пʼятницю, 14 грудня 2012 р.

Чи варто переводити всю науку в університети

Є багато  пропозицій розігнати НАНУ і перевести всю науку в університети "як на заході". По-перше, неправда, що вся наука "там" робиться в університетах, по-друге, словом "університет" тут і там називаються зовсім різні заклади. Принаймні, більшість нормальних співробітників НАНУ була б цілком не проти перейти працювати в західний університет.

Але треба дивитись на світ реально - з переведенням до українських університетів навіть існуючі залишки науки на цьому закінчаться. Може залишиться трошки ентузіастів, які будуть продовжувати щось робити за рахунок власного здоров'я, але в цілому - закінчиться.

Спробую пояснити, що буде в результаті впровадження цієї пропозиції.
  1. Всі викладачі - "старі" (університетські) та "нові" (з НАНУ) одержать однакове захмарне навантаження. В 4-5-10 разів більше, ніж на заході. 
  2. Наближених до науки спецкурсів всім не вистачить, тобто більшість читатиме базові курси непідготовленим студентам, оцінювати яких реально неможливо - втратиш роботу. Коли на постійній основі примушують брехати - адекватною наукою займатись складно. 
  3. "Старі" викладачі бачитимуть в науковцях загрозу для себе, тобто неминучі конфлікти.
  4. Люди, які працюють по 20 років і забули, що таке наука, займатися нею все одно не зможуть; якщо з них вимагатимуть "науку" - писатимуть порожні імітаційні статті. Візьміть будь який збірник праць будь-якого педуніверситету - нам треба ще більше такого? Одна знайома розповідала як її завкафедрою вимагав якісь публікації, і рекомендував переписувати його старі статті і публікувати - аби щось було для звіту.
  5. Для занять наукою ПОТРІБНІ закордонні контакти - такі контакти та поїздки значно ускладняться внаслідок наявності педагогічного навантаження - а звільняти науковців від пар ніхто не буде (бо зелена тварина задавить тих, кого не запрошують). Або для звільнення від пар керівництво вузу вимагатиме запрошень за кордон для себе. Як правило, це неможливо, і тоді просто ніхто нікуди не їде.
  6. Звичайно, за кордоном система може бути непогана, але автоматичне перенесення у наші умови - не завжди добре. Див. "болонський процес", який насправді ніякий не болонський процес.
Хоча шлях вирішення проблеми залежить від завдання. Якщо ставити завдання знищити залишки тієї науки, що ще є - це буде прийнятний шлях.

*****
Насправді потрібний доступ до вузів науковців НАНУ для читання спецкурсів або "просунутих" курсів (з обумовленим перенесенням занять у випадку запрошень на конференції та стажування). Декілька років тому такий доступ був дуже обмежений нормативними документами. Зараз КРУ активно бореться з сумісництвом.

Функцію навчання треба повернути в НАНУ (нормальна аспірантура за західними стандартами, з викладанням базових курсів, плюс магістратура), але ні в якому разі не приєднувати інститути НАНУ до існуючих університетів

Зрозуміло, що більшість суспільства вважає, що наука нікому не потрібна і нічого не дає. А всі потрібні відкриття можуть зробити викладачі вузів між парами. Тоді давайте це визнаємо відкрито, виженемо всіх вчених на вулицю, бо у вузах місць немає. Але вчені знатимуть, що чекати нема чого і треба шукати місце за кордоном або десь у фірмах.

Для розвитку науки в університетах потрібні:

