"Європейське" навантаження для викладачів

http://osvita.ua/vnz/news/35171/
Про наказ МОН про необхідність доведення співвідношення між викладачами і студентами до "європейської" норми 1:18. 

Наведемо документ - це таки не чутки, а реальний проект наказу.

39.2. Підготовка нормативно-правових актів щодо приведення у відповідність із європейськими стандартами норм навчального навантаження викладачів вищих навчальних закладів, збільшення показника кількості студентів на одного викладача до 18.
(Наказ МОН від 29.03.2013р. № 390, Додаток 1)
http://www.mon.gov.ua/img/zstored/files/Наказ%20390.rar


Чомусь чергове погіршення умов та якості праці, та збільшення нормативного навантаження подається під лозунгом "європейських стандартів" - мабуть, вважається що викладачі і студенти зовсім дурні і не знають про навантаження в інших країнах. Традиція обгрунтовувати бюрократичні маразми якимись "європейськими" чи "світовими" стандартами була широко розвинута під час впровадження "болонського процесу" (який ніякий не болонський - справжній болонський процес спрямований на підвищення мобільності студентів та випускників). З знову ж таки формуванням негативного ставлення до всього "європейського" (наша нинішня система ніяка не болонська і не європейська) і ностальгії за "радянською" освітою.

Взагалі - порівнювати співвідношення студентів та викладачів у нас і в нормальних західних вузах (свої МАУПи там теж є, і ми не про них) без певної корекції безглуздо -
з нашої кількості викладачів потрібно відняти кількість викладачів всілякої фізкультури, іноземних мов (крім тих, які викладають на відповідних філологічних факультетах), поділити на 5 кількість викладачів різних політологій-етик-естетик в негуманітарних вузах і зменшити відсотків на 30 кількість викладачів релевантних загальноосвітніх та спеціальних предметів  (у західних університетів багато робіт які у нас виконують викладачі роблять цілком інші спеціальні люди).

В нормальному університеті викладачі не займаються поселенням в гуртожиток, суботниками-прибираннями-техніками безпеки-збиранням грошей на методички-збиранням письмових робіт-адмініструванням мереж-профорієнтацією-рекламою вузу і ще безліччю звичайних видів діяльності українського викладача.

Якщо використовувати коректні цифри вже зараз - співвідношення кількості релевантних викладачів до кількості студентів  буде не офіційні 1:10, а щось близьке до 1:30.

Ну й з міністерської фантазії  1:18 вираховується норма навантаження - 1300 годин на рік, 30 горлових годин на тиждень замість європейської 10 для асистента і 2-4 для професора.
Нинішнє навантаження вже є надмірним і не залишає часу для підготовки до занять, адекватної наукової роботи (а не імітаційних статей) і особистісного розвитку викладача - на фоні  малих зарплат і неможливості зберігати час шляхом витрати додаткових грошей. Пропозиція взагалі нагадує анекдот про негодовану кобилу, яка зовсім була вже звикла, але здохла.

Ну й традиції скорочень у нас такі, що найкращих "підуть", або вони самі втечуть від нереального навантаження, а залишаться ті, кому подітись нікуди і хто готовий халтурити (добре працювати з таким навантаженням неможливо).

Якщо сильно хочеться зекономити гроші - треба провести чесне незалежне тестування студентів на здатність до сприйняття знань та знання шкільної програми з мов-математики-природознавства хоча б на рівні 5 класу. Від половини  до двох третин студентів можна буде безболісно для підготовки спеціалістів скоротити. З тих скорочених все одно вийшли б лише персонажі з папірцями про вищу освіту. Ну й скоротити нерелевантні предмети (етики-естетики-політології разом з фізкультурою за заліки з якої все одно більшість студентів платить). Спорткомплекси мають бути надані для добровільних спортивних занять та змагань бажаючих студентів та викладачів (за справжніми, а не фантазійними європейськими стандартами). Для збільшення співвідношення - припиняємо враховувати викладачів нерелевантних предметів і наймаємо відповідну кількість технічного персоналу для всіх робіт, які не є власне науковою роботою і викладанням.

Звісно, якщо університети - лише місце для соціалізації молоді, навчання пристосування, "вирішення питань" і давання хабарів - тоді все в порядку, нововведення витиснуть з вузів залишки хороших викладачів і справжні цілі системи освіти будуть досягнуті.

Знову ж - дивимось не на декларовані цілі, а на результати впроваджуваних і пропонованих заходів, які й відображають реальні, а не фіктивні цілі. 1:18 і навантаження 1300 годин показують, що реальні цілі тих хто таке впроваджує - погіршення якості освіти, витиснення з системи освіти добросовісних адекватних викладачів, економія коштів на досягнення реальних цілей системи освіти ("соціалізація" для нашого квазіфеодального суспільства, зменшення безробіття молоді за рахунок їхніх батьків, отримання тіньових та легальних надходжень з системи освіти).

Ну й прикол про "європейськість норм" демонструє додаткову мету - формування негативного ставлення до всього "європейського". Алгоритм простий - беремо довільний непопулярний захід, називаємо його "європейським" - готово, в свідомості більшості громадян "європейське=погане".


Ректор КМА про це "покращення"

Профспілки протестують проти підвищення інтенсивності експлуатації викладачів

Якщо МОН хоче якісь невигадані, а справжні європейські норми - хай зробить, наприклад, європейські зарплати для викладачів (див. дані Звіту про порівняння заробітної плати викладачів в європейських країнах). Джерело лінку - форум Майдан-Освіта.

Статті по темі
Максим Стріха. Над чиїми головами занесено сокиру?
Як Президент запланував масове скорочення викладачів

Табачник вже відмазується від планів масового звільнення викладачів
Правда, пояснення схожі на запрошення ректорів до лобіювання прийнятних цифр для їхніх навчальних закладів. А можна нововведення видавати одразу з поясненнями, обгрунтуваннями і розрахунками? І хто б там взяв в той МОН хоч одну нормальну людину, яка вміє писати нормативні акти так, щоб було зрозуміло, що заплановано, що мається на увазі і не лякати людей...
За останні півроку це вже третій випадок, коли вони видають щось незрозуміле і народ масово жахається:
1. Наказ №1112 - який виконати неможливо і нічого не зрозуміло - відстрочили. Думаю, що скасують.
2. Зміни до нормативних документів щодо "12 публікацій для кандидатів" - насправді це тільки для тих, хто захищається за монографією, але написано так, що це не зрозуміло одразу.
3. План європейського покращення "1:18".

За європейськими стандартами авторів таких документів треба карати - за нанесення значної шкоди здоров'ю десятків тисяч людей.


http://life.pravda.com.ua/columns/2013/04/25/127633/

Росія - рух від 1:10 до 1:12 називається пресою "Университетский погром"

Аналіз існуючого навантаження в різних університетах і перспективи з пропозиціями МОН
http://education-ua.org/ru/articles/116-reforma-navchalnogo-navantazhennya

Публікації та новини про науку - квітень 2013

http://life.pravda.com.ua/person/2013/04/9/126015/

Науковець Наталія Шульга: Приклад "проффесора" Януковича знеохочує робити дослідження в Україні

Неоднозначно, але цікаво. Досвід науковця, який повернувся в Україну з Америки, теж цікавий - проблем для таких людей багато, і досвід пані Наталі явно не заохочує інших.  А оцей текст підтримую повністю:

"- Що ви можете порадити молодим українським науковцям, які хочуть серйозно займатися наукою – лишатися в Україні, чи їхати закордон? - Кожній мотивованій людині треба шукати в Україні найкращі лабораторії, осередки, центри, де відбуваються справжні дослідження. У нас їх мало, тому велика конкуренція і попасти туди важко. Якщо не виходить туди потрапити, значить треба виїжджати і реалізовувати себе за кордоном.
Якщо людина мотивована – це вже цінність. Наука – універсальна в усьому світі. Якщо людина зробить відкриття в іншому місці, для світового товариства воно буде все одно ціннісним. Але якщо ви загубите мотивацію, скажете собі: "Нема для тебе шляхів", я вважаю це втратою і трагедією.
Говорити: "Ти тут загинайся, вбивайся, але не їдь" не можна. Кордони відкриті. Люди можуть їхати, дивитися і повертатися. Головне – вірити в свою мрію, не можна дати системі себе ламати!
А завдання для тих, хто тут – творити більше середовищ, куди люди можуть повертатися з новими знаннями і досвідом. Але це завдання не для молодих, вони ще не мають досвіду і зв'язків. Це завдання якраз для корифеїв – тих кому є що передавати. "

http://ua.comments.ua/life/190583-ukrainski-aspiranti-napovnyat.html
Українські аспіранти наповнять кишені російських учених
Журнал "Коментарі" майже правильно оцінив нововведення МОН щодо правил захисту дисертацій. Правда, наші аспіранти збагачуватимуть не російських вчених, а російських аферистів, які у великій мірі втратили внутрішній російський ринок.

Наука в університетах

http://gazeta.dt.ua/science/nauka-v-universitetah-_.html
Володимир Янковий 5 квітня, 20:05

Чергова стаття на тему "Дайте грошей". З грошима, звісно, проблеми, але це не найбільша проблема. Основна проблема для науки в університетах - це величезне навантаження викладачів; система, у якій викладачі змушені систематично брехати (неможливо навчити чомусь студентів, які не вміють додавати дроби і підставляти параметри в формулу, а вигнати теж неможливо); і бюрократичне навантаження - тобто викладачі та керівники змушені писати тонни безглуздих паперів.

