Нова хвиля агітації за імпакт-фактори як критерій істини

Андрій Гусак. Університетська наука в країні уявних величин

"Якщо ми хочемо стати нормальною країною, то повинні відмовитися від вітчизняних критеріїв оцінки наукового рівня вишів, академічних інститутів чи окремих науковців і перейти ВИКЛЮЧНО НА МІЖНАРОДНІ КРИТЕРІЇ. Вважаю, що критерієм НАУКОВОГО рівня університету повинна бути не кількість спецрад і навіть не кількість докторів і кандидатів наук, а виключно НЕЗАЛЕЖНА МІЖНАРОДНА оцінка наукового продукту. Для природничих фундаментальних і гуманітарних наук — це індекс цитування (сумарний і середній на одного співробітника індекс Гірша), а також сума добутків кількості статей співробітників на імпакт-фактори журналів, де вони публікуються (середня цитованість на одну статтю). Для технічних наук — сказав би "економічний ефект", якби не знав дечого про традиції приписок економічного ефекту ще з часів СРСР — хай тут краще визначаться самі "технарі". Хоча модний нині індекс Гірша, як і будь-який інший критерій, не є ідеальним (до нього теж починають пристосовуватися), він, проте, залишається найзручнішим і порівняно об'єктивним критерієм, бо створюється роками, його не купиш за гроші, не підвищиш по блату. Якщо із часом наукометрія винайде щось краще, можна буде перейти на інший критерій — головне, щоб він був незалежний і міжнародний."

Міжнародний досвід і міжнародні наукометричні бази

Міжнародний досвід оцінки наукової діяльності буває двох сортів.
1. Адекватний - з різнобічною оцінкою та дотриманням етичних стандартів
2. І досвід багатьох країн, що розвиваються - коли активні персонажі накручують собі захмарний рейтинг з використанням різних майже законних прийомів.

У нас ситуація набагато гірша ніж в тих країнах - їхні президенти і голови парламентів не доктори-проффесори-академіки (якщо вони не отримали ті звання задовго до політичної кар'єри), масштаби дописування кого попало до статей далеко не такі, в їхніх університетах повно людей з справжньою, зокрема, західною освітою, професори та навіть асистенти не мусять жити  на жебрацьку зарплату і працювати в корупційному середовищі, мають гроші на журнали, відвідування конференцій та стажування... Попадалися мені  досить таки пихаті професори з сотнями статей та десятками аспірантів  - але все ж вони добре знають англійську, розуміють що в їхніх статтях написано, аспірантами самі реально керують (навіть якщо пишуть вони щось на рівні університетських домашніх завдань для студентів) - але до такого там дуже далеко.  Хоча фабрик вчених ступенів повно де завгодно - але ці фабрики працюють в основному для тих, хто хоче повісити диплом в рамку в вітальні, а не для зав. кафедрою чи вищих чиновників. Покупець такого диплому за спробу його використати, як правило, матиме серйозні проблеми. Є, звісно, окремі аферисти які під своїм ім'ям вивішували в arXiv.org чужі препрінти, а після викриття змінили одну літеру в прізвищі і продовжують в тому ж дусі.
Так от - з нашими переважаючими етичними стандартами в науці найбільші імпакт-фактори (якщо це введуть у якості вагомого критерію) матимуть саме адміністратори і аферисти. Може, правда, критерії трохи підправлять, щоб цим категоріям було простіше, і можна було рахувати якісь фіктивні статті чи статті в платних англомовних журналах, які друкують що завгодно.

Знову ж таки - слово "міжнародний" в умілих руках може означати що завгодно. В тому числі публікації в стилі останнього російського дисертаційного скандалу.

Імпакт-фактор - це хороший приблизний критерій (горизонтальних наукових зв'язків та включеності у світовий науковий простір - НЕ ЯКОСТІ!!!!) до того моменту, поки він офіційно встановлений як критерій владою типу нашої. Перш ніж їх застосовувати, непогано розібратись, що це таке - навіть безвідносно до наших конкретних умов.

