Чи потрібна наука українському суспільству

Українське суспільство декларує певні амбіції - рухатися до прогресу і в Європу. І вчені допомагають суспільству реалізувати ті амбіції. Як і спортивні та шкільні олімпіади. Суспільству також потрібні люди, як просто розуміють, що відбувається в сучасній науці, і можуть зрозуміти наукові новини з розвинених країн.

Більшість людей вважає основними функціями науки здобуття нових знань та розробку нових технологій. Нові власні технології в існуючій системі бізнесу в Україні непотрібні і неможливі, нові технологічні продукти і знання можна просто купити – це дешевше (з врахуванням вартості необхідної інфраструктури), ніж здобувати ці знання та створювати технології самим.

Але насправді наука крім "креативної" - створення нових знань - має інші важливі функції - "амбіційну", "експертну" та "освітню". Виконання освітньої функції - це не тільки викладання для студентів молодших курсів. Це ще й донесення останніх досягнень до викладачів, які хочуть хоч трохи наукою займатись, але не можуть це робити повноцінно.

На мій погляд, справжня основна функція нашої науки сьогодні – престижно-репутаційна. Демонстрація “просунутости” країни – у нас теж є наука, разом з розмовами про інноваційний потенціал. Держава у даному випадку фінансує та реально вимагає виконання лише цієї репутаційної функції науки, не розуміючи, що саме формує цю репутацію. Я зовсім не іронізую – виконання цієї функції теж потрібне. При цьому у нас втрачений важливий елемент радянської системи, коли адміністративними засобами вимагалась та контролювалась розробка певних визначених наукових та технологічних продуктів.

Престижно-репутаційна функція доповнюється функцією „передачі репутації”, зокрема, підкріплення престижу намальованих наукових ступенів чиновників,  бізнесменів та мажорних діточок. Тут використовується той же механізм, що і в “орденах Святого Станіслава” та інших “людинах року” – до списку „обраних” включається певна кількість справді заслужених людей, щоб вони поділилися своєю репутацією з тими, хто бажає заплатити за це гроші чи надати якісь переваги, чи просто може застосувати адміністративний примус для отримання шматочка репутації. Проте, нерозуміння механізмів „розподілу репутації” призводить до того, що до „вибраних” включають явно неадекватних людей і таким чином нищать репутацію всіх вибраних.

Є ще експертно-леґітимізаційна функція – наприклад, й зараз підписуються „експертизи” про можливість будівництва у заповідниках та в історичних зонах, та про інше „обґрунтування” правильних і неправильних дій влади.

При цьому більшість вчених “внизу піраміди” має можливість вільно займатися наукою (в межах наданого фінансування). Нічого незвичайного в такій системі немає – наука спокон віків розвивалась або “при монархах” для престижу монархів, та фанатами за власні кошти.

Функції, які виконує наука зараз:

1. Презентаційна (імітація, незалежно від реальних результатів, наявності науки як ознаки розвиненого суспільства). Ця імітація частково працює лише на внутрішню аудиторію.
2. Легітимізація символів освіченості та досягнень (роздача дипломів та наукових ступенів чиновникам та платоспроможним особам). Без наявної наукової структури ці папірці не мають навіть імітаційного сенсу. 
3. Імітація експертного обґрунтування рішень влади (незалежно від кваліфікації експертів та проведення реальної експертизи).

Функції, які має виконувати наука в адекватному суспільстві:

1. Горизонтальні зв'язки з світовою спільнотою, підтримання авторитету країни. Навіть якщо власна структура науки не має обладнання та спеціалістів для вирішення конкретної проблеми, потрібні люди, які можуть кваліфіковано поставити питання і зрозуміти відповіді. Якісних наукових перекладачів, які не є науковцями (хоча б колишніми), в природі не існує. Горизонтальні зв'язки сприяють формуванню довіри до експертних висновків науковців з конкретної країни.

2. Підтримка освіти. Високоякісна система освіти можлива лише за участі людей, які займаються сучасною наукою та дотримуються прийнятих в міжнародній науковій спільноті етичних принципів. Заняття наукою та горизонтальні наукові зв'язки необхідні викладачам для здобуття сучасних знань, зменшення адміністративної залежності від керівництва вузів і підтримання нормального психологічного стану.

3. Експертна функція. Для здійснення експертизи необхідні сучасні знання, які можна здобути лише в процесі наукових досліджень на сучасному рівні.

Широкі верстви суспільства вважають, що без науки можна прожити, а необхідні знання та технології – купити. Так, книжки теоретично можна купити (хоча й їх не купують). І щоб просто розуміти сучасні книжки з інших країн, треба читати ті статті та книжки постійно хоча б години дві-три на день (а викладачу вузу з 900 годин навантаження це просто не під силу). І перекладачів, які здатні ті книжки адекватно перекласти, не існує – крім самих науковців – перекладач-філолог того не перекладе ніколи, треба бути "в темі", тобто професійно цією наукою займатись. А ще ті західні книжки хтось мусить для початку читати та відбирати для перекладу. Переклад потребує тривалого часу, тобто читання перекладених книжок - це ознайомлення з результатами десятирічної давності.

