту, Борису Патону, спеціалісту з електрозварювання та сину колишнього президента, 85 років

Основна частина діяльності академії стосується механіки, матеріалознавства та фізики - евфемізмів, на думку критиків, колишніх інженерних інститутів з оборонною орієнтацією. І продуктивність є низькою. Відповідно до статистичних даних організації "Thomson Scientific" (ISI), вчені академії публікують приблизно 1500 наукових статей на рік — приблизно третину від доробку лише одного британського Манчестерського університету

Проте, критики стверджують, що академія не зацікавлена у здійсненні незалежного оцінювання її наукової діяльності. Є також твердження про широке розповсюдження корупції. Наприклад, спроба створити більш тісні зв'язки між Україною та західноєвропейськими установами шляхом приєднання України до GEANT, швидкісної європейської мережі передачі даних, стикнулась з протидією, як стверджують, з боку членів академії, що вимагали хабарі. Ще одна скарга полягає в тому, що керівники академії, що бояться конкуренції та втрати впливу, блокують спроби сприяння участі України у дослідницьких програмах, фінансованих Європейським Союзом (ЄС), шляхом умисного приховування інформації та небажання співробітництва з керівними органами ЄС в цілому

"Академія не зацікавлена ні у яких реформах," - говорить Олексій Боярський, фізик-теоретик у ЦЕРН, європейській лабораторії з фізики елементарних частинок в Женеві, Швейцарія

"Ніщо не зміниться в українській науці, поки існує теперішня система."

Українські вчені мають право на одержання коштів від ЄС на дослідження завдяки угоді про асоціацію 2002 року з рамковою програмою наукових досліджень Європейського Союзу. Проте до цього часу тільки сім з тисяч проектів, фінансованих ЄС, включають українських учасників, говорить Вадим Яшенков, заступник директора Українського національного інформаційного пункту щодо наукових досліджень ЄС

За словами Яшенкова, це відбувається внаслідок загальної слабкості української науки та промисловості, та складних процедур подання заявок, що відвертають багатьох вчених

Проте перешкоди для участі створює також те, що академія не надає та не розповсюджує відповідні документи та інформацію, говорить Олег Напов, аташе з питань науки в українській місії у ЄС у Брюсселі, Бельгія. Наприклад, Напов подав пропозиції щодо реформування науки до українського міністерства науки. Він говорить, що коли він попросив академію визначити її пріоритети, він одержав тільки список імен та посад всіх теперішніх академіків, та листа, у якому говорилося, що академіки самі по собі є пріоритетами академії

"Можливо, вони не ставили нам питання правильно", - заперечує Ярослав Яцків, директор Головної астрономічної обсерваторії у Києві та член президії академії. Президент Патон не відповів на запитання до того часу, поки цей номер "Нейчер" пішов до друку

Яцків говорить про те, що йому відомо, що корупція є широко розповсюдженою проблемою в академії. "Це правда, на жаль, що фінансування не базується на науковій вартості," - говорить він. Проте він додає, що розглядаються заходи з оцінювання та, можливо, реформування академії

Витік мозків

Яцків нещодавно запропонував створити Національний фонд наукових досліджень, який, подібно до його аналогу у США, фінансуватиме дослідження виключно на основі переваг, визначених шляхом експертної оцінки. Проте минулого року Патон сказав на засіданні президії, що майбутня роль академії має бути подібна до ролі Сибірського відділення Російської академії наук, ще одного залишку радянського наукового комплексу. "Я не думаю, що це хороша ідея", - говорить Яцків

Опір спрямованим у минуле планам академії зростає. Група українських вчених з 13 осіб на чолі з Боярським запропонувала міністерству науки країни детальну концепції реформи в країні, що має включати сувору оцінку всіх академічних інститутів, створення міжнародного інституту передових досліджень у Києві та певної кількості провідних центрів, підтримуваних ЄС

"Ситуація вдома дійсно потребує суттєвого покращання", говорить Олексій Верхратський, нейрофізіолог в Манчестерському університеті, який народився в Україні та є членом групи Боярського. "Якщо вони цього не зроблять, наші найкращі молоді люди скоро виїдуть назавжди. Значна кількість українських вчених, що працюють за кордоном (і я також) повернулися б, якби система була б реорганізована."