В коментарях до процитованої на початку статті народ збирається групуватись і щось розробляти. Це все вже було в різних масштабах - з початку 2005 року, коли народ різко повірив в можливість реформ. В наших умовах є кілька проблем з будь-якими критеріями оцінювання:
1. Ніхто, як і тоді, громадськість не питав і не питатиме. "Керівники" не розуміють що до чого в тих імпакт-факторах, воно їм непотрібне і вони максимум щось змавпують з Росії. Хоча корисне (наприклад, автоматичне визнання дипломів і ступенів найкращих світових університетів) чомусь не мавпують.
2. "Керівники" підсвідомо бояться тих, хто розумніший, і поки що активно працює механізм негативного природного відбору, іншим пробиватись дуже важко.
3. Реальна наука і науковці владі непотрібні - атомна бомба непотрібна, у вічну молодість силами вітчизняних вчених вони (на відміну від Сталіна) не вірять, те що потрібно для спецслужб - десь куплять. Подумайте (для цього досить проаналізувати урядові законопроекти про вищу освіту), що потрібно владі - потоки грошей від освіти + слухняні ректори, викладачі і студенти.
4. Наш науковий Титанік вже зустрів свого айсберга... За чутками, деякі інститути в центрі Києва вже одержали накази звільнити приміщення до певної дати.

Трохи футурології

За всієї моєї надзвичайно глибокої поваги до Андрія Гусака і ще декількох людей, які героїчно працюють на міжнародному рівні в українських провінційних вузах - введення "міжнародних" критеріїв в умовах наших низьких етичних стандартів цілком може означати:
1. Завдання для здатних на щось викладачів писати статті в міжнародні журнали для видання за підписом начальства.
2. За посилання статті за кордон без дозволу (і авторства кого треба) - стаття за шпіонаж-порушення авторського права університету-продаж результатів за кордон чи як мінімум звільнення...
3. Потоки низькоякісних статей з України поганою англійською, зведення на рівень плінтуса репутації навіть тих вузів та інститутів які її мають зараз.
4. Історії в стилі el-Naschie, правда, наші кадри на відміну від Ель-Наші в суди на іноземних журналістів не подаватимуть, бо їм ніхто про такі публікації не доповість, а самі вони, знову ж таки, на відміну від Ель-Наші, англійською не читають.
5. Масові публікації в низькоякісних платних зарубіжних журналах (в тій же Росії настворювали повно такого, та й росіяни в Німеччині та Америці заснували кілька варіантів такого самвидаву) - які цілком можуть індексуватись в таких же міжнародних наукометричних базах чого завгодно.
Звісно, автори таких журналів  будуть у виграші - що дасть більший показник за "міжнародними критеріями" - швидкі гарантовані публікації - чи необхідність тривалого рецензування в журналі з пристойною репутацією?
5. Слабенький біологічний журнал має, як правило вищий рейтинг, ніж дуже хороший математичний, а чиновники в тому не розбиратимуться.
6. Накручування імпакт-факторів та індексів цитування - цілком реальний та алгоритмічний процес, а шустрих громадян в цій галузі багато. Різним одіозним персонажам за відносно невеликі гроші організують скільки завгодно статей в журналах з імпакт-фактором - і реальні вчені на їхньому фоні виглядатимуть блідо, і нинішня ситуація здаватиметься раєм.
7. "Міжнародні критерії" наші чиновники можуть перетворити на що завгодно та бюрократичний жах - див. досвід нашого болонського процесу, який ніякий не болонський процес.
8. Не будемо називати прізвища, але такі критерії люблять організовувати та пропагувати люди, яких вже звинувачували в штучному накручуванні  показників їхніх журналів та дописуванні до робіт аспірантів з паралельним гнобленням непокірних аспірантів... За будь-яких умов, в нашій країні така оцінка має хоч найменший сенс лише для людей, які не мають жодного стосунку до адміністративних посад чи редакцій журналів.

Реально - стаття в журналі з імпакт-фактором - це певна ймовірність якості, але ніяка не гарантія. Аналогічно - секретний дисер та/або захищений в Росії людиною, яка працює в Україні - це майже гарантовано фуфло, але звісно не 100% гарантія фуфла. Та й багато старих українських заслужених мурзилок вже мають ненульові імпакт-фактори типу 0,01. І що? Як не було там справжнього рецензування, так і нема. Скопус точно ніякого рецензування не вимагає, і за переважне самоцитування журналу з рейтингу не виключає.