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24951573.html
Україна на межі втрати статусу наукової держави – експерти

Цікаво, звідки автори взяли наявність якогось статусу? Яка може бути наукова держава, науковці якої не мають доступу до світової наукової літератури?

Концепція законопроекту про Національну академію наук

Посилання є тільки на кеш Гуглу, тому може зникнути.

27 березня 2013 р. Президія НАН України схвалила
Концепцію проекту Закону України «Про Національну академію
наук України» та забезпечення розроблення відповідного
законопроекту.Концепція розроблена робочою грудою, утвореною
розпорядженням Президії НАН України від 4 січня 2012 р. № 1
13. Основу кадрового потенціалу Академії складають її члени
(академіки та члени-кореспонденти), які обираються на конкурсних засадах
Загальними зборами Академії в установленому Статутом Академії порядку
довічно. Передбачається врегулювати Законом особливості трудових
відносин з ними, порядок їх матеріального забезпечення.

Один колега влучно пояснив, чому літніх академіків можна розглядати як "потенціал" - вони потенційно створять багато вільних місць для нових науковців. В наших реаліях без академіків не обійтись - в феодальній системі просто науковці для неосвічених керівників держави авторитету не матимуть, для збереження хоч чогось потрібні люди з традиційними авторитетними званнями, зрозумілими для можновладців. Але "потенціал" - це все ж таки молодь і активно працюючі науковці.

Проект нового статуту НАНУ

http://www.nas.gov.ua/text/pdfNews/130410statutNASU.pdf 

Нічого особливо нового там немає, тому коментувати нічого. Можливо, що ідея видати новий статут та прийняти новий закон - слушна, принаймні, ще раз нагадати про наявність НАНУ на засіданні ВР. Наскільки я розумію - єдина суттєва новація це скасування навіть формальних виборів директора інституту колективом - директора буде вибирати відповідне відділення Академії.

Хоч в якомусь рейтингу науковці чесно перемогли

http://forbes.ua/nation/1350832-rejting-samyh-korrumpirovannyh-regionov-ukrainy-versiya-gpu
10 самых крупных взяток, которые вымогали местные чиновники в 2012 году

1. Киев. $11 млн четыре месяца подряд требовали директор Института педагогики Академии педагогических наук Украины и его подчиненный у бизнесмена. За эту сумму чиновники обещали подписать договор аренды государственного имущества в столице (комплекс площадью 2290 квадратных метров). План почти сработал: взяточники успели получить только аванс – $250 000 долларов и 800 000 гривен, но после этого были задержаны.

Викладачів позбавлять можливості займатись наукою взагалі

http://osvita.ua/vnz/news/35171/
Про наказ МОН про необхідність доведення співвідношення між викладачами і студентами до "європейської" норми 1:18. 

39.2. Підготовка нормативно-правових актів щодо приведення у відповідність із європейськими стандартами норм навчального навантаження викладачів вищих навчальних закладів, збільшення показника кількості студентів на одного викладача до 18.
(Наказ МОН від 29.03.2013р. № 390, Додаток 1)
http://www.mon.gov.ua/img/zstored/files/Наказ%20390.rar

В статті за лінком розраховано, що це означає навантаження приблизно 1300 годин на рік - тобто приблизно 30 годин на тиждень. Це все під лозунгом європейського рівня навантаження для викладачів.

Кількість українських вчених, які емігрували за кордон, за рік зросла втричі

Як передає кореспондент УНІАН, про це під час загальних зборів Національної академії наук України (НАНУ) повідомив її президент Борис Патон. “Якщо протягом вже тривалого періоду за кордон емігрувало щороку не більше 10 наших науковців вищої кваліфікації, минулого року таких було вже 29”, - сказав Б.Патон. Він пов’язує це з вкрай недостатнім рівнем фінансування науки, подальшим падінням престижу професії науковця в суспільстві. 

Емігрували лише 29 вчених за рік? Не віриться. Думаю, що Патону не дають реальних цифр і таких набагато більше.

“Водночас наукові установи, відділення академії наук, академія в цілому недостатньо використовують наявні ресурси і можливості для вирішення існуючих кадрових проблем, насамперед для залучення та закріплення в науці талановитої молоді”, - підкреслив Б.Патон. Також президент НАНУ зазначив, що після тривалого періоду стабілізації чисельність наукових працівників за два останні роки зменшилась на 600 чоловік, і зараз становить трохи більше 19 тис., зокрема у 2012 р. Кількість кандидатів наук зменшилась на 0,7%, докторів наук - на 1,4%. 

Кількість кандидатських дисертацій у минулому році, порівняно з 2011, зменшилась з 416 до 371, докторських - з 101 до 88, кількість молодих наукових співробітників скоротилась майже на 2%.

Цифри невеликі, здавалося, що захистів має бути набагато більше. А якщо відняти від цифр Єфремова і аналогів Нелі Штепи, що залишиться?

“Не сприяє підвищенню рівня та якості підготовки та атестації наукових кадрів й заплановане реформування системи вищої освіти. Треба, насамперед, зберегти в основних рисах механізми підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації та систему наукових ступенів, що витримала перевірку часом”, - наголосив Б.Патон.

Щодо "система витримала перевірку часом" - мені здається, що Борис Євгенович занадто оптимістичний. Система якраз не витримала перевірку часом і здебільшого перетворилась на пародію, враховуючи масові захисти чиновників і клоунів, закривання очей на відсталість і плагіат.

Досвід наукової спільноти в Росії

Чому досвід російської наукової спільноти цікавий для нас?

Системи організації науки в Україні та Росії зараз дуже відрізняються - незважаючи на спільну історію АН СРСР і спільні витоки. Проте, досвід дуже цікавий - особливо, щодо популяризації науки та вироблення науковою спільнотою критеріїв оцінки науковців. 

Зараз в Росії декларуються та реалізуються різні плани збільшення фінансування науки та зміни системи розподілу грошей. У нас тих нафтових грошей нема, і тому подібні плани нам не загрожують. Хоча застереження в цих статтях щодо можливих негативних наслідків непродуманого застосування чисто наукометричних критеріїв та непрозорої роздачі грошей дуже корисні. Знання російських тенденцій дозволяє певною мірою розуміти та прогнозувати дії наших чиновників щодо організації науки.

Читати про досвід і обговорювати наукові питання з колегами з різних країн дуже корисно. Проте, якщо є бажання мати повну інформацію про організацію науки, останні новини науки (навіть на популярному рівні), критерії оцінки науковців, користування допоміжними інструментами (зокрема, міжнародними наукометричними базами) - треба знати англійську.   Будь-які переклади публікуються пізніше і є вторинними, та й перекладачів, здатних робити якісні переклади наукової інформації, дуже мало. Тобто знову ж таки - немає англійської - немає науки. Навіть якщо хтось всією душею орієнтується на Росію - якщо він не має міжнародного авторитету, публікується лише в своїй країні та/або російських журналах - авторитету й в російських колег не матиме... 

Корисні посилання:

Сайти:

http://trv-science.ru/

http://www.polit.ru/lectures/publ_lect

http://www.polit.ru/rubric/proscience/
http://www.researcher-at.ru/
http://www.scientific.ru/

Формування наукової спільноти
http://www.scientific.ru/dforum/scilife/1201541844
http://onr-russia.ru/
http://www.expertcorps.ru/

Наукометрія та оцінка науковців за наукометричними показниками

http://www.gazeta.ru/science/2013/01/13_a_4922177.shtml
http://russian-scientists.ru/club/user/5/blog/72/

Реформаторські заходи
http://lenta.ru/news/2012/12/03/audit/
http://lenta.ru/news/2012/11/23/livanov/
Обговорення реформ
http://www.scientific.ru/monitor/monitoractions.html

Особливого оптимізму у російських науковців немає

2005 рік
http://lenta.ru/articles/2005/08/02/science/
2012 рік
http://www.polit.ru/article/2012/12/19/ps_sc20_sheval/

у журналістів теж нема
http://www.gazeta.ru/comments/2013/01/31_e_4948569.shtml
"Инфляция «корочки»
При размахе, который приняла в стране торговля научными работами, честный труд ученого становится неконкурентоспособным"******************

Гроші створюють свої проблеми - зокрема, проблеми тендерних закупівель реактивів та обладнання (у нас таких проблем немає, бо грошей на це немає).

Більше грошей - зокрема, значить, більше стимулів для діяльності різних Петриків... Але добре, що були і є люди, які намагаються з цим боротись.

Публикации Э. П. Круглякова по борьбе с лженаукой

Стаття покійного академіка Круглякова  Совместимы ли мракобесие и инновации? (полная версия)

Більше грошей без вдосконалення стандартів - більший розвиток імітацій науки та купівлі наукових звань за гроші.
http://www.gazeta.ru/science/2012/11/23_a_4865585.shtml
http://don-beaver.livejournal.com/110741.html
http://lurkmore.to/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D1%87%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C
На жаль, саме цей російський досвід (індустрії публікацій чого завгодно за гроші), скоріше за все, хочуть використати наші реформатори з МОН, вимагаючи будь-які публікації за кордоном без контролю якості таких публікацій.
Висновок - "просто збільшення" фінансування науки, скоріше за все, ефективним не буде.