"Ми маємо такий самий потенціал, науковий та політичний, для того, щоб стати справжньою частиною Європи", - додає Олег Кришталь, заступник директора Інституту фізіології імені Богомольця у Києві. "Що нам потрібне - це відповідний політичний стимул. Очевидно, академія не може реформувати сама себе, поки стара гвардія тримає всі ключові позиції"

Крістіан Патерманн, директор з біотехнології, сільського господарства та харчування генерального директорату з досліджень Європейської Комісії у Брюсселі, був керівником делегації ЄС, яка відвідала Україну минулого місяця. Він говорить, що потенціал країни у таких галузях, як матеріалознавство, енергетика, космічні дослідження та органічне сільське господарство вражаючі та заслуговують на європейську підтримку. Патерманн висловлює оптимізм щодо того, що академія не буде перешкодою для реформування. "Чеська Республіка, Угорщина та країни Балтії - всі ці країни спромоглися реформувати свої академії наук; рано чи пізно це також буде здійснене в Україні." • Див. також стор. 128

Підпис до фотографії

Російський президент Володимир Путін вітає 85-річного президента академії Бориса Патона.

***************************

З різних коментарів до статті 
На жаль, коментарі тих часів в Дзеркалі тижня на сайті не збереглися. Тому наведу кілька коментарів, скопійованих мною тоді з різних джерел. На жаль, не всі лінки до коментарів збереглися.
*******************************
І що таке Nature? От якби газета "Правда"..

*********

Теперь о тезисе на топе. Я позволил себе его написать как человек, который последние годы пишет отнюдь не Украину в качестве адреса. Ну не стоит сейчас ставить во главу угла КОЛИЧЕСТВО публикаций!!! Сейчас уже все больше людей понимают, что это не объективный критерий. Или вернее он хорош лишь как один из ряда показателей деятельности ученого. Поймите, ПЕРВЫМИ под эти "объективные показатели" УЖЕ подстроились на Западе проходимцы от науки. Журналы "воют" от некачественных статей, и все чаще находят fack, появилось куча каких-то совершенно "левых" журналов, причем они сразу попали в ISI, а за счет цитирования на статьи из самого себя часто опережают очень солидные издания. Только за этот год я был вынужден написать 4 негативные рецензии, хотя я очень либерален и всегда стараюсь лучше рекомендовать major revision даже для откровенно слабой работы. И все равно "пролазят", на какие только трюки не идут, вплоть до того, что специально не цитируют "классиков" в данной области, чтобы не попало на рецензию к прямому специалисту. Тогда есть шанс, что рефери будет не очень компетентен. А о выклянчивании цитирования. Мне один германский коллега недавно сказал сакраментальную фразу, что как хорошо быть рефери, можно заставить процитировать побольше своих работ. Не смейтесь. Я по этому признаку в комбинации с дискуссионной часть статьи сейчас с очень высокой вероятностью могу определить рецензентов любой работы в моей области

А что же можно предложить? Ну не знает пока никто, пытаются сейчас выработать правила. Каждый УНИ вводит свои ПО СОВОКУПНОСТИ показателей. Но это должно быть что-то достаточно сложное, ибо если целевая функция имеет простую структуру (кол-во публикаций или индекс цитирования), то первыми наилучшие показатели получают проходимцы. Они самые "гибкие", бесхребетные. Уверен, введи академия что-то такое, и через пару лет лучшими окажутся не те, которых вы считаете лидерами

Как лирическое отступление. Совсем недавно мне Михаил Диметберг, ныне профессор в США, а ранее ученик академика Болотина, сообщил, что готовя статью на юбилей Владимира Васильевича, насчитал около 140 защитившихся его учеников. В редакции (я уже не помню какого журнала) даже посчитали, что это ошибка, единица лишняя. И цифра действительно неожиданная. Уверен, что Владимир Васильевич никогда не ставил себе целью иметь столько учеников. Так вышло. Уважают Учителя не за КОЛИЧЕСТВО учеников, статей, цитирований и т.д. Если бы свое время кто-то поставил КОЛИЧЕСТВЕННЫЕ критерии, то и неизвестно "КТО бы имел длиннее"

http://maidanua.org/arch/oldosvita/1142193083.html

************************

21-03-2006 10:33, Sergei Mingaleev

Re: Шановний Іван Степанович!

Старик пише:

> Цікаво та дуже важливо дізнатися, як сприймають цю статтю та її оцінки стану в НАНУ нечисленні справжні дійсні члени та члени-кореспонденти, наприклад фізики? Чи є серед них не лише годувальники біля академічного корита, а й свідомі українські громадяни? Ау!

> Впевнений, що публічної відповіді ми не почуємо. А це й буде черговим доказом ретроградства переважної більшості представників нашої так званої академічної еліти

Лучше я тебе отвечу, как молодой сотрудник академии, раз тебе "цікаво та дуже важливо дізнатися". Читай:

http://www-tkm.physik.uni-karlsruhe.de/~smino/papers/pdf/Ukraine-science-reform.pdf

Как же противно все-же видеть бездумный яд таких,

как ты, Старик...