Що робити

Пріоритетним має бути дотримання етичних стандартів. Імпакти з хіршами - це другорядне.

А критерії треба формувати для себе, щоб розуміти самим що до чого і хто чого вартий. Навіть як неформальний критерій - імпакт-фактори статей та індекс цитування окремої людини може застосовуватись тільки в комбінації з оцінкою діяльності в цілому. Не треба офіційних критеріїв - сформуйте неформальні критерії і пропагуйте. Формуйте горизонтальні зв'язки з іншими адекватними людьми, не підписуйте позитивні відгуки на всяке фуфло, намагайтесь просувати на посади і всіляко підтримуйте нормальних людей. Робіть свої сайти та сторінки - хоча б сторінки в Гуглсколарі та Рісерчгейті. Допоможіть зробити або зробіть сторінки хорошим літнім вченим які самі то не зроблять... І звичайно, треба вчити англійську і пояснювати молоді, що без знання англійської ніякої науки бути не може.

А якщо хочеться за щось радикально боротись - у нас треба боротись за етичні стандарти в науці. Які і є міжнародними стандартами, на відміну від імпакт-факторів і похідних коефіцієнтів, які є просто технічними показниками і для кожного конкретного вченого чи конкретної статті не означають нічого визначеного.

Один простий - зрозумілий - міжнародний - чисельний - об'єктивний -безумовний критерій оцінки наукової діяльності

До речі, у нас можна застосувати ще один простий і дійсно міжнародний критерій здатності займатись науковою діяльність - знання англійської. Вільне, з можливістю читати і писати статті з спеціальності "без словника".  Так, в тому числі для педагогів і шевченко- (і пушкіно-) знавців... Беремо бали IELTS та TOEFL, які вимагають середні британські, канадські та американські університети для аспірантів відповідних спеціальностей, з певним коригуючим коефіцієнтом на вік наукового співробітника чи викладача (для початку 2% за рік, тобто для 50-річного досить 50% від балу для аспіранта). Об'єктивно, справедливо, міжнародно. Звісно, це не гарантія здатності до наукової діяльності - але, дисертація людини, яка не знає англійської (треба знати, а не "здати кандидатський екзамен") - не відповідає вже діючим українським стандартам, бо ця людина в принципі не може знати сучасного стану своєї галузі. Звісно, це ніяка не гарантія від історій типу Ель-Наші і деяких знайомих професорів з країн, що розвиваються - але хоч щось.

Очевидно, що більшість людей вважатиме застосування такого критерію абсурдом, тим більше для гуманітаріїв. Але іноземних вчених більше за все дивує масове незнання англійської серед наших вчених, а не імпакт-фактори журналів. Та й до якості наукової роботи цей критерій має приблизно такий же стосунок, як і індекси цитування та імпакт-фактори журналів, де опубліковані статті...

стаття + коментарі Імпакт-фактори українських наукових журналів - 2011
стаття + коментарі http://maidanua.org/arch/arch2006/1146924442.html
http://maidanua.org/static/mai/1142492963.html
стаття + коментарі http://maidanua.org/arch/oldosvita/1142688133.html

вчені протестують проти абсолютизації імпакт-факторів
http://blogs.nature.com/news/2013/05/scientists-join-journal-editors-to-fight-impact-factor-abuse.html
Сан-Франциська декларація щодо оцінки наукових досліджень http://am.ascb.org/dora/

Історія про імпакт-фактори, індекси цитування та можливі досягнення

Журнал "Нейчер" (Nature) виграв судовий процес проти Ель-Наші - він звинувачував Шірмайєра (автора в тому числі відомої статті 2006 року про українську науку) і Нейчер у наклепі (стаття від липня 2012 р.)

http://www.math.columbia.edu/~woit/wordpress/?p=4851

Коротка історія: Mohamed_El_Naschie був редактором (так, ельзевірівського) журналу Chaos, Solitons & Fractals, і, маючи сумнівні наукові досягнення, за кілька років за допомогою різних прийомів нагнав собі величезний індекс цитування. Але сильно перестарався, його помітила міжнародна наукова спільнота і викрила маніпуляції. Редактори там тепер нові.