Дисертаційний скандал 2012 р.
Російський аналог "Репортажиста" і дисертаційний скандал
Элеонора Леопольдовна приступила к докторской
Академический сговор
http://prahvessor.livejournal.com/332934.html

ВОСТОЧНЫЕ СЛАДОСТИ (Лезгинка председателя ВАКа Шамхалова и ученые степени)

Аналіз наукових біографій ректорів російських вузів

Статті та лекції Михаїла Гельфанда

http://www.polit.ru/science/2006/02/27/mgelf_print.html
http://www.polit.ru/science/2006/02/27/mgelf.html
«Академия наук согласовала свое неуничтожение». Основні пункти - явний розподіл наукових установ на "наукові" та "впроваджувальні"; основною одиницею в науковій системі має бути лабораторія; необхідні спеціальні заходи для збереження працюючих наукових колективів; створюється враження, що всі реформи готуються таємно, без обговорення; необхідність залучення наукової діаспори (зокрема, використання досвіду Китаю); співвідношення конкурсного та базового фінансування; не дуже привабливий вигляд російської науки на фоні світової (з точки зору цитувань).

"Банкротство должно наступать, когда институт как целое перестает производить в разумных масштабах научный продукт. Количество научного продукта – это вещь до некоторой степени измеряемая, а также поддающаяся экспертной оценке, если систему экспертизы выстроить по-человечески. Там, конечно, будут страшные драмы, будет кровь и интриги. Но поскольку есть объективная составляющая, то институт не сможет говорить, что он полезен, если за последние годы его лаборатории не получили ни одного гранта, заказа, не напечатались ни в одном приличном журнале. И наоборот, невозможно будет разогнать очевидно сильный институт"

Стаття http://www.gazeta.ru/science/2012/12/13_a_4889669.shtml («Проблема российской науки в том, что она в России») була сприйнята досить негативно http://www.scientific.ru/dforum/scilife/1355402653

(багато людей були незадоволені твердженням Гельфанда про те, що грошей в системі достатньо, треба лише "правильно" їх розподіляти - вони вважають, що грошей кардинально недостатньо, і твердження  про достатність шкідливі)

Дуже негативний коментар до російської програми реформування науки
Коментар цікавий аналізом головного аспекту реформ - розподілу нерухомості Академії наук та зменшенню бюджетних витрат під лозунгом вдосконалення і інновацій

chemikus (chemikus) пише,

@ 2006-03-20 19:38:00

ПРОГРАММА МОДЕРНИЗАЦИИ СТРУКТУРЫ, ФУНКЦИЙ И МЕХАНИЗМОВ ФИНАНСИРОВАНИЯ РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ НАУК, РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ ОБРАЗОВАНИЯ, РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ МЕДИЦИНСКИХ НАУК, РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫХ НАУК, РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ АРХИТЕКТУРЫ И СТРОИТЕЛЬНЫХ НАУК, РОССИЙСКОЙ АКАДЕМИИ ХУДОЖЕСТВ

Вообще то против самой идеи реформы науки протестовать глупо. Вопрос в том, что именно предлагается под видом реформы. Нет, в общих фразах все просто прекрасно! «Сохранение … статуса России как мировой научной державы», «Академический сектор науки является важнейшим механизмом развития и передачи из поколения в поколение интеллектуального и культурного потенциала нации», «Преодоление ведомственной разделенности фундаментальной науки», «Усиление функции Российской академии наук», и так далее и тому подобное… Рассмотрим финансовую составляющую реформы. А когда мы касаемся денег, действительность становится гораздо суровее…

5. Коммерциализация технологий; инновационная деятельность

Создание условий для эффективной реализации инновационного потенциала академического сектора науки, включая переход научных организаций, выполняющих преимущественно исследования прикладного характера и/или осуществляющих инновационную деятельность, к новым организационно-правовым формам.

Активное участие организаций академического сектора науки в процессе формирования новых элементов инновационной инфраструктуры, в том числе технико-внедренческих зон.

Создание «центров коммуникации» (инновационного пояса), обеспечивающего эффективный трансфер результатов исследований академического сектора науки на внутренний и глобальный рынки знаний. 

Переводим на человеческий язык.

1. Все организации и/или группы, выполняющие не фундаментальные, а прикладные работы, подлежат выведению из структуры Академии.

2. Все, что наработано в недрах Академии и имеющее прикладное (т.е. финансово интересное) значение должно реализовываться вне финансового контроля и участия собственно Академии (потому как будет выведено для этого в новую организационно-правовую форму)

Таким образом заранее, на уровне Программы, Академия ставится в такие условия, когда она не должна и не будет получать прибыль от того, что она создаст (что выглядит логичным, но, как всегда, имеет российскую особенность в виде законодательного дышла). А перед учеными будет стоять альтернатива – после того, как ты разработал нечто практически значимое и выгодное в реализации, или отдай это другим, или бросай большую науку и переключайся на прикладные исследования вне Академии. Есть вариант – получать средства от продажи технологии. Он это ущербный вариант. Во-первых, технологиями торгуют нищие (по себе знаю - продать технологию можно только ОДИН раз, продавать надо лицензию, а разработка лицензии это уже вне рамок разрешенной хозяйственной деятельности Академии). А во-вторых, по нашим законам, интеллектуальная собственность созданная в ходе выполнения работ на предприятии, принадлежит не сотруднику, а предприятию. И сотрудник формально не имеет на эту собственность прав. Поэтому единственная альтернатива предложенного Программой выбора – украсть собственные разработки (т.е. продать технологию минуя официальные структуры). Собственно и сейчас многие тем и живут, заодно продавая не только свои работы, но и всех окружающих, если те не успели это сделать первыми

Но интеллектуальная собственность – это не самая главная цель реформы. Главное – это имущество. Особенно недвижимое (движимое давно уже двигается в направлении нужных карманов). А что там у нас о недвижимости?

8. Управление государственным имуществом и земельными ресурсами

Создание новой системы управления активами академического сектора науки в целях повышения эффективности использования государственного имущества.

Направление имущества, высвобождаемого в результате оптимизации сети научных организаций, в интересах развития инновационной деятельности, поддержки малого предпринимательства в научно-технической сфере, расширения образовательной деятельности и дополнительной поддержки фундаментальных исследований в академическом секторе науки. Переход к системе консолидации средств, полученных в результате использования государственного, в том числе недвижимого, имущества, в целях дополнительной поддержки фундаментальных исследований в академическом секторе науки и решения социальных, прежде всего, пенсионных проблем академического сектора науки. 

Вроде все хорошо и умно, фраза «новая система управления активами» немного настораживает, но в целом все кажется правильным. А если прочитать далее:

V. Направления развития механизмов управления государственным имуществом в академическом секторе науки Сохранение в полном объеме имущества организаций Российкой академии наук (в т.ч. временно не используемого)

- недопустимость отчуждения элементов имущественного комплекса РАН;

Бенефициаром деятельности по управлению имуществом, не используемого в рамках профильной деятельности организаций РАН, будет являться Российская академия наук 

То вообще можно радоваться! И отбирать не отбирают, и даже разрешают распоряжаться всем от своего (Академии) имени!

Правда опять вылезает в этом разделе фраза

2. Выявление имущества, не используемого в рамках профильной деятельности академических организаций. Определение

правовых основ функционирования, бизнес-планирование деятельности и практическое формирование новой системы управления активами, в частности, неиспользуемым для профильной деятельности имуществом РАН и отраслевых академий наук. 

Так где же тут собака порылась? А вот где:

II. Направления модернизации организационной структуры и системы управления академического сектора науки

. . . . . . . . . .

Приведение организационно-правового статуса научных организаций в соответствие с осуществляемыми ими функциями. Организации, выполняющие функции преимущественно фундаментальные исследования, должны действовать в форме учреждений (после внесения соответствующих изменений в законодательство – также в форме государственных автономных учреждений), а организации, осуществляющие преимущественно прикладные исследования и разработки и/или инновационную деятельность - в форме акционерных обществ. . . 

Т.е. прямым текстом сказано: все что не признано фундаментальным - взять у Академии и акционировать! Запомните внимательно, прикладные работы будут осуществляться юридически и финансово независимыми от Академии лицами. Максимум, что получит при этом Академия – участие в доле прибыли. Но какой дурак будет показывать свою прибыльность? И с учредителем делиться придется, и налог на прибыль не малый платить. Т.е. опять наука в лице Академии будет обобрана (именно наука, а не власть имущие от Академии).

Оптимизация сети научных организаций академического сектора науки. Перепрофилирование организаций, не обеспечивающих выполнение публичных полномочий государства в сфере науки, в интересах осуществления инновационной деятельности. Передача научных организаций, осуществляющих деятельность регионального или местного характера, соответствующим субъектам Российской Федерации или органам местного самоуправления. Передача научных организаций, осуществляющих узковедомственную (отраслевую) деятельность в ведение соответствующих федеральных органов исполнительной власти. 