***********************

http://maidanua.org/arch/oldosvita/1142193083.html

13-03-2006 01:28, Резонер

Re: Nature: ніщо не зміниться в українській науці,поки існує система

Стаття мене обурила. Вона писана людьми, які практично нічого не знають про українську науку, але зацікавлені в її ліквідації чи, принаймі обмеженні тематикою, яка не має відношення до науково-технологічного, надто військового потенціалу держави, тобто соціогуманітарними, медичними чи аграрними дослідженнями

Із статті випливає, що 20000 науковців НАНУ вважаються старими маразматиками-академіками, які гальмують науку. Це - брехня. Академіків маємо 178, членів-кореспондентів - 305. Середній вік академіків дійсно завеликий, але не це стоїть на заваді розвитку науки. Члени НАНУ посідають посади директорів та керівників деяких (досить малої частки) відділів. Серед основного складу наукової спільноти чимало талановитої молоді

Члени Академії ані трохи не заважають нам співпрацювати із Європою, США, Канадою та Японією. Жодних дозволів Президії НАНУ для цього не треба. Чимало наших науковців працюють у провідних світових центрах, друкують спільні статті. Деякі, на жаль, емігрували

Твердження, ніби академіки вимагали хабарів за швидкісний інтернет, - злісна вигадка. Бо немає такої ситуації, де від Академії був би потрібен дозвіл на щось, пов'язане із впровадженням цього інтернету. Наскільки мені відомо, робота в цьому напрямі провадиться, попри труднощі із фінансуванням. Інтереси наукової спільноти у цьому напрямку лобіює академік Юхновський

Твердження, ніби НАНУ публікує втричі менше за Манчестерський університет - також брехня. Інститут, на який посилаються автори статті у Нейчер, не сканує журналів, де публікуються наші науковці. Провідні західні журнали вимагають від авторів посторінкової плати порядка 100 доларів за сторінку. Таких коштів українська наука не має. Манчестерський ун-т не друкується в китаємовних журналах, тому китайці цілком резонно могли б вважати, що цей університет взагалі нічого не друкує

З власного досвіду знаю, що система європейських грантів досить однобока. Вона побудована таким чином, щоб не фінансувати роботи подвійного призначення (а все найпередовіше в галузі природознавства і техніки має подвійне призначення, тобто може слугувати основою для створення засобів осзброєння), взагалі не фінансувати багато фундаментальних напрямків, які Європа вважає вже досить розвиненими, а для України це не так. Я і мої співробітники систематично слідкуємо за всіма оголошеннями про гранти. Висновок сумний. Можно пробитися на грант для соціокультурних розвідок, гендерної політики, екології, теорії економічних ризиків й т.п. Точного природознавства там практично дуже мало

Те реформаторство науки, до якого підштовхують п-а Президента автори статті в Нейчер - безглуздя. Не може бути реформатором науки людина, яка не має власного досвіду наукової праці і керівництва наукою. Наш Президент доручив вивчення цього питання колективу

науковців. Крім дурної пропозиції про передачу Академії наук в університети від урядовців ми нічого не дочекалися. Автори такої концепції посилаються на Захід, де, навпаки все більша частка природничих наук виходить за межі університетів. Стаття в Нейчер перегукується з ленінізмом. Головний більшовик після жовтневого перевороту реформував академію. Він приєднав її до Наркомату освіти і поставив на чолі пєтроградського робітника Пєтрова. Він теж ненавидів академіків. Правда, університетську професуру так само

Є ще дивне реформаторство, спрямоване на приведення рубрікації фахів до європейської системи, застарілої та обтяженої середньовічними традиціями. Тепер астрономії немає. У астрономів в дипломах буде написано - фізик. Це ще нічого. А ось інженер, фахівець з інформатики, який спеціалізувався на засобах захисту інформації, отримає диплом журналіста. Ось така грамотність!

Мій висновок. Нашим "доброзичливцям" з-за кордону треба, щоб в нас зникле точне природознавство та технічні науки. Ми повинні стати споживачем кінцевого продукту їхніх країн. У нас не повинно бути жодного фахівця, який вміє розробити радар "Кольчуга" чи мобільний телефон. Ця позиція має підтримку всередині України. Бізнесу потрібні будівлі академічних інститутів під офіси, готелі, супермаркети та розважальні центри

Академія потребує реформ, але зовсім інших. Спрямованих на розвиток, на посилення впливу науки на стан виробництва і обороноздатності. Тут реформувати слід не Академію, а державу. Держава повинна навчитися користуватися своєю прикладною наукою, замість того, щоб абсолютно все замовляти іноземцям