Сам персонаж, в результаті останніх політичних подій в Єгипті, та репутації найвидатнішого в Єгипті вченого, здобув якусь важливу урядову позицію і, зокрема, заборонив в'їзд до Єгипту Кіріну Шірмаєйру, автору статті в Nature про його подвиги, та своїм основним викривачам, а також подавав у всякі міжнародні суди позови про наклеп. На відміну від українських об'єктів критики, які її просто ігнорують, в тому числі і звинувачення у плагіаті.

*****************************************************
http://en.wikipedia.org/wiki/Mohamed_El_Naschie
http://elnaschiewatch.blogspot.com/2010/03/deleted-wikipedia-entry-on-el-naschie.html
http://www.timeshighereducation.co.uk/story.asp?storycode=420497

Для тих, хто не читає англійською, все докладно пояснив Міша Вербіцкій:
http://lj.rossia.org/users/tiphareth/1330076.html
http://lj.rossia.org/users/tiphareth/1172706.html

Публікації на Майдан-освіта:
El Naschie & Ji-Huan He

там є лінк - але саму статтю за лінком вже прибрали в результаті позовів самого героя

Список рекомендацій з накручування імпакт-фактору - з досвіду El Naschie & Ji-Huan He

Далі - текст статті з Майдан-освіта:

Как погоня за импакт-факторами приводит к засорению ноосферы
Хотел бы в отдельной теме откомментировать интересный пост http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1249328313
Там упоминают забавных кадров типа El Naschie и Ji-Huan He.
El Naschie уже здесь обсуждали http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1234303282 , а вот Ji-Huan He – это случай ещё интереснее и поучительнее.

Professor Ji-Huan He has been named a Rising Star in the field of Computer Science in 2008:
http://sciencewatch.com/inter/aut/2008/08-apr/08aprHe/
http://sciencewatch.com/dr/nhp/2008/08julnhp/08julnhpHe/

Он есть творцом некоего "variational iteration method". Вот посмотрите, что творится
http://scholar.google.com/scholar?q=he+%22variational+iteration+method%22&num=100

а в этом году его последователи уже 300 статей спродуцировали
http://scholar.google.com/scholar?as_q=&num=100&btnG=Search+Scholar&as_epq=variational+iteration+method&as_ylo=2009

Т.е. как работает система? Есть 5-6 журналов (в основном эльзевировских)
Applied Mathematics and Computation,
Communications in Nonlinear Science and Numerical Simulation
Computer Methods in Applied Mechanics and Engineering
Computers & Mathematics with Applications
Chaos, Solitons & Fractals
International Journal of Computer Mathematics

куда эти шустрые ребята (преимущественно арабы и китайцы, которым платят за импактовые публикации, что и есть основной первопричиной этого забавно-печального явления) сливают свой научный кал совершенно его не фильтруя (т.е рецензирование там близкое к нулю), при этом обильно цитируя себя и своих друзей. Поскольку загаживают они эти несколько журналов равномерно, то и процент самоцитирований в смысле журнала выходит недостаточно большим, чтоб прикрыть их, как это сделали с Прикладной механикой Гузя.

При этом все счастливы: эти шулера (им платят за статьи + почёт и слава), их страны (правительства и граждане свято верят, что у них развивается наука, т.к. растут количества статей и цитирований), Elsevier (у его журналов повышается импакт плюс идёт захват быстрорастущих китайского и арабского научных рынков), и даже ISI счастлив, судя по восторженным статьям о Rising Star по ссылке выше (впрочем, ISI и El Naschie тоже очень ценит:
http://www.esi-topics.com/nhp/2006/september-06-MohamedElNaschie.html
http://www.esi-topics.com/erf/2004/october04-MohamedElNaschie.html ).

И что интересно: казалось бы, плохое рецензирование должно негативно влиять на импакт. Ан нет, всё оказывается наоборот!

Умный человек (в математике, по крайней мере) думает долго на каждой статьёй, пишет по 1-2 статьи в год, при этом сам себя лишний раз не цитирует, только тогда, когда надо. И чем строже в журнале рецензируют, тем всё больше статистически как раз на таких авторов и ориентируются.
Поскольку статья глубокая и непростая для понимания, то цитировать статью эту начинают 2-3 года спустя, т.е. в импакт эти цитирования попадать успевают в очень небольшом количестве.