Как интересно! Значит все, кто не представляет прямого «фундаментального» интереса, или перспективы «прикладного применения» сбрасываются за борт. А вы помните о «недопустимости отчуждения элементов имущественного комплекса Академии»? Поэтому - сбрасываются за борт голыми. А неотчуждаемый комплекс остается в руках Академии для осуществления бенефициарного управления. По-русски говоря - для сдачи в аренду тому, кто больше платит. А если выброшенный за борт не утонул, и хочет работать, то его бывшее имущество можно ему же и сдать в аренду. Все по закону.

И никто не застрахован от такого передела собственности. Институт ядерных исследований с его огромным имущественным комплексом (как условный пример, никакой конкретики) это фундаментальные исследования или узковедомственные, касающиеся атомной энергетики? Как понимают умные люди – все зависит от размера отката нужным людям, а не от какого-либо честного и непредвзятого анализа. Будет покупатель - будет ему и товар.

//Я уж не вспоминаю о том, как рыжая бестия хотела приватизировать атомную энергетику. Сразу всю не получилось, так теперь по частям откусывают, например АЭС в Сосновом Бору ( питерцы, берегите свои задницы! ) уже фактически частная//

Но этот абзац - просто шедевр грамотного и продуманного документа:

Создание предпосылок для включения в перспективе в состав РАН ряда научных организаций отраслевых академий наук, других научных организаций, ведущих фундаментальные исследования мирового уровня, с соответствующим имуществом и финансированием. 

Нет, я на голубом глазу говорю, грамотный и продуманный документ эта Программа. Только продумывали её не ученые, а рейдеры. Вы не забыли ещё о «не отчуждаемости имущества» при одновременном «перепрофилировании»? Это был, оказывается, конец цепочки. А начало, вот оно - если ваша организация имеет лакомый имущественный кусок, то вы можете быть признаны «фундаментальными» и включены. Спустя некоторое время вам предложат или акционироваться (на каких условиях? – догадайтесь с трех раз) или выкинут если вы несговорчивые. Но выкинут голыми, ибо имущественный комплекс уже не ваш!

Теперь, в свете того что я тут написал, по другому воспринимается фраза, сказанная нашим президентом (не дословно, лень искать, но со 100%-ным сохранением смысла): Президент Академии будет отныне не избираться из ученых, а назначаться президентом России с целью более грамотного и оптимального управления имуществом Академии. 

Даже комментировать не могу. Ибо только нецензурные слова в наличии

Но что мы все об имуществе и всякой недвижимости? Давайте посмотрим что будет с самым ценным (и самым движимым) что есть в Академии, с учеными.

Ключевым условием ускоренного развития академического сектора науки является увеличение его бюджетной обеспеченности в расчете на одного научного работника увеличение расходов федерального бюджета на фундаментальную науку как в абсолютном, так и в относительном выражении 

Как сладко звучит!!! Может пора пришивать карманы побольше? Нет. Пора покупать машинку для закатывания губы. Не стану приводить все цифры (их можно найти в самом документе), обращу внимание только на некоторые моменты

Численность бюджетных работников сократится на 25%. Причем 10% будут потеряны полностью, а остальные выведены на внебюджетное финансирование. Т.е., для тех кто не знает, посажены на минимальный оклад (800 рублей) и вперед, живи-выкручивайся. И не забудьте, если вы так выкрутитесь, что станете финансово успешны, то вам не место в Академии, ведь прикладная деятельность - это не профильно для фундаментальных исследований.

Кстати, я просто никак не могу понять. С одной стороны, как можно говорить о том, что прикладная деятельность это вне рамок фундаментальной академической науки, и с другой стороны планировать внебюджетные поступления и, что самое главное, завязывать на них многие тысячи людей. Как божий день ясно, что значительная часть этих «внебюджетников» никакого отношения к фундаментальной науке иметь не будут. Да и большая часть этих средств пойдут не от прикладных работ и инвестиций (которые делаются обычно в прикладные работы), а от управления своим и чужим имуществом. Т.е. к науке никоим боком не относящееся. Науке и тут не обломится счастье, это запрограммировано.

Кроме того, если внебюджетные фундаментальные исследования это действительно товар интересный частным предпринимателям, то они и оплатят его сами. И нечего суммировать мух и котлеты и учитывать в обещанной средней зарплате исследователя этих самых внебюджетных (т.е. внештатных) ученых.

Да, а что там с зарплатой обещано? 30 000 рублей на одну исследовательскую душу. Эх, я бы с радостью бросился заниматься сейчас любимыми фундаментальными проблемами за такие бабки. Но мы ж ученые люди. Складывать умеем не хуже, чем налоговая инспекция отнимать. Возьмем-ка калькулятор для предварительных расчетов (тот, который для окончательных – прерогатива силовых структур, а не работников пера и пробирки). У нас планируется к 2008-му году довести численность бюджетных исследователей до 58,9 тыс.чел и внебюджетных – до 12,3 тыс.чел. При этом финансирование разделится как 46,3 млрд.руб и 29,0 млрд.руб соответственно. Итого средняя зарплата бюджетного исследователя оказывается только 22,3 тысячи. Но среднее, это ещё не итог. Если считать что в 2004-м (документ с этого года цифры приводит) бюджетная зарплата рядового звена составляла 4500-5000 руб при средней 7424, то к 2008-му молодой специалист будет получать 13,5-15 тыщ. В Программе, конечно, этого умолчать не могли, но там малость округлили и сказали о 15-20 тыщ у молодого специалиста. Но простим им эту маленькую ложь. Посчитаем дальше.

Инфляция нынче около 20% в год (не по официальным релизам, а по жизни и по реальной стоимости продуктов питания).

Тогда 13,5-15 тыщ в ценах 2004 года будут составлять только 6,5-7,2 тыщи. А теперь вспомним планируемое сокращение в 25%. Тогда нынешняя зарплата 4,5-5 тыщ просто за счет сокращения бюджетных едоков должна увеличится до 6000-6700 рублей. ак что мы имеем? Ученым пообещали увеличение к 2008-му году финансирования на 7-8% при одновременной индексации инфляции, и все счастливы! Так втереть очки уметь надо, ученые ведь не стадо баранов. Хотя, как оказалось, в вопросах финансов не сильно от этих самых баранов отличаются. Вы удивитесь – и как при таком положении молодые пойдут в науку? Что там в документе говориться?

VII. Ожидаемые результаты

. . . . . . . . . .

будет создана система морального и материального стимулирования притока молодых ученых, включая обеспечение рыночного уровня заработных плат отбираемых для работы в академических институтах лучших выпускников ВУЗов и аспирантуры. 

Ну не будьте такими наивными! Возьмем калькулятор ещё раз.

Нынче (в 2004 году как база сравнения Программы) в науке 27,7% молодых (это которые до 39 лет молодыми считаются). К 2008-му планируется 35% (в среднем с внебюджетниками). Пусть так. Но кто способен зарабатывать внебюджетные деньги для предприятия? Кого из ныне сущих можно вывести за штат и чтоб он не сбежал на пенсию или ещё куда (про могилу не будем вспоминать)?

По опыту - тех кто моложе 55 лет. Причем для основных пахарей возрастной ценз как раз около 40 получится. Итог - внебюджетными играми будут вынуждены заниматься в первую очередь молодые и перспективные. Одни чтоб заработать, другие чтоб не быть бюджетной обузой родной Академии (зачем, если некто из начальников лабораторий приличный грант отхватил, оплачивать ему рабов из бюджета? пусть сам и платит).

Но в этом случае, учитывая планируемую численность внештатных сотрудников, реальная доля молодых среди бюджетной академической науки должна составить только 21%. Т.е. уменьшится на 25% (это кроме прямого сокращения!). А что такое 25%?

Это как раз количество исследователей из группы 23-39 лет, просто повзрослевших за период выполнения программы за пределы официально признанной «молодости». Так что вышло? По Программе развития не предусмотрено ни одного молодого специалиста, приходящего в фундаментальную академическую науку. Конечно, такого не будет, кто-то да придет и на 7000 рублей (в ценах 2004-ого года), я и сам такой энтузиаст (был. наверно. не дай бог.). Но даже если сотня таких патриотов найдется, уже можно спокойно говорить о том, что Программа успешно работает и план перевыполняется - президент, погладь нас по головке ;) Что обеспечивает целостность и независимость государства в ближайшей перспективе? Оборонный потенциал. Он у нас не такой, как хочется, но имеется. Пока ещё.

В среднесрочной (10-15 лет) перспективе независимость государства - это его промышленный и научно-прикладной потенциал. Тут у нас тоже не шоколадно. Но и не смертельно, хотя из отделения реанимации нашу промышленность и прикладную науку выписывать пока рано (несмотря на вот уже двадцатилетние старания руководства страны все уничтожить). А что есть независимость в далеком будущем (более 15 лет)? Научный потенциал в целом и фундаментальная наука как основная его часть. И вот он то, судя по всему, и является в настоящее время объектом разрушительной агрессии. Сама собой напрашивается аналогия между серединой семидесятых и 91-м годом. И не надо говорить о холодной войне, внешнем вмешательстве и чужой злой воле. Самое печальное то, что мы и сами мазохисты, неустанно плодящие .удаков на свою ж..у. 