  1. Вільний час для викладачів - тобто 2-4-6 пар на тиждень максимум - хоча б для тих, від кого вимагається наукова робота. В багатьох університетах на заході є "просто викладачі" і ті, хто займається наукою на додаток до викладання; зменшення кількості лекцій залежить від наукової роботи. 
  2. Умови - приміщення, тобто власні кабінети для КОЖНОГО (а не тільки для ректора і проректорів) - як на заході. Цього поки що і в перспективі не видно, тому приєднання установ НАНУ до університетів означатиме закінчення наукової діяльності для більшості "приєднаних"; комп'ютери з доступом до баз статей (а не заборона підключати власні ноутбуки в розетку на кафедрі, як є подекуди); умови для поїздок на конференції, лабораторних досліджень. Ну й необхідне навчання для викладачів - англійська, інформаційні технології...
  3. Кардинальна зміна загальної атмосфери і порядків в університетах - тобто руйнування авторитарної системи "1. Я ректор - ви дурні. 2. Хто не згоден - див. пункт 1" і відповідного ставлення міністерського начальства до ректорів.  Плюс зняття з викладачів всяких нерелевантних обов'язків типу збирання якихось грошей, чергування в гуртожитках, примусу студентів голосувати за вказаного ректором чи губернатором кандидата, виводу студентів на мітинг чи зустріч з високопосадовцем. Тобто як на заході. 
  4. Впровадження високих стандартів integrity (ще одне англійське слово, яке важко перекласти, але треба зрозуміти - чесність в широкому сенсі). Тобто ніякого плагіату і рефератів з інтернету, позитивних оцінок неукам за гроші чи для статистики, дописування адміністрації вузу чи їхніх дітей і друзів до статей, і легенд про антураж візитів ректорів до міністерства та комісій з міністерства до вузів... І знову ж таки ніякого збирання якихось грошей, крім чітко встановленої плати за навчання за договором, ніякого примусу студентів голосувати за вказаного ректором чи губернатором кандидата, ніякого виводу студентів на мітинг чи зустріч з високопосадовцем - бо такі дії не відповідають стандартам integrity (чесності) в університеті.
А потім можна поговорити про те, що у нас є університети, куди можна переводити науку. В тих кількох університетах, де вже є два останні пункти (не все так погано, такі навчальні заклади існують) - таки потрібно впровадити два перших. Якщо дуже хочеться об'єднати науку та навчання - для початку краще на базі НАНУ створити магістерську програму та аспірантуру - там загальноосвітні предмети практично непотрібні. Кафедра іноземних мов в НАНУ є - це єдиний потрібний у магістратурі загальноосвітній предмет.


А щодо реформування наших численних університетів - не знаю, наскільки це реально. Поважні особи, що є там начальством, люблять поговорити в пресі про Європу та елітність. Непоганим був би такий захід - ректором може бути лише людина, що вільно володіє англійською чи іншою європейською мовою (не кандидатський екзамен здала невідомо як і вже все забула, а саме вільно володіє). Цього, звичайно, ніяк не досить (бо англійська і чудові наукометричні показники не є гарантією реальних досягнень чи стратегічного бачення), але без цього сучасного університету на рівні кращих міжнародних стандартів створити неможливо. Інакше той ректор ніколи не зрозуміє, що воно таке та Європа та елітність. Зараз, схоже, вони думають, що елітність - це коли у них вчаться діточки місцевих начальників, та коли "євроремонти" у ректорському кабінеті та вестибюлі пороблені (а те, що студенти мають один душ на три гуртожитки, до елітності не стосується, елітні студенти там не живуть). Хоча насправді "елітне" нікому непотрібне. Краще хай буде просто нормальне і якісне. 

Так, я знаю, що адміністрація університетів не завжди винна в тих умовах, які створюють для університетів міністерство та суспільство. І знаю, що складно не виконувати навіть ідіотські чи злочинні вимоги, коли у випадку невиконання  не дадуть грошей на опалення чи будуть нескінченно тягти кота за хвіст з акредитацією. Я, власне, про те, що в таких умовах адекватної науки в університетах бути не може, за винятком окремих справжніх героїв.

Характеристика атмосфери у вищих навчальних закладах
http://dt.ua/SCIENCE/bez_variantiv__naystarishiy_vish_zakarpattya_obrav_novogo_rektora-112620/comments.html
Це не я пишу, це коментарі з газети
Ужгородка Вражає цинізм,з яким автор описує ситуацію навколо УжНУ. Виявляється мова йде тільки про протистояння ЄЦ і ПР. А що можна сказати про трудовий колектив навчального закладу,який дозволив, щоб його розглядали тільки як масовку або декорацію цього ганебного дійства. Дожилися,що ректора найбільшого вузу Закарпаття вибирають у ПР-кабінетах , а хвалені професори,академіки і членкори всіх мастей беруть участь у цьому фарсі,співають хвалебні оди ПР-кандидату і бояться слово сказати супроти. І ми щось говоримо про простих сільських людей на виборах!.Подивіться на так звану закарпатську наукову "інтелігенцію"!
Planet  Ужгородка А невже іншими є викладацькі колективи придворних КНУ імені Шевченка або Харківської академії імені Ярослава Мудрого? Там, що якось по-іншому ректорів обирали? А подивіться на склад Академії правничих наук. Якого сміття там тільки немає! Від Медведчука, Табачника, Литвина до власних геніїв. Не встигло воно захистити докторську, а вже член-корр із додатковою зарплатою з державного бюджету. А взагалі, у якому виші України трудовий колектив має власну точку зору? 
 http://dt.ua/EDUCATION/koruptsiya__ne_zlochin__pro_hronichnu_hvorobu_vischoyi_osviti_ta_pro_te,_yak_yiyi_likuvati-112609.html
Володимир Кіпень зауважує: «Де-факто в академічному середовищі нині співіснують дві академічні культури. Першу можна визначити як нормативну, базовану на традиційних високих університетських цінностях. Другу — як мутацію з ненормативними викривленими ціннісними установками».
Зрозуміло, що саме перша культура є нашим шансом на успіх. «Академічна культура (етика) — не є просто розкішшю, якоюсь надбудовою, додатком, який може бути, а може не бути, — наголошує перший проректор Українського католицького університету Тарас Добко. — Вона може працювати і працює для того, щоб досягати властивих для місії університету цілей».
http://forum.pravda.com.ua/read.php?2,213179383,page=1
Викладач незадоволений студентами, які не хочуть здавати невеликі гроші на якісь марки Червоного хреста, які підуть невідомо куди... Тобто викладачів змушують займатись явно неадекватною діяльністю, студенти правомірно незадоволені, а викладачі вважають, що студенти "інфантильні", хоча інфантильний тут хтось інший.