А эти халявщики типа El Naschie и Ji-Huan He и их последователей плодят сотни пустых статеек в год, и цитируют себя и

друзей по 20 раз в каждой статье, - тем самым нагоняют импакт-фактор тем журналам, где публикуются.

А поскольку процент слабых журналов в ISI становится с каждым годом всё больше, то у этих журналов уже есть свой слой слабых авторов с хроническим публикационным поносом, которые и нагоняют им импакты самоцитированиями. Притом с каждым годом этот слой авторов ширится, количество таких журналов растёт (а значит, процент самоцитирований в смысле журнала они удерживают допустимый), а как следствие их импакты тоже растут.

У журналов же со строгим рецензированием - другой слой авторов, гораздо более узкий (при этом слой этот с предыдущим смешиваются достаточно мало), растёт слой этот небыстро (если вообще растёт), и самих таких журналов больше не становится, а потому и импакт их почти не растёт.

Вот в итоге и выходит, что импакт-фактор у "Хаос, солитоны и фракталы" уже больше в 1,5 раза, чем у Comm Math Phys, а через пару лет и в 2 раза больше будет.

А чтобы спасти ситуацию, надо бы ISI при подсчёте импактов откидать не только самоцитирования авторов, но и цитирования их соавторов и даже соавторов соавторов! Ведь есть такая вещь, как "citations rings", т.е. при отмене учёта лишь только самоцитирований эти активные дельцы от науки просто начнут договариваться и сколько надо цитировать друг друга.
Хотя при ISI-шной системе отлов citations rings не так просто технически реализовать, особенно у китайцев с их однообразными фамилиями (в MathSciNet архитектура базы грамотнее построена, там каждому автору присвоен ID, что позволяет отслеживать расстояние между авторами, но, увы, сама база цитирований значительно беднее, чем в ISI:
http://maidanua.org/arch/osvita/1238003196.html ).

Впрочем, пока в арабских странах и Китае платят тупо за количество статей в импактовых журналах, то, как правила игры не меняй, их всё равно обойдут. И ещё не факт, что с этим вообще станут как-то бороться, ведь любой свободный рынок (и рынок научных публикаций в том числе) всегда ориентируется на большинство, которое все больше переходит к китайцам с арабами.

************************

обговорення статті з Майдану:
http://ivanov-petrov.livejournal.com/1243544.html

************************

Про наукову діяльність He

\\
arXiv:0901.4660
Date: Thu, 29 Jan 2009 12:05:12 GMT   (25kb)

Title: He's amazing calculations with the Ritz method
Authors: Paolo Amore and Francisco M. Fernande
Categories: math-ph math.MP
\\
  We discuss an earlier application of the Ritz variational method for strongly
nonlinear problems. We clearly prove that the results derived for several
extremely simple problems of supposedly physical and mathematical interest do
not provide any clue on the utility of the approach.
\\ ( http://arxiv.org/abs/0901.4660 ,  25kb)
------------------------------------------------------------------------------

Ще один герой з видатним імпакт-фактором
"Ahmad Rami El-Nabulsi" the same as the "Ramy Naboulsi"
http://www.nature.com/nature/journal/v426/n6962/full/426007a.html
Nature, 6 November 2003:

"The plagiarism case traces its origins to June 2002, when Yasushi Watanabe, a high-energy physicist at the Tokyo Institute of Technology, was contacted by Ramy Naboulsi, who said he was a mathematical physicist. Naboulsi asked for Watanabe's help in obtaining a research position in Japan. Impressed by Naboulsi's work, Watanabe agreed to upload some of his papers to ArXiv, which Naboulsi was unable to do himself as he had no academic affiliation. "I was so amazed at his productivity I began to think he was a genius," Watanabe later wrote in an e-mail to the archive.

By April 2003, Naboulsi had 22 papers on ArXiv, but some of server's users noticed that one of his papers copied parts of the BaBar Physics Book, an online summary of meetings about a high-energy physics experiment at the Stanford Linear Accelerator Center in California. When six more of the papers were shown to be similar to the BaBar book, Watanabe asked for all 22 preprints to be withdrawn. ArXiv labelled the papers as such but left them on the site, in accordance with its policy.