Негативні тенденції в сучасній науково-освітній системі

Слово Academia в сучасній англійській мові має значення "науково-освітня система, сукупність університетів та наукових інститутів" (незалежно від того, що написано в словниках).

Основні тези базуються на публікації "On Leaving Academia"

Описані тенденції є загальними для всіх країн.

• Зменшення можливості здійснення позитивного впливу на світ

Автор вважає, що робота в комерційний компанії дає більше можливостей для цього.

• Баланс навантаження на роботі та сім'ї/життя 

В сучасному академічному середовищі розумний баланс стає все менш можливим внаслідок зростання вимог та навантаження.

• Централізація повноважень та зменшення автономії 

• Фінансовий клімат

Зменшення дослідницького фінансування, оцінка досліджень лише за сумою одержаного фінансування.

• Гіпер-спеціалізація, розділення галузей та звуження мислення 

Вчені менше займаються дослідженнями з негарантованим результатом. Для нових широких досліджень практично неможливо отримати фінансування.

• Погані стимули

Тиск на вчених "публікуйся або помирай" (“publish or perish”) та "здобудь фінансування чи помирай" (“procure funding or perish”) створює  погані стимули для нових досліджень.

• Масовий підхід до освіти

Весь світ захоплений новими програмами дистанційної освіти, коли один лектор навчає сотні тисяч студентів - проте це містить низку поганих тенденцій: скорочення кількості викладачів, зменшення доступу студентів - навіть у розвинених країнах - до особистого спілкування з викладачами, обмеження різноманітності і вибору - буде лише один стандартний варіант освіти і лекцій.

• Зменшення заробітної плати

Збільшується розрив між заробітною платою викладачів та інших професіоналів (інженерів, лікарів, юристів).

• Анти-інтелектуалізм, анти-освіта та атаки на науку та наукову спільноту

Звинувачення в марнотратстві, неефективності і непотрібності, пропаганда псевдонауки та непотрібності науки.

Academy - Academia

Загальні правила

• Знання мови не зводиться до словникових відповідностей - для розуміння необхідно враховувати реалії конкретних країн та контекст. 
• "Знання мови з словником" = 0. 
• Якщо слово в одній мові схоже не слово в іншій - це не значить, що вони мають однакові чи схожі значення. 

Academia - це науково-викладацька спільнота, науково-освітня система, сукупність університетів та наукових інститутів (незалежно від того, що написано в словниках).
Компанії чи організації, які займаються впровадженнями технологій, навіть, якщо вони знаходяться на території університетів - це не Academia, а R&D.
http://en.wikipedia.org/wiki/Academia
http://uk.wikipedia.org/wiki/Академічний_світ

R&D - Research and Development - підрозділ компанії чи організації, який займається науковими дослідженнями та/чи їхнім впровадженням та/чи замовленням досліджень в інших організаціях. Просто "Research" - це можуть будь-які дослідження, ніяк не пов'язані з науковими, наприклад, пошук в інтернеті інформації з певної теми.

Academy - установа чи організація, яку з якоїсь причини так назвали, не обов'язково навчальна чи наукова.  "Academy of Sciences" - теж не обов'язково навчальна чи наукова установа. Наприклад, The New York Academy of Sciences (Нью-Йоркська Академія наук) - це дуже поважна громадська організація, яка займається популяризацією наукових знань. Хоча деякі колекціонери звань чомусь вважають себе академіками цієї Академії (нема там ніяких академіків), сплативши певну суму на підтримку популяризації науки. 

http://en.wikipedia.org/wiki/Academy

Academic - людина, яка працює на науковій чи викладацькій посаді в Academia, безвідносно до посади чи вченого ступеня, тобто в число academics входять всі викладачі та науковці, але не входять аспіранти (post-graduate students). Post-doctoral students (postdocs) - можуть теж вважатись academics. Це слово - одне з "поганих друзів перекладача". Якщо ви представите нашого поважного академіка "Academic" - пересічний англомовний співрозмовник, не знайомий докладно з нашою системою, подумає, що ця людина є викладачем чи науковцем без вченого ступеня і тим більше не є професором - бо звання доктора і професора вищі, ніж просто academic, і інакше людину б представили як "Doctor" чи "Professor".

http://www.merriam-webster.com/dictionary/academic

Academician - член якоїсь академії, як правило, з країн, в яких Академії наук відіграють визначну роль в науково-освітній системі. Як пишуть в Вікіпедії, слово "Academician" має вживатись разом з назвою академії, яка його присудила. бо є багато закладів, основною метою яких є продаж цього звання за гроші. Для людей з англомовних країн це слово не має того значення, яке вкладається в нього у пост-радянських країнах - тому при представленні людини як академіка варто додатково пояснювати смисл цього звання (а краще говорити "Member of the National Academy of Science") та додавати "Professor".
http://en.wikipedia.org/wiki/Academician

Навіщо всі ці вимоги до наукової діяльності звичайним аспірантам та викладачам вузів

Замість епіграфу -
Коментар до статті з Дзеркала тижня

з Академії наук  "Талановита молодь", яка публікується у західних виданнях, існує на якійсь іншій планеті. Є певний реальний рівень та можливості більшості - підкреслю -добросовісних - аспірантів. Зрозумійте, що аспіранти переважно не Ейнштейни, а просто молоді люди, що будуть потім вести досить рутинну роботу у вузах. Нова вимога - суто бюрократична. На зах. видання все одно виходу практично ніхто не має. А у нас просто звузили коло видань. Ерго - ті самі шляхи потрапляння, тільки важче; і критерій наукового рівня не стане важливішим

По-перше, люди які себе позиціонують, як "звичайні викладачі" "які нічого не хочуть" - на це місце поставили себе самі. Спочатку - вибравши місце навчання, спеціальність, потім - вибравши місце роботи, наукового керівника. По-друге, ніхто не заважає почати ставати адекватним науковцем прямо зараз. Так, людям які не мають хорошої освіти, часу, знання англійської мови дуже важко. Хоча, якщо вони вже починають протиставляти себе "талановитій молоді, яка публікується за кордоном" - вони вже розуміють, що щось в житті треба міняти. Хоча завжди простіше плисти за течією. Можна багато говорити про проблеми нашої науки та освіти - але зараз далеко не часи Трофима Лисенка, не шарашка і не китайська культурна революція. Колись в Америці кольт зробив всіх рівними. Тепер інтернет зробив всіх рівними. Знайти шляхи для власного розвитку цілком можливо. Як через закордонну аспірантуру, так і в Україні. Так, дуже багато залежить від везіння. Але використання щасливого випадку треба готуватись.

По-третє, "вихід" на західні видання в тому ж сенсі, в якому потрібно мати вихід на українські видання, мають всі ті, хто знає адресу сайту відповідного видання. Там є справжні правила для авторів, адреса, за якою можна завантажити статтю або адреса електронної пошти редакції.

Якщо ви читаєте цей текст - значить, у вас є інтернет, в якому повно безкоштовних курсів англійської мови. Звісно, прямо завтра її вивчити неможливо. Без англійської ніякої науки бути не може, навіть педагогіки чи літературознавства. Для цілеспрямованого вивчення на рівні написання статей з природничих наук потрібно максимум три місяці.

Звісно, і вища освіта, і аспірантура потребують реформування. Якого теж прямо завтра (і післязавтра) не буде, і тому "правильну аспірантуру" треба влаштовувати собі самостійно.

Чому варто ставати не "звичайним аспірантом", який вважає, що наукова робота - то реферат з кількох книжок, а адекватним самодостатнім науковцем:

1. Можливість поважати себе. Викладача, який не поважає себе, не поважатимуть студенти.
2. Велика частина нудної рутинної роботи перетворюється на задоволення.
3. Англійська мова і широке коло знань відкривають новий світ не тільки щодо науки (російська мова того ніяк не замінить). Здобуті знання, навички та коло спілкування будуть дуже корисні для всіх аспектів життя.
4. Самореалізація і постійна робота з інтелектуального розвитку сприяють здоров'ю і довголіттю. 
5. З'являється ширший вибір щодо кар'єри і самореалізації, збільшуються свобода і незалежність.
6. Розвиток інтелектуальних здібностей і розширення зв'язків з іншими розумними людьми розширюють можливості для обходу та уникнення різних системних маразмів.
7. Приємніші і цікавіші коло і зміст спілкування з іншими людьми.

