Міжнародні наукометричні бази

З численних коментарів до Наказу МОН №1112 очевидно, що широка громадськість не зрозуміла, що таке "міжнародна наукометрична база". З коментарів відповідного чиновника очевидно, що він також цього не розуміє. Не будемо наводити коментарів щодо якості підготовки бюрократичних документів та їхньої перевірки Мінюстом для реєстрації. За даними неформальних джерел, впровадження цього наказу буде відтерміноване, проте, тема залишається актуальною.

Спробуємо пояснити що ж таке"міжнародна наукометрична база"

В українському бюрократичному жаргоні часто відбувається викривлення реального змісту слів. Наприклад, в нормальній мові "фаховий журнал" - це журнал, який публікує статті з певного конкретного фаху (а не що прийдеться), безвідносно до його корисності для різних атестацій. В українській бюрократичній мові "фаховий журнал" - це журнал, який входить до певного затвердженого списку, безвідносно до його "фаховості" в сенсі нормальної мови (нмд, вісник якогось університету не можна назвати фаховим, бо там публікуються статті з різних довільно вибраних спеціальностей).

Офіційного визначення "міжнародна наукометрична база" в розумінні українських чиновників поки не видно, але з пояснень можна зробити висновок, що вони чомусь думають, що присутність (що таке "індексування", вони звісно не знають) у міжнародній наукометричній базі має якийсь стосунок до якості конкретної статті.

Отже, "міжнародна" база - це база, що індексує статті і видання багатьох країн (Реферативний журнал ВИНИТИ з часів СРСР - теж міжнародна база).

"Наукометрична база" - це база, яка дає можливість розрахувати якісь наукометричні показники (хай навіть лише кількість статей певного автора вручну).

Наукометричні бази можуть відбирати публікації за певними критеріями чи галуззю досліджень; можуть містити лише статті в журналах чи також книжки, тези доповідей на конференціях, препрінти, дисертації.

Міжнародних наукометричних баз дуже багато -
наприклад, один платний журнал пише в своїй рекламі, що він індексується в таких базах:
Extended versions of accepted papers will appear in our Journals that are indexed by
ELSEVIER
SCOPUS
ACM - Association for Computing Machinery
Zentralblatt MATH
EBSCO
SWETS
EMBASE
CAS - American Chemical Society
EI Compendex
Engineering Village
CiteSeerx
Cabell Publishing
Electronic Journals Library
SAO/NASA Astrophysics Data System
CSA - Cambridge Scientific Abstracts
Compendex®
GEOBASE
Biobase
TIB|UB - German National Library of Science and Technology
American Mathematical Society (AMS)
Inspec - The IET
Ulrich's International Periodicals Directory
SCIRUS

І це ще далеко не повний (і не дуже грамотний) список.

Наявність конкретної статті в певній міжнародній наукометричній базі означає виключно видимість (visibility) цієї статті для користувачів цієї бази. Деякі бази індексують лише хороші журнали (немурзилки). "Мурзилка" (жаргонний вираз, який, схоже, став загальноприйнятим терміном) - видання, що не має імпакт-фактору Web of Science. Як правило, мається на увазі збірник праць, тези конференції, журнал такої собі середньої установи.

Публікація в хорошому журналі - не гарантія якості статті, а висока ймовірність якості 
Фактом є те, що публікація статті у хорошому журналі означає високу ймовірність новизни конкретної статті - проте жодним чином не є гарантією якості і новизни. Є кілька відомих випадків, коли відкликали статті з найбільш рейтингових журналів Nature та Science, тому що вони виявлялись помилковими (чи навіть містили сфальсифіковані результати). Один з відомих мені хороших журналів мінімум двічі публікував старий результат мого наукового керівника з різними іншими авторами і без посилань на нього. Наукометричні показники (в тому числі кількість статей певного автора) широко використовуються саме для того, щоб спростити життя чиновникам, які не можуть самі оцінити якість наукових досліджень.

Найякісніша і найстаріша база - ISI Thompson Reuter (Web of Science, WoS). Там мінімум помилок, є система коригування ідентифікації науковців, програмне забезпечення "ловить" практично всі цитування, які є в базі, служба підтримки відповідає на питання та в основному виправляє помилки.

Найширша з нових закритих баз - Scopus. Створена як конкурент Web of Science, індексує більшу кількість журналів (має слабші вимоги для включення журналів). Проте, має велику кількість помилок, "не ловить" багато посилань, служба підтримки погано відповідає на питання та в основному не виправляє помилки. Створена видавничою компанією Elsevier, політика якої зазнає масштабної критики міжнародної наукової спільноти, аж до бойкоту (відповідна стаття в Вікіпедії). Компанія  Elsevier періодично вибачається і розсилає персональні листи з розповідями, яка вона біла і пухнаста. Орієнтація української наукової системи переважно на Scopus може бути негативно сприйнята багатьма представниками міжнародної наукової спільноти.

Спільна риса Web of Science та Scopus - для включення журналу до них треба пройти певну процедуру за заявою журналу.