When contacted by Nature, Naboulsi said that he would like to apologize to ArXiv and to the Stanford centre, but said that his other papers, on cosmology, were not plagiarized."

http://elnaschiewatch.blogspot.com/2010/09/fabien-besnard-on-ahmad-rami-el-nabulsi.html

Міжнародний видавничий бізнес давно готовий до наказу МОН 1112

Мені регулярно приходить спам від певної міжнародної видавничої групи - 
цілком собі штаб-квартира в Нью-Йорку, 1200 доларів за публікацію статті, публікують за місяць. Обіцяють правильне швидке реферування, але в переліку цілей висока якість статей не стоїть, мета - доступність результатів досліджень широким колам. Мета нібито цілком благородна, в часи інтернету стаття англійською навіть в мурзилці отримує потрібну видимість (visibility) для наукової спільноти.

Хоча фізико-математична спільнота куди швидше просто прочитає відповідний розділ в arXiv.org. Та й  поставиться до такого препрінту з більшою увагою і повагою, ніж до статті у міжнародній платній мурзилці - тому жодної користі для видимості за 1200 доларів немає. Препрінтні сервери, подібні arXiv.org, існують і в інших галузях. 

Компанія, яка розсилає спам, видає електронні журнали з відкритим доступом. Вони видають дуже широкий перелік журналів - ось категорії:

Biology and Life Sciences

Physics, Chemistry & Materials

Computer & Communications

Mathematics & Statistics

Medicine, Health & Food Sci.

Energy & Environment

Economics & Management

Education

Social Sciences & Psychology

Так що проблеми українських аспірантів можна вважати вирішеними. В категорії "Освіта" ціла купа журналів - "Журнал американської початкової освіти", "Журнал американської середньої освіти", "Міжнародний журнал початкової освіти", "Міжнародний журнал середньої освіти". Назви, звісно, англійською, я перекладаю для розуміння і щоб не рекламувати.

Журнал хвалиться, що індексується в ГуглСколар, Кросреф, і реєстрі журналів. Думаю, що й в інші бази статей за кілька років попаде. Вимоги, подібні вимогам наказу 1112 2012 р. існують в багатьох країнах - тобто чисто формальні вимоги, написані чиновниками, які не мають розуміння оцінки якості наукових досліджень. В результаті цю "хвилю" ловлять підприємливі бізнесмени і непогано живуть за рахунок викладачів, переважно у країнах, які розвиваються, змушених виконувати вимоги бюрократів. 

Звісно, дехто буде підвищувати якість своїх статей, щоб опублікуватись в хороших журналах, що не беруть грошей за публікації - але достатня кількість людей піде шляхом найменшого спротиву. Не здивуюся, якщо найближчим часом десь за кордоном буде створена подібна фірма, яка публікуватиме статті й українською мовою за менш шалені гроші.

Плата за публікацію не означає автоматично поганої якості та публікації чого завгодно за гроші. Подібні журнали ("плати, проходь рецензування та публікуйся") видають і звичайні "старі" видавництва - 
http://www.hindawi.com/journals/aaa/

The most recent Impact Factor for Abstract and Applied Analysis is 1.318 according to 2011 Journal Citation Reports released by Thomson Reuters (ISI) in 2012.

Платежі за статті: http://www.hindawi.com/journals/aaa/apc/ . Статті обіцяють "правильно" рецензувати. В платних журналах з відкритим доступом старих видавництв, що мають сталу в цілому позитивну репутацію, більша ймовірність реального рецензування і забезпечення високої якості статей. Платність та відкритий доступ - нова модель видавничої діяльності, яка забезпечує більшу видимість та вплив (імпакт) статей. Ця модель позиціонується як альтернатива традиційній моделі (публікація безкоштовна для авторів, але статті недоступні для вчених поза межами "багатих" академічних установ, які не можуть використати різні обхідні методи). 

Багато українських журналів вже почали хвалитись на своїх сторінках, що вони індексуються у різних наукометричних базах - навіть у ГуглСколар.

Про ще одне видавництво - http://panbibliotekar.blogspot.com/2012/12/science-and-education-publishing-sciep.html

Російський видавничий бізнес давно готовий
http://www.sputnikplus.ru/statiy.htm
Пишуть, що публікуються тільки рецензовані статті, рецензію має вислати автор разом з статтею.