Правильний підхід до побудови індивідуальної стратегії кар'єри та наукової роботи - 

1. Назавжди припинити розмови про власну нещасність, невезіння, залежність від ситуації і вину когось іншого в своїх нещастях. Незважаючи на повне усвідомлення ситуації.  
2. Варто прочитати одну книжку, одну статтю, вивчити кілька слів англійською. Навіть один крок - краще, ніж нічого. 
3. Якщо хочеться більше ніж один крок - можна читати далі. Я знаю, що все складно, треба працювати і нема грошей і часу. 
4. Шукати можливості в будь-яких змінах ситуації. Наприклад, вимога друкувати статті за кордоном - це добре, бо створює стимули друкуватись за кордоном (але все ж не в російських мурзилках).
5. Оцінити наявну ситуацію (свою освіту, знання) і порівняти їх з бажаною.
6. Оцінити наявні ресурси (час, фінансові ресурси, доступ до спілкування та літератури).
7. Описати бажану ситуацію (письмово і детально). 
8. Спланувати потрібні кроки для досягнення бажаної ситуації.
9. Спланувати бажаний рівень знань (наприклад, на рівні програми хорошого університету), та читати відповідну літературу. Можна створити групу з інших аспірантів цієї ж спеціальності і вивчати книжки разом. В інтернеті багато лекцій з хороших університетів. 
10. Корисне дозвілля - фізкультура, подорожі, походи. Справжні науково-популярні книжки (не про шамбалу і третє око) замість народних детективів і іншого мотлоху , науково-популярні лекції в інтернеті замість телевізора. Щодо науково-популярних книжок - можна починати з старих радянських ("Эврика", "Библиотека "Кванта""). На букіністичних розкладках їх повно за 3-5-10 грн. До речі, тонка ручна робота типу вишивання, малювання чи різьблення по дереву розвиває дрібну моторику рук і мозок. 
11. Розширювати горизонтальні зв'язки з іншими науковцями різних поколінь, в тому числі через соціальні мережі для науковців. Якщо навколо немає - створювати свої товариства молодих вчених і так далі. 
12. Освоювати нові інформаційні технології, чисельні та аналітичні методи. Хоча б на рівні "Статистики для чайників".
13. Оцінити можливості наявного місця аспірантури для наукової роботи. Якщо місце абсолютно безнадійне та/чи корупційне - думати, як це місце поміняти. Без скандалів, нервів і конфліктів. 

Багато людей вважає, що не варто ставати "білими воронами" - бо просто виженуть. Проте, якщо "білих ворон" буде досить багато - всі будуть їх копіювати. Потрібна критична маса в цьому випадку невелика - набагато менша, ніж потрібна для голосування за принципом більшості. Особливо, якщо будувати зв'язки з людьми з аналогічними поглядами.

Чи варто переводити всю науку в університети

Є багато  пропозицій розігнати НАНУ і перевести всю науку в університети "як на заході". По-перше, неправда, що вся наука "там" робиться в університетах, по-друге, словом "університет" тут і там називаються зовсім різні заклади. Принаймні, більшість нормальних співробітників НАНУ була б цілком не проти перейти працювати в західний університет.

Але треба дивитись на світ реально - з переведенням до українських університетів навіть існуючі залишки науки на цьому закінчаться. Може залишиться трошки ентузіастів, які будуть продовжувати щось робити за рахунок власного здоров'я, але в цілому - закінчиться.

Спробую пояснити, що буде в результаті впровадження цієї пропозиції.

1. Всі викладачі - "старі" (університетські) та "нові" (з НАНУ) одержать однакове захмарне навантаження. В 4-5-10 разів більше, ніж на заході. 
2. Наближених до науки спецкурсів всім не вистачить, тобто більшість читатиме базові курси непідготовленим студентам, оцінювати яких реально неможливо - втратиш роботу. Коли на постійній основі примушують брехати - адекватною наукою займатись складно. 
3. "Старі" викладачі бачитимуть в науковцях загрозу для себе, тобто неминучі конфлікти.
4. Люди, які працюють по 20 років і забули, що таке наука, займатися нею все одно не зможуть; якщо з них вимагатимуть "науку" - писатимуть порожні імітаційні статті. Візьміть будь який збірник праць будь-якого педуніверситету - нам треба ще більше такого? Одна знайома розповідала як її завкафедрою вимагав якісь публікації, і рекомендував переписувати його старі статті і публікувати - аби щось було для звіту.
5. Для занять наукою ПОТРІБНІ закордонні контакти - такі контакти та поїздки значно ускладняться внаслідок наявності педагогічного навантаження - а звільняти науковців від пар ніхто не буде (бо зелена тварина задавить тих, кого не запрошують). Або для звільнення від пар керівництво вузу вимагатиме запрошень за кордон для себе. Як правило, це неможливо, і тоді просто ніхто нікуди не їде.
6. Звичайно, за кордоном система може бути непогана, але автоматичне перенесення у наші умови - не завжди добре. Див. "болонський процес", який насправді ніякий не болонський процес.

Хоча шлях вирішення проблеми залежить від завдання. Якщо ставити завдання знищити залишки тієї науки, що ще є - це буде прийнятний шлях.

*****

Насправді потрібний доступ до вузів науковців НАНУ для читання спецкурсів або "просунутих" курсів (з обумовленим перенесенням занять у випадку запрошень на конференції та стажування). Декілька років тому такий доступ був дуже обмежений нормативними документами. Зараз КРУ активно бореться з сумісництвом.

Функцію навчання треба повернути в НАНУ (нормальна аспірантура за західними стандартами, з викладанням базових курсів, плюс магістратура), але ні в якому разі не приєднувати інститути НАНУ до існуючих університетів

Зрозуміло, що більшість суспільства вважає, що наука нікому не потрібна і нічого не дає. А всі потрібні відкриття можуть зробити викладачі вузів між парами. Тоді давайте це визнаємо відкрито, виженемо всіх вчених на вулицю, бо у вузах місць немає. Але вчені знатимуть, що чекати нема чого і треба шукати місце за кордоном або десь у фірмах.

Для розвитку науки в університетах потрібні:

1. Вільний час для викладачів - тобто 2-4-6 пар на тиждень максимум - хоча б для тих, від кого вимагається наукова робота. В багатьох університетах на заході є "просто викладачі" і ті, хто займається наукою на додаток до викладання; зменшення кількості лекцій залежить від наукової роботи. 
2. Умови - приміщення, тобто власні кабінети для КОЖНОГО (а не тільки для ректора і проректорів) - як на заході. Цього поки що і в перспективі не видно, тому приєднання установ НАНУ до університетів означатиме закінчення наукової діяльності для більшості "приєднаних"; комп'ютери з доступом до баз статей (а не заборона підключати власні ноутбуки в розетку на кафедрі, як є подекуди); умови для поїздок на конференції, лабораторних досліджень. Ну й необхідне навчання для викладачів - англійська, інформаційні технології...
3. Кардинальна зміна загальної атмосфери і порядків в університетах - тобто руйнування авторитарної системи "1. Я ректор - ви дурні. 2. Хто не згоден - див. пункт 1" і відповідного ставлення міністерського начальства до ректорів.  Плюс зняття з викладачів всяких нерелевантних обов'язків типу збирання якихось грошей, чергування в гуртожитках, примусу студентів голосувати за вказаного ректором чи губернатором кандидата, виводу студентів на мітинг чи зустріч з високопосадовцем. Тобто як на заході. 
4. Впровадження високих стандартів integrity (ще одне англійське слово, яке важко перекласти, але треба зрозуміти - чесність в широкому сенсі). Тобто ніякого плагіату і рефератів з інтернету, позитивних оцінок неукам за гроші чи для статистики, дописування адміністрації вузу чи їхніх дітей і друзів до статей, і легенд про антураж візитів ректорів до міністерства та комісій з міністерства до вузів... І знову ж таки ніякого збирання якихось грошей, крім чітко встановленої плати за навчання за договором, ніякого примусу студентів голосувати за вказаного ректором чи губернатором кандидата, ніякого виводу студентів на мітинг чи зустріч з високопосадовцем - бо такі дії не відповідають стандартам integrity (чесності) в університеті.

А потім можна поговорити про те, що у нас є університети, куди можна переводити науку. В тих кількох університетах, де вже є два останні пункти (не все так погано, такі навчальні заклади існують) - таки потрібно впровадити два перших. Якщо дуже хочеться об'єднати науку та навчання - для початку краще на базі НАНУ створити магістерську програму та аспірантуру - там загальноосвітні предмети практично непотрібні. Кафедра іноземних мов в НАНУ є - це єдиний потрібний у магістратурі загальноосвітній предмет.

А щодо реформування наших численних університетів - не знаю, наскільки це реально. Поважні особи, що є там начальством, люблять поговорити в пресі про Європу та елітність. Непоганим був би такий захід - ректором може бути лише людина, що вільно володіє англійською чи іншою європейською мовою (не кандидатський екзамен здала невідомо як і вже все забула, а саме вільно володіє). Цього, звичайно, ніяк не досить (бо англійська і чудові наукометричні показники не є гарантією реальних досягнень чи стратегічного бачення), але без цього сучасного університету на рівні кращих міжнародних стандартів створити неможливо. Інакше той ректор ніколи не зрозуміє, що воно таке та Європа та елітність. Зараз, схоже, вони думають, що елітність - це коли у них вчаться діточки місцевих начальників, та коли "євроремонти" у ректорському кабінеті та вестибюлі пороблені (а те, що студенти мають один душ на три гуртожитки, до елітності не стосується, елітні студенти там не живуть). Хоча насправді "елітне" нікому непотрібне. Краще хай буде просто нормальне і якісне. 

Так, я знаю, що адміністрація університетів не завжди винна в тих умовах, які створюють для університетів міністерство та суспільство. І знаю, що складно не виконувати навіть ідіотські чи злочинні вимоги, коли у випадку невиконання  не дадуть грошей на опалення чи будуть нескінченно тягти кота за хвіст з акредитацією. Я, власне, про те, що в таких умовах адекватної науки в університетах бути не може, за винятком окремих справжніх героїв.