--------------------------------------------------------------------------------

13-03-2006 05:06,

Re: Nature: ніщо не зміниться в українській науці,поки існує система

І це правда. Стаття у Nature насправді не про те, як треба щось там реформувати - а про те, як у Європах сприймають оте, що ми маємо. Так, ISI не індексує того, де в основному публікуються наші вчені - так оце значить саме те, що тих публікацій для Європи просто не існує. Бо публікацією вони вважають лише те, де застосовується peer review

Очевидно, що ніякої реакції на згадану статтю не буде хоча б тому, що концентрація на віці академіків - поганий аргумент, якщо хочеш від тих академіків чогось конструктивного почути. Вони одразу слухати/сприймати перестають незалежно від конструктивності подальшого тексту. Бажаючі показати статтю знайомим академікам можуть самі у цьому переконатись. Так що хороші пропозиції про institutes of advanced study та centres of excellence ніхто не почує

Очевидно, що вік керівників - це далеко не головна проблема. Хоча перешкоджає "європейському" вигляду. І "вічність" перебування на посадах породила ще одну проблему - складність знайдення гідних заступників. Деякі "наукові менеджери", що зараз є формальними і неформальними заступниками літніх академіків, ще ті кадри і можуть бути куди гірші за керівників-академіків. Наскільки я бачу, є реальна загроза заміни старих, але справжніх вчених, у випадку суворого і негайного дотримання критерію віку, "менеджерами", просто слабкими вченими або відвертими аферистами і проффесорами. Тому тут треба добре думати, що і як міняти. Але міняти щось треба - патріархи науки у нас довгожителі, але ж не вічні. Чи хочуть вони отих кадрів після себе? Чи після них хоч потоп?

Стаття може й організована кимось, а може й просто результат вражень після візиту європейських наукових чиновників. Європейські чиновники бачать науку через окуляри ISI, peer review та наявності прозорих конкурсів. Може це добре, може погано, але факт

Якщо організована, то або нашими науковими борцями, або бажаючими повикористовувати території та нерухомість академії (до речі, й у Росії часто називають одним з основних стимулів реформування-скорочення РАН саме її нерухомість). На жаль, не можна виключати, що ці два аспекти якось пов'язані (є різні дрібні фактики, що можуть бути випадковістю, а можуть і не бути). Проте це - не привід не помічати цих усіх статей та тенденцій

Було б непогано, щоб наукові керівники якось розуміли усі ці загрози та тенденції, та хоч щось робили (хоча б на запитання кореспондентів відповідали та інформували громадськість про свої плани-концепції-стратегії). До речі, у "Власти денег" кореспондентка теж писала, що ніякої відповіді від президії академії вона не одержала

І про гранти у статті пана Резонера усе правда. А чому б нашим чільникам не пообговорювати це питання у склади тих спільних комітетів з ЄС? Щодо "Наш Президент доручив вивчення цього питання колективу науковців" - на жаль, в основному не науковців, а колишніх науковців та навколонауковців. Отакі й результати

Щодо зацікавленості Заходу у розвалі наших точних наук та природознавства - отут якщо нам це самим треба, не треба нікого слухати. Навіть взяти формати їхніх програм-стратегій, але самим визначати пріоритети. Візьму на себе сміливість сказати, що реформування науки для потреб нашої держави та економіки, і реформування для європейського вигляду - це дві зовсім різні задачі. Хоча вирішувати треба обидві паралельно

На мою думку, є два варіанти - або наша система науки буде реформована до сучасних (західних/європейських/китайських… але не радянських) стандартів зі збереженням власного надбання та пріоритетів, чи існуюча ситуація колись остаточно набридне владі/урядовцям (за сприяння бажаючих одержати частку майна та нерухомості) і запросять закордонних радників, що будуть проводити реформування, оцінювання та планування за своїми пріоритетами

*************************************

13-03-2006 14:06, 

loup-garou пише:

> У власності РАН дійсно знаходиться дуже багато і дуже привабливої нерухомості, зокрема, і в центрі Москви. Тому недавно їй довелось відкуповуватись від чиновників 20-ма відсотками власності. Думаю, що решта 80 не за горами

> В НАНУ таких активів немає - всі площі, які займають інститути географії, математики і т.д., можна було б легко вмістити на десятій частині території одного московського ІТЕФу

Активів цілком досить для появи бажаючих це забрати. З названого Вами Інститут географії вже забрали, Інститут математики постійно лякають вже багато років (і шматок вже забрали). А є ще будівлі самої президії, інституту біохімії та ще багато чого. З обсерваторією на Ельбрусі включно

> Думаю, що мотивація статті була інша. Скажімо так: при всьому своєму патріотизмі мені важко уявити науковця, який був би успішним на заході і погодився б повернутися в Україну. Щоб не розмірковувати занадто абстрактно - наприклад, я дуже слабо уявляю, чим можна переманити назад Дрінфельда. Зате менш успішних учених, які вже заробили на хліб з маслом, але не заробили статус, я чомусь уявляю занадто добре