Кандидати липових наук

Оновлення 06.07.2013

Президиум Высшей аттестационной комиссии лишил ученых степеней одиннадцать человек, которые защищали диссертации в Московском педагогическом госуниверситете (в том числе уже бывшего директора СУНЦ при МГУ Андрея Андреянова)
http://www.echo.msk.ru/news/1012444-echo.html

Дослідження щодо учасників системи фальсифікації дисертацій
http://trv-science.ru/2013/02/12/narod-khochet-znat-svoikh-geroev/
http://slon.ru/russia/kto_i_zachem_pokupaet_uchenye_stepeni-955087.xhtml

Оновлення 1.02.2013

http://www.gazeta.ru/science/news/2013/01/31/n_2732537.shtml
Комиссия Минобрнауки нашла «массовые фальсификации» с диссертациями, в том числе плагиат у главы СУНЦ МГУ
«По сути, речь идет о массовых фальсификациях. Полученные официальные заключения и отзывы указывают на то, что была поставлена на поток работа по изготовлению фиктивных диссертаций, которые составлялись из фрагментов чужих текстов, сопровождались фиктивными отзывами ведущих организаций, фиктивными списками публикаций, а затем зачастую даже не депонировались в РГБ», — говорится в заключении.

«Согласно заключению Российской государственной библиотеки, в тексте диссертации Андриянова выявленные значительные заимствования в объеме 53,89% и их характер не позволяют считать проверенный документ оригинальным», — говорится в приложении, касающемся работы директора СУНЦ МГУ.

«Комиссия предложила рассмотреть вопросы: <...> 2) о целесообразности в дальнейшем занимать А. Даниловым (председатель Д212.154.01) руководящие должности в системе аттестации научных кадров»,



******************
Стаття в http://www.gazeta.ru/science/2012/11/23_a_4865585.shtml
про виявлену "фабрику наукових ступенів" та підробку наукових журналів

Дисертації захищались за фіктивними публікаціями - "додатковими випусками" видань з затвердженого списку російського ВАК.
"Додаткові випуски" фізично існують у вигляді паперових журналів, подібних до справжніх, але редакції справжніх видань стверджують, що такого вони не видавали. 

Весь цей потік проходить через провінційні університети-колишні педвузи або Московський педінститут.

До речі, наказ МОН №1112 від 17.10.2012 ( http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1851-12 )про зміни у порядку публікації статей для здобуття вчених ступенів створює можливість користування цією російською системою фіктивних публікацій - чи створити власну систему.
І в Google Scholar такі публікації в принципі можна додати (якщо автор має електронну пошту академічної установи або хтось дасть йому можливість скористатися електронною поштою іншої людини для верифікації).
Стаття в Троїцькому варіанті
http://alliruk.livejournal.com/573804.html?thread=3520876#t3520876
Фальшиві публікації та імітаційна наука
Обговорення
"К очень тяжелому сожалению, среди людей с липовыми диссертациями, очень много профессоров, преподавателей университетских"

Цікаві цитати з коментів:

 aleks_melnikov |  20:53, пятница, 23.11.2012  | 

Лихие путинские годы

Как, кстати, обстоят дела с плагиатом в диссертации Путина?

 v_rifmovich |  21:36, пятница, 23.11.2012 

Обстоят хорошо. Исследование экономических тезисов, использованных будущим президентом России в кандидатской диссертации, показало, что большая часть их была скопирована из работы американских ученых.
При защите кандидатской диссертации на тему "Стратегическое планирование воспроизводства минерально-сырьевой базы региона в условиях формирования рыночных отношений" часто использовался банальный перевод экономического исследования, проведенного профессорами университета Питтсбурга в 1978 году.
Согласно официальной биографии, Путин защитил диссертацию в 1997 году в петербургском Горном институте.
16 из 20 страниц, которыми начинается ключевая часть работы Путина, были либо скопированы "слово в слово" или переписаны с минимальными изменениями из статьи Strategic Planning and Policy ("Стратегическое планирование и политика") профессоров Уильяма Кинга и Девида Клиланда.
6 диаграмм и таблиц в работе Путина обнаруживают поразительное сходство с американскими.
Клиффорд Гэдди, старший научный сотрудник исследовательского института Brookings Institution, профессор экономики университета Джонса Хопкинса, эксперт в области экономики России, владеет русским языком: "Для меня нет сомнения, что это плагиат. кто-то лишь сгладил углы".
На Западе - в США и Европе - обвинение в плагиате может похоронить карьеру любого политика (министра обороны Германии, президента Венгрии итд.). Для России же, которая занимает второе после Китая место по объему пиратской продукции, это до сих пор было нормой жизни.