Нові освітянські горизонти, Петро Герасименко, Українська правда, 04 грудня 2012, 14:37
http://www.pravda.com.ua/columns/2011/11/17/6760238/view_comments/




во-первых, вы же пишете про Академию, а её в провинции практически нет и главное загнивающее болото - наши ВУЗы, во-вторых, я в Киеве именно потому, что уже не было сил терпеть маразмы провинциального ВУЗа. к слову, маразмы было терпеть сложнее, чем отсутствие оборудования. если бы моим экс-руководителям дали бы оборудование, им нечего было бы с ним делать - идей и предмета исследования у них давно уже нет. вообще, после побега из того маразма всё ещё руки чешутся начать судебный процесс, предметом которого была бы потеря моих 5 лет жизни и не получение никакой реальной квалификации. до сих пор обидно за знания 60-х гг, полученных в 2000-сячных.

Antoni _ 17.11.2011 23:22
agplakh:
десятилетиями вытеснение за стены университета преподавателей с научным авторитетом является основой внутренней политики каждого декана
Боїться декан, що знайдеться хтось розумніший, і відбере у нього тепле місце.
Кожен співробітник ієрархічної структури рухається до свого рівня некомпетентності, а і на тому рівні вже навічно застрягає і "фахово" працює.

А викладачі з незрозуміло яким авторитетом бувають дуже зручні -
історія сертифікованого плагіатора з запорізького вузу, якого активно захищає ректор
IP: 94.231.74.---
Antoni _ 17.11.2011 23:09
leoox:
Але перед скороченням провести переатестацію кадрів, всіх у кого немає публікацій і хто не здатен займатися наукою в ці вузи не брати.
Переатестацію кадрів хто повинен робити? Є ризик, що так з вузів "вичистять" всіх тих, хто ще здатний хоч якусь користь освіті і науці принести. До речі, хороший науковець - це не завжди хороший вчитель, який може якісно донести до студента інформацію.

Чиновник МОН, який нічого не розуміє в науці, хоче перевести  науку в університети
там 488 коментарів, в основному - про некваліфікованість автора статті та його підспівувачів
може й непогано розвивати науку в університетах, але з такими чиновниками - жодних шансів

Оцінка ідеї розвитку науки в МФТІ на фоні можливої ліквідації РАН

Відгук про ситуацію в Росії
Диктатура бю­рократии — наравне с хронической недоплатой — главная причина бег­ства ученых из России и из универ­ситетов. Бесконечные отчеты и пла­ны, детальные до полного абсурда, многотомные «учебно-методические комплексы», по несколько раз за год переписанные в соответствии с разными требованиями, «система менеджмента качества», подробное описание трудоустройства всех вы­пускников кафедры, включая давно пропавших из виду (это ведь новое требование министерства, важное для рейтинга вуза!), сотни страниц заявок и отчетов по госконтрактам… Появляется ощущение, что вместо реальной жизни профессора и до­центы на работе занимаются стро­ительством какой-то параллельной бумажной вселенной, где все бума­ги соответствуют одна другой, но при этом ни одна из них не имеет отношения к реальности.

Немає коментарів:

Дописати коментар