> У прекрасні наміри організаторів статті можна було б повірити, якби вони почали хоча б з маленького, але реального конструктиву. Прекрасна ідея - створити в Україні Institute for Advanced Studies. Ну так почніть із цього, створіть, а потім вимагайте фінансування. Але це, схоже, заскладно. Простіше опублікувати одну статтю в Кореспонденті, дві дилетантські прокламації на Майдані, потім в Nature обісрати всю українську науку перед цілим світом, і у фіналі явити себе Батьківщині у білому реформаторському вбранні

А отут чиста правда. Багато чого можна робити і без фінансування. Хоча не дуже уявляю, як зробити без фінансування Institute for Advanced Studies. Там концепція така, що потрібні гроші для запрошення іноземних вчених

Насправді у нас є купа різних міжнародних центрів в академії, які взагалі невідомо що роблять (навіть сайтів нема) з завданнями на папері саме такими, який міг би мати Institute for Advanced Studies.

***************************************

08-04-2006 19:35, 

Яцків явно одержав по голові за інтерв'ю для NATURE (л)

http://www.zn.kiev.ua/ie/show/592/53064/

--------------------------------------------------------------------------------

09-04-2006 13:26, igor

Сама стаття є свідченням тиску

Цілком очевидна різниця суспільства з європейськими цінностями в науці, політиці, суспільстві і без цих цінностей. Або, можливо, можна сказати з азійськими цінностями. Статус людини повністю визначається її посадою, звязками, регаліями і т.п., а не тими думками, ідеями, принципами що він їх висловлює і реалізує. Як тільки зникає посада як людина також зникає із суспільного життя, та й наукового також. Можливо хтось наведе приклади вчених одинаків в Україні що здобули помітні результати? Система передбачає строгу ієрархію в противагу паралельній, мережевій системі. Тому той хто не сприймає цю ієрархію мусить тікати до суспільства з іншою системою цінностей. І тут маємо досить прикладів самореалізації українських вчених.

А що до того, що академіки соціально захищені, то вибачайте, це дещо перебільшено. Адже мова йде по смішні суми.

Хто може тиснути на академіка? Колеги академіки, керівництво, сусіди, дядько на вахті і т.п. І моральний тиск (може краще сказати психічне насильство) нічим не краще інших способів переслідування. Звичайно, стаття є прямим наслідком такого тиску. Якось і стидно і незручно за таке. І може саме така стаття є найкращим свідченням того що терміново потрібні зміни. Знаєте, якось дивно, що можуть безсоромно і без жодних наслідків і суспільного осуду брехати урядовці, депутати, політологи, бізнесмени. А академік виправдовується за те що хтось десь не так зрозумів його особисту думку

************************************

№ 13 (592) 8 — 14 апреля 2006

--------------------------------------------------------------------------------

Никогда я не говорил «коррупция»...

Автор: Ярослав ЯЦКИВ (академик НАН Украины) печать обсудить отправить другу прочесть позже письмо редактору Научное сообщество Украины сейчас живо обсуждает статью К.Шайермайера «Украинские ученые ждут перемен», опубликованную в журнале Nature (т.440, 9 марта 2006 г.) и перепечатанную газетой «Зеркало недели» (№11, 25—31 марта 2006 г.)

По моему мнению, статья имеет явно тенденциозный характер и не содержит конструктивных предложений по поводу путей выхода научной сферы Украины из кризисного состояния. Автор неоднократно цитирует меня, ссылаясь на телефонное интервью, в частности, утверждая: «Яцкив говорит, что он осознает: коррупция является повсеместной проблемой в академии». Эта фраза вызвала шквал критики в мой адрес и многочисленные обращения моих коллег за разъяснениями, действительно ли я высказывал такое мнение касательно коррупции в Академии наук

Вынужден заявить, что это авторская интерпретация моих мыслей по поводу путей реформирования Академии наук, неоднократно высказываемых мною на страницах «Зеркала недели». Нигде и никогда я не употреблял термин «коррупция» в его прямом понимании (см. «Юридична енциклопедія», т.3, Киев, 2001, стр.369—370) относительно научной деятельности

И даже тогда, когда речь шла о таких отрицательных явлениях в научной среде, как защита диссертаций в академических институтах людьми, далекими от науки; присвоение отдельными должностными лицами общеакадемического имущества; недобросовестное рецензирование и непрофессиональная экспертиза проектов; недостатки с распределением финансирования и тому подобное, я акцентировал внимание на этических и нравственных аспектах поведения людей

Жаль, что такой авторитетный журнал, как Nature, позволяет себе публикации сомнительного содержания.