 greblin1 |  08:17, суббота, 24.11.2012  | 

Есть анекдот. Клиент кричит парикмахеру - меня не устраивает качество стрижки! На что парикмахер резонно отвечает - а качество вашеего автомобиля Вас устраивает? -Нет, это долбанная "девятка"!, а зарплата Вас устраивает? - ...короче когда дело дошло до президента, парикмахер восклицает, а чего вы начинаете революцию с моей парикмахерской?
У нас в стране все "липовое" - президент, парламент, полиция, медицина, так чего ж вы начинаете с несчастного невинного ВАКа?

 boltusha |  17:14, воскресенье, 25.11.2012  |

Нынешняя система - это система воспроизводства началь

неважно в какой области. Диссертации нужны не для гарантии научного уровня, а для гарантии оргаизацонных спосбностей в том обществе, где они хотят процветать. Организаторы "научных" руководителей, оппонентов, защит и утверждения в ВАКе - это талантливые организаторы, и за это они и получают своих дипломы и степени. А наука - стерпит. Помните, как академики ходили вокруг да около очистки воды - ну разве это не талант? Это высокий класс организационного таланта, но не расчитал свой уровень, замахнулся на слишком большие деньги - тут-то и оказалась, что есть и "божий" суд... Не полез бы на всероссийский уровень - всё было бы ок.
И скандалы тоже нужны для фильтровки тех, кто не соблюдает приличия (лезет без очереди или не "организовал" свои научные результаты на своём уровне). НУ что, не мог этот воспитатель заплатить побольше и организовать свой "авто"реферат без словесного плагиата? А идейный плагиат был, есть и будет - и не только в России, но и в самом форпосте настоящей науки, как США. Но такой плагиат без прямых цитат требует понимания материала, т.е. более высокого уровня, и значит - дороже. Именно так на это смотрят начальники - организуй защиту "красиво", без провалов. А то, что потом крыша рухнет, плотину прорвёт, или ракета улетит не туда или способный народ уедет - не проблема,, точнее не проблема руководителя бывшего диссертанта, его оппонентов, всего совета по защите, ВАКа. Это проблема государственная, общенародная, т.е. ничья. Никто не будет разгонять провинциальные советы или упразднять степени. Анекдот про младшего сержанта - не анекдот, а символ.

 hypercaban |  02:39, суббота, 24.11.2012  | 

не борзейте. Помимо плагиата тут еще:
1) Служебный подлог
2) Мошенничество
3) Копнуть глубже - еще и коррупция (или таки есть сомнения в том, сам ли автор писал диссер и просто так ли диссертационный совет и ВАК ничего не заметили)

 singapur17 |  10:11, суббота, 24.11.2012  | 

Нет, это именно мафия, преступная схема. Потому что липовые диссертации заказывают только под гарантии защиты, а такие гарантии могут дать лишь вся цепочка людей, которые участвуют в процессе защиты и все за это получают каждый свой кусок. В первую очередь, это дисертационные советы, особенно в провинции, вот где коррупционные гнезда.

Что надо делать: надо перетрясать все советы, поднимать и тщательно верифицировать все защищенные диссертации, и всех выловленных деятелей, включая авторов, отдавать под суд за мошенничество и лишать права работать в образовании пожизненно.

Кроме того, диссертационными советами дело не ограничивается, это целая сеть, которая ищет заказчиков и обеспечивает защиту. Низовые звенья этой сети - деканы и заведующие кафедрами самых разных вузов. Распутать эту цепочку возможно путем сделки коррупцинных глав советов со следствием. На них надави - они все расскажут и всех сдадут.

http://oleglurie-new.livejournal.com/99404.html
Про фактичну участь багатьох російських університетів та інститутів у "фабриці дисертацій"
http://disser-graf.livejournal.com/5056.html