Інші міжнародні наукометричні бази (наприклад, GoogleScholar та MathSciNet) самі шукають наукові публікації за своїми критеріями та включають їх до своїх баз. 

Найкорисніша з міжнародних наукометричних баз саме для наукової роботи - GoogleScholar. Так, це міжнародна наукометрична база, незалежно від того, що вважають з цього приводу МОН України чи окремі особи. Вона безкоштовна - але це не недолік, а перевага. Дає посилання на роботи конкретного вченого, публікації в конкретних журналах, проте, містить багато помилок - але дає вченим можливість їх виправляти. Наводяться також посилання в монографіях, посилання на дуже старі наукові роботи (надзвичайно корисно для математиків та істориків науки). За бажання, цю базу можна цілком добре використовувати і для розрахунку наукометричних показників за різними базами і критеріями (наприклад, відкидати самоцитування, цитування співавторами і так далі).

Перелік неповний - дещо з того, що "ловиться" в Web of Science  в GoogleScholar  буде відсутнє, але це набагато краще, ніж нічого. Помилки в GoogleScholar можна виправити вручну (за умови верифікації адреси електронної пошти автора в академічній установі), можна також додати відсутні публікації. Є також дуже корисна фіча - одразу дається посилання на власне статтю в журналі і на те ж саме в arXiv.org, чи на сайті установи автора, де статтю можна почитати безкоштовно. Поважні платні бази інформацію про наявність безкоштовних варіантів статей ігнорують.

Важлива характеристика наукометричних баз - можливість (чи неможливість) адекватної ідентифікації науковців. Наскільки мені відомо, першими це зробили MathSciNet - навіть ідентифікацію китайських вчених. GoogleScholar, Web of Science та Scopus дають можливість самим вченим виправити неправильне віднесення статей інших вчених до них, та об'єднання статей одного вченого з різними написаннями прізвища. Але без такої роботи самих вчених ці бази мають багато помилок у ідентифікації. 

	Набір наукометричних баз	Реконструкція цілей вимоги мати статті в журналах, що індексуються цими базами	Недоліки та переваги
1	ISI Thompson Reuter (Web of Science, WoS)	Забезпечення з високою ймовірністю прийнятної якості публікації, ця база має вимогу адекватного рецензування статей і перевіряє показники журналів, які до неї включені. Є приклади виключення журналів з цієї бази за невиконання вимог.	Непоганий приблизний критерій якості статей,  проте наразі вимога публікуватись лише в журналах WoS є нереалістичною, особливо для гуманітаріїв. Введення такої вимоги для них означатиме різке скорочення кількості захистів.
2	+  Scopus	Створення ілюзії контролю якості статей + ускладнення ситуації з публікуванням для великої частини гуманітаріїв, з метою примусити їх публікуватись в російських виданнях та отримувати значні грошові надходження від нечисленних не- природничих журналів, що індексуються в Scopus.	Найбільша “visibility” для наукової спільноти, іноді є можливість користування Scopus в установах НАНУ. Журнали відносно просто включити до Scopus, вимагається лише виконання певних процедур. Проте, програмне забезпечення Scopus дуже недосконале – воно знаходить менше цитувань, ніж програмне забезпечення WoS, яка має меншу базу статей. Чомусь вважається, що індексування у Scopus означає якість журналу та статей у ньому, хоча це не так – там немає вимоги певної якості рецензування та можливості виключення журналу, якщо його цитування є переважно самоцитуванням. Недоліком переважної орієнтації на Scopus є негативне сприйняття власника Scopus - видавництва Elsevier -   міжнародною науковою спільнотою.
3	+ (MathSciNet, Pubmed та інші професійні наукометричні бази)	Забезпечення видимості статей для міжнародних фахових  спільнот. Професійні бази здебільшого стосуються природничників, тому прихованою метою може бути „ускладнення життя” гуманітаріям.	Хороша (не виключна) ознака фаховості публікацій (в нормальному, а не українському бюрократичному значенні), та їхньої видимості для наукової спільноти. Врахування публікацій та наукометричних  показників лише за цими базами не можна вважати правильним, бо, наприклад, багато чисто математичних статей  публікуються в нематематичних журналах.
4	+ використання російських та інших локально-вторинних наукометричних баз	Збільшення бюрократичних вимог та намагання переорієнтувати публікаційну активність гуманітаріїв та менш „просунутих” природничників на Росію (з відповідної корекцією тематики та точок зору).	„Полегшення життя” для гуманітаріїв та менш „просунутих” природничників, вже орієнтованих на  Росію (проте, зараз таких відносно небагато). Ускладнення життя для гуманітаріїв, принципово не орієнтованих на Росію.
5	+ створення власної української наукометричної бази	Намагання використати значні кошти та збільшити бюрократичні вимоги до журналів та науковців.	Може бути корисним, якщо така база матиме чисто реєстраційний характер, без збільшення бюрократичних вимог, та буде зорієнтована на конкретні локальні цілі (спрощення звітності (для звіту має бути достатньо внести статті та результати в базу), пошук опонентів для захисту дисертацій, рецензентів статей, наукових керівників і так далі). Проте, для всіх цих цілей має бути достатньо бази GoogleScholar.
6	+ GoogleScholar	Забезпечення видимості статей для найширшої наукової спільноти.	Реалістична мінімальна вимога для науковців. Статті в виданнях, які ніяк не представлені в Інтернеті та не індексуються самим GoogleScholar, можна вносити вручну (за умови ідентифікації науковця та реєстрації за електронною адресою в науковій чи навчальній установі).