Лінки на статті про українську науку 2005-2006 р.
Фотокопії оригіналу статті в Nature

Інші "похідні" статті того часу з Дзеркала тижня
http://dt.ua/SCIENCE/pro_spravzhni_y_nespravzhni_reytingi,_tsitat-indeksi_i_naukove_samolyubstvo-47470.html
http://dt.ua/SCIENCE/to_chi_isnuyut_koefitsienti_pererahunku_reytingiv_uchenih-47539.html
http://dt.ua/SCIENCE/vcheni_gotuyutsya_do_revolyutsiyi-47210.html

Новіші публікації
http://dt.ua/SCIENCE/ti_zh_sami_pisni_pro_golovne_-100496.html

Чи варто переводити всю науку в університети

Є багато  пропозицій розігнати НАНУ і перевести всю науку в університети "як на заході". По-перше, неправда, що вся наука "там" робиться в університетах, по-друге, словом "університет" тут і там називаються зовсім різні заклади. Принаймні, більшість нормальних співробітників НАНУ була б цілком не проти перейти працювати в західний університет.

Але треба дивитись на світ реально - з переведенням до українських університетів навіть існуючі залишки науки на цьому закінчаться. Може залишиться трошки ентузіастів, які будуть продовжувати щось робити за рахунок власного здоров'я, але в цілому - закінчиться.

Спробую пояснити, що буде в результаті впровадження цієї пропозиції.

1. Всі викладачі - "старі" (університетські) та "нові" (з НАНУ) одержать однакове захмарне навантаження. В 4-5-10 разів більше, ніж на заході. 
2. Наближених до науки спецкурсів всім не вистачить, тобто більшість читатиме базові курси непідготовленим студентам, оцінювати яких реально неможливо - втратиш роботу. Коли на постійній основі примушують брехати - адекватною наукою займатись складно. 
3. "Старі" викладачі бачитимуть в науковцях загрозу для себе, тобто неминучі конфлікти.
4. Люди, які працюють по 20 років і забули, що таке наука, займатися нею все одно не зможуть; якщо з них вимагатимуть "науку" - писатимуть порожні імітаційні статті. Візьміть будь який збірник праць будь-якого педуніверситету - нам треба ще більше такого? Одна знайома розповідала як її завкафедрою вимагав якісь публікації, і рекомендував переписувати його старі статті і публікувати - аби щось було для звіту.
5. Для занять наукою ПОТРІБНІ закордонні контакти - такі контакти та поїздки значно ускладняться внаслідок наявності педагогічного навантаження - а звільняти науковців від пар ніхто не буде (бо зелена тварина задавить тих, кого не запрошують). Або для звільнення від пар керівництво вузу вимагатиме запрошень за кордон для себе. Як правило, це неможливо, і тоді просто ніхто нікуди не їде.
6. Звичайно, за кордоном система може бути непогана, але автоматичне перенесення у наші умови - не завжди добре. Див. "болонський процес", який насправді ніякий не болонський процес.

Хоча шлях вирішення проблеми залежить від завдання. Якщо ставити завдання знищити залишки тієї науки, що ще є - це буде прийнятний шлях.

*****

Насправді потрібний доступ до вузів науковців НАНУ для читання спецкурсів або "просунутих" курсів (з обумовленим перенесенням занять у випадку запрошень на конференції та стажування). Декілька років тому такий доступ був дуже обмежений нормативними документами. Зараз КРУ активно бореться з сумісництвом.

Функцію навчання треба повернути в НАНУ (нормальна аспірантура за західними стандартами, з викладанням базових курсів, плюс магістратура), але ні в якому разі не приєднувати інститути НАНУ до існуючих університетів

Зрозуміло, що більшість суспільства вважає, що наука нікому не потрібна і нічого не дає. А всі потрібні відкриття можуть зробити викладачі вузів між парами. Тоді давайте це визнаємо відкрито, виженемо всіх вчених на вулицю, бо у вузах місць немає. Але вчені знатимуть, що чекати нема чого і треба шукати місце за кордоном або десь у фірмах.