Для вирішення складних питань замість власних науковців можна запрошувати іноземних консультантів. Тобто навіть для конкретних задач науковці непотрібні. Потім результати їхньої роботи (зробленої так, як потрібно західним консультантам) перекладуть перекладачі-філологи, і ніхто нічого не зрозуміє, якщо не буде спеціалістів у певній галузі.

Для чого потрібно формулювати цілі

1.      Щоб розуміти, що відбувається і що потрібно міняти.

Наприклад, зараз ми бачимо, що структура науки та освіти відповідає справжнім цілям влади і широких верств суспільства, і тому зацікавлених у якихось змінах практично немає.

2.      Щоб пояснювати іншим, навіщо потрібна ваша наукова робота - від власних родичів до депутатів з КМ.

Поки що представники профспілок науковців та самі науковці часто пишуть лише про те, що потрібно збільшити фінансування науки, не пояснюючи – навіщо. Аргументи просто за аналогією з іншими країнами та іншими історичними періодами не працюють.

3.      Щоб правильно будувати критерії оцінки – чи відповідає діяльність чи результати поставленим цілям.

Критерії оцінки мають відповідати поставленим цілям – а не усталеним традиціям чи прихованим цілям.  За фактичними критеріями оцінки результатів, як правило, можна реконструювати реальні цілі. Треба враховувати, що критерії часто оцінюють досягнення  цілей з певною ймовірністю. Тому розуміння цілей дає можливість правильного коригування результатів оцінки.

4.      Щоб оцінювати відповідність справжніх і декларованих цілей людей, спільнот, організацій.

Наприклад, якщо встановлюється невиправдано складний і нереальний критерій оцінювання з деклараціями про якість і суворість відбору – може, справжньою метою є створення можливостей для корупції чи відкидання (звільнення) всіх оцінюваних?

5.      Щоб правильно приводити у відповідність цілі конкретної людини і цілі діяльності.

Конкретна людина хоче не абстрактного блага – а отримання чи збереження посади, грошей, статусу і так далі. Система має бути побудована так, щоб посади-гроші-статус отримували ті, чиї результати відповідають цілям суспільства.

6.      Щоб підвищувати ефективність роботи окремих людей

Теоретики менеджменту пишуть, що люди працюють краще, коли розуміють цілі своєї роботи. Робота для досягнення незрозумілих бюрократичних показників неефективна – незалежно від того, чи вимагаються товсті звіти, чи індекси цитування.

Можливі і адекватні додаткові цілі науки в країні

1.      Працевлаштування і створення можливостей самореалізації для розумних і освічених людей – коли вони будуть потрібні для конкретних термінових задач – їх треба десь взяти. Неадекватна самореалізація таких людей призводить до збільшення напруги в суспільстві або масового виїзду таких людей.

2.      Позитивний вплив науковців на найближче середовище і через нього – на суспільство в цілому, в тому числі через збільшення мотивації до навчання і знань. Навпаки - жебрацьке становище науковців, викладачів, вчителів – масово знижує мотивацію дітей до навчання та якість кадрових ресурсів в країні, що призводить до зменшення  ефективності роботи і управління.

3.      Освічені люди створюють більший попит на більш якісну та технологічно/інтелектуально просунуту продукцію (матеріальну та нематеріальну), що збільшує можливості доступу до такої продукції для суспільства в цілому. З цих міркувань вищий рівень оплати освічених людей вигідний для суспільства в цілому. Масово неосвічене суспільство буде приречене мати доступ лише до низькоякісних або просто шкідливих речей, продуктів та творів. Все інше буде або дуже дорогим, або рідкісним.

Подібні погляди на функції науки в країні викладені, наприклад, тут.
В статті "Троїцького варіанту" є багато цікавих посилань.
Цитата, з якою я погоджуюсь:
"На самом деле наличие фундаментальной науки гораздо сильнее влияет на жизнь общества чем это можно предположить чисто из технологических соображений. Дело в том, что фундаментальная наука -это важная часть общей культуры общества. Ее наличие указывает на высокоразвитое общество, на совсем другой уровень образования, мотиваций и жизненных установок членов этого общества. Иначе эту самую фундаментальную науку нельзя привить и культивировать. В примитивном обществе нет фундаментальной науки. Лживое коррумпированное общество не может поддерживать фундаментальную науку. Ее нельзя создать никакими средствами, получится всего лишь «наука самолетопоклонников», имитация настоящей науки."

Ролик про практичну реалізацію експертної функції

Ще про те, навіщо суспільству потрібна фундаментальна наука
http://www.mr7.ru/articles/89558/