Свою наукометричну базу створив і Майкрософт - але вона дуже недосконала і не вдосконалюється.

Хороший опис міжнародних наукометричних баз з лінками на списки українських журналів в цих базах:

Где Вам следует публиковать результаты своих научных исследований
Обговорення в блозі Леоніда Флегантова

Відгук з статті в Дзеркалі тижня:

Taras Lyutyy • 4 дня назад1. Соглашусь с автором на счет неконкретности термина "наукометрическая база данных" в приказе 1112. Как по мне их вообще всего две – упомянутые автором Scopus и WoS. И путать наукометрические базы данных с реферативными здесь нельзя, поскольку первые считают количественные показатели относительно журналов и авторов, а вторые являются просто удобной каталогизацией, которая, как довесок в великолепном исполнении присутствует в первых. Наводить тень на плетень можно разве что относительно e-library.ru с ее РИНЦ, но никак не ВИНИТИ. Не соглашусь с автором лишь в его видении роли Scopus и WoS в западном научном мире и коммерческими его окрестностями. Scopus – более молодой, коммерчески привлекательный и удобный продукт, который изначально проектировался как нечто на голову выше маститой WoS. Кроме того, в продуктах заложены разные идеи. Scopus – экспансивен и попасть в него может каждый журнал, который отвечает понятному и доступному набору критериев. Поэтому там сейчас свыше 18500 журналов и список растет примерно на 1000 в год. И это дает отличный шанс нашим журналам, гуманитарным в первую очередь, к которым политика на порядок мягче (по утверждению самой Scopus). WoS же изначально ориентируется на 6000-8000 журналов под своей опекой и мотивирует это тем, что все равно 90 % полезного публикуется в первой тысяче, а дальше остается лишь с погрешностью пособирать остатки.

З того ж джерела - чомусь дехто вважає що "наукометрична база" = "база журналів що мають адекватне рецензування"

Алексей  kfmn • 5 дней назад

Google Scholar не является наукометрической базой в указанном смысле, т.к. содержит кроме реферируемых и нереферируемые издания (arxiv.org, например) .
Что касается рецензентов журналов Elsevier - то в Украине их слишком мало в основном они специализируются на физ-мат и биологических науках. Речь же идет о том, что доступ к нему теперь нужен для большого числа людей - секретарей спец.советов, диссертантов и их руководителей.

Обговорення на сайті  Ukrainian Scientists Worldwide
Питання: Шановні колеги!
Підкажіть, будь ласка, чи вважається база даних GoogleScholar Міжнародною наукометричною базою даних ? Чи за яких умов може вважатися такою.
У реальності це бібліографічна база даних (публікацій) за певними зареєстрованими авторами. Ці ж публікації надходять з двох джерел: вносяться Google та додаються самими авторами. А наукометричною може вважатися, оскільки вираховується к-ть цитувань, h та i10 індекси.

Відповіді:

- Ростислав Скляр Що ж до "якості журналу", то це взагалі абсурд, породжений корупцією. Цінність/цікавість статті (звичайно, зі справжніми рецензіями) визначається кваліфікованим читачем, а не якимось там місцевим міністерством, чи іншими вихилясами! 

- Володимир Бахрушин Возможно, что со временем Google Scholar станет наукометрической базой, но на сегодня она таковой не является и сама себя таковой не считает (см. приведенные ранее ссылки).
Те, кто имеет опыт работы с этой "базой", знают, что в нее попадают не только статьи в журналах, но и тезисы докладов на конференциях. Кроме того, часто неправильно определяются составляющие библиографического описания. Например, вместо названия журнала Google может поставить фрагмент из текста статьи.
Что же касается качества журналов, то абсурдом является не само это понятие, а методология определения качества журналов в Украине. Но опять же дело не только в коррупции и бюрократизме. Сегодня есть апробированные на Западе методики определения рейтингов научных журналов. Такие методики можно внедрять и в Украине. Но нужно финансирование. 

Про пошук журналів, які індексує Scopus та WoS
Про вимоги для включення до Scopus (є вимога щодо наявності рецензування, але це досить формально)
Наукометрія
Цікаво, що стаття в українській Вікіпедії зараз набагато більша та детальніша, ніж в російській та англійській...

Про політику індексації видань у Web of Scence та SciVerse Scopus
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/bib_visnyk/2012-1/02.pdf