Для розвитку науки в університетах потрібні:

1. Вільний час для викладачів - тобто 2-4-6 пар на тиждень максимум - хоча б для тих, від кого вимагається наукова робота. В багатьох університетах на заході є "просто викладачі" і ті, хто займається наукою на додаток до викладання; зменшення кількості лекцій залежить від наукової роботи. 
2. Умови - приміщення, тобто власні кабінети для КОЖНОГО (а не тільки для ректора і проректорів) - як на заході. Цього поки що і в перспективі не видно, тому приєднання установ НАНУ до університетів означатиме закінчення наукової діяльності для більшості "приєднаних"; комп'ютери з доступом до баз статей (а не заборона підключати власні ноутбуки в розетку на кафедрі, як є подекуди); умови для поїздок на конференції, лабораторних досліджень. Ну й необхідне навчання для викладачів - англійська, інформаційні технології...
3. Кардинальна зміна загальної атмосфери і порядків в університетах - тобто руйнування авторитарної системи "1. Я ректор - ви дурні. 2. Хто не згоден - див. пункт 1" і відповідного ставлення міністерського начальства до ректорів.  Плюс зняття з викладачів всяких нерелевантних обов'язків типу збирання якихось грошей, чергування в гуртожитках, примусу студентів голосувати за вказаного ректором чи губернатором кандидата, виводу студентів на мітинг чи зустріч з високопосадовцем. Тобто як на заході. 
4. Впровадження високих стандартів integrity (ще одне англійське слово, яке важко перекласти, але треба зрозуміти - чесність в широкому сенсі). Тобто ніякого плагіату і рефератів з інтернету, позитивних оцінок неукам за гроші чи для статистики, дописування адміністрації вузу чи їхніх дітей і друзів до статей, і легенд про антураж візитів ректорів до міністерства та комісій з міністерства до вузів... І знову ж таки ніякого збирання якихось грошей, крім чітко встановленої плати за навчання за договором, ніякого примусу студентів голосувати за вказаного ректором чи губернатором кандидата, ніякого виводу студентів на мітинг чи зустріч з високопосадовцем - бо такі дії не відповідають стандартам integrity (чесності) в університеті.

А потім можна поговорити про те, що у нас є університети, куди можна переводити науку. В тих кількох університетах, де вже є два останні пункти (не все так погано, такі навчальні заклади існують) - таки потрібно впровадити два перших. Якщо дуже хочеться об'єднати науку та навчання - для початку краще на базі НАНУ створити магістерську програму та аспірантуру - там загальноосвітні предмети практично непотрібні. Кафедра іноземних мов в НАНУ є - це єдиний потрібний у магістратурі загальноосвітній предмет.

А щодо реформування наших численних університетів - не знаю, наскільки це реально. Поважні особи, що є там начальством, люблять поговорити в пресі про Європу та елітність. Непоганим був би такий захід - ректором може бути лише людина, що вільно володіє англійською чи іншою європейською мовою (не кандидатський екзамен здала невідомо як і вже все забула, а саме вільно володіє). Цього, звичайно, ніяк не досить (бо англійська і чудові наукометричні показники не є гарантією реальних досягнень чи стратегічного бачення), але без цього сучасного університету на рівні кращих міжнародних стандартів створити неможливо. Інакше той ректор ніколи не зрозуміє, що воно таке та Європа та елітність. Зараз, схоже, вони думають, що елітність - це коли у них вчаться діточки місцевих начальників, та коли "євроремонти" у ректорському кабінеті та вестибюлі пороблені (а те, що студенти мають один душ на три гуртожитки, до елітності не стосується, елітні студенти там не живуть). Хоча насправді "елітне" нікому непотрібне. Краще хай буде просто нормальне і якісне. 

Так, я знаю, що адміністрація університетів не завжди винна в тих умовах, які створюють для університетів міністерство та суспільство. І знаю, що складно не виконувати навіть ідіотські чи злочинні вимоги, коли у випадку невиконання  не дадуть грошей на опалення чи будуть нескінченно тягти кота за хвіст з акредитацією. Я, власне, про те, що в таких умовах адекватної науки в університетах бути не може, за винятком окремих справжніх героїв.

Характеристика атмосфери у вищих навчальних закладах

http://dt.ua/SCIENCE/bez_variantiv__naystarishiy_vish_zakarpattya_obrav_novogo_rektora-112620/comments.html
Це не я пишу, це коментарі з газети

Ужгородка Вражає цинізм,з яким автор описує ситуацію навколо УжНУ. Виявляється мова йде тільки про протистояння ЄЦ і ПР. А що можна сказати про трудовий колектив навчального закладу,який дозволив, щоб його розглядали тільки як масовку або декорацію цього ганебного дійства. Дожилися,що ректора найбільшого вузу Закарпаття вибирають у ПР-кабінетах , а хвалені професори,академіки і членкори всіх мастей беруть участь у цьому фарсі,співають хвалебні оди ПР-кандидату і бояться слово сказати супроти. І ми щось говоримо про простих сільських людей на виборах!.Подивіться на так звану закарпатську наукову "інтелігенцію"!