Характеристика атмосфери у вищих навчальних закладах

http://dt.ua/SCIENCE/bez_variantiv__naystarishiy_vish_zakarpattya_obrav_novogo_rektora-112620/comments.html
Це не я пишу, це коментарі з газети

Ужгородка Вражає цинізм,з яким автор описує ситуацію навколо УжНУ. Виявляється мова йде тільки про протистояння ЄЦ і ПР. А що можна сказати про трудовий колектив навчального закладу,який дозволив, щоб його розглядали тільки як масовку або декорацію цього ганебного дійства. Дожилися,що ректора найбільшого вузу Закарпаття вибирають у ПР-кабінетах , а хвалені професори,академіки і членкори всіх мастей беруть участь у цьому фарсі,співають хвалебні оди ПР-кандидату і бояться слово сказати супроти. І ми щось говоримо про простих сільських людей на виборах!.Подивіться на так звану закарпатську наукову "інтелігенцію"!

Planet  Ужгородка А невже іншими є викладацькі колективи придворних КНУ імені Шевченка або Харківської академії імені Ярослава Мудрого? Там, що якось по-іншому ректорів обирали? А подивіться на склад Академії правничих наук. Якого сміття там тільки немає! Від Медведчука, Табачника, Литвина до власних геніїв. Не встигло воно захистити докторську, а вже член-корр із додатковою зарплатою з державного бюджету. А взагалі, у якому виші України трудовий колектив має власну точку зору? 

 http://dt.ua/EDUCATION/koruptsiya__ne_zlochin__pro_hronichnu_hvorobu_vischoyi_osviti_ta_pro_te,_yak_yiyi_likuvati-112609.html

Володимир Кіпень зауважує: «Де-факто в академічному середовищі нині співіснують дві академічні культури. Першу можна визначити як нормативну, базовану на традиційних високих університетських цінностях. Другу — як мутацію з ненормативними викривленими ціннісними установками».
Зрозуміло, що саме перша культура є нашим шансом на успіх. «Академічна культура (етика) — не є просто розкішшю, якоюсь надбудовою, додатком, який може бути, а може не бути, — наголошує перший проректор Українського католицького університету Тарас Добко. — Вона може працювати і працює для того, щоб досягати властивих для місії університету цілей».

http://forum.pravda.com.ua/read.php?2,213179383,page=1
Викладач незадоволений студентами, які не хочуть здавати невеликі гроші на якісь марки Червоного хреста, які підуть невідомо куди... Тобто викладачів змушують займатись явно неадекватною діяльністю, студенти правомірно незадоволені, а викладачі вважають, що студенти "інфантильні", хоча інфантильний тут хтось інший.

Нові освітянські горизонти, Петро Герасименко, Українська правда, 04 грудня 2012, 14:37
http://www.pravda.com.ua/columns/2011/11/17/6760238/view_comments/

http://www.usw.com.ua/forum/topics/2031682:Topic:91655?id=2031682%3ATopic%3A91655&page=3#comments 

Відповідає Елена 1.07.13 о 6:29

во-первых, вы же пишете про Академию, а её в провинции практически нет и главное загнивающее болото - наши ВУЗы, во-вторых, я в Киеве именно потому, что уже не было сил терпеть маразмы провинциального ВУЗа. к слову, маразмы было терпеть сложнее, чем отсутствие оборудования. если бы моим экс-руководителям дали бы оборудование, им нечего было бы с ним делать - идей и предмета исследования у них давно уже нет. вообще, после побега из того маразма всё ещё руки чешутся начать судебный процесс, предметом которого была бы потеря моих 5 лет жизни и не получение никакой реальной квалификации. до сих пор обидно за знания 60-х гг, полученных в 2000-сячных.

Antoni _ 17.11.2011 23:22

agplakh:
десятилетиями вытеснение за стены университета преподавателей с научным авторитетом является основой внутренней политики каждого декана

Боїться декан, що знайдеться хтось розумніший, і відбере у нього тепле місце.
Кожен співробітник ієрархічної структури рухається до свого рівня некомпетентності, а і на тому рівні вже навічно застрягає і "фахово" працює.

А викладачі з незрозуміло яким авторитетом бувають дуже зручні -
історія сертифікованого плагіатора з запорізького вузу, якого активно захищає ректор

IP: 94.231.74.---

Antoni _ 17.11.2011 23:09

leoox:
Але перед скороченням провести переатестацію кадрів, всіх у кого немає публікацій і хто не здатен займатися наукою в ці вузи не брати.

Переатестацію кадрів хто повинен робити? Є ризик, що так з вузів "вичистять" всіх тих, хто ще здатний хоч якусь користь освіті і науці принести. До речі, хороший науковець - це не завжди хороший вчитель, який може якісно донести до студента інформацію.

Чиновник МОН, який нічого не розуміє в науці, хоче перевести  науку в університети
там 488 коментарів, в основному - про некваліфікованість автора статті та його підспівувачів
може й непогано розвивати науку в університетах, але з такими чиновниками - жодних шансів

Оцінка ідеї розвитку науки в МФТІ на фоні можливої ліквідації РАН

Відгук про ситуацію в Росії

Диктатура бю­рократии — наравне с хронической недоплатой — главная причина бег­ства ученых из России и из универ­ситетов. Бесконечные отчеты и пла­ны, детальные до полного абсурда, многотомные «учебно-методические комплексы», по несколько раз за год переписанные в соответствии с разными требованиями, «система менеджмента качества», подробное описание трудоустройства всех вы­пускников кафедры, включая давно пропавших из виду (это ведь новое требование министерства, важное для рейтинга вуза!), сотни страниц заявок и отчетов по госконтрактам… Появляется ощущение, что вместо реальной жизни профессора и до­центы на работе занимаются стро­ительством какой-то параллельной бумажной вселенной, где все бума­ги соответствуют одна другой, но при этом ни одна из них не имеет отношения к реальности.

Моя думка щодо Наказу МОН 1112 про вимоги до публікацій

Неформальні джерела говорять, що Наказ МОН 1112 про вимогу для захисту мати певну кількість публікацій в українських виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, або в закордонних виданнях, буде скасований чи буде впроваджуватись набагато пізніше - подивимось. 

Зміни до наказу № 1112 таки внесли

http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/33196/

Принаймні, прибрали частину двозначностей. І вимоги набувають чинності з 1 вересня 2013 року. Проте, залишились всі умови для використання російської "фабрики дисертаційних публікацій". Залишається незрозумілим, що таке "міжнародна наукометрична база" і що таке "наукове періодичне видання інших держав". arXiv.org, до речі - періодичне видання, нова порція виходить періодично, кожного американського робочого дня. Всі думки нижче залишаються релевантними.

Схоже, що цей наказ є далеким наслідком від статті 2006 року в Нейчур та подальшої хвилі похідних публікацій. До речі, тоді в багатьох обговореннях дехто розглядав бажання наукометричних критеріїв та кардинальних реформ підходу до оцінки науковців як намагання ліквідувати НАНУ і поділити її майно...

Основні висновки:

1. Чиновники не розуміють, що таке "міжнародна наукометрична база". Твердження про передачу права вибору баз вченим радам або спрямовані на створення можливостей для корупції чи необґрунтованого обмеження кількості захистів, або на переорієнтацію публікаційної діяльності українських гуманітарних аспірантів та пошукачів на Росію, та/чи використання вже створеної в Росії "фабрики вчених ступенів". 
2. Чиновники таки нарешті прочитали протестну пресу - наказ принаймні зовні схожий на врахування побажань з 2006 року.
3. Бюрократична кваліфікація тих, хто готував та реєстрував наказ, дуже низька, бо в результаті виданий документ, що припускає подвійне (потрійне і так далі) тлумачення, з невизначеними термінами, з вимогами, які в принципі не можуть виконати ті, на кого він спрямований (аспіранти 2-3 року, люди які вже підготували дисертації і публікації, але за два місяці не встигнуть їх  подати до захисту). 
4. Діє загальний закон: якщо чиновник нічого не розуміє в тій сфері, якою він керує, він починає підвищувати якісь вимоги (незалежно від того, чи вирішує це наявні проблеми, і чи сприятиме це досягненню декларованої мети). І ще один загальний закон: якщо нормативний документ повен туману, шукай ґрунт для корупції.

Чи треба ставити подібні вимоги (публікацій в немурзилках) і як саме
Вимоги підвищувати треба.
Але:

1. З адекватними визначеннями і роз'ясненнями.
2. З адекватним перехідним періодом (півтора-два роки).
3. Якщо наказ спрямований на підвищення вимог - потрібно виключити іноземні мурзилки. Якщо підвищуються вимоги лише щодо публікацій в українських виданнях - не треба говорити про підвищення вимог взагалі.
4. Потрібні роз'яснення для аспірантів та пошукачів, як публікуватись в хороших журналах, як користуватись наукометричними базами, як зробити свою ідентифікацію в цих базах і так далі. Наукові керівники цьому не навчать, бо самі не знають. Навряд чи потрібні формальні курси - досить сайту з роз'ясненнями. 
5. Потрібно вивчати досвід інших країн і враховувати можливі негативні наслідки орієнтації на кількісні показники.

До речі, arxiv.org - в нормальній мові - електронне фахове (так, фахове - слово "фахове" ніяк не включає рецензування) видання...
Якщо бюрократична думка не вважає arxiv.org придатним для для публікації в атестаційних цілях - це треба належним чином формулювати.

З обговорень:

http://dt.ua/SCIENCE/disertatsiyna_panika_scho_pislya_neyi-112612.html

Слава Богу за появление такого приказа!!!
наконец-то у наших талантов и гениев появится возможность ВЫЙТИ в Мировую Науку.
Этот приказ их ЗАСТАВЛЯЕТ освоить все необходимое для того, чтобы 1) ВОЙТИ в науку и 2) УЕХАТЬ из Украины! Они буду уездать и становиться профессорами в 28-30 лет. Большинство - в Польше, чехии, Прибалтике. Многие - в Европе. Этот приказ _заставит_ их стронуться с места: они поймут, что ОНИ МОГУТ делать науку!
Теперь здесь останутся только старые, вышедшие из ума "профессора" и "доктора с кандидатами". А еще "академики" и "члены-коры".
Из _молодых_ останутся только те, котоыре _никому не нужны_.
Слава Богу: ОБМАН КОНЧИЛСЯ.
:-) Я уверен, что лица, "писавшие" этот приказ, даже не поняли, что они сделали. :-)
Они ДАЛИ ШАНС целым поколениям молодых людей!!!
Единственное, чего я боюсь - это то, что они _отменят_ этот свой приказ. :-)

З російського обговорення подібних вимог їхнього ВАК
Хорошо, раскрою чуть подробнее. Дело в том, что повышение «статейной цены» степени касается не только жуликов, но и добросовестных ученых. Цитата Станислава Смирнова: «…установка неоправданно высоких требований ударит в первую очередь по ведущим ученым, заставив их вместо научной работы нарезать результаты на статейки, как салями. Результат – потраченное время, публикации в журналах более низкого уровня, презрительное отношение зарубежных коллег» (источник: http://polit.ru/article/2011/05/24/smirnov_vak/ ). Аналогичную позицию занимает и академик В.Васильев. А кто будет гнать количество? Тот, кому заплатили за диссертацию «под ключ». Вывод: тезис «чем выше требования, тем выше качество» является, мягко говоря, поспешным. А по сути — ложным.

Поскольку выполнить все требо­вания содержательно невозможно — на это не хватит ни сил, ни времени, даже если совсем перестать читать лекции и писать научные статьи, — ученые начинают заниматься тихим саботажем. В отчеты вставляются бессмысленные данные (по прин­ципу «каков вопрос — таков ответ»), любые тексты для начальства подго­няются под требования сверху, а не под реальные данные.

И ужесточение требований ВАКа в этом контексте представляется как еще один бюрократический пресс, а обман ВАКа (если он прошел неза­меченным) — как еще одна доблесть научного работника. Так систем­ное недоверие государства стано­вится фактором, способствующим «уходу» части ученых в оппозицию формальным требованиям: между решением не писать глупые отче­ты и решением не печатать статьи в списке ВАКа есть определенная взаимосвязь.

Однако если первое есть нару­шение правил игры чиновников (и вызывает, как правило, лишь одо­брение у коллег), то второе оказы­вается нарушением не только чи­новных правил, но и этики научного сообщества. Пусть «список ВАКа» плох, но точность ссылок и апро­бация исследований в виде публи­каций — неотъемлемая часть науч­ного этоса.

Я считаю, что решение проблемы лежит вовсе не на пути «воспита­ния» преподавателей или дальней­шего усиления контроля. Более пло­дотворной представляется попытка перенастроить саму систему таким образом, чтобы она поддерживала честную работу и препятствовала написанию научно-квалификационных работ «за дядю». Однако для этого надо избавить государство от груза не свойственной ему ответственно­сти за содержание и качество науч­ных исследований. Это одна из тех областей, где чиновники по опреде­лению некомпетентны и где любой эффективный контроль возможен только в форме профессиональ­ных репутаций.

Реформи в російській освіті

Чому це цікаво? Хоча б тому що, наш сучасний МОН схильний до мавпування російських реформ. Скарги в російській пресі та інтернеті, як здається, описують неможливі жахи (безкоштовні приблизно 2 години російської мови, 2 години англійської, 2 години математики, фізкультура і ще кілька суспільствознавчих ідеологічних предметів - за інше батьки мають платити). Пишуть також про те, що спецшколи втратять свій статус, а профільне навчання включатиме неприйнятний мінімум непрофільних предметів. Типова критична стаття (говориться, зокрема, про те, що реформа фінансується на кошти Світового банку і спрямована на розвал Росії).

Стаття відомого вчителя математики в спеціалізованій школі №239 з Санкт-Петербургу (вчителя Перельмана і Смірнова)

Сергей Евгеньевич РУКШИН Дошли до точки невозврата
23.11.2012Основні пункти:

1. "право определять направление реформ в образовании монополизировала каста «знающих, как надо»: большинство документов разрабатывают узкий круг людей, связанных с Высшей школой экономики, возглавляемой ректором Ярославом Кузьминовым" 

2. "Есть еще один фильтр – Общественный совет при Минобрнауки, в который я и вхожу. Однако из документов, которые сейчас проходят обсуждение в Госдуме, ни один не имеет визы Общественного совета. Мы не обсуждали ни закон об образовании, ни судьбоносную программу развития образования в РФ до 2020 года, причем суммы, которые пойдут на эту программу, сопоставимы с военным бюджетом." 

3. Ошибочность направления реформ: 

4. "Мы совершаем трагическую ошибку, говоря, что образование должно давать не знания, а компетенции, благодаря которым специалист будет знать, где нужные знания взять. 

...Компетенции – это всего лишь дополнение к профессиональным знаниям и навыкам." 

5. "Более 60% населения не одобряют ЕГЭ, но он входит в закон. Нам говорили, что ЕГЭ будет введен только по результатам эксперимента, но они до сих пор не опубликованы. Заседание коллегии министерства называлось не «анализ эксперимента по ЕГЭ», а «анализ эксперимента по введению ЕГЭ»" 

6. "Стандарты. Вдумайтесь: предлагается профильное обучение в старших классах, но химия, физика и биология, необходимые в комплексе будущему медику или металлургу, – в разных профилях" 

7. "Переход на бакалавра-магистра" 

8. "скандал с оценкой эффективности вузов. Но среди критериев нет ни одного, который оценивал бы качество выпускников. Под сокращение пошли вузы, которые являются системообразующими в регионах" 

9. "Наука. Совершенно не заботятся о малом наукоемком бизнесе" 

10. "Обсуждается «стандарт учителя» – у нас что, других проблем нет? ... Проект стандарта учителя таков, что ему не может соответствовать никто" 

11. "фактически новый закон ликвидирует систему лицеев, гимназий и спецшкол. ... Мы уничтожаем питательную среду, которая позволяла ребенку недалеко от дома получать высококачественное и общедоступное образование. Нет у нас столько педагогов, чтобы во всех поселках городского типа и сельских школах учили одинаково прекрасно. У нас их с трудом хватало на тонкий слой лицеев и гимназий. Мы, уничтожая этот слой" 

12. "Мы ведь и сейчас лукавим с учительской зарплатой: считаем не оплату одной ставки, а начисленную зарплату, так что некоторые учителя получают «среднюю по экономике региона» за двойную нагрузку, 36 часов в неделю." 

Обговорення

Судячи з преси за розмов з колегами, ЕГЭ та система "бакалавр/магістр" в Росії викликає значно більший спротив, ніж відповідні ЗНО та система "бакалавр/магістр" в Україні. Хоча наша система ЗНО позбавлена багатьох недоліків ЕГЭ (в Росії тести різні - бо багато часових поясів, широко розповсюджена корупція в певних регіонах, навчання в школі в більшій мірі зосереджене на ЕГЭ). 

Я не можу судити наскільки всі ці описувані російськими авторами жахи є реальністю (хоча знайома директор школи з Москви пішла з роботи на меншу зарплату, сказавши що в нових умовах працювати неможливо). Але критики реформ, що зменшують обсяг обов'язкової освіти, не враховують того, що навіть радянська система освіти базувалась на відборі учнів і наявності відповідної мотивації. Як тільки відбір зник (почали малювати позитивні оцінки всім і робити вигляд, що вчать всіх) - система перетворилась на масову профанацію. На мою думку, немає жодного сенсу вчити інтегралам учнів, які не вміють додавати дроби (чи не знають таблиці множення). Переважна більшість сучасних дітей не має мотивації для навчання, і давати їм менший обсяг знань, який вони реально можуть засвоїти - краще, ніж робити вигляд, що їм дають фундаментальну програму, але ту ж математику хоча б на реальну "стару" трійку знає не більше 5-10% учнів. Профанація освіти призводить лише до того, що діти звикають до постійної брехні, рефератів з інтернету і диктування підсумкових контрольних вчителями. 

http://www.change.org/shkolyrossii

http://trv-science.ru/2012/12/11/o-situacii-so-shkolami-dlya-odarennykh-detejj/

http://trv-science.ru/2012/10/09/sos-spasite-uchitelejj/
http://emdrone.livejournal.com/234699.html?thread=5990347#t5990347