Planet  Ужгородка А невже іншими є викладацькі колективи придворних КНУ імені Шевченка або Харківської академії імені Ярослава Мудрого? Там, що якось по-іншому ректорів обирали? А подивіться на склад Академії правничих наук. Якого сміття там тільки немає! Від Медведчука, Табачника, Литвина до власних геніїв. Не встигло воно захистити докторську, а вже член-корр із додатковою зарплатою з державного бюджету. А взагалі, у якому виші України трудовий колектив має власну точку зору? 

 http://dt.ua/EDUCATION/koruptsiya__ne_zlochin__pro_hronichnu_hvorobu_vischoyi_osviti_ta_pro_te,_yak_yiyi_likuvati-112609.html

Володимир Кіпень зауважує: «Де-факто в академічному середовищі нині співіснують дві академічні культури. Першу можна визначити як нормативну, базовану на традиційних високих університетських цінностях. Другу — як мутацію з ненормативними викривленими ціннісними установками».
Зрозуміло, що саме перша культура є нашим шансом на успіх. «Академічна культура (етика) — не є просто розкішшю, якоюсь надбудовою, додатком, який може бути, а може не бути, — наголошує перший проректор Українського католицького університету Тарас Добко. — Вона може працювати і працює для того, щоб досягати властивих для місії університету цілей».

http://forum.pravda.com.ua/read.php?2,213179383,page=1
Викладач незадоволений студентами, які не хочуть здавати невеликі гроші на якісь марки Червоного хреста, які підуть невідомо куди... Тобто викладачів змушують займатись явно неадекватною діяльністю, студенти правомірно незадоволені, а викладачі вважають, що студенти "інфантильні", хоча інфантильний тут хтось інший.

Нові освітянські горизонти, Петро Герасименко, Українська правда, 04 грудня 2012, 14:37
http://www.pravda.com.ua/columns/2011/11/17/6760238/view_comments/

http://www.usw.com.ua/forum/topics/2031682:Topic:91655?id=2031682%3ATopic%3A91655&page=3#comments 

Відповідає Елена 1.07.13 о 6:29

во-первых, вы же пишете про Академию, а её в провинции практически нет и главное загнивающее болото - наши ВУЗы, во-вторых, я в Киеве именно потому, что уже не было сил терпеть маразмы провинциального ВУЗа. к слову, маразмы было терпеть сложнее, чем отсутствие оборудования. если бы моим экс-руководителям дали бы оборудование, им нечего было бы с ним делать - идей и предмета исследования у них давно уже нет. вообще, после побега из того маразма всё ещё руки чешутся начать судебный процесс, предметом которого была бы потеря моих 5 лет жизни и не получение никакой реальной квалификации. до сих пор обидно за знания 60-х гг, полученных в 2000-сячных.

Antoni _ 17.11.2011 23:22

agplakh:
десятилетиями вытеснение за стены университета преподавателей с научным авторитетом является основой внутренней политики каждого декана

Боїться декан, що знайдеться хтось розумніший, і відбере у нього тепле місце.
Кожен співробітник ієрархічної структури рухається до свого рівня некомпетентності, а і на тому рівні вже навічно застрягає і "фахово" працює.

А викладачі з незрозуміло яким авторитетом бувають дуже зручні -
історія сертифікованого плагіатора з запорізького вузу, якого активно захищає ректор

IP: 94.231.74.---

Antoni _ 17.11.2011 23:09

leoox:
Але перед скороченням провести переатестацію кадрів, всіх у кого немає публікацій і хто не здатен займатися наукою в ці вузи не брати.

Переатестацію кадрів хто повинен робити? Є ризик, що так з вузів "вичистять" всіх тих, хто ще здатний хоч якусь користь освіті і науці принести. До речі, хороший науковець - це не завжди хороший вчитель, який може якісно донести до студента інформацію.

Чиновник МОН, який нічого не розуміє в науці, хоче перевести  науку в університети
там 488 коментарів, в основному - про некваліфікованість автора статті та його підспівувачів
може й непогано розвивати науку в університетах, але з такими чиновниками - жодних шансів

Оцінка ідеї розвитку науки в МФТІ на фоні можливої ліквідації РАН

Відгук про ситуацію в Росії

Диктатура бю­рократии — наравне с хронической недоплатой — главная причина бег­ства ученых из России и из универ­ситетов. Бесконечные отчеты и пла­ны, детальные до полного абсурда, многотомные «учебно-методические комплексы», по несколько раз за год переписанные в соответствии с разными требованиями, «система менеджмента качества», подробное описание трудоустройства всех вы­пускников кафедры, включая давно пропавших из виду (это ведь новое требование министерства, важное для рейтинга вуза!), сотни страниц заявок и отчетов по госконтрактам… Появляется ощущение, что вместо реальной жизни профессора и до­центы на работе занимаются стро­ительством какой-то параллельной бумажной вселенной, где все бума­ги соответствуют одна другой, но при этом ни одна из них не имеет отношения к реальности.